Рішення № 61484094, 15.09.2016, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 12/81/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.09.2016 Справа № 908/2055/16

Господарський суд Запорізької області у складі судді Смірнова О.Г.,

За участю секретаря судового засідання Бамбизова М.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні господарського суду справу № 908/2055/16

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Техносенс, м. Запоріжжя

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Союз Континент, м. Запоріжжя

про стягнення 209657,21 грн.

за участю представників:

від позивача ОСОБА_1, довіреність № 30 від 29.07.2016 року

від відповідача ОСОБА_2, довіреність від 15.06.2016 року

СУТЬ СПОРУ: Товариство з обмеженою відповідальністю Техносенс звернулося до Господарського суду Запорізької області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю Союз Континент про стягнення основного боргу в сумі 181920,00 грн., штрафу в сумі 23390,96 грн., трьох відсотків річних в сумі 1917,29 грн. та інфляційних витрат в сумі 2428,96 грн. за договором № 0216/06п від 05.02.2016 року, що разом складає 209657,21 грн.

02.09.2016 року на адресу суду від позивача надійшов лист № 02/09/2016-1, в якому останній зазначає, що на виконання ухвали від 03.08.2016 року направив на адресу відповідача акт звірки розрахунків, втім останній відповіді не надав, заборгованість не погасив, проти звірки розрахунків за своїм місцезнаходженням заперечує. Разом з тим вказує, що замовлення на товар направлялося електронною поштою на адресу менеджера з продажу підприємства позивача. Просить долучити до матеріалів справи копію акту звірки розрахунків з доказами його направлення відповідачу.

05.09.2016 року на адресу суду від відповідача надійшло клопотання, в якому останній зазначає, що на даний момент на підприємстві відсутній юрист, тому у звязку з необхідністю часу для підготовки своєї позиції просить відкласти розгляд справи на інший день та час. При цьому вказує, що з позовними вимогами не погоджується, вважає їх необґрунтованими та такими, що не відповідають дійсним обставинами справи і не підлягають задоволенню.

Вказане клопотання задоволено судом про що свідчить винесена ухвала від 06.09.2016 року, якою відкладений розгляд справи на 15.09.2016 року о12:00.

12.09.2016 року на адресу суду від позивача надійшов лист № 12/09/2016-1, згідно з яким останній на вимогу суду надає копії завірених платіжних доручень № 1213 від 05.02.2016 року та № 1734 від 15.07.2016 року про сплату 195484,50 грн. попередньої оплати та 15000,00 грн. часткової оплати боргу. Разом з тим вказує, що лист від 10.05.2016 року та претензію від 23.06.2016 року було направлено на адресу боржника засобами електронної пошти, лист від 13.07.2016 року направлено поштою листом з повідомленням про вручення. Пояснює, що після направлення претензії від 23.06.2016 року відповідач здійснив часткову оплату в сумі 15000,00 грн. Також зазначає, що відповіді відповідача № 38 від 19.05.2016 року та № 49 від 19.05.2016 року було отримано засобами електронної пошти.

Представник позивача в судовому засіданні 15.09.2016 року підтримав позовні вимоги та наполягав на їх задоволенні. Представник відповідача в судовому засіданні 15.09.2016 року проти позову не заперечив.

Зясувавши фактичні обставини справи, докази на їх підтвердження, виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи та правову норму, яка підлягає застосуванню, приймаючи до уваги доводи позивача, суд встановив:

Позов мотивовано тим, що 05.02.2016 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Техносенс, далі Постачальник, та Товариством з обмеженою відповідальністю Союз Континент, далі Покупець, був укладений договір № 0216/06п, далі Договір.

Відповідно до п. 1.1. Договору Постачальник зобовязується поставити, а Покупець прийняти та оплатити електротехнічні матеріали та запасні частини (надалі Товар). Асортимент та кількість Товару, який постачається формується на підставі замовлень Покупця. Поставка Товару здійснюється на підставі узгоджених Специфікацій, які є невідємною частиною даного Договору.

Згідно з п. 2.1. Договору до виконання приймаються тільки специфіковані замовлення Покупця, прийняті до виконання Постачальником, які належним чином оформлені згідно умов даного Договору.

