Постанова № 61480113, 19.09.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 698/1133/15-а Головуючий у 1-й інстанції: Баранов О.І.

Суддя-доповідач: Петрик І.Й.

ПОСТАНОВА

Іменем України

19 вересня 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Петрика І.Й.Суддів:Саприкіної І.В., Вівдиченко Т.Р.,За участю секретаряГуменюк Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління пенсійного фонду України в Шполянському районі Черкаської області на постанову Катеринопільського районного суду Черкаської області від 11 квітня 2016 року у справі № 698/1133/15-а за заявою ОСОБА_5 до Управління пенсійного фонду України в Шполянському районі Черкаської області про визнання протиправною бездіяльності щодо невиконання судового рішення, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_5 29.03.2016 року звернувся до суду в порядку ч. 9 ст. 267 КАС України із заявою про визнання протиправною бездіяльність щодо невиконання постанови Катеринопільського районного суду Черкаської області від 24.11.2015 року та просив зобов'язати негайно виконати дану постанову.

Постановою Катеринопільського районного суду Черкаської області від 11 квітня 2016 року задоволено адміністративний позов ОСОБА_5 до Управління Пенсійного фонду України в Шполянському районі Черкаської області частково:

- дії Управління Пенсійного фонду України в Шполянському районі Черкаської області в частині застосування граничного обмеження розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_5 визнано протиправними;

- зобов'язано останнє прийняти рішення про призначення та виплату судді у відставці ОСОБА_5, починаючи з 08 серпня 2015 року, щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці у розмірі 90 відсотків грошового утримання судді Шполянського районного суду Черкаської області, згідно довідки територіального управління Державної судової адміністрації у Черкаській області від 05.10.2015 року № 3166-04/15, без обмеження граничного розміру, з урахуванням проведених виплат, утриманням податку на доходи фізичних осіб та військового збору.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким у задоволенні вимог позивачу відмовити. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт вказує, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, судове рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а постанова суду - скасуванню з ухваленням нового рішення у справі з таких підстав.

Згідно із п. 3 ч. 1 ст. 198, 202 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом, постановою Катеринопільського районного суду Черкаської області від 24.11.2015 року було задоволено адміністративний позов ОСОБА_5 до Управління Пенсійного фонду України в Шполянському районі Черкаської області та зобов'язано останнє прийняти рішення про призначення та виплату судді у відставці ОСОБА_5, починаючи з 08 серпня 2015 року, щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці у розмірі 90 відсотків грошового утримання судді Шполянського районного суду Черкаської області, згідно довідки територіального управління Державної судової адміністрації у Черкаській області від 05.10.2015 року № 3166-04/15, з урахуванням проведених виплат.

Згідно ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 19.01.2016 року апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Шполянському районі Черкаської області залишено без задоволення, а постанову від 24.11.2015 року залишено без змін.

10 лютого 2016 року позивачем отримано виконавчий лист по даній справі.

Відповідно до постанови державного виконавця відділу примусового виконання рішень УДВС ГТУ юстиції у Черкаській області Лисенка М.А. від 12 лютого 2016 року відкрито виконавче провадження ВП № 50160874 згідно виконавчого листа № 698/1133/15-а, та надано боржнику 7-ми денний на виконання виконавчого листа з моменту винесення даної постанови.

Листом від 18.02.2016 року відповідач повідомив державного виконавця, що постанова Катеринопільського районного суду Черкаської області від 24.11.2015 року та ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 19.01.2016 року виконані, а Розпорядженням № 137803 від 01.12.2015 року судове рішення суду першої інстанції виконано в межах одного місяця та виплачено кошти в грудні 2015 року. Після надходження ухвали апеляційної інстанції, виконано рішення з 08.09.2015 і надалі буде виплачуватись довічно.

24 лютого 2016 року державний виконавець прийняв постанову про закінчення виконавчого провадження у зв'язку із фактичним повним виконанням рішення згідно з виконавчим документом на підставі листа УПФУ Шполянському районі Черкаської області від 18.02.2016 року № 929/09.

04.03.2016 року позивачем подано до ВПВР УДВС ГТУ юстиції у Черкаській області скаргу на постанову від 24 лютого 2016 року про закінчення виконавчого провадження.

