Постанова № 61481739, 20.09.2016, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

20 вересня 2016 р. № 820/4497/16

Харківський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого - судді Самойлової В.В.

за участю секретаря судового засідання - Тимошенко О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Харківагроснаб" до Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

ТОВ фірма «Харківагроснаб» звернулось до належного суду з адміністративним позовом, в якому просить скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області від 22.07.2016 р. №0001131403, №0001141403 та №0001151403, прийняті відносно нього.

Позивач обґрунтовує свої вимоги наступним чином.

Так, він посилається на те, що при проведенні перевірки податковим органом та при оформленні її результатів мало місце не дотримання вимог податкового законодавства, висновки акту перевірки базуються на припущеннях і не підтверджуються об'єктивними даними, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті з порушенням норм діючого законодавства України, що є підставою для їх скасування.

Представник позивача в судове засідання не прибув, надавши заяву про розгляд справи за його відсутності.

Суд вважає можливим розгляд справи за його відсутності на підставі наявних доказів у справі, згідно до ст. 128 КАСУ.

Представник відповідача за довіреністю ОСОБА_1 проти позову заперечувала, посилаючись на те, що під час проведення вказаної перевірки та складанню акту перевірки фахівці відповідного податкового органу діяли згідно до вимог чинного податкового законодавства, а прийняті за результатами перевірки рішення є законними, у зв'язку з тим, що у складеному за результатами перевірки акті були зафіксовані порушення вимог податкового законодавства, за що згідно до Податкового кодексу України позивачу були визначені відповідні податкові зобов'язання на підставі оскаржуваних рішень.

Заслухавши представника відповідача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Встановлено, що фахівцями Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області була проведена документальна планова виїзна перевірка ТОВ фірми «Харківагроснаб» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2014 по 31.12.2015 рр., валютного та іншого законодавства за період 01.01.2014 по 31.12.2015 рр., за результатами якої 30.05.2016 р. був складений акт за № 262/20-30-14-03-08/25190036, де були зафіксовані порушення вимог податкового законодавства, а саме:

- пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п. 135.1 ст. 135, пп. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.2, п. 138.4, п. 138.6 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток всього на 1346661 грн., в т.ч. за 2014 рік на 1305556 грн., за 2015 рік на 41105 грн.;

- п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1, 201.6, 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість всього на 1617431 грн., в т.ч. за серпень 2014 р. на 498348 грн., за вересень 2014 р. на 85819 грн., за грудень 2015 р. на 1033264 грн.;

- п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1, 201.6, 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, що призвело до завищення відємного значення податку на додану вартість на суму 333062 грн., в т.ч. за грудень 2015 р. на 333062 грн.

За наслідками вказаного акту перевірки 22.07.2016 року відповідачем стосовно позивача були прийняті наступні податкові повідомлення-рішення:

- № НОМЕР_1, згідно якого збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у сумі 1999439 грн., у т.ч. за основним платежем 1346661 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 652778 грн.,

- № НОМЕР_2, згідно якого застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) у розмірі 33306,20 грн., № НОМЕР_3, згідно якого збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 2021788,75 грн., у т.ч. за основним платежем 1617431 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 404357,75 грн.;

-№0001151403, згідно до якого збільшено суму грошового зобов"язання за платежем на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на загальну суму 2021788,75 грн., в тому числі за основним платежем - 1617431 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 404357,75 грн.

Із зазначеними рішеннями суб'єкта владних повноважень суд не погоджується, виходячи з наступного.

Так, відповідно до вимог статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, де передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В даному випадку відповідач не надав належних доказів правомірності оскаржуваних рішень, оскільки, як вбачається з наявних письмових доказів факти вказаних порушень позивачем вимог податкового законодавства не знайшли свого підтвердження при судовому розгляді та спростовуються наступним.

Так, в мотивувальній частині зазначеного акту перевірки відповідач посилається на відсутність факту реального вчинення господарських операцій ТОВ фірмою «Харківагроснаб» з його контрагентами: ТОВ «Сеолан», ТОВ «Еккоплюс», ТОВ «Техпромбуд», ТОВ «Віндерра», ТОВ «Укр-Сантана», ТОВ «Регіон-Трейдінг» за 2014-2015 рр. з підстав невідповідності змісту операцій, що зафіксовані в документах, реальним обставинам.

Із зазначеним суд не погоджується, враховуючи таке.

