Рішення № 61484158, 12.09.2016, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.09.2016Справа №910/14407/16

За позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА страхування»

До Товариства з додатковою відповідальністю «Страхове товариство з додатковою відповідальністю «Глобус»

Третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору, на стороні відповідача

ОСОБА_1

про відшкодування шкоди в розмірі 11 912,40 грн.

Суддя Спичак О.М.

Представники сторін:

від позивача: Онищенко Г.В. - по дов.

від відповідача: не з'явився

від третьої особи: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «АХА страхування» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до відповідача, Товариства з додатковою відповідальністю «Страхове товариство з додатковою відповідальністю «Глобус» про стягнення 11 912,40 грн. страхового відшкодування, виплаченого заявником страхувальнику за договором №3653089 від 30.04.2013р. страхування наземного транспорту.

Ухвалою від 08.08.2016р. було порушено провадження по справі №910/14407/16 та призначено її розгляд на 29.08.2016р. Одночасно, ухвалою від 08.08.2016р. залучено до участі у розгляді справи в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_1.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, вимоги ухвали суду не виконав, проте, 29.08.2016р. через відділ діловодства суду подав клопотання про відкладення розгляду справи, яке судом задовольняється.

Представник відповідача в засідання суду 29.08.2016р. також не з'явився, вимоги ухвали суду не виконав, про причини неявки суд не повідомив, проте, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Третя особа у судове засідання не з'явилась, представника не направила, всіма правами, що передбачені Господарським процесуальним кодексом України не скористалась, проте, була належним чином повідомлена про час та місце розгляду спору. 25.08.2016р. третьою особою подано через канцелярію господарського суду клопотання про розгляд справи без участі ОСОБА_1.

У зв'язку з неявкою у судове засідання представників учасників судового процесу, враховуючи клопотання позивача та ненадання витребуваних документів, ухвалою від 29.08.2016р. розгляд справи було відкладено на 12.09.2016р.

Представником позивача 02.09.2016р. через відділ діловодства суду було подано клопотання про долучення документів до матеріалів справи, яке судом розглянуто та задоволено.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, проте, 31.08.2016р. через відділ діловодства суду подав відзив на позовну заяву та 08.09.2016р. - клопотання про розгляд справи без участі представника Товариства з додатковою відповідальністю «Страхове товариство з додатковою відповідальністю «Глобус», яке судом розглянуто та задоволено.

Третя особа у судове засідання не з'явилась, представника не направила, всіма правами, що передбачені Господарським процесуальним кодексом України, не скористалась, проте, була належним чином повідомлена про час та місце розгляду спору.

За висновками суду, незважаючи на те, що відповідач та третя особа не з'явились у судове засідання 12.09.2016р., справа може бути розглянута за наявними у ній документами, а неявка вказаних учасників судового спору не перешкоджає вирішенню спору по суті.

В судовому засіданні 12.09.2016р. на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши всі представлені докази, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

02.06.2013р. у Приморському районі міста Одеса по вул.Заболотного, 25 сталась дорожньо-транспортна пригода за участю транспортних засобів 1.Mitsubishi, державний номер НОМЕР_1, керування яким здійснював ОСОБА_3, та 2. АЗЛК, державний номер НОМЕР_2, яким керував ОСОБА_1.

Згідно постанови від 02.07.2013р. Суворовського районного суду міста Одеси у справі №523/8834/13-п дорожньо-транспортна пригода сталась в результаті порушення водієм автомобіля АЗЛК, державний номер НОМЕР_2, ОСОБА_1 вимог п.12.1 Правил дорожнього руху України.

Відповідно до договору №3653089 від 30.04.2013р. страхування наземного транспорту страховиком майнових інтересів власника транспортного засобу Mitsubishi, державний номер НОМЕР_1, пов'язаних з володінням та користуванням транспортним засобом, на момент вчинення дорожньо-транспортної пригоди було Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «АХА страхування».

Частиною 2 статті 8 Закону України «Про страхування» передбачено, що страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Згідно з п. 1 ст. 354 Господарського кодексу України, за договором страхування страховик зобов'язується у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній страхувальником у договорі страхування, а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Відповідно до ст. 979 Цивільного кодексу України, за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Як свідчать матеріали справи, 11.06.2013р. ОСОБА_4 звернуся до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА страхування» з повідомленням про настання події, що має ознаки страхового випадку, та заявою про виплату страхового відшкодування за договором добровільного страхування транспортного засобу. У вказаній заяві страхувальник просив виплатити страхове відшкодування шляхом перерахування грошових коштів на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «Адіс-Авто» (станція технічного обслуговування).