Оскільки, станом на 17.03.2016 заявник відповідь не отримав, був змушений звернутись до суду із заявою в порядку судового контролю про визнання протиправною бездіяльності відповідача у справі щодо невиконання судового рішення.

Суд першої інстанції дійшов висновку про часткове задоволення адміністративного позову ОСОБА_5.

Надаючи правову оцінку обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 9 ст. 267 КАС України, особа-позивач, на користь якої ухвалено постанову суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такої постанови суду або порушення прав позивача, підтверджених такою постановою суду.

Таку заяву може бути подано протягом десяти днів з дня, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, але не пізніше дня завершення строку пред'явлення до виконання виконавчого листа, виданого за відповідною постановою суду.

Частиною 10 ст. 267 КАС України зазначено, що за відсутності обставин протиправності відповідних рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень - відповідача та порушення ним прав, свобод, інтересів особи-позивача, суд залишає заяву без задоволення. У разі наявності підстав для задоволення заяви суд ухвалює одну із постанов, що передбачені частиною другою статті 162 цього Кодексу. Така постанова може бути оскаржена лише в апеляційному порядку.

Аналіз положень ст. 267 КАС України та ст. 2 цього Кодексу свідчить, що позов, який направлений на контроль за виконанням судових рішень, виключає одночасний розгляд спору по суті.

Отже, колегія суддів із таким висновком суду першої інстанції не погоджується із огляду на те, що судом фактично ухвалено постанову по суті позовних вимог, які були предметом розгляду у даній справі, та по яким наявні судові рішення, які набрали законної сили, однак позивач звертався із заявою в порядку ст.. 267 КАС України та фактично просив не задовольняти адміністративний позов вдруге, а визнати протиправною бездіяльність щодо невиконання постанови Катеринопільського районного суду Черкаської області від 24.11.2015 року та зобов'язати відповідача негайно її виконати.

Отже, приймаючи рішення задоволення позовних вимог, суд першої інстанції неправильно визначив предмет спору по даній справі та визначив вимоги заяви поданої в порядку ст. 267 КАС України, як позовні вимоги.

Таким чином, судом першої інстанції прийнято рішення та вдруге вирішено позовні вимоги по суті, що не могли бути предметом розгляду в порядку судового контролю.

З постанови Катеринопільського районного суду від 24.11.2015 року вбачається, що за наслідками розгляду справи адміністративного судочинства Управління Пенсійного фонду України в Шполянському районі Черкаської області було зобов'язано прийняти рішення про призначення та виплату судді у відставці ОСОБА_5, починаючи з 08 серпня 2015 року, щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 90 відсотків грошового утримання судді Шполянського районного суду Черкаської області, згідно довідки територіального управління Державної судової адміністрації у Черкаській області від 05.10.2015 року № 3166-04/15, з урахуванням проведених виплат.

На підставі ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 19.01.2016 вказана вище постанова суду набрала законної сили.

З висновків викладених у вказаному вище рішенні суду першої інстанції правильність, яких підтверджена судом апеляційної інстанції вбачається, що з 16.06.2014 року позивач ОСОБА_5 реалізував своє конституційне право на звільнення у відставку при досягнутому рівні матеріального забезпечення під час дії ч.3 ст.138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» в редакції, що поновлена рішенням Конституційного Суду України від 03 червня 2013 року №3-рп/2013, яка передбачає призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці в розмірі 90% суддівської винагороди при досягнутому позивачем стажу, що дає право на відставку та на момент звільнення його з посади судді у відставку станом на 07 серпня 2015 року становив 30 років, 9 місяців та 11 днів (згідно наявного в матеріалах справи розрахунку стажу судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

Суд апеляційної інстанції зазначив, що посилання відповідача - суб'єкта владних повноважень на встановлене згідно ст. 141 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» щодо тимчасового, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року (до цього з 01.04.2015 року по 31.12.2015 року), обмеження максимального розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень, є безпідставним. Оскільки, право позивача на звільнення у відставку з отриманням щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці в розмірі 90% суддівської винагороди було реалізовано останнім до ведення в дію редакції ст. 141 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», згідно якої встановлено тимчасове обмеження максимального розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, то встановлене після реалізації позивачем вказаного права обмеження, на нього не поширюється.