Так, позивачем та ТОВ «Еккоплюс» було укладено договір поставки № 25 від 01.11.2013 року, відповідно до умов якого ТОВ «Еккоплюс» поставило позивачу товари, що підтверджується видатковими накладними № 808 від 08.01.2014 р., № 907 від 09.01.2014 р., № 2007 від 20.01.2014 р., № 2110 від 21.01.2014 р., № 2705 від 27.10.2014 р., № 2911 від 29.01.204 р., №№ 317, 318, 319, 327 від 03.02.2014 р., № 613 від 06.02.2014 р., № 709 від 07.02.2014 р., № 1014 від 10.02.2014 р., № 2006 від 20.02.2014 р., № 2506 від 25.02.2014 р. Оплата придбаних товарів та відображення результатів операцій у податковому обліку підтверджується наданими до матеріалів справи банківськими виписками та податковими накладними.

Також, позивачем та ТОВ «Сеолан» було укладено договір поставки № 28/03 від 28.03.2014 р., відповідно до умов якого ТОВ «Сеолан» поставило позивачу товари, що підтверджується видатковими накладними №№ 509-514 від 05.05.2014 р., №№ 609, 610 від 06.05.2014 р., № 808 від 08.05.2014 р., № 1205 від 12.05.2014 р., №№ 1306, 1307 від 13.05.2014 р., № 1402 від 14.05.2014 р., № 1504 від 15.05.2014 р., № 1603 від 16.05.2014 р., № 1901 від 19.05.2014 р., № 2007 від 20.05.2014 р., № 2102 від 21.05.2014 р., № 2202 від 22.05.2014 р., № 2301 від 23.05.2014 р., № 2601 від 26.05.2014 р., № 2701 від 27.05.2014 р., № 3007 від 30.05.2014 р., №№ 203-210 від 02.06.2014 р., № 302 від 03.06.2014 р., №№ 405, 406 від 04.06.2014 р., № 501 від 05.06.2014 р., № 606 від 06.06.2014 р., № 1004 від 10.06.2014 р., № 1205 від 12.06.2014 р., № 1301 від 13.06.2014 р., № 1602 від 16.06.2014 р., № 1702 від 17.06.2014 р., № 1803 від 18.06.2014 р., № 1902 від 19.06.2014 р., №№ 2002-2004 від 20.06.2014 р., № 2302 від 23.06.2014 р., № 2403 від 24.06.2014 р., № 2601 від 26.06.2014 р., №№ 5-14 від 01.07.2014 р., № 202 від 02.07.2014 р., № 401 від 04.07.2014 р., № 701 від 07.07.2014 р., №№ 801, 802 від 08.07.2014 р., № 902 від 09.07.2014 р., № 1001 від 10.07.2014 р., №№ 1405-1407 від 14.07.2014 р., №№ 1505, 1506 від 15.07.2014 р., № 1604 від 16.07.2014 р., № 1702 від 17.07.2014 р., № 2103 від 21.07.2014 р., № 2402 від 24.07.2014 р., № 2501 від 25.07.2014 р., №№ 27-29 від 01.09.2014 р., № 212 від 02.09.2014 р., № 315 від 03.09.2014 р., № 813 від 08.09.2014 р., № 913 від 09.09.2014 р., № 1214 від 12.09.2014 р., № 1915 від 19.09.2014 р., № 2228 від 22.09.2014 р., № 2611 від 26.09.2014 р., №№ 26-28 від 01.10.2014 р., №№ 213-215 від 02.10.2014 р., № 311-314 від 03.10.2014 р., № 619 від 06.10.2014 р., № 715 від 07.10.2014 р., №№ 808, 809 від 08.10.2014 р., № 919 від 09.10.2014 р., № 1315 від 13.10.2014 р., № 1519 від 15.10.2014 р. Оплата придбаних товарів та відображення результатів операцій у податковому обліку підтверджується наданими до матеріалів справи банківськими виписками та податковими накладними.

Позивачем та ТОВ «Техпромбуд» було укладено договір поставки № 7/14 від 01.08.2014 р., відповідно до умов якого ТОВ «Техпромбуд» поставило позивачу товари, що підтверджується видатковими накладними № 1509 від 15.09.2014 р., № 2302 від 23.09.2014 р., № 2903 від 29.09.2014 р. Оплата придбаних товарів та відображення результатів операцій у податковому обліку підтверджується наданими до матеріалів справи банківськими виписками та податковими накладними.