11.06.2013р. на замовлення Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА страхування», представником ОСОБА_5 (суб'єкт оціночної діяльності) було проведено огляд колісного транспортного засобу Mitsubishi, державний номер НОМЕР_1, під час якого визначено перелік пошкоджень, завданих вказаному автомобілю внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка сталась 02.06.2013р.

Згідно змісту звіту №145 від 21.06.2013р. про оцінку колісного транспортного засобу, складеного ОСОБА_5, вартість матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу Mitsubishi, державний номер НОМЕР_1, з умови його відновлення на станції технічного обслуговування Товариство з обмеженою відповідальністю «Адіс-Авто», становить 30 067,57 грн., а вартість відновлювального ремонту вказаного автомобіля складає 42 980,07 грн.

Відповідно до рахунку №С-86757 від 21.06.2013р., виставленого Товариством з обмеженою відповідальністю «Адіс-Авто», вартість відновлювального ремонту транспортного засобу Mitsubishi, державний номер НОМЕР_1 складає 42 980,07 грн.

02.07.2013р. представниками Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА страхування» здійснено розрахунок суми страхового відшкодування та складено страховий акт №1.02.12.07194/VESKO23327.

Зі змісту означеного страхового акту вбачається, що на підставі рахунку станції технічного обслуговування страхувальником визначено, що за наслідками настання 02.06.2013р. страхового випадку, страхувальнику на підставі договору №3653089 від 30.04.2013р. підлягає виплаті страхове відшкодування в сумі 41 979,37 грн. При цьому, частина страхового відшкодування в розмірі 2520,26 грн. була зарахована в рахунок несплаченого страхового платежу, що в повному обсязі відповідає п.20.5 договору №3653089 від 30.04.2013р.

Наявним в матеріалах справи платіжним дорученням №42301 від 04.07.2013р. підтверджується, що страховиком було перераховано останню частину страхового відшкодування в сумі 39 459,71 грн. на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «Адіс-Авто» (станція технічного обслуговування).

З полісу №АВ/7828190 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів вбачається, що цивільно-правову відповідальність власника/водія транспортного засобу АЗЛК, державний номер НОМЕР_2 станом на 02.06.2013р. було застраховано Товариством з додатковою відповідальністю «Страхове товариство з додатковою відповідальністю «Глобус». Вказаним полісом визначено франшизу в сумі 1000 та встановлено ліміт відповідальності страховика по майну на рівні 50 000 грн.

За твердженнями позивача, які з боку відповідача підтверджені, Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «АХА страхування» звернулось до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхове товариство з додатковою відповідальністю «Глобус» з вимогою №560/26/ЦВ від 23.01.2014р. про відшкодування шкоди в сумі 39 458,71 грн. в порядку регресу.

За наслідками розгляду заяви позивача, відповідачем було складено страховий акт №АВ13LG-2066-01, відповідно до змісту якого, на підставі звіту №145 від 21.06.2013р. про оцінку колісного транспортного засобу, з урахуванням франшизи, розмір якої передбачено полісом №АВ/7828190, Товариством з додатковою відповідальністю «Страхове товариство з додатковою відповідальністю «Глобус» прийнято рішення про відшкодування заявнику в порядку регресу шкоди в розмірі 29 067,57 грн.

Представленим суду платіжним дорученням №5333 від 09.09.2014р. підтверджуються обставини щодо перерахування Товариством з додатковою відповідальністю «Страхове товариство з додатковою відповідальністю «Глобус» грошових коштів у вказаному вище розмірі на рахунок Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА страхування». До того ж, факт отримання від відповідача відшкодування в означеній сумі було підтверджено позивачем.

Посилаючись на те, що фактичні витрати Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА страхування» перевищують суму страхового відшкодування, яка була сплачена відповідачем у досудовому порядку, позивач звернувся до суду з позовом до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхове товариство з додатковою відповідальністю «Глобус» про стягнення шкоди в сумі 11 912, 40 грн.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з урахуванням наступного.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Частинами першою та другою статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно статті 27 Закону України «Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток. Зазначена правова норма також кореспондується зі статтею 993 Цивільного кодексу України.

В пункті 4 Постанови №6 від 27.03.1992р. Пленуму Верховного Суду України визначено, що джерелом підвищеної небезпеки належить визнавати будь-яку діяльність, здійснення якої створює підвищену імовірність заподіяння шкоди через неможливість контролю за нею людини, а також діяльність по використанню, транспортуванню, зберіганню предметів, речовин і інших об'єктів виробничого, господарського чи іншого призначення, які мають такі ж властивості. Майнова відповідальність за шкоду, заподіяну діями таких джерел, має наставати як при цілеспрямованому їх використанні, так і при мимовільному прояві їх шкідливих властивостей (наприклад, у випадку заподіяння шкоди внаслідок мимовільного руху автомобіля).