Відповідно до статті 124 Конституції України, судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 14 КАС України, встановлено, що судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України. Постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України. Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Відповідно до ст.. 255 КАС України, постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Обставини, які були встановлені постановою, що набрала законної сили, в одній адміністративній справі не можуть оспорюватися в іншій судовій справі за участю тих самих сторін.

Колегія суддів зазначає, що Конституційний Суд України, розглядаючи справу N 1-7/2013 у Рішенні від 26 червня 2013 року, звернув увагу, що вже неодноразово зазначав про те, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13 грудня 2012 року N 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року N 11-рп/2012).

Конституційний Суд України бере до уваги практику Європейського суду з прав людини, який, зокрема, в рішенні у справі «Шмалько проти України» від 20 липня 2004 року вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (пункт 43).

Право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов'язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.

Отже, у відповідності до зазначених правових норм, зокрема, Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, постанова Катеринопільського районного суду Черкаської області від 24.11.2015 є обов'язковою до виконання на всій території України.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що твердження апелянта, викладені в апеляційній скарзі щодо відсутності у позивача права на довічне грошове утримання не приймаються судом до уваги з огляду на те, що останні стосуються обставин та висновків, які встановлено судовим рішенням, яке набрало законної сили та при розгляді справи по суті судом вказаним доводам надано відповідну оцінку.

Колегія суддів не приймає до уваги посилання апелянта на пропуск заявником строку подання заяви, оскільки ОСОБА_5 скористався правом досудового вирішення спору, а саме: неодноразово звертався до відділу примусового виконання рішень УДВС ГТУ юстиції у Черкаській області з приводу виконання постанови Катеринопільського районного суду Черкаської області від 24.11.2015 року, 04.03.2016 року позивач направив скаргу начальнику УДВС ГТУ юстиції у Черкаській області про скасування постанови про закінчення виконавчого провадження, однак, у зв'язку із тим, що відповіді не отримав, був змушений звертатись за захистом порушених справ до суду із заявою в порядку судового контролю.

Відповідно до ст..2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Як зазначалось вище, 24 лютого 2016 року державний виконавець прийняв постанову про закінчення виконавчого провадження у зв'язку із фактичним повним виконанням рішення згідно з виконавчим документом на підставі листа УПФУ Шполянському районі Черкаської області від 18.02.2016 року № 929/09.

Суд апеляційної інстанції, враховуючи вищезазначене, приходить до висновку, що оскільки наявна постанова державного виконавця про закінчення виконавчого провадження, яка на момент розгляду даної справи є чинна, звернення із заявою до суду в порядку ст.. 267 КАС України є недоцільним та ніяким чином не слугує відновленню порушених прав.

Отже, на думку колегії суддів, позивачем обрано не вірний спосіб захисту порушених прав, а доцільним було б звернутись до суду із вимогою скасувати постанову державного виконавця від 24.02.2016 року про закінчення виконавчого провадження.

У зв'язку з вищевикладеним, колегія суддів дійшла висновку про те, що судом першої інстанції при ухваленні постанови було порушено норми матеріального та процесуального права, а висновок суду першої інстанції про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню є помилковим.

Доводи апеляційної скарги частково спростовують висновки суду першої інстанції, тому вбачаються підстави для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нової постанови про відмову в задоволенні заяви.

Також, враховуючи положення ч.10 ст. 267 КАС України, колегія суддів наголошує, що рішення суду апеляційної інстанції є остаточним та оскарженню не підлягає.

Аналогічної позиції дотримується і Вищий адміністративний суд України, зокрема в ухвалі від 21.07.2016 року у справі К/800/49748/15.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 41, 160, 196, 198, 202, 205, 207, 254, 267 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Управління пенсійного фонду України в Шполянському районі Черкаської області на постанову Катеринопільського районного суду Черкаської області від 11 квітня 2016 року задовольнити частково.

Постанову Катеринопільського районного суду Черкаської області від 11 квітня 2016 року скасувати та ухвалити нову постанову, якою в задоволенні заяви ОСОБА_5 про визнання протиправною бездіяльності щодо невиконання судового рішення відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя: Петрик І.Й.

Судді: Саприкіна І.В.

Вівдиченко Т.Р.

Головуючий суддя Петрик І.Й.

Судді: Вівдиченко Т.Р.

Саприкіна І.В.