Рішення № 61483129, 19.09.2016, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 346/4071/15-ц

Провадження № 22-ц/779/1889/2016

Категорія 27

Головуючий у 1 інстанції Веселов В. М.

Суддя-доповідач Горейко М.Д.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 вересня 2016 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючої Горейко М.Д.

суддів: Бойчука І.В., Ясеновенко Л.В.

секретаря Шемрай Н.Б.

з участю представника апелянта ОСОБА_2, представника позивача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_4, третя особа ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором та зустрічним позовом ОСОБА_5 до Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк», третя особа ОСОБА_6 про визнання частково недійсним Договору купівлі-продажу прав вимоги за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Коломийського міськрайонного суду від 30 листопада 2015 року, -

в с т а н о в и л а :

01.09.2015 року ПАТ «Дельта Банк» звернулося в суд з позовом до ОСОБА_4, третя особа ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 21.08.2008 року між ВАТ «Сведбанк» та третьою особою ОСОБА_5 був укладений кредитний договір №0805/0808/71-016, згідно умов якого банк надав позичальнику кредитні кошти у розмірі 37 000 доларів США з розрахунку 12,5% річних за користування кредитом на строк з 21.08.2008 року по 19.08.2038 року. З метою забезпечення виконання зобов'язань за вказаним кредитним договором 21.08.2008 року між ВАТ «Сведбанк», ОСОБА_4 та ОСОБА_5 був укладений договір поруки, відповідно до якого поручитель ОСОБА_4 зобов'язався перед банком відповідати у повному обсязі за виконання ОСОБА_5 усіх зобов'язань, які виникли з кредитного договору №0805/0808/71-016 від 21.08.2008 року. 25.05.2012 року між ПАТ «Сведбанк» та ПАТ «Дельта Банк» був укладений Договір купівлі-продажу прав вимоги, відповідно до якого в порядку, обсязі та на умовах, визначених даним договором, ПАТ «Сведбанк» передало (відступило) ПАТ «Дельта Банк» права вимоги за кредитними та забезпечувальними договорами, а ПАТ «Дельта Банк» замінило ПАТ «Сведбанк» як кредитора (стало новим кредитором) у зазначених зобов'язаннях та набуло право вимоги від боржників повного, належного та реального виконання обов'язків за кредитними та забезпечувальними договорами. Оскільки ОСОБА_5 взяті на себе за кредитним договором зобов'язання належним чином не виконувала, то станом на 28.07.2015 року за нею наявна заборгованість в розмірі 34 390,76 доларів США, що еквівалентно 758 738,51 грн., з яких тіло кредиту - 29 771,83 долар США, що еквівалентно 656 834,39 грн., відсотки - 4 618,93 доларів США, що еквівалентно 101 904,12 грн. У зв'язку з наведеним позивач просив стягнути з ОСОБА_4 заборгованість за кредитним договором в розмірі 758 738,51 грн., з яких тіло кредиту - 656 834,39 грн., відсотки - 101 904,12 грн.

17.09.2015 року ОСОБА_5 звернулася в суд із зустрічним позовом до ПАТ «Дельта Банк», третя особа ОСОБА_4 про визнання частково недійсним Договору купівлі-продажу прав вимоги.

В обґрунтування вимог зустрічного позову ОСОБА_5 зазначила, що укладений між ПАТ «Сведбанк» та ПАТ «Дельта Банк» Договір купівлі-продажу прав вимоги від 25.05.2012 року має характер договору факторингу, а тому на нього поширюються положення ст.ст. 1077-1086 ЦК України. Всупереч вимогам ст. 1077 ЦК України позивачем до матеріалів справи не долучено доказів проведення оплати за відступлене право вимоги. Також не відповідає вимогам ст. 77 Закону України «Про нотаріат» та пп. 5.3. п. 5 глави 7 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України і Додаток №1 до Договору купівлі-продажу прав вимоги від 25.05.2012 року. Таким чином, Договір купівлі-продажу прав вимоги від 25.05.2012 року є недійсним. Крім того, згідно положень ст. 1082 ЦК України боржник зобов'язаний сплатити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена сума грошової вимоги, яка підлягає виконанню. В порушення вимог зазначеної статті позивачем у повідомленні про перехід прав вимоги від 15.01.2015 року, яке вона отримала, не вказано суми грошової вимоги, яка передається. У зв'язку з наведеним ОСОБА_5 просила визнати недійсним Договір купівлі-продажу прав вимоги від 25.05.2012 року в частині купівлі-продажу прав вимоги за кредитним договором №0805/0808/71-016 від 21.08.2008 року, укладеним між нею та ВАТ «Сведбанк».

Рішенням Коломийського міськрайонного суду від 30 листопада 2015 року задоволено позов Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк». Стягнуто з ОСОБА_4 на користь Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» заборгованість по кредитному договору на загальну суму 758 738,51 грн., з яких тіло кредиту 656 834,39 грн., відсотки - 101 904,12 грн., та на користь держави 3 654 грн. судового збору.

