Постанова № 61480436, 22.09.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 752/5214/16-а Головуючий у 1-й інстанції: Новак А.В.,

Суддя-доповідач: Бабенко К.А

ПОСТАНОВА

Іменем України

22 вересня 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Бабенка К.А., суддів: Кузьменка В.В., Сорочка Є.О., розглянувши адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на Постанову Голосіївського районного суду м. Києва від 01 червня 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Правобережного об'єднаного Управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання неправомірними дій та Рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В :

Як зазначено в п. 41 Рішення Європейського Суду з прав людини від 29 жовтня 2015 року (остаточне 29 січня 2016 року) у справі «Устименко проти України», зокрема, суд неодноразово постановляв, що такі спори стосовно пільг, які сплачуються відповідно до систем соціального забезпечення, є суто технічними, а тому їх краще розглядати в рамках письмової процедури, а не за допомогою усних слухань (див., наприклад, рішення у справах «Міллер проти Швеції» (Miller v. Sweden), заява № 55853/00, п. 29, від 8 лютого 2005 року, та «Шулер-Цграгген проти Швейцарії» (Schuler-Zgraggen v. Switzerland), від 24 червня 1993 року, п. 58, Series A № 263). Справа заявника підпадає під цю ж категорію.

Згідно з частиною другою ст. 8 Кодексу адміністративного судочинства України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Главою 6 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено особливості провадження окремих категорій адміністративних справ. Зокрема, частиною першою ст.183-2 Кодексу адміністративного судочинства України, яка є імперативною нормою встановлюється перелік адміністративних справ щодо яких обов'язково застосовується скорочене провадження. Проте, частиною другою цієї статті, передбачається можливість розгляду в скороченому провадженні за умови, що вимоги не стосуються прав, свобод, інтересів та обов'язків третіх осіб. Тобто, лише у випадку залучення до участі у справі третіх осіб адміністративна справа не може бути розглянута в скороченому провадженні.

Крім того, зазначені у частині першій ст. 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративні справи щодо яких застосовується скорочене провадження, можуть бути розглянуті не у скороченому провадженні у випадку, передбаченому частиною четвертою ст. 183-2 цього Кодексу з обов'язковим постановленням відповідної ухвали.

При відкритті провадження в адміністративних справах за позовними вимогами, зазначеними у частині першій ст. 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України, суди першої інстанції мають зазначати, що саме скорочене провадження відкривається в адміністративній справі, а постанови суду першої інстанції за результатом розгляду таких справ мають містити виключно відомості, зазначені у частині шостої цієї статті.

Проте, порушення судом першої інстанції особливості провадження справи, а саме розгляд її не у скороченому провадженні, не є перешкодою для апеляційного її розгляду в порядку письмового провадження, в зв'язку з чим і оскарження постанови суду першої інстанції здійснюється в порядку, передбаченому частинами восьмою-десятою ст. 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постановою Голосіївського районного суду м. Києва від 01 червня 2016 року позов задоволено частково.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, Позивачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить судове рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог скасувати та прийняти в цій частині нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Згідно з частиною першою ст.195 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи, у зв'язку з чим, в апеляційному порядку переглядається судове рішення лише в частині, яка стала підставою для звернення з апеляційною скаргою.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, Постанову суду першої інстанції в її резолютивній частині змінити з наступних підстав.

ОСОБА_2 з 08 серпня 2001 року перебував на обліку у Ватутінському районному управлінні Київського міського управлінні Пенсійного фонду України, а у зв'язку зі міною місця проживання перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в Голосіївському районі м. Києва та отримує пенсію згідно Закону України «Про прокуратуру».

11 березня 2016 року Позивач звернувся до Управління Пенсійного фонду України в Голосіївському районі м. Києва з Заявою про перерахунок пенсії, за результатом розгляду якої, Листом Відповідача від 16 березня 2016 року (вих. №4017/11), копія якого наявна в матеріалах справи (а.с.13), Позивачу відмовлено у проведенні перерахунку пенсії відповідно до Закону України «Про прокуратуру».

