Рішення № 61481025, 15.09.2016, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

провадження №22-ц/796/10051/2016 Головуючий у 1-й інстанції: Макаренко В.В.

справа №759/3447/16-ц Доповідач: Поліщук Н.В.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 вересня 2016 року Колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м.Києва в складі:

Головуючого - судді Поліщук Н.В.

суддів Білич І.М., Болотова Є.В.

за участю секретаря Горбачової І.В.

представника позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Києві справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2, поданою представником за довіреністю ОСОБА_3, на рішення Святошинського районного суду м.Києва від 06 квітня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2, третя особа Служба у справах дітей Святошинської районної у м.Києві державної адміністрації про надання дозволу на тимчасовий виїзд дітей за межі України та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4, третя особа Служба у справах дітей Святошинської районної у м.Києві державної адміністрації про надання дозволу на тимчасовий виїзд дітей за межі України,-

УСТАНОВИЛА:

В березні 2016 року ОСОБА_4 звернулась до суду з позовом, уточненим в ході розгляду справи, у якому просила:

надати дозвіл на тимчасовий виїзд за межі України малолітнього ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, у супроводі матері ОСОБА_4, без згоди та супроводу батька ОСОБА_2:

- у період травневих свят з 01 травня 2016 року по 10 травня 2016 року до країн прямування: Туреччина, Арабська Республіка Єгипет, Республіка Болгарія;

- у період літніх канікул з 31 травня 2016 року по 31 серпня 2016 року до країн прямування: Туреччина та країни Євросоюзу: Королівство Іспанія, Італійська Республіка, Республіка Мальта;

- у період осінніх канікул з 25 жовтня 2016 року по 10 листопада 2016 року до країн прямування: Туреччина, Арабська Республіка Єгипет, Королівство Таїланд;

- у період зимових канікул з 26 грудня 2016 року по 09 січня 2017 року до країн прямування: Арабська Республіка Єгипет, Італійська Республіка, Республіка Австрія.

Надати ОСОБА_4 дозвіл як законному представнику малолітніх ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на оформлення та виготовлення проїзних документів на право виїзду за межі України малолітніх ОСОБА_5 та ОСОБА_6 у супроводі матері ОСОБА_4, без згоди та супроводу батька ОСОБА_2

Вимоги обґрунтовує тим, що перебувала з відповідачем у зареєстрованому шлюбі, від якого мають малолітніх дітей ОСОБА_5 та ОСОБА_6. В листопаді 2014 року між сторонами укладено Договір про визначення місця проживання дітей та щодо здійснення батьківських прав та обов»язків, яким сторони, зокрема, домовились надавати згоду на виїзд дітей за кордон. Проте, після розірвання шлюбі стосунки між сторонами значно погіршились, батько налаштовує дітей проти матері та згоди на їх виїзд за кордон не надає.

Не погодившись із первісним позовом, ОСОБА_2 пред»явлено зустрічний позов, у якому просить надати йому дозвіл на тимчасовий виїзд за межі України ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на період літніх та осінніх канікул а саме: з 25 травня 2016 року по 31 серпня 2016 року, та з 23 жовтня 2016 року по 10 листопада 2016 року без згоди та супроводу матері - ОСОБА_4, до Єгипту, Туреччини, Болгарії, Куби, Мексики, Панами, Домініканської республіки, Аргентини, Перу, Бразилії, Росії, Сінгапуру, Малайзії, Таїланду, Камбоджі, В»єтнаму, Японії, Китаю; надати дозвіл на виготовлення проїзних документів.

У своїх вимогах підтверджує гостру неприязність відносин між колишнім подружжям, зазначає, що ОСОБА_4 за згодою до нього не зверталась, налаштовує дітей проти нього та чинить відносно дітей постійні психологічні тиски, попри це діти позитивно налаштовані до батька.

Рішенням Святошинського районного суду м.Києва від 06 квітня 2016 року, з урахуванням ухвали від 20 травня 2016 року про виправлення описки, позовні вимоги ОСОБА_4 задоволено, у задоволенні зустрічних вимог ОСОБА_2 відмовлено.

Не погодившись з ухваленим рішенням, ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_2 подано апеляційну скаргу, у якій просить рішення скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні первісного позову та надати ОСОБА_2 дозвіл на тимчасовий виїзд за межі України ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на період осінніх та зимових канікул а саме: з 25 травня 2016 року по 31 серпня 2016 року, та з 23 жовтня 2016 року по 10 листопада 2016 року без згоди та супроводу матері - ОСОБА_4, до Єгипту, Туреччини, Болгарії, Мексики, Росії, Сінгапуру, Малайзії, Таїланду; надати дозвіл на виготовлення проїзних документів.

Апеляційну скаргу обґрунтовує доводами зустрічної позовної заяви щодо конфліктних відносин із позивачем та її негативним впливом на дітей, посилається на незаконність рішення суду, яким батька фактично позбавлено у праві спілкування з дітьми.

В судовому засіданні представник позивача проти доводів апеляційної скарги заперечувала, посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції.

Позивач, відповідач, його представник та представник третьої особи в судове засідання не з»явились, про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Відповідно до ст.305 ЦПК України колегія суддів ухвалила розглянути справу за відсутності осіб, що не з»явились.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого по справі рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Проте в повній мірі зазначеним вимогам рішення суду першої інстанції не відповідає.