В задоволенні зустрічної позовної заяви ОСОБА_5 до Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк», третя особа ОСОБА_6 про визнання частково недійсним Договору купівлі-продажу прав вимоги відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду в частині задоволення первісного позову ПАТ «Дельта Банк», ОСОБА_4 подав апеляційну скаргу, в якій посилається на неповне з'ясування судом обставин справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права.

Зокрема апелянт зазначає, що не відповідає дійсним обставинам справи висновок суду першої інстанції про те, що він був належним чином повідомлений про розгляд справи, оскільки жодних листів з позовною заявою, доданими до неї документами чи повістками він не отримував. Припускає, що за їх отримання могла підписатися ОСОБА_5, яка проживає за тією ж адресою і виступає третьою особою по справі, проте приховала від нього факт наявності судового розгляду справи про стягнення з нього заборгованості за кредитним договором. Оскільки він не брав участі в розгляді справи, то суд повинен був у відповідності до ст. ст. 224, 225 ЦПК України провести заочний розгляд справи. Однак в порушення вимог зазначених норм суд провів розгляд справи та ухвалив рішення без його участі, чим позбавив його прав, передбачених ст. ст. 27, 31 ЦПК України, порушив принцип змагальності сторін та позбавив його права на перегляд заочного рішення в порядку, передбаченому главою 8 розділу 3 ЦПК України.

Також апелянт вказує, що в мотивувальній частині оскаржуваного рішення суд зазначив про те, що 21.08.2008 року між ПАТ «Сведбанк» та відповідачем ОСОБА_4 був укладений кредитний договір №0805/0808/71-016. Однак, такі твердження суду не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки він не укладав кредитний договір із ПАТ «Сведбанк», а виступав в даних правовідносинах поручителем згідно договору поруки від 21.08.2008 року. Крім поруки, кредитний договір забезпечений іпотекою нерухомого майна, про що вказано в п. 2.1. кредитного договору. Проте позивач іпотечний договір суду не надав та не вказав чи відбулося звернення стягнення на предмет іпотеки. Суд вказане питання не досліджував, чим допустив неповноту з'ясування обставин справи.

Крім того, суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення не взяв до уваги той факт, що зобов'язання поручителя за договором поруки носять строковий характер і на момент пред'явлення позову даний строк закінчився. Згідно правових позицій Верховного Суду України, висловлених в постановах від 10.09.2014 року (справа №6-28цс14) та від 20.04.2016 року (справа №6-2662цс15), вимогу до поручителя про виконання ним зобов'язання за договором поруки слід пред'явити в судовому порядку в межах строку дії поруки, тобто протягом шести місяців з моменту настання строку погашення чергового платежу за основним зобов'язанням (якщо умовами договору передбачено погашення кредиту періодичними платежами), або з дня, встановленого кредитором для дострокового повернення кредиту в порядку реалізації ним свого права, передбаченого ч. 2 ст. 1050 ЦК України, або з дня настання строку виконання основного зобов'язання (якщо умовами договору передбачено погашення кредиту одноразовим платежем). Оскільки умовами основного зобов'язання передбачено погашення кредиту періодичними платежами, а позивач не скористався своїм правом, передбаченим ч. 2 ст. 1050 ЦК України, то даний строк слід обраховувати з моменту настання строку погашення чергового платежу, який не виконано позичальником. Позичальник ОСОБА_5 припинила виконання своїх зобов'язань за кредитним договором в травні 2014 року, коли здійснила оплату платежу за квітень 2014 року. Однак з даним позовом позивач звернувся лише 01.09.2015 року, тобто з пропуском встановленого законом шестимісячного строку на звернення в суд з позовом до поручителя. Таким чином у зв'язку з припиненням договору поруки позовні вимоги ПАТ «Дельта Банк» до нього про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволенню не підлягають.

З цих підстав апелянт просить рішення суду першої інстанції в частині задоволення первісного позову скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення, яким в задоволенні позову ПАТ «Дельта Банк» відмовити.

У засіданні апеляційного суду представник апелянта доводи апеляційної скарги підтримав з наведених у ній мотивів.

Представник позивача-відповідача в судовому засіданні доводи апеляційної скарги заперечив, просив її відхилити, а рішення суду залишити без змін.

Позивач за зустрічним позовом ОСОБА_5 в судове засідання не з'явилася, про час та день розгляду справи повідомлена у встановленому законом порядку. Причину неявки суду не повідомила.

З урахуванням положень ст. 305 ЦПК України колегія суддів ухвалила про розгляд справи за її відсутності.

Заслухавши доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків суду фактичним обставинам справи та правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права у вирішенні даного спору, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з наступних підстав.