Згідно зі ст. 50-1 Закону України "Про прокуратуру" від 12.07.2001 року № 1789-XII (надалі - Закон № 1789-XII), в чинній на час призначення Позивачу пенсії редакції, прокурори і слідчі зі стажем роботи не менше 20 років, у тому числі зі стажем роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років, мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку. Пенсія призначається в розмірі 80 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до котрої включаються всі види оплати праці, на які нараховуються страхові внески, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії. За кожен повний рік роботи понад 10 років на цих посадах пенсія збільшується на 2 відсотки, але не більше 90 відсотків від суми місячного (чинного) заробітку.

А відповідно до п. 5 Прикінцевих положень Закону України від 02.03.2015 № 213-VІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» (надалі - Закон № 213-VІІ), у разі неприйняття до 1 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 1 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до законів України "Про державну службу", "Про прокуратуру", "Про судоустрій і статус суддів", "Про статус народного депутата України", "Про Кабінет Міністрів України", "Про судову експертизу", "Про Національний банк України", "Про службу в органах місцевого самоврядування", "Про дипломатичну службу", Податкового та Митного кодексів України, Положення про помічника-консультанта народного депутата України.

Згідно зі ст. 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права; Конституція України має найвищу юридичну силу; Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй; норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Відповідно до ст. 22 Конституції України, права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними; конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані; при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Отже, звуження та обмеження змісту й обсягу конституційних прав шляхом прийняття нових Законів або внесення змін до чинних Законів відповідно до ст. 22 Конституції України не допускається.

Більш того, Законом № 213-VІІ скасовано норми, зокрема Закону № 1789-XII саме щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються, а не перераховується вже призначена раніше пенсія.

Щодо обмеження максимального розміру пенсії Законом України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08 липня 2011 року № 3668-VI (надалі - Закон № 3668-VI) яким, зокрема частину п'ятнадцяту ст. 50-1 Закону № 1789-XII викладено в новій редакції, за якою пенсія, призначена відповідно до цієї статті, в період роботи на посадах, які дають право на призначення пенсії у порядку та на умовах, передбачених цим Законом, законами України "Про статус народного депутата України", "Про наукову і науково-технічну діяльність", "Про державну службу", виплачується в розмірі, обчисленому відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", а після звільнення з таких посад - у розмірі, обчисленому відповідно до цього Закону, а максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, колегія суддів дійшла висновку, що обмеження пенсії максимальним розміром, встановленим Законом № 3668-VI, не поширюється на пенсіонерів, яким її призначено до набрання чинності цим Законом, оскільки, згідно з пунктом 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 3668-VI, обмеження пенсії максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія призначена до набрання чинності цим Законом.

Відповідно до частини дванадцятої ст. 50-1 Закону №1789-XII, у зазначеній вище редакції, обчислення (перерахунок) пенсій провадиться за документами пенсійної справи та документами, додатково поданими пенсіонерами, виходячи з розміру місячного заробітку за відповідною посадою, з якої особа вийшла на пенсію, станом на час звернення за призначенням або перерахунком.

А згідно з частиною сімнадцятою ст. 50-1 Закону №1789-XII у цій же редакції, призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв'язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників. Перерахунок призначених пенсій провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Перерахунок пенсій провадиться з урахуванням фактично отримуваних працівником виплат і умов оплати праці, що існували на день його звільнення з роботи.

Крім того, як вбачається з п. 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України № 5-рп/2002 у справі за конституційними поданнями 55 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статей 58, 60 Закону України «Про Державний бюджет України на 2001 рік» та Верховного суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень пунктів 2, 3,4, 5, 8, 9 частини першої статті 58 Закону України «Про державний бюджет України на 2001 рік» і підпункту 1 пункту 1 Закону України «Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів» (справа щодо пільг, компенсацій і гарантій) від 20 березня 2002 року №1-15/2002, Конституційним Судом України у мотивувальній частині Рішення у справі за конституційними поданнями Міністерства внутрішніх справ України і Міністерства фінансів України щодо офіційного тлумачення положень частини шостої статті 22 Закону України "Про міліцію" та частини сьомої статті 22 Закону України "Про пожежну безпеку" від 6 липня 1999 року № 8-рп/99 зазначено, що "служба в міліції, державній пожежній охороні передбачає ряд специфічних вимог, які дістали своє відображення у законодавстві. Норми, що регулюють суспільні відносини у цих сферах, враховують екстремальні умови праці, пов'язані з постійним ризиком для життя і здоров'я, жорсткі вимоги до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. Це повинно компенсуватись наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових та економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення. Частина п'ята статті 17 Конституції України покладає на державу обов'язки щодо соціального захисту не тільки таких громадян, а й членів їхніх сімей". Конституційний Суд України вважає, що ці положення поширюються і на службу в Збройних Силах України, Військово-Морських Силах України, в органах Служби безпеки України, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо. Конституційним Судом України зазначено, що багато таких "пільг", встановлених Законами України "Про міліцію", "Про прокуратуру" тощо, є не пільгами, а гарантіями та іншими засобами забезпечення професійної діяльності окремих категорій громадян, ефективного функціонування відповідних органів.