Позивачем та ТОВ «Регіон-Трейдінг» було укладено договір поставки № 26 від 30.11.2015 р., відповідно до умов якого ТОВ «Регіон-Трейдінг» поставило позивачу товари, що підтверджується видатковими накладними № 4 від 01.12.2015 р., № 19 від 07.12.2015 р., № 32 від 10.12.2015 р., № 49 від 14.12.2015 р., № 55 від 15.12.2015 р., № 66 від 17.12.2015 р., № 84 від 21.12.2015 р., № 85 від 23.12.2015 р., № 91 від 25.12.2015 р., № 93 від 28.12.2015 р. Оплата придбаних товарів та відображення результатів операцій у податковому обліку підтверджується наданими до матеріалів справи банківськими виписками та податковими накладними.

Перевезення вказаних товарів здійснювалось відповідно до наданих до матеріалів справи товарно-транспортних накладних. Транспортування вчинювалось частково позивачем власним транспортом, частково з залученням сторонніх транспортних організацій (ТОВ «Геспера», ТОВ «Укр-Сантана»). Приймання транспортних послуг та їх оплата підтверджується долученими до матеріалів справи актами та банківськими виписками.

Подальша реалізація товарів, придбаних у ТОВ «Сеолан», ТОВ «Еккоплюс», ТОВ «Техпромбуд», ТОВ «Регіон-Трейдінг» здійснювалась дрібними партіями за видатковими накладними за позадоговірною поставкою на користь покупців ФОП ОСОБА_2, ТОВ «ВКП Форсаж», ФОП ОСОБА_3, ТОВ «Меаком-Юг», ФОП ОСОБА_4, ТОВ «ТК Агротрейд», ТОВ «Технічні інженерні системи», ТОВ «ТБ Схід-Запчастина», ФОП ОСОБА_5, ТОВ «Юніаква», ТОВ «МКА Аудит-Форум», ТОВ «ТК Профіт-Трейд», ТОВ «Лідер ПС», ФОП ОСОБА_6, ТОВ «Сервіс-Комплектація», ТОВ «ТК Агротехмаркет», ТОВ «НВП Агросервіс», ТОВ «Валківський Агротехсервіс», ТОВ «Транспортно-експедиційна компанія», ТОВ «Агрокомсервіс», ТОВ «Донснаб-Запчастина», ТОВ «ТПК Донснаб-Захід», ТОВ «Прилуцький Хлібодар», ТОВ «ТТК Бізнес-Клас», ПП «Витава», ТОВ фірма «Авантехтранс», ТОВ «Колос», ТОВ ІВФ «Спецтехстрой», ФОП ОСОБА_7, ПрАТ «Прилуцький хлібозавод», ТОВ «Нове Життя», СТОВ «Україна», ФГ «Лотос», ФОП ОСОБА_8, ТОВ «АВМ-Агро», СТОВ «Камянське», ТОВ «Агромеханік», ПСП «Степанич», ПП «Юран», ТОВ фірма «Сат Агро», ФОП ОСОБА_9, ФОП ОСОБА_10, ТОВ «Оптагро», ПП «Аста», ФГ «Соната», ПрАТ «Агропромислова група», ПСП «Олександрівське», ТОВ «Бізнес-Формула», ТОВ «Агроремсервіс-2005», ТОВ «Альфа-Запчастини», ТОВ «Аторк».

Також, позивачем та ТОВ «Віндерра» було укладено договір підряду № 63/2 від 07.09.2015 р., відповідно до якого ТОВ «Віндерра» здійснило роботи з роторного буріння свердловин та вирубування бетону з арматурного каркасу залізобетонних паль, що підтверджується довідкою КБ-3 та актом приймання-передачі будівельних робіт КБ-2в від 03.12.2015 року. Оплата вказаних робіт була здійснена згідно платіжного доручення № 4109 від 09.12.2015 року. Наведені роботи згідно пояснень представника позивача були додатковими роботами, необхідність в яких була виявлена позивачем під час виконання підрядних робіт (заглиблення залізобетонних паль) за договором № 63 від 01.09.2015 р. з замовником ТзДВ «Полтаватрансбуд».

