Рішення № 61484066, 15.09.2016, Господарський суд Закарпатської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

15.09.2016 Справа № 907/327/16

За позовом Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України, м. Київ

до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації Закарпатгаз, м. Ужгород

про стягнення суми 12 291 923,07 грн.

Колегія суддів у складі:

Головуючий суддя В.П.Кривка

суддя О.Ф. Ремецькі

суддя О.С. Йосипчук

представники:

Позивача ОСОБА_1, довіреність №14-182 від 15.07.2014 року;

Відповідача ОСОБА_2, довіреність № 07/68д від 01.02.2016 року, ОСОБА_3, довіреність № 07/96д від 01.08.2016 року.

СУТЬ СПОРУ: Публічним акціонерним товариством Національна акціонерна компанія Нафтогаз України м. Київ заявлено позов до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації Закарпатгаз, м. Ужгород про стягнення суми 12 291 923,07 грн.

У судових засіданнях 07.06.2016 року, 21.06.2016 року та 08.09.2016 відповідно до ст. 77 ГПК України судом оголошувались перерви за клопотанням сторін з метою забезпечення реалізації їх процесуальних прав, на представлення додаткових доказів в обґрунтування заявлених вимог та заперечень.

Ухвалою господарського суду від 19.07.2016 року судом призначено колегіальний розгляд даної справи.

Ухвалою господарського суду від 19.07.2016 року колегією суддів у складі: головуючого судді Кривка В.П. суддів Ремецькі О.Ф. та Йосипчук О.С. справу прийнято до свого провадження.

Позовні вимоги вмотивовано тим, що на підставі укладеного між Публічним акціонерним товариством „Національна акціонерна компанія „ Нафтогаз України, м. Київ та Публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації „Закарпатгаз, м. Ужгород Договору №13-236-Н від 04 січня 2013 про купівлю продаж природного газу, позивач передав у власність відповідачу протягом січня 2013 року - червня 2015 року природний газ у обсязі 1 250 148,002 тис. м3 на загальну суму 790 428 790,88 грн., що підтверджується долученими до матеріалів справи узгодженими актами приймання передачі природнього газу. ОСОБА_1 відповідач свої зобовязання за Договором щодо оплати поставленого природного газу виконав із порушенням встановленого Договором строку виконання. У звязку з цим, покликаючись на умови договору (п. 7.1, 7.2.) та положення ст. 625 ЦК України позивачем проведено нарахування пені, 3% річних та інфляційні нарахування за прострочення платежів, і просить стягнути з відповідача суму 12 291 923,07 грн., в т.ч. 8 835 350,23 грн. пені, 753 079,89 грн. 3% річних, 2 703 492,95 грн. інфляційних нарахувань.

У ході судового розгляду уповноважений представник позивача позовні вимоги підтримав та наполягав на вирішенні спору по суті наявних матеріалів та поданих додаткових пояснень (Т.-2, а.с. 68-71, а.с. 73). Зокрема стверджує, що згідно узгоджених сторонами умов договору відповідач зобовязався проводити оплату за отриманий газ до 20 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу, тому відповідно до ч.1 ст. 530 ЦК України прострочення грошового зобовязання відповідача за договором не повязане з моментом реального підписання сторонами відповідного акту прийому передачі природнього газу та його повернення продавцем покупцю. Між тим, в установленому порядку жодних пояснень, чи належних підтверджуючих доказів у спростування доводів відповідача про невиконання позивачем взятих на себе зобовязань, визначених п. 3.4. умов договору щодо повернення (надіслання вручення) відповідачу оригіналів актів, підписаних уповноваженим представником позивача та скріпленого печаткою за спірний період, які є підставою для остаточних розрахунків між Сторонами або надання в письмовій формі мотивованої відмови від підписання актів, - не надав, в т.ч. на вимогу суду.

