Ухвала суду № 61479864, 21.09.2016, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Шувалова Т. О.

Суддя-доповідач - Жаботинська С.В.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2016 року справа №805/3529/15-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд колегією суддів у складі: головуючого судді: Жаботинської С.В., суддів: Васильєвої І.А., Казначеєва Е.Г., секретар судового засідання Борисов А.А., за участю представника позивача Пожидаєва О.О., представника відповідача Ламєкіна С.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Слов'янської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 02 листопада 2015 року у адміністративній справі № 805/3529/15-а за позовом Національного природного парку «Святі гори» до Слов'янської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області про скасування рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача, в якому просив: скасувати рішення відповідача № 0004301705 від 18.03.2015 року про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску в загальній сумі 6869, 92 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що згідно листа Управління Державної казначейської служби України у м. Слов'янську Донецької області № 04-33/531 від 26.03.2015 року з метою дотримання ст. 14 Закону України «Про боротьбу з тероризмом» роботу Державної казначейської служби України було зупинено з 20.05.2014 року. Робота відновлена 07.07.2014 року та податки були перераховані до відповідних органів.

Крім того, Законом України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» внесено зміни до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», які прямо виключають можливість застосування штрафних та фінансових санкцій до позивача, як платника єдиного внеску, який зареєстрований на території проведення антитерористичної операції.

За таких обставин, просив позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 02 листопада 2015 року адміністративний позов задоволено у повному обсязі.

Скасовано рішення Слов'янської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області № 0004301705 від 18.03.2015 року про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на загальну суму 6869,92 грн., з яких штраф у розмірі - 5724,93грн., пеня у розмірі - 1144,99 грн.

При цьому, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем відповідно до п. 8 ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» своєчасно подано платіжні доручення щодо сплати єдиного внеску за травень 2014 року по строку сплати 20 червня 2014 року. Тобто, у разі вчинення платником єдиного внеску, у межах строків, встановлених законом для його сплати, усіх дій, пов'язаних зі сплатою єдиного внеску, то такий платник звільняється від відповідальності, якщо переказ коштів здійснено несвоєчасно з вини банку.

Відповідач, не погодившись з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив постанову суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначив, що позивач був обізнаний про призупинення казначейського обслуговування та мав можливість сплатити зобов'язання з ЕСВ через будь-яке відділення банку. Посилається на п. 10 ст. 9 Закону «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» та зазначає, що відповідно до Закону № 1669 позивачем не надано сертифікату.

За правилами частини першої статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що Національний природний парк «Святі Гори» (надалі - Парк) створений відповідно до Указу Президента України від 13.02.1997 року № 135 «Про створення національного природного парку «Святі Гори», є об'єктом природно заповідного фонду загальнодержавного значення, є юридичною особою (ЄДРПОУ - 24802477), зареєстрований за адресою: 84130, Донецька область, м. Святогірськ, вул.60-річчя Жовтня, 1 (а.с. 105-106).

Відповідно до пункту 1.3 Положення «Про Національний природний парк «Святі Гори», затвердженого наказом Міністерства екології та природних ресурсів України від 12.12.2011 року № 520, Парк є юридичною особою, має самостійний баланс, рахунки у відділенні Казначейства і утримується за рахунок коштів державного бюджету. (а.с. 68-83).

Парк перебуває на обслуговуванні та має відкриті рахунки в Управлінні державної казначейської служби у м. Слов'янську Донецької області, як розпорядник бюджетних коштів третього рівня з січня 2003 року, про що свідчить лист Управління державної казначейської служби у м. Слов'янську Донецької області від 27.10.2015 року № 06-19/1763 та додаток 12 до Порядку відкриття та закриття рахунків у національній валюті в органах Державної казначейської служби України (а.с. 57, 97).

Позивач перебуває на податковому обліку у відповідача.

02.07.2014 року позивач звернувся до відповідача з заявою № 227 щодо звільнення від виконання своїх обов'язків на підставі п.п. 9-3, 9-4 в розділі VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування ( а.с. 11).

Рішенням Слов'янської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області від 18.03.2015 року № 0004301705 до позивача застосовано штрафні санкцій та нарахована пеня за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску в загальній сумі 6689,92 грн., в тому числі: штраф в сумі - 5724,93 грн., та пеня в сумі - 1144,99 грн., за період з 21.06.2014 року по 10.07.2014 року (а.с. 6).

Позивач звертався до Головного Управління ДФС України, Головного Управління ДФС у Донецькій області з заявою про скасування штрафних санкцій та нарахування пені за несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску ( а.с. 7-8).

Державною фіскальною службою України зазначену заяву залишено без розгляду (а.с. 10), а Головним управлінням ДФС у Донецькій області залишено без змін рішення відповідача від 18.03.2015 року № 0004301705 ( а.с. 13).