Під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав (договору оренди, довіреності тощо).

Згідно п. 9 ст. 7 Закону України «Про страхування» страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів відноситься до обов'язкових видів страхування, що здійснюються в Україні.

Наразі, господарський суд зазначає, що відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних та забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України регулюються Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів також регулюються Конституцією України, Цивільним кодексом України, Законом України «Про страхування», цим та іншими законами України і нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них. Якщо норми цього Закону передбачають інше, ніж положення інших актів цивільного законодавства України, то застосовуються норми цього Закону (ч.1 ст.2 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Суб'єктами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є страхувальники та інші особи, відповідальність яких застрахована, страховики, Моторне (транспортне) страхове бюро України, потерпілі (ст.4 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Відповідно до ст.1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхувальники - це юридичні особи та дієздатні громадяни, що уклали із страховиками договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб під час експлуатації наземного транспортного засобу; страховики - це страхові організації, що мають право на здійснення обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів відповідно до вимог, встановлених цим Законом та Законом України «Про страхування»; особи, відповідальність яких застрахована, - це страхувальник та інші особи, які правомірно володіють забезпеченим транспортним засобом. Володіння забезпеченим транспортним засобом вважається правомірним, якщо інше не встановлено законом або рішенням суду.

Пунктом 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що при настанні страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Згідно з Наказом №142/5/2092 від 24.11.2003р. Міністерства юстиції України та Фонду державного майна, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 24.11.2003р. за №1074/8395, «Про затвердження Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів», що є обов'язковим для виконання особами, до компетенції яких входить проведення автотоварознавчих експертиз та досліджень, розмір матеріального збитку визначається шляхом проведення відповідної експертизи. Методику товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів розроблено згідно із Національним стандартом №1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав» і затверджено Наказом №142/5/2092 від 24.11.2003 р.

Відповідно до Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» проведення оцінки майна є обов'язковим у випадках, зокрема, визначення збитків або розміру відшкодування у випадках, встановлених законом (стаття 7 Закону), і здійснюється суб'єктами оціночної діяльності.

Статтею 5 вказаного нормативно-правового акту передбачено, що суб'єктами оціночної діяльності є: суб'єкти господарювання - зареєстровані в установленому законодавством порядку фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, а також юридичні особи незалежно від їх організаційно-правової форми та форми власності, які здійснюють господарську діяльність, у складі яких працює хоча б один оцінювач, та які отримали сертифікат суб'єкта оціночної діяльності відповідно до цього Закону; органи державної влади та органи місцевого самоврядування, які отримали повноваження на здійснення оціночної діяльності в процесі виконання функцій з управління та розпорядження державним майном та (або) майном, що є у комунальній власності, та у складі яких працюють оцінювачі.

З огляду на зазначені норми права, суд зазначає, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором добровільного страхування, переходить право вимоги до винної особи у межах фактичних витрат, проте, страховиком такої особи, з урахуванням приписів Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», фактично підлягає відшкодуванню саме оцінена шкода, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди.

Як зазначалось вище, розмір страхового відшкодування, який було сплачено відповідачем у досудовому порядку, визначено на підставі звіту №145 від 21.06.2013р. про оцінку колісного транспортного засобу, складеного ОСОБА_5 (суб'єкт оціночної діяльності), згідно змісту якого вартість матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу Mitsubishi, державний номер НОМЕР_1, в результаті дорожньо-транспортної пригоди, яка сталась 02.06.2013р., становить 30 067,57 грн. При цьому, судом зазначалось, що означений звіт було складено на замовлення Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА страхування», та додано до регресної вимоги, скерованої Товариству з додатковою відповідальністю «Страхове товариство з додатковою відповідальністю «Глобус».

Враховуючи вищезазначені норми, суд дійшов висновку, що відповідач є зобов'язаним в межах суми оціненої шкоди, а саме у розмірі 30 067,57 грн., визначеної експертом у встановленому законом порядку, за вирахуванням розміру франшизи, яка зазначена в полісі №АВ/7828190, а не у розмірі вартості відновлювального ремонту транспортного засобу, яка виплачена позивачем своєму страхувальнику на підставі договору №3653089 від 30.04.2013р. страхування наземного транспорту.

Таким чином, з огляду на наведене вище у сукупності, господарський суд дійшов висновку щодо відмови в задоволенні позовних вимог Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА страхування» до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхове товариство з додатковою відповідальністю «Глобус» про стягнення 11 912,40 грн.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати залишаються за позивачем.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.32, 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Відмовити в задоволенні позову.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено

19.09.2016р.

Суддя О.М. Спичак