Уповноважені представники відповідача проти позову заперечили, покликаючись на обставини викладені у відзиві на позовну заяву, додаткових запереченнях, додаткових обґрунтуваннях та письмових поясненнях по суті позову з доданням підтверджуючих документів (Т.-1, а.с.196-215, а.с. 218-249 Т.-2 а.с. 1-66, Т.-2, а.с.112-147, а.с. 148-176, а.с. 183-200). Зокрема зазначили, що прострочення боржника не настає, якщо зобов'язання не може бути виконано внаслідок прострочення кредитора, оскільки позивачем не виконано свого обов'язку за договором в частині повернення підписаних актів приймання передачі природного газу, визначені договором умови для проведення остаточних розрахунків не настали, тобто відповідач не міг виконати свого зустрічного зобовязання здійснення остаточного розрахунку саме до 20 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу, з огляду на відсутність узгодженого позивачем акту приймання передачі природного газу за відповідний період.

Крім цього представники відповідача також стверджують, що на підставі постанови Кабінету Міністрів України „Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій від 11.01.2005 року №20, між Головним управлінням Державної казначейської служби України у Закарпатській області, Департаментом фінансів Закарпатської ОДА, ПАТ «Закарпатгаз» та ПАТ НАК Нафтогаз України у спірний період були підписані Спільні протокольні рішення про організацію взаєморозрахунків та проведені відповідні оплати, на загальну суму 91 506 822,14 грн., за отриманий відповідачем згідно договору №13-236-Н від 04 січня 2013 природній газ, про що надав відповідні підтверджуючі документи. При цьому вказують, що в пунктах 2, 3 Спільних протокольних рішень сторони передбачили порядок та строки проведення взаєморозрахунків та визначили, що усі учасники розрахунків не пізніше наступного дня після зарахування коштів на їх рахунок перераховують кошти наступному учаснику розрахунків. Таким чином, передбачалося не тільки надання державою коштів на погашення заборгованості, але також змінювалися порядок і строки виконання боржником грошових зобов'язань перед кредитором, які виникли на підставі договору купівлі-продажу № 13-236-Н від 04.01.2013, тому проведені позивачем нарахування інфляційних збитків, 3% річних та пені на ці суми з покликанням на умови договору є також безпідставні (Т.-2 а.с. 204-247, Т.-3 а.с. 1-28). Вказані обставини представник позивача в установленому порядку не спростовував та не заперечував.

З огляду на відсутність додаткових обґрунтувань та доказів сторони наполягали на вирішенні спору по суті за наявними у справі документами, тому у відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами (п. 2.3. Постанови Пленуму ВГСУ від 26.12.2011 року №18).

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

04.01.2013 між публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (продавець) та публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації "Закарпатгаз" (покупець) було укладено договір купівлі-продажу №13-236-Н купівлі-продажу природного газу, відповідно до умов якого продавець зобов'язався передати у власність покупця у 2013 році природний газ виключно для подальшої реалізації населенню, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити газ на умовах цього договору (Т.-1 а.с. 9-14). З 01.07.2013 по 19.06.2015 сторони уклали девять додаткових угод до договору №13-234-В, якими змінювали ціну газу, строки дії договору, порядок розрахунків (Т.-1 а.с. 94-112).

Згідно умов даного договору продавець зобов'язався передати у власність покупцю природний газ, а покупець зобов'язується приймати та оплачувати газ на умовах цього договору (п.1.1.). Приймання - передача газу, переданого Продавцем ОСОБА_4 у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання передачі газу (п. 3.3.), при цьому сторони чітко обумовили, що не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, Покупець зобовязується надати Продавцеві підписані та скріплені печаткою ОСОБА_4 два примірники акта приймання передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, зобовязується повернути ОСОБА_4 один примірник оригіналу акта, підписаного уповноваженим представником та скріпленого печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Підписані акти є підставою для остаточних розрахунків між Сторонами (п. 3.4.).