Умовами п. п. 3.1., 3.2. Договору сторони узгодили, що загальна сума Договору складається з суми вартості Товарів, вказаних у всіх Специфікаціях до даного Договору. Вартість Товару, який постачається, визначається в кожному окремому випадку на момент виставлення Постачальником рахунку на оплату (залежно від конюнктури ринку) та оговорюється в Специфікаціях.

Процедуру узгодження замовлення сторони визначили в розділі 4 Договору. Так, відповідно до п. 4.1. 4.5. Договору Покупець оформлює наряд-замовлення з зазначенням асортименту та кількості Товару, місця відвантаження Товару та надсилає даний наряд-замовлення Постачальнику. Постачальник, отримавши наряд-замовлення, оформлює відповідну до наряд-замовлення специфікацію (два екземпляри) та рахунок на оплату протягом пяти календарних днів з моменту отримання наряд-замовлення. Дані документи Постачальник надсилає Покупцеві. Підписавши та зафіксувавши печаткою підприємства отриману специфікацію, Покупець надсилає один екземпляр Специфікації Постачальнику, а також виконує оплату згідно п. 6.1. даного Договору. Узгоджена сторонами Специфікація є невідємною частиною даного Договору. Замовлення Покупця, оформлені згідно даного розділу Договору, приймаються до виконання Постачальником (згідно п. 1.2. даного Договору).

Згідно з п. 5.1. 5.5., 5.8. Договору поставка Товару здійснюється на умовах DDP м. Запоріжжя, склад Покупця (згідно Інкотермс 2010). Термін поставки Товару вказується в Специфікації та відраховується від дати отримання попередньої оплати на розрахунковий рахунок Постачальника. Право власності на Товар переходить від Постачальника до Покупця з моменту фактичної передачі Товару Покупцю по видатковій накладній. Постачальник зобовязаний належним чином повідомити Покупця про відправлення йому Товару. Постачальник зобовязується разом із Товаром надати Покупцеві оригінали наступних документів:

-видаткова накладна;

-рахунок-фактура.

Приймання Товару по кількості та якості здійснюється згідно інструкцій № П-6, П-7 (постанова Держарбітражу СРСР від 25.04.1966 р.).

Умовами п. 6.1. 6.3. Договору сторони визначили, що розрахунок за Товар здійснюється згідно умов, узгоджених у кожній окремій Специфікації, та рахункам на оплату, отриманих від Постачальника на кожну поставку. У випадку отримання оплати від Покупця після закінчення строку, вказаного в п. 6.1. цього Договору, ціна може бути змінена за умови взаємної згоди сторін шляхом підписання нової Специфікації. Датою оплати вважається день надходження коштів на розрахунковий рахунок Постачальника.

Згідно з п. 10.1. Договору цей договір вступає в силу з моменту підписання його сторонами та діє до 31 грудня 2016 року включно, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх обовязків згідно даного Договору.

Позивач в позові вказує, що відповідач в порушення умов договору свої зобовязання з оплати поставленого на його адресу товару у встановлений договором строк в повному обсязі не виконав, внаслідок чого у останнього виникла заборгованість в сумі 181920,00 грн.

Матеріали справи свідчать, що між позивачем та відповідачем до договору були складені та підписані Специфікація № 1 на суму 390969,78 грн. та Специфікація № 2 на суму 1434,72 грн., за умовами яких сторони узгодили поставку товару з наступними умовами оплати: 50 % предоплата, 50 % протягом 21 календарних днів після відвантаження, термін поставки: 5-7 тижнів з моменту надходження 50% передоплати на рахунок Постачальника.

Згідно умов Договору відповідач здійснив передоплату за Специфікацією № 1, сплативши на користь позивача 195484,50 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 1213 від 05.02.2016 року, засвідчена копія кого міститься в матеріалах справи (а.с. 72).

Так, на виконання умов Договору, позивач поставив відповідачу товар, передбачений умовами Специфікацій № 1 та № 2, на загальну суму з ПДВ 392404,50 грн., що підтверджується підписаними сторонами у справі видатковими накладними, а саме:

-видатковою накладною № 150 від 02.03.2016 року на суму 266924,58 грн.;

-видатковою накладною № 202 від 18.03.2016 року на суму 121042,74 грн.;

-видатковою накладною № 203 від 18.03.2016 року на суму 3002,46 грн.;

-видатковою накладною № 204 від 18.03.2016 року на суму 1434,72 грн.