Задовольняючи первісний позов ПАТ «Дельта Банк», суд першої інстанції виходив з того, що відповідач ОСОБА_4 та третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, ОСОБА_5 умови кредитного договору не виконували, внаслідок чого утворилася заборгованість за кредитним договором в розмірі 758 738,51 грн., яка підлягає стягненню з відповідача.

Колегія суддів з таким висновком суду не погоджується з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 21.08.2008 року між ВАТ «Сведбанк» та ОСОБА_5 був укладений кредитний договір №0805/0808/71-016, згідно умов якого банк надав позичальнику грошові кошти у вигляді кредиту у розмірі 37 000 доларів США зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 12,5% річних за весь строк фактичного користування кредитом та кінцевим терміном погашення кредиту 19.08.2038 року (а.с. 6-13).

В забезпечення виконання зобов'язань за вказаним кредитним договором 21.08.2008 року між ВАТ «Сведбанк», ОСОБА_4 та ОСОБА_5 був укладений договір поруки, відповідно до якого поручитель ОСОБА_4 зобов'язався перед банком відповідати у повному обсязі за виконання ОСОБА_5 усіх зобов'язань, які виникли з кредитного договору №0805/0808/71-016 від 21.08.2008 року (а.с. 14-15).

25.05.2012 року між ПАТ «Сведбанк» та ПАТ «Дельта Банк» укладено Договір купівлі-продажу прав вимоги, відповідно до якого в порядку, обсязі та на умовах, визначених даним договором, ПАТ «Сведбанк» передав (відступив) ПАТ «Дельта Банк» права вимоги за кредитними та забезпечувальними договорами, внаслідок чого ПАТ «Дельта Банк» замінив ПАТ «Сведбанк» як кредитора (став новим кредитором) у зазначених зобов'язаннях та набув право вимоги від боржників повного, належного та реального виконання обов'язків за кредитними та забезпечувальними договорами (а.с. 71).

Згідно витягу з Додатку №1 до Договору купівлі-продажу прав вимоги за кредитами (Перелік прав вимоги за кредитами) між ПАТ «Сведбанк» та ПАТ «Дельта Банк» від 25.05.2012 року (а.с. 72), ПАТ «Сведбанк» передав ПАТ «Дельта Банк» право вимоги за кредитним договором №0805/0808/71-016 від 21.08.2008 року та договором іпотеки від 28.08.2008 року. Загальна сума права вимоги, що відступається, згідно вказаного витягу становить 32 363,20 долари США.

Відповідно до розрахунку ПАТ «Дельта Банк» від 28.07.2015 року загальна заборгованість ОСОБА_5 за кредитним договором №0805/0808/71-016 від 21.08.2008 року станом на 28.07.2015 року складає 34 390,76 доларів США, що еквівалентно 758 738,51 грн., з яких тіло кредиту - 29 771,83 долар США, що еквівалентно 656 834,39 грн., відсотки - 4 618,93 доларів США, що еквівалентно 101 904,12 грн. (а.с. 16).

З урахуванням встановленого та положень норм матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, а саме ст.ст. 526, 527 ч. 1, 530, 611, 612, 1050 ч.2 ЦК України, суд першої інстанції вірно дійшов висновку про обґрунтованість позовної вимоги ПАТ «Дельта Банк» до ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за вказаним кредитним договором та задовольнив позов в наведеній частині відповідно до представленого ним розрахунку.

Відтак, суд неправильно вважав обґрунтованою позовну вимогу ПАТ «Дельта Банк» про стягнення заборгованості за кредитним договором №0805/0808/71-016 від 21.08.2008 року з ОСОБА_4, як з солідарного боржника згідно договору поруки від 21.08.2008 року.

Відповідно до ч. 4 ст. 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

Судом установлено, що за умовами п. 10 вказаного договору поруки сторони встановили, що строком припинення поруки, встановленої цим договором є повне виконання позичальником або поручителем своїх обов'язків, передбачених основним зобов'язанням.

Однак, сама по собі умова договору про дію поруки до повного виконання позичальником зобов'язання перед кредитодавцем або до повного виконання поручителем взятих на себе зобов'язань не може розглядатися як установлення строку дії поруки, оскільки це не відповідає вимогам статті 252 ЦК України, згідно з якою строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Верховний Суд України в постанові від 20.04.2016 року (справа №6-2662цс15) зробив правовий висновок, відповідно до якого строк, передбачений нормою частини четвертої статті 559 ЦК України, є преклюзивним (припиняючим), тобто його закінчення є підставою для припинення поруки. У разі пропуску кредитором строку заявлення вимог до поручителя цей строк не можна поновити, зупинити чи перервати. Суд зобов'язаний самостійно застосовувати положення про строк, передбачений цією нормою, на відміну від позовної давності, яка застосовується судом за заявою сторін. Якщо поручитель поза межами строку помилково виконає уже фактично неіснуючий обов'язок, він може за своїм вибором вимагати повернення виконаного як безпідставно набутого кредитором.