Відповідно до п. 6.1 договору (зі змінами, внесеними Додатковою угодою №4) оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами у національній валюті шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки. У разі неповної оплати остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється покупцем до 20 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу на підставі підписаного сторонами акту приймання-передачі газу за розрахунковий місяць.

Умовами договору передбачено, що за невиконання або неналежне виконання своїх зобовязань за цим договором Сторони несуть відповідальність згідно з цим договором і чинним законодавством України та Договором. У разі невиконання покупцем умов п. 6.1 договору Покупець зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу (п.п. 7.1, 7.2.).

На виконання умов договору Позивач передав у власність Відповідачу протягом січня 2013 року - вересня 2015 року природний газ у обсязі 1 250 148,002 тис. м3 на загальну суму 790 428 790,88 грн., що підтверджується узгодженими позивачем та доданими до матеріалів справи актами приймання - передачі природного газу за вказаний період (Т.-1, а.с. 40-73), при цьому, як зазначає позивач ОСОБА_4 проведено повну оплату за відпущений природній газ за спірний період станом на момент звернення до суду з даним позовом (Т.-1, а.с. 74-93). Факт повної оплати, відповідачем підтверджено і у ході судового розгляду у встановленому порядку не заперечувався та не спростовувався.

Між тим, позивач стверджує, що свої зобовязання з оплати відповідач виконав з порушенням умов договору, а саме оплату останній проводив не в повному обсязі, не систематично та з порушенням визначеного договором строку, тобто до 20 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу, внаслідок чого відповідачем допускалось порушення виконання грошових зобовязань. У звязку з цим, покликаючись на умови договору (п. 7.1, 7.2.) та положення ст. 625 ЦК України позивачем проведено нарахування пені, 3% річних та інфляційні нарахування за прострочення платежів згідно договору, і просить суд стягнути з відповідача суму 12 291 923,07 грн., в т.ч. 8 835 350,23 грн. пені, 753 079,89 грн. 3% річних, 2 703 492,95 грн. інфляційних нарахувань. (розгорнутий розрахунок в матеріалах справи, при цьому розрахунки заявлених вимог позивачем проведено починаючи з 20 числа місяця наступного за місяцем поставки газу (Т.-1, а.с. 15-39).

Заперечуючи проти доводів заявника відповідач вказав, що заявлені вимоги є безпідставними, внаслідок невиконання позивачем своїх зустрічних зобовязань для настання визначених договором умов для проведення остаточних розрахунків покупцем саме до 20 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу, у звязку з цим прострочення боржника не настало, оскільки зобов'язання не могло бути виконано в обумовлений строк, внаслідок прострочення кредитора. Зокрема стверджує, що у даному випадку визначений договором (п.п. 3.3., 3.4., 6.1.) порядок підтвердження обсягу поставленого газу виключно за наявності у сторін узгоджених ними (підписаних та скріплених печаткою) актів приймання-передачі газу та проведення на їх підставі ОСОБА_4 остаточних розрахунків за відпущений газ, обумовлений не тільки волевиявленням сторін договору, а й специфікою регулювання господарських відносин на ринку природного газу та Порядком доступу та приєднання до Єдиної газотранспортної системи України, затвердженого Постановою НКРЕ №420 від 19.04.2012 року. (п.п. 8.5., 8.5.1. та 8.5.3.). На виконання взятих на себе зобовязань за спірний період відповідачем щомісячно надавались Продавцеві підписані та скріплені печаткою ОСОБА_4 два примірники акту приймання передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість, про що відповідач надав підтверджуючі документи (Т.-1, а.с. 218-249 Т.-2 а.с. 1-66), однак позивач за цей час свої зустрічні зобовязання за договором визначені п. 3.4. щодо повернення ОСОБА_4 одного примірнику оригіналу акта, підписаного уповноваженим представником та скріпленого печаткою, чи надання в письмовій формі мотивованої відмови від підписання акту не виконував, тобто не підтверджував та не спростовував визначений покупцем обсяг та вартість спожитого газу за визначений період, тому у ПАТ "Закарпатгаз" були відсутні визначені договором підстави для проведення остаточних розрахунків до 20 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Уповноважені представники позивача в установленому порядку жодних пояснень, чи належних підтверджуючих доказів у спростування доводів відповідача про невиконання позивачем взятих на себе зобовязань, визначених п. 3.4. умов договору щодо повернення (надіслання вручення) відповідачу оригіналів актів, підписаних уповноваженим представником позивача та скріпленого печаткою за спірний період, які є підставою для остаточних розрахунків між Сторонами або надання в письмовій формі мотивованої відмови від підписання актів, - не надали, в т.ч. на вимогу суду, і такі докази в справі відсутні.

