Рішення № 61484187, 19.09.2016, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.09.2016Справа №910/12938/16

За позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування» до Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Альфа-Гарант" про про відшкодування шкоди в порядку регресу в розмірі 7635,33 грн. Суддя Грєхова О.А.

Представники сторін:

від позивача: Самойленко П.М. - представник за довіреністю;

від відповідача: Сергутін В.А. - представник за довіреністю.

СУТЬ СПОРУ:

Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "АХА Страхування" (далі - позивач) заявлено позов про стягнення з Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Альфа-Гарант" (далі - відповідач) 7635,33 грн. страхового відшкодування.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем на підставі Договору добровільного страхування наземного транспорту №34836а5кп від 05.06.2015 внаслідок настання страхової події - дорожньо-транспортної пригоди (надалі - ДТП) виплачено страхове відшкодування власнику автомобіля марки «Geely», реєстраційний номер НОМЕР_1, а тому позивачем відповідно до положень статті 27 Закону України "Про страхування" та статей 993, 1191 Цивільного кодексу України отримано право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду, якою є відповідач у справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.07.2016 порушено провадження у справі №910/12938/16, розгляд справи призначено на 01.08.2016; зобов'язано Моторне (транспортне) страхове бюро України надати відомості щодо полісу серії АЕ/3008311.

29.07.2016 через відділ діловодства суду від Моторного (транспортного) страхового бюро України надійшла інформаційна довідка на запит суду.

01.08.2016 позивач та відповідач через відділ діловодства суду подали документи на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження у справі. Крім того, відповідач подав клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.08.2016 за клопотанням відповідача розгляд справи відкладено до 12.09.2016.

09.09.2016 відповідач через відділ діловодства суду подав відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечив з тих підстав, що за розрахунком Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Альфа-Гарант" сума страхового відшкодування складає 2292,13 грн. і вже була виплачена позивачу.

У судовому засіданні 12.09.2016 відповідно до вимог ч. 3 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву до 19.09.2016.

Представник позивача в судовому засіданні 19.09.2016 позовні вимоги підтримав у повному обсязі, а також подав письмові заперечення на відзив.

У свою чергу представник відповідача в засіданні господарського суду проти позову заперечив у повному обсязі.

На виконання вимог ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України складено протоколи судового засідання, які долучено до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 82 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

У судовому засіданні 19.09.2016 відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, на яких ґрунтується позов, заслухавши пояснення представників сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

05.06.2015 між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «АХА Страхування», як страховиком, та ОСОБА_3, як страхувальником, укладено Договір добровільного страхування наземного транспорту №34836а5кп, предметом якого є майнові інтереси страхувальника, пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням транспортним засобом - автомобілем марки «Geely», реєстраційний номер НОМЕР_1, 2013 року випуску.

Договором визначено, що до страхових випадків відноситься зокрема ДТП, а вигодонабувачем є Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «Правекс-Банк».

Строк дії договору встановлено з 12.06.2015 до 11.06.2018.

02.02.2016 о 17 год. 30 хв. по бульвару Дружби Народів в м. Києві відбулась дорожньо-транспортна пригода, а саме: водій ОСОБА_4, керуючи автомобілем марки «Volkswagen», реєстраційний номер НОМЕР_2, у стані алкогольного сп'яніння ступінь якого 1,89%, не дотримався безпечної дистанції та допустив зіткнення з автомобілем марки «Geely», реєстраційний номер НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_3, що призвело до механічного пошкодження транспортних засобів.

Постановою Печерського районного суду міста Києва від 23.02.2016 у справі №757/6464/16-п встановлено порушення ОСОБА_4 вимог п. 13.1. Правил дорожнього руху України, визнано його винним у скоєнні адміністративних правопорушень, передбачених ст. 124, ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а також накладено стягнення у вигляді штрафу.

Згідно з рахунком-фактурою №J9600000257 від 04.02.2016, складеним станцією техобслуговування Товариством з обмеженою відповідальністю «Інтехстандарт», вартість відновлювального ремонту автомобіля марки «Geely», реєстраційний номер НОМЕР_1, в результаті його пошкодження при ДТП складає 11945,33 грн. з ПДВ.

04.02.2016 власник автомобіля марки «Geely», реєстраційний номер НОМЕР_1, звернувся до позивача з повідомленням про настання події, що має ознаки страхового випадку та заявою на виплату страхового відшкодування за договором добровільного страхування транспортного засобу, в якому просив виплатити відшкодування згідно з умовами страхування на СТО - ТОВ «Інтехстандарт» для здійснення ремонту.

При цьому вигодонабувач ПАТ КБ «Правекс-Банк» у листі №1381 11-04-1БТ від 25.02.2016 відмовився від отримання страхового відшкодування.

Відповідно до норм чинного законодавства та з урахуванням умов Договору добровільного страхування наземного транспорту №34836а5кп від 05.06.2015, позивач склав страховий акт №АХА2016484 від 26.02.2016, згідно з яким пошкодження автомобіля марки «Geely», реєстраційний номер НОМЕР_1, внаслідок ДТП визнано страховим випадком та призначено до виплати страхове відшкодування в загальному розмірі 8145,33 грн.

