Ухвала суду № 61480312, 22.09.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Суддя доповідач: Епель О.В.

У Х В А Л А

22 вересня 2016 року Справа № 826/8208/16

Суддя Київського апеляційного адміністративного суду Епель О.В., перевіривши матеріали апеляційної скарги ОСОБА_1 на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 червня 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Держави України про визнання неправомірними дій та бездіяльності, зобов'язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Держави України про:

1) визнання неправомірними дій чи бездіяльності Держави України щодо порушення його права на забезпечення загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку на виробництві згідно з постановою КМУ від 30.11.2011 р. № 1232; дій під час прийняття рішення по скарзі від 23.06.2015 р.; порушення права позивача на ефективність і своєчасність захисту його прав при розгляді скарги від 23.06.2015 р.; порушення права позивача на ефективний та справедливий захист його прав та інтересів з боку держави при розгляді скарги від 23.06.2015 р.; невжиття системи заходів, спрямованих на усунення правових, соціальних та інших причин незабезпечення позивача загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку на виробництві згідно з постановою КМУ від 30.11.2011 р. № 1232 і щодо не попередження виникнення негативних суспільних наслідків, пов'язаних з відсутністю такого забезпечення; порушення права позивача на соціальний захист, права на ліквідацію перешкод при здійсненні його прав та законних інтересів після звернення до відповідача, який не дотримався встановленого порядку реалізації даного права;

2) зобов'язання Міністра соціальної політики України розглянути скаргу позивача від 23.06.2015 р. і надати йому рішення, постанови, накази та роз'яснення по кожному зазначеному пункту Закону України «Про звернення громадян» та Закону України «Про інформацію» окремими листами за адресою: 50083 м. Кривий Ріг, вул. Ухтомського, 2-8;

3) визнання дій чи бездіяльності відповідача протиправними і такими, що змінили досягнутий рівень гарантій існуючого порядку надання своєчасної та кваліфікованої соціальної допомоги, звузили зміст і обсяг прав, свобод та інтересів позивача, які він мав, та обмежили їх конституційні гарантії;

4) визнання дій чи бездіяльності відповідача при розгляді скарги позивача від 23.06.2015 р. такими, що порушили його права як громадянина України;

5) відшкодування у найменший термін моральної шкоди, завданої позивачу діями відповідача та стягнення за рахунок Державного бюджету України на користь позивача завданої йому моральної шкоди в розмірі 41340,00 грн.;

6) стягнення з відповідача на користь позивача витрат, які він поніс у зв'язку з провадженнями в національних судах та державних установах, включаючи витрати на копіювання, друк, папір, проїзд, поїздки, поштові послуги в розмірі 200,00 грн.;

7) зобов'язання відповідача в особі Міністра соціальної політики України дотримуватися і правильно застосовувати ст.ст. 1, 22, 40, 48, 68 Конституції України, норм ч. 1, 2, 8 ст. 11 Закону України «Про державну службу», ст. 7 Закону України «Про звернення громадян» при прийнятті рішень за скаргою позивача від 23.06.2015 р. та письмово повідомити позивача про місце, день і час, коли його скарга буде розглянута по суті.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 02 червня 2016 року позовну заяву було залишено без руху.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції, а також в апеляційній скарзі позивачем заявлено клопотання про звільнення його від сплати судового збору.

Перевіривши апеляційну скаргу, вважаю, що вона не може бути прийнята до апеляційного провадження та підлягає залишенню без руху, оскільки не відповідає вимогам ст.ст. 187, 189 КАС України, з огляду на наступне.

Так, з матеріалів справи вбачається, що копію оскаржуваної ухвали апелянтом було отримано 09.07.2016 р. /Т.1 а.с. 14/.

Відповідно до ч. 3 ст. 186 КАС України апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'яти днів з дня проголошення ухвали. У разі якщо ухвалу було постановлено в письмовому провадженні або згідно з частиною третьою статті 160 цього Кодексу, або без виклику особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.