Судом першої інстанції установлено, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, який 11 листопада 2014 року розірвано рішенням суду. Від шлюбу мають дітей - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2.

07 листопада 2014 року сторони уклали Договір про визначення місця проживання дітей та щодо здійснення батьківських прав та обов'язків між сторонами, посвідчений приватним нотаріусом Трубінською О.О.

Рішенням Святошинським районним судом м.Києва від 09 квітня 2015 року, частково скасованим рішенням Апеляційного суду м.Києва від 22 жовтня 2015 року, визначено місце проживання дітей з матір»ю, розірвано укладений Договір про визначення місця проживання дітей щодо здійснення батьківських прав та обов'язків, визначено порядок спілкування батька із сином ОСОБА_6.

Як убачається з рішення Святошинського районного суду м.Києва від 09 квітня 2015 року та рішення Апеляційного суду м.Києва від 22 жовтня 2015 року, якими встановлювались обставини участі батьків у вихованні дітей та спілкуванні з ними, спілкування батька із сином ОСОБА_6 має відбуватись у присутності матері.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_4, суд першої інстанції виходив з того, що батьком чиняться перешкоди у виїзді дітей за кордон. Відмовляючи у задоволенні вимог ОСОБА_2, суд виходив з їх недоведеності та вказав на негативний вплив батька на дітей.

Разом з тим, повністю погодитися з такими висновками суду першої інстанції колегія не може, виходячи з наступного.

Положеннями ст.141 СК України закріплено рівність прав та обов»язків матері та батька, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов»язків щодо дитини.

Відповідно до ч.3 ст.313 ЦК України фізична особа, яка не досягла шістнадцяти років, має право на виїзд за межі України лише за згодою батьків (усиновлювачів), піклувальників та в їхньому супроводі або в супроводі осіб, які уповноважені ними.

За ч.2 ст.4 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» оформлення проїзного документа дитини провадиться на підставі нотаріального засвідченого клопотання батьків або законних представників батьків чи дітей у разі потреби самостійного виїзду неповнолітнього за кордон. У клопотанні зазначаються відомості про дитину, а також про відсутність обставин, що обмежують відповідно до цього Закону право на виїзд за кордон (лише для дітей віком від 14 до 18 років). За відсутності згоди одного з батьків виїзд неповнолітнього громадянина України за кордон може бути дозволено на підставі рішення суду.

Згідно із підпункту 1 пункту 4 Правил перетинання державного кордону громадянами України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 27 січня 1995 року № 57, виїзд з України громадян, які не досягли 16-річного віку, в супроводі одного з батьків або інших осіб, уповноважених одним з батьків за нотаріально посвідченою згодою, здійснюється за нотаріально посвідченою згодою другого з батьків із зазначенням у ній держави прямування та відповідного часового проміжку перебування у цій державі, якщо другий з батьків відсутній у пункті пропуску.

Тобто, дозвіл на виїзд неповнолітньої дитини за межі України без згоди та супроводу батька на підставі наведених нормативних положень є разовим, тобто таким, що надається судом на конкретно визначену поїздку в конкретну країну із конкретно визначеним періодом перебування за кордоном.

Звертаючись до суду з позовними вимогами, позивач ОСОБА_4 просить надати дозвіл на виїзд дітей за межі України без згоди батька, вказуючи термін не конкретної поїздки, а періоди шкільних канікул, та зазначаючи орієнтовний перелік країн прямування.

Відтак, надання рішенням суду дозволу на виїзд дітей без згоди батька на виїзд за межі України без визначення конкретного часового перебування у визначеній країні, до якої дозволяється виїзд, є порушенням вимог чинного законодавства та прав батька дітей.

Зазначене дає підстави уважати, що рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про надання дозволу на тимчасовий виїзд дітей за межі України ухвалено з порушенням вимог матеріального права, оскільки судом не враховано визначеної ст. 4 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» можливості ухвалення судом рішення на разовий виїзд без згоди батька, не позбавленого батьківських прав та, що надання за рішенням суду дозволу на майбутнє на періодичні виїзди дитини за кордон без згоди батька суперечить вищевказаним нормам матеріального права, які визначають рівність прав та обов'язків батьків відносно виховання дитини, чим фактично позбавили батька дитини можливості брати участь у його вихованні та можливості спілкування з ним.

З огляду на наведене, у відповідності до вимог ст.309 ЦПК України рішення суду в частині задоволених позовних вимог підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні цих вимог.

Доводи апеляційної скарги в частині відмови у задоволенні зустрічних позовних вимог відхиляються колегією суддів, оскільки висновків суду першої інстанції не спростовують. Ураховуючи, що у зустрічних вимогах ОСОБА_2 просить надати дозвіл на виїзд дітей за кордон без згоди матері, не визначаючи конкретну країну прямування та без визначення конкретного часового періоду, підстави для задоволення таких вимог відсутні.

Керуючись ст.ст. 218, 303, 307, 309, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2, подану представником за довіреністю ОСОБА_3, задовольнити частково.

Рішення Святошинського районного суду м.Києва від 06 квітня 2016 року в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_4 до ОСОБА_2 третя особа Служба у справах дітей Святошинської районної у м.Києві державної адміністрації про надання дозволу на тимчасовий виїзд дітей за межі України - скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні цих вимог.

В іншій частині рішення залишити суду без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржено у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий - суддя Н.В. Поліщук

Судді І.М. Білич

Є.В. Болотов