Разом з тим факт поставки товару за вказаним Договором підтверджується також підписаними сторонами товарно-транспортними накладними № Р150 від 02.03.2016 року, № Р202 від 18.03.2016 року, № Р203 від 18.03.2016 року та № Р204 від 18.03.2016 року, засвідчені копії яких міститься в матеріалах справи (а.с. 35, 38, 41, 44).

Зазначений товар був отриманий уповноваженим представником відповідача ОСОБА_3 на підставі довіреностей № 135 від 01.03.2016 року, № 167 від 17.03.2016 року, про що свідчить його підписи на видаткових та товарно-транспортних накладних.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач направив на адресу відповідача електронною поштою претензію № 0897 від 23.06.2016 року, в якій повідомив про наявність заборгованості за товар, поставлений згідно умов договору № 0216/06п від 05.02.2016 року в сумі 196919,61 грн., а також пені в сумі 14769,00 грн. та просив розглянути претензію та розрахуватись за поставлений товар.

Відповідач у відповідь на вказану претензію листом № 49 від 19.05.2016 року повідомив, що ним ведуться перемови із замовником щодо боргу, на даний момент обладнання не введено в експлуатацію, тому не закривають акти виконаних робіт монтажнику, з яким у нього укладений договір, але до кінця липня обєкт буде введений в експлуатацію та відбудеться фінансування.

В подальшому позивачем була направлена на адресу відповідача претензія № 0993 від 12.07.2016 року, в якій останній вимагав сплатити суму основного боргу в сумі 196919,61 грн., пеню в сумі 18707,40 грн. Вказана претензія була залишена без виконання відповідачем.

Докази у справі свідчать, що відповідачем була здійснена часткова оплата боргу за поставлений товар 15.07.2016 року в сумі 15000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 1734 від 15.07.2016 року, засвідчена копія кого міститься в матеріалах справи (а.с. 73).

Втім, відповідач свої зобовязання з оплати за поставлений товар в повному обсязі у визначений умовами договору строк не виконав, у звязку з чим за ним утворився борг в розмірі 181920,00 грн., який позивач і намагається стягнути.

Оскільки відбулося несвоєчасне виконання грошового зобовязання, позивач намагається стягнути з відповідача штраф за загальний період з 24.03.2016 року по 01.08.2016 року в сумі 23390,96 грн. на підставі п. 8.3. Договору. Так, умовами вказаного пункту визначено, що Покупець за порушення строків оплати за Товар (згідно п. 6.1.) сплачує на користь Постачальника штраф у розмірі 0,1 % від ціни Товару, за кожен день прострочення.

З посиланням на приписи статті 625 ЦК України позивач вказує на прострочення грошового зобовязання з боку відповідача, в звязку з чим намагається стягнути з нього три проценти річних за загальний період з 24.03.2016 року по 01.08.2016 року в сумі 1917,29 грн. та інфляційні витрати за період з квітня 2016 року по червень 2016 року в сумі 2428,96 грн.

Судом досліджені правові норми, які підлягають застосуванню у спірних відносинах сторін. За своєю правовою природою між сторонами було укладено договір поставки. Відповідно до вимог Господарського кодексу України договір вважається укладеним у випадку досягнення сторонами умов щодо його предмету, строку та ціни. Сторони досягли всіх суттєвих умов відносно вказаного виду договору, тобто встановили його предмет, визначили ціну, строк дії договору, порядок здійснення розрахунків, умови поставки, а тому відповідно до вимог ст. ст. 638, 639, 712 ЦК України та ст. ст. 180, 181 ГК України, він вважається укладеним згідно частини 7 статті 181 ГК України, а саме подія, до якої прагнули сторони відбулася.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 265 ГК України також визначено, що за договором поставки одна сторона постачальник зобовязується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні покупцеві товар (товари), а покупець зобовязується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. У частині 2 статті 266 ГК України визначено, що предметом поставки є визначені родовими ознаками продукція, вироби з найменуванням, зазначеним у стандартах, технічних умовах, документації до зразків (еталонів), прейскурантах чи товарознавчих довідниках. Предметом поставки можуть бути також продукція, вироби, визначені індивідуальними ознаками. Предмет поставки за Договором відповідає вказаним вимогам. Відповідач товар прийняв (про що свідчать наявні в матеріалах справи підписані з боку відповідача видаткові накладні № 150 від 02.03.2016 року, № 202 від 18.03.2016 року, № 203 від 18.03.2016 року, № 204 від 18.03.2016 року та товарно-транспортні накладні № Р150 від 02.03.2016 року, № Р202 від 18.03.2016 року, № Р203 від 18.03.2016 року та № Р204 від 18.03.2016 року), його не повернув, а тому повинен здійснити за нього оплату за умовами договору.