Крім цього представники відповідача стверджують, що на підставі постанови Кабінету Міністрів України „Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій від 11.01.2005 року №20, між Головним управлінням Державної казначейської служби України у Закарпатській області, Департаментом фінансів Закарпатської ОДА, ПАТ «Закарпатгаз» та ПАТ НАК Нафтогаз України у спірний період були підписані Спільні протокольні рішення про організацію взаєморозрахунків та проведені відповідні оплати, на загальну суму 91 506 822,14 грн. за отриманий відповідачем згідно договору №13-236-Н від 04 січня 2013 природній газ, про що надав відповідні підтверджуючі документи (Т.-2 а.с. 204-247, Т.-3 а.с. 1-28). При цьому вказують, що в пунктах 2, 3 Спільних протокольних рішень сторони передбачили порядок та строки проведення взаєморозрахунків та визначили, що усі учасники розрахунків не пізніше наступного дня після зарахування коштів на їх рахунок перераховують кошти наступному учаснику розрахунків. Таким чином, передбачалося не тільки надання державою коштів на погашення заборгованості, але також змінювалися порядок і строки виконання боржником грошових зобов'язань перед кредитором, які виникли на підставі договору купівлі-продажу № 13-236-Н від 04.01.2013, тому проведені позивачем нарахування інфляційних збитків, 3% річних та пені, на ці суми з покликанням на умови договору є також безпідставні.

Оцінюючи заявлені вимоги, подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, колегія суддів дійшла висновку, що позовні вимоги не підлягають до задоволення, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно приписів статей 6, 627, 628, 638 Цивільного кодексу України сторони вільні в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору, з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Відповідно до ст.ст. 11, 629 ЦК України договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтями 525, 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу і інших актів законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

У висновках Верховного суду України, викладених у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої п. 1 ч. 1 ст. 111-16 ГПК України, за II півріччя 2014 року зазначено, що до правовідносин купівлі-продажу не можуть бути застосовані загальні положення ст. 530 ЦК України, оскільки термін виконання зобов'язання, що випливає з таких правовідносин, чітко визначений спеціальною нормою права, а саме: ст. 692 ЦК України, відповідно до якої покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього (постанова Верховного Суду України від 30.09.2014 у справі №3-121 гс14).

Матеріалами справи підтверджується, що між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" та Публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації "Закарпатгаз" 04.01.2013 укладено договір купівлі-продажу природного газу №13-236-Н.

За умовами договору продавець зобов'язується передати у власність покупцю природний газ, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити газ на умовах договору.