На підставі складеного страхового акту №АХА2016484 від 26.02.2016 Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «АХА Страхування» сплатило суму страхового відшкодування в розмірі 8145,33 грн. на рахунок СТО ТОВ «Інтехстандарт», що підтверджується наявною в матеріалах справи копією платіжного доручення №226 267 від 29.02.2016.

Представник позивача звертався до Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Альфа-Гарант" із заявою №/0001109/УБК від 24.05.2016 (як до особи, відповідальної за завданий збиток), відповідно до якої просив сплатити страхову суму в розмірі 8145,33 грн.

Однак, відповідач не надав відповіді на заяву та страхове відшкодування не сплатив, у зв'язку з чим Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «АХА Страхування» звернулося до Господарського суду міста Києва з даним позовом.

Заперечуючи проти позову відповідач зазначає, що 03.03.2016 Товариством з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Альфа-Гарант" було направлено представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Експертум-Аве» для оцінки шкоди, завданої власнику транспортного засобу «Geely», реєстраційний номер НОМЕР_1. На підставі протоколу огляду від 03.03.2016 був виконаний звіт №03-D/19/0416 від 04.04.2016, згідно з яким вартість матеріального збитку завданого власнику транспортного засобу «Geely», реєстраційний номер НОМЕР_1, складає 9444,77 грн. Згідно зі Звітом №92-D/19/0416 від 04.04.2016 вартість матеріального збитку завданого власнику пошкодженого ТЗ щодо складових частин, пошкодження яких зафіксовано в Протоколі огляду транспортних засобів від 03.03.2016 та які дублюють пошкодження отримані внаслідок ДТП, що сталася 02.02.2016, але не відноситься до неї складає 2852,64 грн. А тому, на думку ТДВ "СК "Альфа-Гарант" вартість матеріального збитку за вирахуванням франшизи складає 2292,13 грн.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

За змістом положень ч. 1 ст. 355 Господарського кодексу України об'єкти страхування, види обов'язкового страхування, а також загальні умови здійснення страхування, вимоги до договорів страхування та порядок здійснення державного нагляду за страховою діяльністю визначаються Цивільним кодексом України, цим Кодексом, законом про страхування, іншими законодавчими актами.

Згідно зі ст. 512, 514 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою у випадках, встановлених законом.

Таким законом зокрема є норми ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України "Про страхування", відповідно до яких до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Тобто у таких правовідносинах відбувається передача (перехід) права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика. Нового зобов'язання з відшкодування збитків при цьому не виникає, оскільки відбувається заміна кредитора: потерпілий (страхувальник) передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди. Отже, страховик виступає замість потерпілого у деліктному зобов'язанні.

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Новий кредитор набуває прав та обов'язків свого попередника.

Відповідно, заміною кредитора деліктне зобов'язання не припиняється, оскільки відповідальна за спричинену шкоду особа свій обов'язок із відшкодування шкоди не виконала.

Перехід права вимоги за наведеними норми права (ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України "Про страхування") слід відрізняти від зворотної вимоги (регресу), яка регулюється положеннями ст. 1191 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Системний аналіз цієї норми дає підстави для висновку, що для її застосування необхідні дві умови: право регресної вимоги до винної особи має третя особа після виконання нею зобов'язання перед потерпілим; регрес має місце після припинення зобов'язання з відшкодування шкоди.

Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «АХА Страхування» виплативши згідно з Договором добровільного страхування наземного транспорту №34836а5кп від 05.06.2015 страхове відшкодування потерпілому - ОСОБА_3, отримало від останнього права кредитора, а не регресу до особи, відповідальної за завдану шкоду.

Зважуючи на викладене, саме положеннями ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України "Про страхування" регулюються правовідносини між сторонами у справі, яка розглядається, а не ст. 1191 ЦК України, на яку посилається позивач.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 23 вересня 2015 року у справі №3-303гс15.

З матеріалів справи вбачається, що транспортний засіб - автомобіль марки «Volkswagen», реєстраційний номер НОМЕР_2, належить ОСОБА_4 та знаходився під його керуванням.

Згідно зі ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Частинами першою та другою статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

За змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.

Вина ОСОБА_4 у ДТП встановлена в судовому порядку, а тому шкода, заподіяна внаслідок експлуатації автомобіля марки «Volkswagen», реєстраційний номер НОМЕР_2, відшкодовується ним як власником вказаного транспортного засобу.

Під час розгляду справи встановлено, що ОСОБА_4 уклав з Товариством з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Альфа-Гарант" Договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземного транспорту (поліс) №АЕ/3008311, строк дії якого встановлено з 13.03.2015 по 12.03.2014 та предметом якого є майнові інтереси страхувальника, пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням транспортним засобом «Volkswagen», реєстраційний номер НОМЕР_2.

Отже, відповідальність за шкоду, заподіяну майну внаслідок експлуатації автомобіля марки «Volkswagen», реєстраційний номер НОМЕР_2 була застрахована відповідачем.