Умови оплати за товар між сторонами узгоджено в розділі 6 Договору, а саме в п. 6.1., яким передбачено, що розрахунок за Товар здійснюється згідно умов, узгоджених у кожній окремій Специфікації, та рахункам на оплату, отриманих від Постачальника на кожну поставку.

Рахунки на оплату поставленого товару згідно вказаних вище видаткових накладних в матеріалах справи відсутні.

Однак, рахунок-фактура є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перерахувати кошти, ненадання рахунку-фактури не є відкладальною умовою у розумінні статті 212 ЦК України та не є простроченням кредитора в розумінні ст. 613 ЦК України, тому наявність або відсутність рахунку-фактури не звільняє відповідача від обов'язку сплатити за поставлений товар. Вказаної позиції дотримується Верховний Суд України у постанові від 29.09.2009 у справі № 37/405.

Підписаними між сторонами у справі Специфікаціями № 1 та № 2 до Договору сторони визначили умови оплати, а саме: 50 % предоплата, 50 % протягом 21 календарних днів після відвантаження. При цьому згідно з п. 5.3. Договору сторони визначили, що право власності на Товар переходить від Постачальника до Покупця з моменту фактичної передачі Товару Покупцю по видатковій накладній. З аналізу змісту вказаних умов Договору вбачається, що сторони узгодили оплату за Товар на умовах 50% передоплати, а остаточний розрахунок здійснюється протягом 21 календарного дня з моменту підписання видаткової накладної.

Частиною 1 ст. 693 ЦК України передбачено, що якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу.

Так, фактичні обставини справи свідчать, що відповідач свій обовязок щодо внесення 50% попередньої оплати за поставлений товар за Специфікацією № 1 в сумі 195484,50 грн. згідно Договору виконав, що підтверджується платіжним дорученням № 1213 від 05.02.2016 року, засвідчена копія кого міститься в матеріалах справи (а.с. 72).

Докази у справі свідчать, що відповідачем була здійснена часткова оплата боргу за поставлений товар 15.07.2016 року в сумі 15000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 1734 від 15.07.2016 року, засвідчена копія кого міститься в матеріалах справи (а.с. 73).

З врахуванням здійснених відповідачем оплат за Договором заборгованість за поставлений товар складає 181920,00 грн.

Фактичні обставини справи та докази на їх підтвердження свідчать, що позивач виконав належним чином свої зобовязання, а саме поставив товар відповідачу, що підтверджується підписаними сторонами видатковими накладними, які засвідчують фактичну передачу товару Постачальником згідно п. 5.3. Договору, та товарно-транспортними накладними, які знаходяться в матеріалах справи.

Втім, відповідач не розрахувався з позивачем у встановлений Договором строк за поставлений згідно його умов товар в повному обсязі.

В силу загальної норми, передбаченої у статті 599 ЦК України, та спеціальної норми, визначеної у частині першій ст. 193 ГК України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. Частиною 1 статті 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 33 ГПК України зобовязує сторін довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до вимог статті 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Втім ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили і оцінюються судом в розумінні вимог статті 43 ГПК України за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Позивачем доведено суду факт порушення з боку відповідача своїх зобовязань за Договором щодо не здійснення в повному обсязі оплати за поставлений товар, а також доведено порушення відповідачем строку оплати товару, встановленого умовами договору, а наявність заборгованості в розмірі 181920,00 грн. підтверджується підписаними сторонами видатковими накладними з урахуванням здійснених відповідачем часткових оплат. Відповідач доказів сплати боргу станом на день розгляду справи суду не надав, заявлених до нього вимог не спростував.