Позивачем та ТОВ «Укр-Сантана» було укладено договір поставки № 28 від 07.09.2015 р., відповідно до умов якого ТОВ «Укр-Сантана» поставило позивачу будівельні матеріали, що підтверджується видатковими накладними № 4 від 04.12.2015 р., № 8 від 07.12.2015 р., №№ 13, 24 від 14.12.2015 р., №№ 27, 28 від 15.12.2015 р., №№ 46, 47 від 21.12.2015 р., №№ 48, 49 від 22.12.2015 р., №№ 55, 56 від 23.12.2015 р., №№ 59, 60 від 24.12.2015 р., №№ 61-65 від 25.12.2015 р., №№ 69-73 від 28.12.2015 р., №№ 76-80 від 29.12.2015 р., № 85 від 30.12.2015 р. Оплата придбаних товарів та відображення результатів операцій у податковому обліку підтверджується наданими до матеріалів справи банківськими виписками та податковими накладними. В подальшому вказані товари (будівельні матеріали) були використані позивачем при виконанні будівельних підрядних робіт за договорами № 15/24.11 від 24.11.2015 р. (замовник ТОВ «Паркінг+», виконання робіт підтверджено актами приймання-передачі будівельних робіт КБ-2в № 1 та № 2 за грудень 2015 р.), № 15.12/2015 від 15.12.2015 р. (замовник ТОВ «Паркінг+», виконання робіт підтверджено актом приймання-передачі будівельних робіт КБ-2в № 1 за грудень 2015 р.), № 66 від 01.12.2015 р. (замовник ТДВ «Спецбуд-3», виконання робіт підтверджено актом приймання-передачі будівельних робіт КБ-2в № 1 від 25.12.2015 р.).

Дані документи були предметом досліду під час перевірок, при судовому розгляді не спростовано наявність та достовірність первинних документів позивача, чим підтверджується факт правомірності його господарської діяльності у періоді, що перевірявся.

Згідно зі ст. 134 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Відповідно до п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються зокрема із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з положеннями цього Кодексу. Пунктом 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України встановлено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно з п. 138.8. ст. 138 ПК України, собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Відповідно до п.п.139.1.9. п. 139.1 ст. 139 Податкового Кодексу України, не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Так, у п. 198.1 ст. 198. Податкового кодексу України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 ст. 198 визначено, - датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Також, відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цьогоКодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Так, згідно статті 1 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Суд зазначає, що ТОВ фірмою «Харківагроснаб» при здійсненні господарських операцій з ТОВ «Сеолан», ТОВ «Еккоплюс», ТОВ «Техпромбуд», ТОВ «Віндерра», ТОВ «Укр-Сантана», ТОВ «Регіон-Трейдінг» були складені всі необхідні первинні документи.

Також, суд звертає увагу, що чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладено обов'язку перевірки відповідності законодавству установчих документів постачальників товару та дотримання ними вимог податкового законодавства.

Навіть якщо контрагенти позивача не виконали своїх зобов'язань по сплаті податку, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цих осіб.

Чинне податкове законодавство не ставить в залежність право позивача на формування податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Питання податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

А від так, суд не може погодитися, що оскаржувані рішення є законними та обґрунтованими.

Виходячи з приписів ст. 19 ч. 2 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 1 статті 9 КАСУ суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 2 ч. 1 КАСУ завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Таким чином, в даному випадку відповідна сторона не дотримала вимоги закону про захист охороняємих прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому її оскаржувані рішення, як суб'єкта владних повноважень, є неправомірними, що дає суду підстави для задоволення адміністративного позову.

Відповідно до вимог ст. 94 КАСУ позивачу підлягають поверненню судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 60818,01 грн.

Керуючись ст. ст. 2, 9, 11, 94, 128, 159, 160, 162 КАСУ, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити.

Скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області від 22.07.2016 року №0001131403, №0001141403, №0001151403, прийняті щодо товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Харківагроснаб".

Стягнути з Державного бюджету України (УДКСУ в Червонозаводському районі міста Харкова, код: 37999628, р/р 31217206784011, МФО 851011) на користь товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Харківагроснаб" (61012, м. Харків, пров. Лопанський, 10, код ЄДРПОУ: 25190036) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 60818,01 (шістдесят тисяч вісімсот вісімнадцять) грн. 01 коп.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня отримання копії повного тексту постанови.

Повний текст постанови виготовлено 20.09.2016 року.

Суддя Самойлова В.В.