Постанова № 61484604, 20.09.2016, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.09.2016 року Справа № 904/2761/16

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Березкіної О.В. ( доповідач)

Суддів: Дармін М.О., Чус О.В.

Секретар судового засідання Логвіненко І.Г.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність №14-94 від 18.04.2014 р., ;

від відповідача: ОСОБА_2, довіреність №72юр від 01.09.2016 р., ;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "ДНІПРОГАЗ", м.Дніпропетровськ,

на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 13 червня 2016 року у справі № 904/2761/16

за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "НАФТОГАЗ УКРАЇНИ", м. Київ,

до Публічного акціонерного товариства "ДНІПРОГАЗ", м. Дніпропетровськ,

про стягнення штрафних санкцій, 3% річних та інфляційних втрат за порушення грошового зобов`язання, -

В судовому засіданні було проголошено вступну та резолютивну частину постанови (ст.ст.85, 99, 105 ГПК України).

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 13 червня 2016 року позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "НАФТОГАЗ УКРАЇНИ" - задоволено частково.

Суд стягнув з публічного акціонерного товариства "Дніпрогаз" на користь Публічного акціонерного товариства "Національно акціонерної компанії "Нафтогаз України" 785600,11 грн. інфляційних, 314215,68 грн. 3% річних, пені в розмірі 1485831,78грн. та 38784,71 грн. судового збору.

В решті частини позовних вимог - відмовлено.

Не погодившись з рішенням господарського суду, відповідач Публічне акціонерне товариство "ДНІПРОГАЗ" звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у позові.

В обґрунтування своєї скарги апелянт посилається на порушення норм матеріального та процесуального права.

Зокрема, апелянт вважає, що оскільки позивач не повернув відповідачу підписані акти приймання-передачі природного газу, що унеможливлює встановлення належності цього газу саме позивачу, то строк остаточних розрахунків, вважається таким, що не настав, що в свою чергу унеможливлює стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних витрат за прострочення виконання грошового зобовязання.

Зокрема, апелянт вважає, що підставою для звернення з позовом про стягнення штрафних санкцій є не лише факт наявності заборгованості на 20 число місяця наступного за місяцем реалізації природного газу, а наявність у відповідача ( боржника) підписаного сторонами акту приймання передачі природного газу, тобто настання строку остаточного розрахунку обумовленого підписанням актів та їх повернення відповідачу.

Також апелянт посилається на те, що в матеріалах справи відсутні жодні посилання на докази своєчасного повернення позивачем актів приймання-передачі природного газу за спірний період, з яких вбачалось та завдяки яким можна було б ідентифікувати надсилання первинного документа за відповідний місяць ( у строки, визначені договором) в адресу відповідача.

При винесенні рішення господарського суду Дніпропетровської області від 13 червня 2016 року, на думку апелянта, не було досліджено підписаний сторонами договір, наявні в матеріалах справи документи, суд неправильно визначився із характером спірних правовідносин, не застосував закон, який підлягає застосуванню, зокрема статті 538,612 Цивільного кодексу України, в звязку з чим прийнято помилкове рішення, яке підлягає скасуванню.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 11 липня 2016року апеляційну скаргу прийнято до розгляду колегією суддів у складі: головуючий суддя - Березкіна О.В. (доповідач), судді: Чус О.В., Величко Н.Л. Розгляд справи призначено на 23 серпня 2016року.

23 серпня 2016 року судове засідання не відбулося у звязку з відпусткою головуючого судді Березкіної О.В.

Зміна складу судової колегії відбулась на підставі розпорядження керівника апарату суду ОСОБА_3 від 29 серпня 2016року, справу передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя Березкіна О.В. (доповідач), судді: Дармін М.О., Чус О.В.

Представник апелянта в судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги та просив скасувати рішення господарського суду та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Позивач в судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги, просив рішення господарського суду Дніпропетровської області від 13 червня 2016 року залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши відповідність оскаржуваного рішення нормам діючого законодавства, Дніпропетровський апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 04 січня 2013 року публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія Нафтогаз України (продавець) та публічне акціонерне товариство Дніпрогаз (покупець) уклали договір №13-120-Б на купівлю-продаж природного газу (Договір), відповідно до умов якого Продавець зобовязався передати у власність Покупцю у 2013-2015 роках природний газ, а Покупець зобовязався прийняти і оплатити газ на умовах цього Договору (п.1.1. Договору з урахуванням додаткової угоди №8 від 22 грудня 2014 року).

Відповідно до пункту 2.1. договору, в редакції додаткової угоди № 11 від 27 березня 2015року, продавець передає покупцю в період з 01 січня 2013 року по 31 грудня 2015 року газ в обсязі до 75515,810 куб.м. в тому числі по місяцях кварталів, згідно графіку передбаченого договором.

У розділі 11 договору, в редакції додаткової угоди №15 від 19червня2015 року, сторони погодили, що договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін, поширює дію на відносини, що фактично склалися між сторонами з 01 січня 2013 року і діє в частині реалізації газу до 31 грудня 2015 року, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

У відповідності до пункту 3.3. договору приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу.

У пункті 3.4. договору сторони узгодили, що не пізніше 5 числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, покупець зобов'язується надати продавцеві підписані та скріплені печатками покупця та газотранспортного підприємства два примірники акта приймання - передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8 числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, зобов'язується повернути покупцеві один примірник оригіналу акта, підписаного уповноваженим представником та скріплений печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Підписані акти є підставною для остаточних розрахунків між сторонами.

Згідно з п.6.1. Договору, в редакції додаткової угоди №9 від 28 квітня 2014 року, оплата за газ здійснюється Покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 20-го числа місяця наступного за місяцем реалізації газу, на підставі підписаного сторонами акту приймання-передачі газу за розрахунковий місяць.