За таких обставин, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Техносенс про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Союз Континент основного боргу в сумі 181920,00 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Фактичні обставини справи свідчать, що зобовязання з оплати поставленого товару з боку відповідача залишились невиконаними належним чином.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно з ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Приписами ч. 1 - 3 ст. 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

З викладених норм вбачається відмінність штрафу від пені, оскільки штраф нараховується одноразово, а пеня нараховується за кожен день прострочення виконання.

Матеріали справи свідчать, що позивач за несвоєчасне виконання зобовязань за договором поставки просить стягнути з відповідача штраф за порушення строків оплати товару на підставі п. 8.3. Договору за період з 24.03.2016 року по 01.08.2016 року в сумі 23390,96 грн. Так, умовами вказаного пункту визначено, що Покупець за порушення строків оплати за Товар (згідно п. 6.1.) сплачує на користь Постачальника штраф у розмірі 0,1 % від ціни Товару, за кожен день прострочення.

Зі змісту вказаного пункту Договору вбачається, що він передбачає нарахування за кожен день прострочення, а отже в даному випадку йдеться про нарахування пені, а не штрафу в розумінні приписів ч. 3 ст. 549 ЦК України.

Частиною 6 ст. 231 ГК України передбачено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ст. ст. 1, 3 Закону України від 22.11.1996 р. N 543/96-ВР Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Дослідивши розрахунок пені, виконаний позивачем, суд дійшов висновку про її перерахунок, оскільки позивачем здійснено нарахування пені в більшому розмірі (в розмірі 0,1 % від простроченої суми) ніж встановлено імперативним приписом ст. 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань.

Згідно з імперативним приписом ст. 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, що кореспондується з приписами ст. 343 ГК України. В пункті 2.9. постанови пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 року Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобовязань визначено, що якщо в укладеному сторонами договорі зазначено вищий розмір пені, ніж передбачений у цій нормі, застосуванню підлягає пеня в розмірі згаданої подвійної облікової ставки.

Відповідно до п. 1.12. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 року Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобовязань у разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань. Відтак, судом з власної ініціативи здійснено перерахунок пені за допомогою програми Законодавство.

Пеня розрахована судом наступним чином:

1) на заборгованість за видатковою накладною № 150 від 02.03.2016 року, строк оплати якої настав 23.03.2016 року, прострочка виникла з 24.03.2016 року, з врахуванням внесеної передоплати 05.02.2016 року в сумі 195484,50 грн. та часткової оплати 15.07.2016 року в сумі 15000,00 грн.

- за період з 25.03.2016 року по 14.07.2016 року (112 днів прострочення) від залишку суми боргу 71140,08 грн. пеня за ставкою 0,1 % складає 8001,29 грн., що не перевищує подвійної облікової ставки Національного банку України за вказаний період;

- за період з 16.07.2016 року по 01.08.2016 року (17 днів прострочення) від залишку суми боргу 56440,08 грн. (подвійна облікова ставка Національного банку України) пеня складає 852,77 грн.;

2) на заборгованість за видатковими накладними № 202 від 18.03.2016 року, № 203 від 18.03.2016 року, № 204 від 18.03.2016 року в сумі 125479,92 грн., строк оплати якої настав 08.04.2016 року, прострочка виникла з 09.04.2016 року

- за період з 09.04.2016 року по 01.08.2016 року (115 днів прострочення) від суми боргу 125479,92 грн. (подвійна облікова ставка Національного банку України) пеня складає 14361,62 грн.

Так, з врахуванням викладеного, за розрахунком суду, з відповідача підлягає стягненню пеня за порушення строків оплати товару в сумі 23215,68 грн.

За таких обставин, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Техносенс про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Союз Континент пені підлягають задоволенню частково в сумі 23215,68 грн.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Матеріали справи свідчать, що позивач з посиланням на приписи ч. 2 ст. 625 ЦК України просить стягнути з відповідача три проценти річних за загальний період з 24.03.2016 року по 01.08.2016 року в сумі 1917,29 грн. та інфляційні витрати за період з квітня 2016 року по червень 2016 року в сумі 2428,96 грн.