З огляду на специфіку регулювання господарських відносин на ринку природного газу, відповідно до Закону України «Про засади функціонування ринку природнього газу», постановою Національної комісії, що здійснює регулювання у сфері енергетики (НКРЕ) від 19.04.2012 №420 затверджено Порядок доступу та приєднання до Єдиної газотранспортної системи України. Відповідно до п.п. 8.5, 8.5.1 та 8.5.3 Порядку, визначено, що до 5-го числа місяця, наступного за звітним, ГП (газорозподільне підприємство), ГТП (газотранспортне підприємство) та ГДП (газодобувне підприємство) разом з постачальниками газу та споживачами оформляють, підписують та скріплюють печатками акти приймання-передачі газу. У разі якщо споживач має договірні відносини з постачальником, який не погоджується оформити з таким споживачем акти приймання-передачі газу, обсяг перевитрат газу вважається обсягом постачання газу гарантованим постачальником, на території здійснення ліцензованої діяльності якого знаходиться споживач постачальника. До 12-го числа місяця, наступного за звітним, ГП, ГТП та ГДП: разом з постачальниками газу на підставі актів приймання-передачі газу складають і підписують реєстри реалізації газу споживачам за звітний місяць окремо по кожному постачальнику. До 15-го числа місяця, наступного за звітним, Оператор на підставі аналізу звітів про надходження та реалізацію газу, актів приймання-передачі газу, реєстрів реалізації газу, інших матеріалів, наданих постачальниками, ГП, ГТП та ГДП, складає інформацію про надходження та реалізацію газу споживачам у розрізі кожного постачальника.

Таким чином, сама процедура з надходження та реалізації газу вимагає належного оформлення актів приймання-передачі природного газу для встановлення точного обсягу поставленого газу від певного постачальника у звітному місяці, що у свою чергу впливає на визначення розміру зобовязань по його оплаті.

Зважаючи на це та у відповідності до вказаного порядку, сторони в укладеному договорі обумовили, що приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу. При цьому відповідно до п. 3.4 договору сторони визначили, що не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, Покупець зобовязується надати Продавцеві підписані та скріплені печаткою ОСОБА_4 два примірники акта приймання передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, зобовязується повернути ОСОБА_4 один примірник оригіналу акта, підписаного уповноваженим представником та скріпленого печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Підписані акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.

Відповідно до п. 6.1 договору (зі змінами, внесеними Додатковою угодою №4) оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами у національній валюті шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки. У разі неповної оплати остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється покупцем до 20 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу на підставі підписаного сторонами акту приймання-передачі газу за розрахунковий місяць.

Аналізуючи зміст Договору колегія суддів, бере до уваги однакове для всього змісту договору значення слів і понять та загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів, а також здійснює порівняння вищевказаних пунктів договору зі змістом інших його частин, усім його змістом та намірами сторін. Вищенаведені пункти Договору є взаємопов'язаними, оскільки своєчасне підписання уповноваженим представником позивача, скріплення печаткою акту приймання-передачі та його своєчасне повернення відповідачу дає змогу останньому здійснити своєчасний та остаточний розрахунок за поставлений газ.

Сторони самостійно і вільно встановили не лише умови проведення розрахунку, а й порядок та умови передачі газу, тобто засвідчення факту, який є підставою для розрахунку - підписання акту приймання-передачі, який фіксує факт здійснення певної господарської операції і підтверджує факт виконання сторонами своїх цивільно-правових i господарсько-правових зобов'язань (ч. 8 ст. 193 Господарського кодексу України i статті 527 та 545 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статей 1, 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинний документ у даному випадку - акт приймання-передачі природного газу має підтверджувати факт здійснення господарської операції отримання природного газу за місяць.

Враховуючи це, суд дійшов висновку, що сторони у договорі визначили ОСОБА_3 приймання-передачі газу суттєвим елементом встановлення між ними правовідносин, а тому договір як джерело матеріального права при вирішенні спору підлягає застосуванню у повному обсязі, згідно зі статтями 6, 11 ЦК України. Таку позицію зазначено і в постанові Верховного суду України від 08.04.2014 року у справі №3-7гс14.

Таким чином, аналіз змісту наведених пунктів дає підстави дійти висновку, що сторони узгодили такий порядок проведення розрахунків, відповідно до якого відповідач не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, має надати позивачу належно оформлений акт приймання-передачі, а позивач не пізніше 8-го числа повинен повернути відповідачу один примірник оригіналу акта приймання передачі. Лише за умови повернення акту, відповідач (до 20-го числа) мав здійснити остаточний розрахунок за фактично переданий газ.