Наведеним спростовуються доводи представника позивача, що апелянт не подав заяви про застосування наслідків пропуску строку позовної давності, а тому не може ставити питання про відмову в позові щодо нього за пропуском строку позовної давності.

Відповідно до правового висновку Верховного Суду України в справі №6-2662цс15 сплив строку, передбаченого нормою частини четвертої статті 559 ЦК України, зумовлює припинення зобов'язань поручителя, а отже, і відмову кредиторові в позові в разі звернення до суду.

З огляду на преклюзивний характер строку поруки й зумовлене цим припинення права кредитора на реалізацію забезпеченого порукою зобов'язання застосоване в другому реченні частини четвертої статті 559 ЦК України словосполучення «пред'явлення вимоги» до поручителя протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання як умови чинності поруки слід розуміти як пред'явлення кредитором у встановленому законом порядку протягом зазначеного строку саме позовної, а не будь-якої іншої вимоги до поручителя.

Це твердження не позбавляє кредитора можливості пред'явити до поручителя іншу письмову вимогу про погашення заборгованості боржника, однак і в такому разі кредитор може звернутися з такою вимогою до суду протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання.

Строк поруки не є строком для захисту порушеного права. Це строк існування самого зобов'язання поруки. Таким чином, і право кредитора, і обов'язок поручителя після його закінчення припиняються, а це означає, що жодних дій щодо реалізації цього права, в тому числі й застосування примусових заходів захисту в судовому порядку, кредитор вчиняти не може.

Отже, вимогу до поручителя про виконання ним зобов'язання за договором поруки слід пред'явити в судовому порядку в межах строку дії поруки, тобто протягом шести місяців з моменту настання строку погашення чергового платежу за основним зобов'язанням (якщо умовами договору передбачено погашення кредиту періодичними платежами), або з дня, встановленого кредитором для дострокового повернення кредиту в порядку реалізації ним свого права, передбаченого частиною другою статті 1050 ЦК України, або з дня настання строку виконання основного зобов'язання (якщо умовами договору передбачено погашення кредиту одноразовим платежем).

В силу ч. 1 абз. 2 ст. 360-7 ЦПК України висновок Верховного Суду України щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Суд першої інстанції в порушення вимог ст. ст. 212, 213ЦПК України не повно з'ясував обставини справи.

Як вбачається з розрахунку заборгованості за договором кредиту №0805/0808/71-016 від 21.08.2008 року, наданого представником позивача в засіданні апеляційного суду, ОСОБА_5 останню оплату за кредитним договором здійснила 01.05.2014 року. Отже, строк дії поруки закінчився 01.12.2014 року.

Згідно відмітки Коломийського міськрайонного суду на позовній заяві ПАТ «Дельта Банк» (а.с. 1), позивач звернувся в суд з позовом до відповідачів 01.09.2015 року, тобто після закінчення строку дії поруки.

З огляду на викладене колегія суддів дійшла висновку, що оскаржуване рішення в частині стягнення з ОСОБА_4 на користь Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» заборгованості за кредитним договором №0805/0808/71-016 від 21.08.2008 року в розмірі 758 738,51 грн., з яких тіло кредиту - 656 834,39 грн., відсотки - 101 904,12 грн. та суми сплаченого на користь держави судового збору в розмірі 3 654 грн., ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального та порушенням норм процесуального права, що в силу дії п. 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України є підставою для скасування судового рішення. А тому рішення Коломийського міськрайонного суду від 30 листопада 2015 року в наведеній частині підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні первісного позову ПАТ «Дельта Банк» до ОСОБА_4, третя особа ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Рішення суду в частині відмови в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_5 до ПАТ «Дельта Банк», третя особа ОСОБА_4 про визнання частково недійсним Договору купівлі-продажу прав вимоги не оскаржується, а тому в апеляційному порядку не переглядається.

Керуючись ст.ст. 307, 309, 313, 314, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити.

Рішення Коломийського міськрайонного суду від 30 листопада 2015 року в частині стягнення з ОСОБА_4 на користь Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» заборгованості за кредитним договором №0805/0808/71-016 від 21.08.2008 року в розмірі 758 738,51 грн., з яких тіло кредиту - 656 834,39 грн., відсотки - 101 904,12 грн., та суми сплаченого на користь держави судового збору в розмірі 3 654 грн. скасувати і ухвалити в цій частині нове рішення.

В задоволенні первісного позову Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_4, третя особа ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити.

В решті рішення Коломийського міськрайонного суду від 30 листопада 2015 року залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання рішенням законної сили.

Головуюча Горейко М.Д.

Судді: Бойчук І.В.

Ясеновенко Л.В.