Рішення № 61484137, 14.09.2016, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.09.2016Справа №910/7418/16

За позовом Публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "КійАгроПродукт"

про стягнення 1 152 636,47 грн.

Суддя Прокопенко Л.В.

Представники:

Від позивача Йосипишин Р.В. - представник

Від відповідача Радзівіл С.Г.. - представник

Суть спору:

Публічне акціонерне товариство "Державна продовольчо-зернова корпорація України" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "КійАгроПродукт", в якому просить суд стягнути з відповідача 538 979,80 грн. пені, 231 959,73 грн. - штрафу та 381 696,94 грн. - проценти за користування чужими грошовими коштами. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором поставки № КИВ084К-С від 01.09.2014р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.04.2016 р. порушено провадження у даній справі та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 23.05.2016 р. за участю представників сторін, яких зобов'язано надати певні документи.

20.05.2016р. через загальний відділ діловодства Господарського суду міста Києва відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому Товариство з обмеженою відповідальністю "КійАгроПродукт" заперечує проти позову з підстав викладених у відзиві.

Судом оголошувалась перерва в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

07.06.2016р. через загальний відділ діловодства Господарського суду міста Києва відповідач подав доповнення до відзиву у даній справі.

16.06.2016р. через загальний відділ діловодства Господарського суду міста Києва позивач подав додаткові пояснення у даній справі.

У даному судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги.

Представник відповідача заперечив проти позову.

Також, учасники провадження у даній справі заявили клопотання про продовження строку розгляду спору у справі № 910/7418/16 на п'ятнадцять днів.

Відповідно до ч. 3. ст. 69 Господарського процесуального кодексу України у виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду спору, господарський суд ухвалою може продовжити строк розгляду спору, але не більше як на п'ятнадцять днів.

Розглянувши вищезазначене клопотання, з метою забезпечення повного, всебічного та об'єктивного розгляду даної справи, суд вважає за доцільне задовольнити подане клопотання та продовжити строк розгляду спору у справі № 910/7418/16 на п'ятнадцять днів.

Ухвалою суду від 17.06.2016 продовжено строк розгляду спору.

В судовому засідання 04.07.2016 оголошено перерву до 03.08.2016.

Розпорядженням від 02.08.2016 № 04-23/1473 призначено повторний автоматичний розподіл судової справи № 903/357/16.

Ухвалою суду від 03.08.2016 суддя Прокопенко Л.В. прийняла справу до свого провадження та призначила розгляд справи на 19.08.2016.

В судовому засіданні 19.08.2016 оголошено перерву до 23.08.2016.

22.08.2016 відділом діловодства суду ві представника відповідача отримано додаткові документи.

В судовому засіданні 23.08.2016 оголошено перерву до 14.09.2016

В судове засідання 14.09.2016 представник позивача з'явився, надав суду додаткові документи по справі, просив суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В судове засідання 14.09.2016 представник відповідача з'явився, просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

У судовому засіданні 14.09.2016 відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу .України судомо проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Між публічним акціонерним товариством «Державна продовольчо-зернова корпорація України» та товариством з обмеженою відповідальністю «КійАгроПродукт» укладено Договір поставки від 01.09.2014 № КИВ084К-С .

Згідно з п. 1.1 Договору № КИВ084К-С Постачальник зобов'язується передати у власність Покупця зерно українського походження врожаю 2014 року (надалі - Товар), а купець зобов'язується прийняти та оплатити Товар відповідно до умов даного договору.

Відповідно до п. 3.3 Договору № КИВ084К-С кількість, строк та місце поставки, ціна та загальна вартість Товару для кожної партії, що поставляється згідно Договору, визначаються в специфікаціях до цього Договору, які підписуються Сторонами щодо кожної партії Товару та є невід'ємними частинами (додатками) цього Договору.

Згідно з п. 4.2 Договору № КТ1В084К-С датою поставки Товару вважається дата переоформлення Товару на ім'я Покупця за складським документом на зерновому складі Дата видаткової накладної співпадає з датою переоформлення Товару на імя покупця за складським документом на складі.

Позивач відповідно до позовної заяви, зазначив, що на виконання умов Договору перерахував кошти відповідачу у розмірі 124001129,96 грн., тоді як відповідачем було поставлено товар на загальну суму 110259901,93 грн.

Позивач зазначив, що між позивачем та відповідачем 28.08.2015 було підписано Акт про зарахування зустрічних позовних вимог.

Згідно з п. 3 Акту Сторони підтвердили, що внаслідок зарахування зустрічних однорідних вимог за Відповідачем залишається залишок заборгованості по Договору у розмірі 3 313 710.43 грн.

Позивач мотивує позовні вимоги, а саме нарахування пені в розмірі 0,1 % відповідно до п. 8.4 Договору та штрафу в розмірі 7%, відповідно до п. 8.5 Договору та процентів за користування чужими коштами не виконанням відповідачем вимог Договору належним чином.

Відповідач заперечив проти задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представників сторін, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги, не підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Внаслідок укладення договору між сторонами згідно ст. 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов'язки.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Відповідно до частини сьомої зазначеної статті не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до п. 8.4 Договору сторони погодили, що у випадку не поставки або несвоєчасної поставки товару згідно умов даного договору, постачальник сплачує покупцеві на вимогу останнього пеню у розмірі 0,1% загальної вартості непоставленої партії товару, за кожен день прострочення.

Відповідач заперечив, проти задоволення позовних вимог в частині стягнення пені в розмірі 0,1%, оскільки позивачем не надано доказів того, що вимога про сплату 0,1 % пені надсилалась відповідачу.

Позивачем не надано належних доказів, які б спростовували твердження відповідача. Враховуючи вище зазначене суд приходить до висновку, що вимоги позивача про стягнення пені в розмірі 0,1 % не підлягають задоволенню.

Відповідно до п. 8.5 Договору , сторони погодили, що у випадку прострочення зобов'язання по поставці товару визначеного специфікацією більш як на 30 календарних днів, покупець може частково або в повному обсязі відмовитися від договору і вимагати від постачальника повернення оплачених коштів по даному Договору. В цьому випадку постачальник зобов'язаний протягом 3 банківських днів, з моменту отримання письмової та/або факсової вимоги покупця про повернення коштів, повернути покупцю всі сплачені кошти по даному Договору а також сплатити покупцю штраф у розмірі 7% від загальної вартості непоставленої вартості товару.

Як вбачається із матеріалів справи позивачем не надано доказів надіслання відповідачеві вимоги, в якій зазначалося б про відмову позивача від договору, ставилась вимога до відповідача повернути гроші та була заявлена вимога сплатити 7 % штрафу.

Враховуючи вище зазначене суд відмовляє в задоволенні вимоги позивача про стягнення 7% штрафу.

Відносно стягнення процентів за користування чужими коштами то слід зазначити наступне.

Відповідно до ст.. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Як вбачається із матеріалів справи Договором поставки № КИВ084К-С не передбачено обов'язку відповідача сплачувати проценти за користування чужими грошовими коштами.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Позовні вимоги не підлягають задооаленню

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються позивачача

Керуючись ст. ст. 32, 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Відмовити в задоволенні позовних вимог

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 21.09.2016 р.

Суддя Л.В. Прокопенко