У зв'язку з наведеним, колегія суддів дійшла висновку, що перерахунок пенсії Позивача має здійснюватись Відповідачем за чинною на час призначення йому пенсії редакцією Закону №1789-XII, а не на час виникнення обставин для її перерахунку та без обмеження її максимального розміру.

Також, перерахунок має здійснюватись починаючи з 01 січня 2016 року, тому як підвищення заробітної плати працівникам прокуратури, відповідно до наданої Позивачем Довідки, відбулось в грудні 2015 року.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов неправильного висновку, щодо зобов'язання Відповідача здійснити Позивачу перерахунок призначеної йому пенсії саме з 03 березня 2016 року, з урахуванням обмежень максимального розміру пенсії десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність на відповідний рік.

У зв'язку з наведеним, колегія суддів дійшла висновку щодо зобов'язання Відповідача провести перерахунок пенсії Позивача на підставі довідки Генеральної прокуратури України №18-406зп від 03 березня 2016 року з розрахунку 90% від суми місячної зарплати з урахуванням фактично отриманих виплат і умов праці, що існували на день звільнення на прокурорсько-слідчих посадах перед звільненням, без обмеження її максимального розміру, з 01 січня 2016 року та виплатити заборгованість з урахуванням раніше проведених виплат.

Відповідно до частини другої ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, вимоги якої Відповідачем не виконано.

Згідно зі ст. 201 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами для зміни постанови або ухвали суду першої інстанції є, зокрема, правильне по суті вирішення справи чи питання, але із помилковим застосуванням норм матеріального чи процесуального права.

У зв'язку із зазначеним, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно по суті вирішено справу, але з помилковим застосуванням норм матеріального права, тому апеляційна скарга задовольняється частково, а Постанова Голосіївського районного суду м. Києва від 01 червня 2016 року в її резолютивній частині змінюється.

Відповідно до частини десятої ст. 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі оскарження в апеляційному порядку постанови, прийнятої у скороченому провадженні, судове рішення апеляційної інстанції по такій справі є остаточним і оскарженню не підлягає.

Згідно з частиною першою ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись частиною десятою статті 183-2, ст.ст. 197, 198, 201, 205, 207, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково, Постанову Голосіївського районного суду м. Києва від 01 червня 2016 року в її резолютивній частині змінити, викласти третій абзац в наступній редакції:

«Зобов'язати Правобережне об'єднане управління Пенсійного фонду України в м. Києві провести перерахунок пенсії ОСОБА_2 на підставі довідки Генеральної прокуратури України № 18-406зп від 03 березня 2016 року з розрахунку 90% від суми місячної зарплати з урахуванням фактично отриманих виплат і умов праці, що існували на день звільнення на прокурорсько-слідчих посадах перед звільненням, без обмеження її максимального розміру, з 01 січня 2016 року та виплатити заборгованість з урахуванням раніше проведених виплат.».

В іншій частині Постанову Голосіївського районного суду м. Києва від 01 червня 2016 року залишити без змін.

Присудити за рахунок бюджетних асигнувань Правобережного об'єднаного Управління Пенсійного фонду України в м. Києві (код за ЄДРПОУ 40375920) на користь ОСОБА_2 (індивідуальний ідентифікаційний номер НОМЕР_1) 2370 (дві тисячі триста сімдесят) грн. 18 коп. судового збору, сплаченого Квитанціями від 04 квітня 2016 року №QS000123025201, від 21 червня 2016 року №9052628, від 23 серпня 2016 року №3921641SB.

Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Бабенко К.А.

Судді: Кузьменко В.В.

Сорочко Є.О.

Головуючий суддя Бабенко К.А

Судді: Сорочко Є.О.

Кузьменко В. В.