Отже, останнім днем на апеляційне оскарження зазначеного судового рішення є 14.07.2016 р.

З даною апеляційною скаргою позивач звернувся до суду 29.08.2016 р.

При цьому, в доводах апеляційної скарги позивач не обґрунтовує причини пропуску визначеного ч. 3 ст. 186 КАС України строку звернення з даною скаргою саме на ухвалу суду першої інстанції від 02 червня 2016 року про залишення його позовної заяви без руху.

Згідно з ч. 4 ст. 189 КАС України, апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 186 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом тридцяти днів з моменту отримання ухвали про залишення апеляційної скарги без руху особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строків або вказати інші підстави для поновлення строку.

Водночас, Європейським судом з прав людини в рішенні від 18.10.2005 р. у справі «МШ «Голуб» проти України» зазначено, що право на звернення до суду, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним; воно може бути обмеженим, особливо щодо умов прийнятності скарги, оскільки за своєю природою це право вимагає регулювання з боку держави, яка щодо цього користується певними межами самостійного оцінювання.

Таким чином, апелянтом пропущено строк звернення до суду з даною апеляційною скаргою, що є правовою підставою для залишення її без руху і надання апелянту часу протягом тридцяти днів на усунення недоліків його апеляційної скарги шляхом наведення поважних причин пропуску строку звернення до суду.

Крім того, як вбачається з матеріалів поданої ОСОБА_1 апеляційної скарги на ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 02 червня 2016 року апелянтом не було сплачено судовий збір, а заявлено клопотання про звільнення від його сплати, яке вмотивовано тим, що на утриманні апелянта перебуває непрацездатний інвалід І групи, позовні вимоги стосуються відшкодування шкоди, а також, що він перебуває у важкому матеріальному становищі.

Разом з тим, перевіривши зазначене клопотання вважаю, що воно не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Так, відповідно до ч.1 ст.88 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

Отже, законодавством чітко регламентовано право суду на звільнення сторони від сплати судового збору, зменшення його розміру, розстрочення або відстрочення його сплати і єдиною визначальною підставою для правильного вирішення цього питання є майновий стан сторони.

При цьому слід враховувати, що важкий майновий стан сторони входить до предмета доказування і, відповідно, має бути підтверджений належними і допустимими, у розумінні ст. 70 КАС України, доказами, то для звільнення від сплати судового збору заявником має бути надано докази, які б переконливо свідчили про те, що сторона перебуває у важкому фінансовому становищі та на момент звернення до суду не мала можливості сплатити судовий збір.

Тож, для застосування судом положень статті 88 КАС України повинні бути відповідні правові підстави, в іншому ж випадку, як зазначено в рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Креуз проти Польщі» (заява № 28249/95 від 19.06.2001 р.), вимога сплатити судовий збір не обмежує право заявників на доступ до правосуддя.

Разом з тим, апелянтом не було надано суду доказів, які б підтверджували, що він дійсно перебуває у важкому матеріальному становищі.

Водночас, заявлене в апеляційній скарзі клопотання апелянта щодо звернення суду із запитом до УПСЗН та податкових органів щодо його місячного доходу не підлягає задоволенню, оскільки такі відомості не є інформацією з обмеженим доступом для особи, якої вони стосуються, тобто для позивача, і в даному випадку з матеріалів справи не вбачається обставин, що вказували б на наявність реальних перешкод у самостійному отриманні позивачем таких доказів.

Крім того, системне тлумачення норм адміністративного процесуального законодавства надає підстави вважати, що обов'язок з доведення скрутного матеріального становища покладається саме на особу, яка просить суд звільнити її від сплати судового збору, тобто в даному випадку на апелянта.

При цьому, саме лише повідомлення УПСЗН про надання допомоги, додане апелянтом до його апеляційної скарги, містить лише відомості про розмір компенсаційної виплати апелянту за догляд за інвалідом І групи. Жодних відомостей про те, що апелянт немає будь-яких інших доходів у вказаному документі не зазначено.