Згідно з пунктом 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

За умовами п. 12.1 ст. 12 вказаного Закону страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Полісом №АЕ/3008311 передбачено, що ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну третіх осіб становить 50000,00 грн., франшиза - 500,00 грн.

Суд зазначає, що в силу статті 25 Закону України "Про страхування" здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування.

Так, пунктом 28.12. Договору добровільного страхування наземного транспорту №34836а5кп від 05.06.2015 передбачено, що при пошкодженні ТЗ внаслідок страхового випадку розмір збитків визначається шляхом складання кошторису вартості відновлення ТЗ (кошторису збитків), в який включається вартість запасних частин, деталей, обладнання та матеріалів, що підлягають заміні, без урахування експлуатаційного зносу, а також вартість ремонтних робіт. Кошторис збитків складається страховиком, виходячи з відновлення пошкодженого ТЗ на базі СТО на підставі рахунків з СТО (згідно з умовами п. 28.13 договору).

Таким чином, договором страхування, укладеним між позивачем та страхувальником, не передбачено зобов'язання страховика за договором добровільного страхування визначати розмір страхового відшкодування з урахуванням виключно звіту суб'єкта оціночної діяльності.

Враховуючи вимоги пункту 36.4 статті 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", наявність рахунку-фактури №J9600000257 від 04.02.2016 складеного СТО, страхового акту № АХА2016484 від 26.02.2016 та платіжного доручення №226 267 від 29.02.2016, є достатніми доказами фактично здійснених позивачем витрат з виплати страхового відшкодування, які виникли внаслідок ДТП.

При цьому Законами України «Про страхування» та «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» не передбачено зобов'язання страховика за договором добровільного страхування визначати розмір страхового відшкодування тільки в розмірі суми, встановленої звітом про оцінку транспортного засобу, оскільки цей звіт є попереднім оціночним документом, що визначає можливу, але не остаточну суму, необхідну для відновлення транспортного засобу.

Зазначена правова позиція також наведена у постанові Верховного Суду України від 15.04.2015 по справі №910/7163/14, а також в постановах Вищого господарського суду України від 01.02.2016 у справі №910/6190/15-г, від 02.02.2016 у справі №910/13155/15, від 02.02.2016 у справі №910/25250/15 (ухвалою Верховного Суду України від 01.03.2016 у справі №3-214г16 відмовлено у допуску справи №910/25250/15 до провадження Верховного Суду України), від 03.02.2016 у справі №910/15485/15, від 04.02.2016 у справі №910/14599/15 та ін.

Отже, матеріалами справи підтверджено, що вартість відновлювального ремонту автомобіля марки «Geely», реєстраційний номер НОМЕР_1 в результаті його пошкодження у ДТП становить 11945,33 грн. з ПДВ, а до позивача перейшло право зворотної вимоги в межах фактичних затрат - 8145,33 грн.

Разом з тим, під час розгляду справи відповідачем була погашена частина боргу в сумі 2292,13 грн., що підтверджується наявним в матеріалах справи платіжним дорученням №25307 від 28.07.2016.

Відповідно до п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Як роз'яснено в п. 4.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 частини першої статті 80 ГПК), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами, у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи.

Враховуючи те, що сплата частини боргу в сумі 2292,13 грн. відповідачем здійснена після подання позову (15.07.2016) та порушення провадження у даній справі (18.07.2016), провадження у справі в цій частині підлягає припиненню у зв'язку з відсутністю предмету спору на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

За таких обставин, беручі до уваги розмір права зворотної вимоги, який перейшов до позивача; визначені полісом №АЕ/3008311 розміри лімітів відповідальності та франшизи; розмір заявлених позовних вимог, а також розмір здійсненої Товариством з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Альфа-Гарант" страхової виплати, суд дійшов висновку, що з відповідача підлягає до стягнення 5343,20 грн.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Зокрема, в силу вимог ст. 33, 34 цього Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідач під час розгляду справи не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги, як і не надав доказів повної сплати заявленої до стягнення суми, а його доводи, викладені у відзиві на позовну заяву спростовуються вищенаведеним.

З урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку про припинення провадження у справі в частині 2292,13 грн. та задоволення позовних вимог у розмірі 5343,20 грн., з покладенням судового збору на відповідача в порядку ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. 43, 32, 33, 34, 43, 44, 49, п. 1-1 ч. 1 ст. 80, ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Альфа-Гарант" (01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, будинок 26; ідентифікаційний код 32382598) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування» (04070, м. Київ, вулиця Іллінська, будинок 8, ідентифікаційний код 20474912) страхове відшкодування в розмірі 5343 (п'ять тисяч триста сорок три) грн. 20 коп. та 1378 (одну тисячу триста сімдесят вісім) грн. 00 коп. судового збору.

3. Припинити провадження у справі №910/12938/16 в частині стягнення основного боргу в сумі 2292,13 грн.

4. Після набрання рішенням Господарського суду міста Києва законної сили видати відповідний наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 21.09.2016.

Суддя Грєхова О.А.