Звертаючись до публічного акціонерного товариства «Дніпрогаз» із позовом про стягнення 3% річних, пені та інфляційних втрат за порушення грошового зобов`язання, позивач публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» посилався на те, що позивачем сплачено суму основного боргу з порушенням строків, у зв'язку з чим позивач нарахував та просив стягнути з відповідача пеню, інфляційні та 3% річних.

Задовольняючи частково позовні вимоги, господарський суд першої інстанції виходив з того, що позивачем невірно здійснено нарахування 3% річних та інфляційних, оскільки останнім при розрахунку 3% річних було враховано дні оплати відповідачем заборгованості та нарахування інфляційних за кожний наступний місяць здійснено з урахуванням суми боргу, в яку вже включено інфляційні втрати за минулий місяць, та з урахуванням строків позовної давності, господарським судом здійснено перерахунок вказаних нарахувань та встановлено, що сума 3% річних складає 314215,68грн. за загальний період нарахування з 20 квітня 2013 року по 16 серпня 2015 року розрахований за кожним актом окремо, сума інфляційних складає 785600,11 грн. за загальний період з березня 2013 року по листопад 2014 року.

Оскільки судом встановлено прострочення виконання умов договору в частині своєчасної оплати поставленого газу, у відповідності до п. 7.2 договору, суд першої інстанція також стягнув пеню на користь позивача.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції.

Відповідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу зобов'язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно, ставляться, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору Позивачем протягом січня - грудня 2013 року, січня - грудня 2014, січня - червня 2015 було передано, а Відповідачем прийнято природний газ на загальну суму 333 064 616,75 грн.

Факт поставки природного газу підтверджується актами приймання-передачі природного газу, підписаними представниками сторін без зауважень, і які містяться в матеріалах справи.

Згідно ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання. Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до положень ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Як встановлено судом першої інстанції, відповідач свої зобовязання за договором купівлі-продажу природного газу виконав, але з простроченням строків оплати, передбачених умовами договору, а саме, п. 6.1.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до п. 7.2. Договору, у разі невиконання покупцем п. 6.1. Договору умов цього договору він зобовязується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

На підставі п.7.2. договору позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача пеня в розмірі 2 301 649,72 грн. за період з 20 лютого 2015 року по 17 серпня 2015 року.

Відповідно до ст. 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Стаття 261 Цивільного кодексу України передбачає, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Згідно зі ст. 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до суду із позовом 6 квітня 2016 року, тому суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що з урахуванням строків позовної давності стягненню на користь позивача підлагає пеня в розмірі 1485831,78 грн. за період з 20 квітня 2015 року по 16 серпня 2015 року.

Згідно із ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з рахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 395 069,66 грн. та інфляційні втрати в розмірі 785600,11 грн.

Зважаючи на те, що позивачем невірно здійснено нарахування 3% річних та інфляційних, оскільки останнім при розрахунку 3% річних було враховано дні оплати відповідачем заборгованості та нарахування інфляційних за кожний наступний місяць здійснено з урахуванням суми боргу, в яку вже включено інфляційні втрати за минулий місяць, господарським судом здійснено перерахунок вказаних нарахувань та встановлено, що сума 3% річних складає 314215,68 грн., за загальний період нарахування з 20 квітня 2013 року по 16 серпня 2015 року , розрахований за кожним актом окремо, сума інфляційних складає 785600,11грн.за загальний період з березня 2013 року по листопад 2014 року.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком господарського суду Дніпропетровської області про те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з присудженням до стягнення з відповідача 785600,11 грн. інфляційних, 314215,68 грн. 3% річних та пені в розмірі 1485831,78грн.

Доводи апелянта про ненастання строку остаточних розрахунків, оскільки акти приймання-передачі природного газу не були повернуті позивачем, є неспроможними з огляду на наступне.

Відповідно до п.6.1 Договору, «оплата за газ здійснюється Покупцем виключно грошовими коштами у національній валюті шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки.

У разі неповної оплати остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється Покупцем до 20-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу на підставі підписаного Сторонами акту приймання-передачі газу»

Вказаний пункт договору узгоджується з вимогами ч.1 ст. 692 ЦК України, відповідно до яких покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Таким чином, умови договору не повязують обов'язок оплатити отриманий газ з часу отримання актів приймання передачі природного газу, оскільки наявність актів є обовязковою лише для проведення остаточного розрахунку, який включає можливі розбіжності та коригування.

Крім того, акт є доказом підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, які мають значення для правильного вирішення господарського спору, не є матеріально-правовою чи немайновою вимогою позивача , а обов'язок відповідача з оплати поставленого природного газу не пов'язаний з поверненням підписаних актів.

Інші доводи апеляційної скарги є безпідставними і висновків суду першої інстанції

вони не спростовують, а лише зводяться до переоцінки досліджених господарським судом доказів та встановлених обставин справи.

Оскільки суд першої інстанції при вирішенні даної справи правильно застосував норми матеріального та процесуального права, прийняв законне та обґрунтоване рішення, тому судове рішення у відповідності до п.1 ч.1 ст. 103 ГПК України підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга без задоволення.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103 Господарського процесуального кодексу України, суд , -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "ДНІПРОГАЗ", м. Дніпропетровськ - залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 13 червня 2016 року у справі № 904/2761/16- залишити без змін.

Постанова набирає чинності з дня її оголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України через Дніпропетровський апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дати її прийняття.

Повний текст постанови підписано 21 вересня 2016 року

Головуючий суддяО.В. Березкіна

СуддяМ.О.Дармін

СуддяО.В.Чус