У ході судового розгляду позивачем в установленому порядку належних підтверджуючих доказів у спростування доводів відповідача про невиконання позивачем взятих на себе зобовязань, визначених п. 3.4. умов договору щодо повернення (надіслання вручення) відповідачу оригіналів актів, підписаних уповноваженим представником позивача та скріпленого печаткою за спірний період, які є підставою для остаточних розрахунків між Сторонами або надання в письмовій формі мотивованої відмови від підписання актів, - не надано, в т.ч. на вимогу суду, і такі докази в справі відсутні.

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання). У разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ст. 611 коментованого Закону).

Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями в цьому Кодексі визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч.6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції, зокрема, у вигляді пені, за порушення грошових зобов'язань встановлюється у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ч.1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до ч.2 ст.549 ЦК України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Прострочення боржника не настає, якщо зобов'язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.

Відповідно до ст. 613 ЦК України кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку. Якщо кредитор не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов'язок, виконання зобов'язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора. Кредитор також вважається таким, що прострочив, у випадках, встановлених частиною четвертою статті 545 цього Кодексу.

Згідно ч.ч. 1,2,3 ст. 538 ЦК України виконання свого обовязку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обовязку, є зустрічним виконанням зобовязання. При зустрічному виконанні зобовязання сторони повинні виконувати свої обовязки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобовязання або звичаїв ділового обороту. У разі невиконання однією із сторін у зобовязанні свого обовязку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обовязку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обовязку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі

Пункт 6.1 договору, яким визначено строк здійснення оплати за поставлений газ також містить вказівку на те, що остаточний розрахунок за фактично переданий газ проводиться на підставі підписаних сторонами актів приймання передачі. Обовязок продавця повернути покупцеві один примірник оригіналу підписаного та скріпленого печаткою акту, який є підставою для остаточних розрахунків між сторонами, закріплений в п. 3.4. договору.

В розумінні ст. 538 ЦК України обовязок покупця здійснити остаточний розрахунок за поставлений газ є зустрічним по відношенню до обовязку продавця повернути підписані акти приймання передачі, а тому відповідно до ч. 3 цієї ж статті у разі невиконання однією із сторін у зобовязанні свого обовязку, друга сторона має право зупинити виконання свого зобовязання, відмовитися від його виконання часткового або в повному обсязі.

При цьому, суд зазначає, що факт невиконання позивачем свого обовязку з повернення підписаних уповноваженою особою та скріплених печаткою актів приймання передачі, унеможливлював здійснення відповідачем повної оплати за поставлений газ, оскільки саме в актах приймання передачі сторони зазначають точний обсяг поставленого газу та суму, що підлягає до сплати, а тому підписані обома сторонами акти, у відповідності до пунктів 3.4 та 6.1 Договору, є підставою для остаточних розрахунків.

Вищезазначені висновки узгоджуються з вищезазначеними правовими позиціями Верховного суду України щодо застосування правових норм (які є обовязкові до застосування) та з правовою позицією Вищого господарського суду України, яку викладено у постановах від 11.08.2016 у справі №906/12/16, від 08.08.2016 у справі №911/33/16, від 25.02.2015 у справі №924/940/14, тощо.

Крім цього судом встановлено що розрахунки з позивачем на загальну суму 91 506 822,14 грн. за період заявлений позивачем у позові по договору купівлі-продажу природного газу № 13-236-Н (на яку була позивачем також нарахована пеня, 3 % річних та інфляційні витрати) були проведені на підставі Спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України № 20 від 11.01.2005, якою затверджено Порядок перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій.