Оскільки мало місце прострочення оплати відповідачем за поставлений товар, а наданий позивачем розрахунок трьох процентів річних за загальний період з 24.03.2016 року по 01.08.2016 року відповідає приписам вказаної статті, тому позовні вимоги щодо стягнення з відповідача трьох процентів річних в сумі 1917,29 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Щодо вимог про стягнення з відповідача суми інфляційних витрат суд зазначає наступне.

Інфляційні втрати за своєю правовою природою є збільшенням суми основного боргу в період прострочки виконання відповідачем його грошового зобовязання з причини девальвації грошової одиниці України, яка визначається офіційними державними органами за результатами економічних процесів в конкретний місяць, тобто є помісячним індексом. При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць, і коли строк виконання зобовязання настає до 15 числа місяця, то застосовується індекс інфляції за поточний місяць, а коли строк виконання зобовязання після 15 числа місяця, то застосовується індекс інфляції за наступний місяць.

Згідно з п. 3.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 року Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Дослідивши наданий позивачем розрахунок інфляційних витрат суд дійшов висновку про їх перерахунок, оскільки позивачем здійснено нарахування інфляційних витрат в більшому розмірі. Судом з власної ініціативи здійснено перерахунок суми інфляційних витрат за допомогою програми Законодавство, зокрема:

1) на залишок заборгованості за видатковою накладною № 150 від 02.03.2016 року, строк оплати якої настав 23.03.2016 року, прострочка виникла з 24.03.2016 року, з врахуванням внесеної передоплати 05.02.2016 року в сумі 195484,50 грн., враховуючи настання строку оплати 23.03.2016 року, інфляційні витрати розраховуються:

- за період: квітень 2016 року червень 2016 року від залишку суми боргу 71140,08 грн. інфляційні витрати складають 2426,31 грн.

Так, з врахуванням викладеного, за розрахунком суду, загальна сума інфляційних витрат за прострочення оплати поставленого товару становить 2426,31 грн.

За таких обставин, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Техносенс про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Союз Континент інфляційних втрат підлягають задоволенню частково в сумі 2426,31 грн.

Витрати по сплаті судового збору покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог відповідно до ч. 5 ст. 49 ГПК України.

У судовому засіданні, яке відбулося 15.09.2016 року, згідно частини 2 статті 85 ГПК України було проголошено скорочений текст рішення, а саме його вступну та резолютивну частини.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 526, 530, 549, 610, 611, 625, 629, 712 ЦК України, ст. ст. 180, 181,193, 230, 231, 232, 233 ГК України, ст. ст. 4-2, 4-3, 33, 34, ч. 3 ст. 43, 44, 49, 82, 82-1, 83, 84, ч. 2 ст. 85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Техносенс до Товариства з обмеженою відповідальністю Союз Континент задовольнити частково.

2. Стягнути Товариства з обмеженою відповідальністю Союз Континент, 69063, м. Запоріжжя, вул. Гоголя, буд. 79, код ЄДРПОУ 32729641, на користь:

- Товариства з обмеженою відповідальністю Техносенс, юридична адреса: 69098, АДРЕСА_1, адреса для листування: 69063, м. Запоріжжя, вул. Жуковського, 68А/72, код ЄДРПОУ 33527903, основний борг в сумі 181920 (сто вісімдесят одна тисяча девятсот двадцять) грн. 00 коп., пеню в сумі 23215 (двадцять три тисячі двісті пятнадцять) грн. 68 коп., три процента річних в сумі 1917 (одна тисяча девятсот сімнадцять) грн. 29 коп., інфляційні витрати в сумі 2426 (дві тисячі чотириста двадцять шість) грн. 31 коп., витрати зі сплати судового збору в сумі 3142 (три тисячі сто сорок дві) грн. 19 коп., видавши наказ.

3. У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю Техносенс про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Союз Континент пені в сумі 175,28 грн. відмовити.

4. У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю Техносенс про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Союз Континент інфляційних витрат в сумі 2,65 грн. відмовити.

Повне рішення складено 20.09.2016 року

Суддя О.Г. Смірнов

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.