Стосовно доводів апелянта про те, що він звільнений від сплати судового збору як представник інваліда І групи, відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», видаються не обґрунтованими, оскільки адміністративний позов, поданий ОСОБА_1 у межах даної справи, стосується захисту безпосередньо його власних прав та законних інтересів, а не прав та інтересів особи, яка має статус інваліда І групи, представником, якої він є.

Тож, у даному випадку посилання апелянта на ст. 172 СК України, якою врегульовано обов'язок дитини, повнолітніх дочки та сина піклуватися про батьків, та п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» є безпідставними.

Доводи апелянта про те, що його позовна заява стосується відшкодування шкоди, завданої органами державної влади, а тому, він звільнений від сплати судового збору на підставі п. 13 ч. 2 ст. 3 Закону України «Про судовий збір», також є не обґрунтованими, з огляду на наступне.

Так, відповідно до п. 13 ч. 2 ст. 3 Закону України «Про судовий збір» судовий збір не справляється за подання позовної заяви про відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадовою або службовою особою, а так само незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури або суду.

Тобто, вказаною правовою нормою передбачено звільнення від сплати судового збору за подання позовних заяв у зазначеній категорії справ, а не апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції.

Враховуючи вищевикладене, клопотання позивача про звільнення його від сплати судового збору задоволенню не підлягає.

При цьому, у п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що за подання до адміністративного суду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції справляється судовий збір у розмірі однієї мінімальної заробітної плати.

У Законі України «Про Державний бюджет на 2016 рік» станом на 01.01.2016 р. було встановлено розмір мінімально заробітної плати 1378,00 грн.

Отже, з викладених правових норм та наведених обставин цієї справи вбачається, що судовий збір за подання апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції у цій справі становить 1378,00 грн.

Відповідно до вимог ч. 6 ст. 187 КАС України до апеляційної скарги додається документ про сплату судового збору.

Згідно приписам ч. 3 ст. 189 КАС України до апеляційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених ст. 187 Кодексу, застосовуються правила ст. 108 Кодексу, відповідно до яких апеляційна скарга залишається без руху.

Таким чином, клопотання апелянта про звільнення від сплати судового збору підлягає залишенню без задоволення, а його апеляційна скарга - без руху з наданням апелянту строк для усунення її недоліків протягом тридцяти днів з дня отримання копії цієї ухвали про залишення апеляційної скарги без руху шляхом наведення поважних причин пропуску строку звернення з даною апеляційною скаргою, що є первинним недоліком по відношенню до всіх інших, та сплати судового збору або надання доказів важкого матеріального становища.

Керуючись ст.ст. 108, 187, 189, 212, 254 КАС України, суд,

У Х В А Л И В :

У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору - відмовити.

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 червня 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Держави України про визнання неправомірними дій та бездіяльності, зобов'язання вчинити дії - залишити без руху.

Надати апелянту строк для усунення недоліків протягом тридцяти днів з дня отримання копії ухвали про залишення апеляційної скарги без руху шляхом наведення поважних причин пропуску строку звернення з даною апеляційною скаргою та сплати судового збору в розмірі 1378,00 грн. (одна тисяча триста сімдесят вісім) за наступними реквізитами: п/р 31211206781007, отримувач - УДКСУ у Печерському районі, банк отримувача - Г УДКСУ у м. Києві, код ЄДРПОУ 38004897, МФО 820019, код бюджетної класифікації 22030001, символ звітності - 206; призначення платежу - судовий збір, Київський апеляційний адміністративний суд, справа № 826/8208/16, або надання доказів, підтверджуючих, що апелянт перебуває у скрутному матеріальному становищі.

Роз'яснити апелянтам, що в разі невиконання вимог цієї ухвали у встановлений нею строк, апеляційна скарга буде вважатися неподаною та повернута апелянту.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Суддя О.В. Епель