Ухвала суду № 61480557, 09.09.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

09 вересня 2016 року м. Київ К/800/22020/16

Суддя Вищого адміністративного суду України Л.Я. Гончар, розглянувши матеріали касаційної скарги ОСОБА_1 на ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 24 травня 2016 року у справі №817/210/16 за позовом ОСОБА_1 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И Л А:

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 12 серпня 2016 року касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 24 травня 2016 року у справі №817/210/16 залишено без руху та надано строк для усунення її недоліків шляхом направлення на адресу суду уточненої касаційної скарги, документа про сплату судового збору та копій оскаржуваних судових рішень.

На виконання вимог ухвали Вищого адміністративного суду України від 12 серпня 2016 року заявником подано заяву, за змістом якої ОСОБА_1 уточнено касаційну скаргу, зазначено судове рішення, що оскаржується. Проте, заявником не надано суду копії оскаржуваної ухвали. Також скаржником заявлено клопотання про звільнення від сплати судового збору на підставі статті 22 Закону України "Про захист прав споживачів".

Розглянувши вказане клопотання, суддя-доповідач вказує наступне.

Згідно із пунктом 1 частини першої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України, справа адміністративної юрисдикції - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема: спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України «Про захист прав споживачів» цей закон регулює відносини між споживачами товарів (крім харчових продуктів, якщо інше прямо не встановлено цим Законом), робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг.

Відповідно до частини другої статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів», якщо під час виконання робіт (надання послуг) стане очевидним, що їх не буде виконано з вини виконавця згідно з умовами договору, споживач має право призначити виконавцю відповідний строк для усунення недоліків, а в разі невиконання цієї вимоги у визначений строк - розірвати договір і вимагати відшкодування збитків або доручити виправлення недоліків третій особі за рахунок виконавця.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» цим Законом встановлюються правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків.

Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку. Фонд є юридичною особою публічного права, має відокремлене майно, яке є об'єктом права державної власності і перебуває у його господарському віданні (частини 1, 2 статті 3 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»).

Частиною першою статті 35 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» встановлено, що тимчасовим адміністратором неплатоспроможного банку та ліквідатором банку (крім ліквідації банку за рішенням власників) є Фонд. Здійснення тимчасової адміністрації та ліквідації банків Фонд здійснює через призначену виконавчою дирекцією уповноважену особу Фонду.

Враховуючи вищевикладене, Фонд гарантування вкладів фізичних осіб не надає послуги у розумінні Закону України «Про захист прав споживачів».

Отже, приписи статті 10 Закону України "Про захист прав споживачів" до даних правовідносин не застосовуються, оскільки в даному випадку заявлено позовні вимоги у сфері публічно-правових відносин, а не про захист порушеного права споживача.

Таким чином, зазначене клопотання про звільнення від сплати судового збору задоволенню не підлягає.

Також за змістом поданої на виконання ухвали про залишення касаційної скарги без руху заяви, заявник просить у випадку відмови у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору продовжити час виконання ухвали Вищого адміністративного суду України від 12 серпня 2016 року.

За змістом статті 102 Кодексу адміністративного судочинства України процесуальний строк, встановлений судом, може бути продовжений судом за клопотанням особи, яка бере участь у справі.

Разом з тим, суддя-доповідач вказує, що судом надано заявнику достатній строк на усунення недоліків касаційної скарги (понад три тижні). У свою чергу, заявником не наведено будь-яких обставин, які б свідчили про наявність підстав для продовження процесуального строку на усунення недоліків касаційної скарги. Отже, клопотання ОСОБА_1 про продовження процесуального строку на усунення недоліків касаційної скарги є необґрунтованим та задоволенню не підлягає.

Згідно з частиною третьою статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 213 цього Кодексу, застосовуються правила статті 108 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 108 Кодексу адміністративного судочинства України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху.

З огляду на викладене, беручи до уваги факт не виконання заявником вимог ухвали про залишення касаційної скарги без руху, суддя-доповідач дійшла висновку про наявність підстав для повернення касаційної скарги заявнику.

Керуючись статтями 108, 213, 214 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя-доповідач -

У Х В А Л И Л А:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 24 травня 2016 року у справі №817/210/16 повернути заявникові.

Копія ухвали про повернення касаційної скарги разом з доданими до скарги матеріалами направити заявникові.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та оскарженню не підлягає.

Суддя Л.Я. Гончар