Взаємовідносини між Головним управлінням Державної казначейської служби України у Закарпатській області, Департаментом фінансів Закарпатської ОДА, Публічним акціонерним товариством „Закарпатгаз, Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України", як учасниками розрахунків за природний газ, теплопостачання і електроенергію, що проводяться відповідно до Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій, затвердженого постановою КМУ № 20 від 11.01.2005 та визначені Порядком проведення розрахунків за природний газ, теплопостачання і електроенергію, затвердженим наказом Міністерства палива та енергетики, НАК "Нафтогаз України" № 55/57/43 від 03.02.2009, який був чинним станом на час отримання субвенцій за протокольними рішеннями.

В пунктах 2, 3 Спільних протокольних рішень сторони передбачили порядок та строки проведення взаєморозрахунків та визначили, що усі учасники розрахунків не пізніше наступного дня після зарахування коштів на їх рахунок перераховують кошти наступному учаснику розрахунків.

Таким чином, передбачалося не тільки надання державою коштів на погашення заборгованості, але також змінювалися порядок і строки виконання боржником грошових зобов'язань перед кредитором, які виникли на підставі договору купівлі-продажу № 13-236-Н від 04.01.2013. На виконання Спільних протокольних рішень відповідач перерахував позивачу кошти на загальну суму 91 506 822,14 грн. в погашення заборгованості за поставлений за спірний період природний газ по договору купівлі-продажу №13-236-Н від 04.01.2013, що підтверджується залученими до матеріалів справи копіями платіжних доручень (Т.-2 а.с. 204-247, Т.-3 а.с. 1-28).

На підставі сукупності поданих до матеріалів справи доказів встановлено, що розрахунок за поставлений природний газ за період з січня 2013 року по червень 2015 року частково відбувся у порядку та строки, передбачені Спільними протокольними рішеннями про організацію взаєморозрахунків.

Верховний Суд України при розгляді справ щодо застосування у подібних правовідносинах норми частини другої статті 625 Цивільного кодексу України, та санкцій, передбачених умовами договору купівлі-продажу природного газу, зазначив, що необхідною умовою для їх застосування є те, щоб оплата була здійснена поза межами порядку і строків, встановлених договором про організацію взаєморозрахунків, який діяв на момент розгляду справи, і, відповідно до якого сторони засвідчили, що після виконання договору вони не мають одна до одної жодних претензій стосовно предмета договору. Укладенням договору про організацію взаєморозрахунків, сторони тим самим змінили порядок і строк проведення розрахунків за природний газ, поставлений відповідно до договору поставки природного газу (постанови Верховного Суду України від 10.02.2016 у справі № 902/1652/13, від 25.03.2015 у справі № 924/1265/13, від 09.09.2014 у справах №№ 5011-1/1043-2012-42/528-2012, 5011-35/1272-2012-42/527-2012, 5011-35/1533-2012-19/522-2012 та ін.).

Оскільки розрахунок за поставлений з січня 2013 року по червень 2015 року природний газ на загальну суму 91 506 822,14 грн. відбувся у порядку та строки, передбачені Спільними протокольними рішеннями про організацію взаєморозрахунків, то підстав для застосування санкцій, в цій частині передбачених умовами договору купівлі-продажу природного газу, та наслідків порушення грошового зобов'язання, передбачених частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, немає.

Згідно з ст. 43 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Згідно з ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно з ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Згідно з ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справив в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи усе вищенаведене, дослідивши обставини, що мають значення для вирішення спору по суті в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку, про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Доводи позивача та інші його твердження не заслуговують на увагу суду, оскільки вони не підтверджені належними та допустимими доказами, спростовуються матеріалами справи та вищенаведеним нормативним обґрунтуванням та вищезазначеними позиціями Верховного суду України щодо застосування правових норм.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 43, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 49, 75, 82 85 Господарського процесуального кодексу України,

СУД ВИРІШИВ:

1. У позові відмовити повністю

2. Судові витрати покласти на позивача.

Рішення набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано 20.09.2016

Головуючий суддя В.П.Кривка

суддя О.Ф. Ремецькі

суддя О.С. Йосипчук