При вирішенні справи, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до п.п. 19-1.1.2 п. 19-1.1 ст. 19-1 Податкового кодексу України, контролюючі органи контролюють своєчасність подання платниками податків та платниками єдиного внеску передбаченої законом звітності (декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів), своєчасність, достовірність, повноту нарахування та сплати податків, зборів, платежів.

Згідно з п.п. 20.1.19, п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України, контролюючі органи мають право застосовувати до платників податків передбачені законом фінансові (штрафні) санкції (штрафи) за порушення податкового чи іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи; стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов'язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом та іншими законами України; стягувати суми недоїмки із сплати єдиного внеску.

Відповідно до п. 2 ст. 1 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Тобто, позивач в розумінні зазначених норм Закону є платником єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

П.п. 1, 4 ч. 2 ст. 6 зазначеного Закону встановлено, що платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; подавати звітність та сплачувати до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Абзац перший ч. 5 ст. 9 зазначеного Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" передбачає, що сплата єдиного внеску здійснюється у національній валюті шляхом внесення відповідних сум єдиного внеску на рахунки органів доходів і зборів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, для його зарахування.

Відповідно п. 7 ст. 9 Закону № 2464-VI єдиний внесок сплачується шляхом перерахування платником безготівкових коштів з його банківського рахунку.

За приписами ч. 8, ч. 12 ст. 9 Закону № 2464-VI платники єдиного внеску зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за відповідний базовий звітний період, не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом. Єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.

При цьому платники, зазначені у пункті 1 частини першої статті 4 цього Закону, під час кожної виплати заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), на суми якої (якого) нараховується єдиний внесок, одночасно з видачею зазначених сум зобов'язані сплачувати нарахований на ці виплати єдиний внесок у розмірі, встановленому для таких платників (авансові платежі). Винятком є випадки, якщо внесок, нарахований на ці виплати, вже сплачений у строки, встановлені абзацом першим цієї частини, або за результатами звірення платника з органом доходів і зборів за платником визнана переплата єдиного внеску, сума якої перевищує суму внеску, що підлягає сплаті, або дорівнює їй. Кошти перераховуються одночасно з отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення), у тому числі в безготівковій чи натуральній формі. При цьому фактичним отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення) вважається отримання відповідних сум готівкою, зарахування на рахунок одержувача, перерахування за дорученням одержувача на будь-які цілі, отримання товарів (послуг) або будь-яких інших матеріальних цінностей у рахунок зазначених виплат, фактичне здійснення з таких виплат відрахувань згідно із законодавством або виконавчими документами чи будь-яких інших відрахувань.

Згідно п. 1 ч. 10 ст. 9 Закону № 2464-VI днем сплати єдиного внеску вважається - у разі перерахування сум єдиного внеску з рахунку платника на відповідні рахунки органу доходів і зборів - день списання банком або центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, суми платежу з рахунку платника незалежно від часу її зарахування на рахунок органу доходів і зборів.

Відповідно до вимог ст. 25 Закону № 2464-VI у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов'язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею. Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.

Згідно з ч. 10 ст. 25 Закону № 2464 на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу.

Відповідно до п. 2 ч. 11 ст. 25 Закону № 2464 орган доходів і зборів застосовує до платника єдиного внеску такі штрафні санкції: за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум.

Ч. 14 ст. 25 Закону № 2464 передбачено, що про нарахування пені та застосування штрафів, передбачених цим Законом, посадова особа органу доходів і зборів у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом, приймає рішення, яке протягом трьох робочих днів надсилається платнику єдиного внеску.

Аналіз наведених вище положень Закону № 2464 в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, зумовлює висновок, що за загальним правилом платники єдиного внеску, в тому числі юридичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок. Невиконання цього обов'язку має наслідком застосування до платника єдиного внеску штрафу у розмірі 10 відсотків своєчасно несплачених сум, а також нарахування пені з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу, про що посадовою особою органу доходів і зборів приймається відповідне рішення.

Матеріалами справи підтверджено, що позивач 29 травня 2014 року подав до Управління державної казначейської служби у м. Слов'янську Донецької області платіжні доручення щодо сплати єдиного внеску за травень 2014 року:

- платіжне доручення від 29.05.2014 року № 120 на суму 5430, 22 грн.,

- платіжне доручення від 29.05.2014 року № 123 на суму 51440, 76 грн.,

- платіжне доручення від 29.05.2014 року № 64 на суму 440, 34 грн.,

- платіжне доручення від 29.05.2014 року № 63 на суму 32, 99 грн.

Всі платіжні доручення були прийняті 29 травня 2014 року казначейською службою, про що свідчить відмітка в правому верхньому куті на копіях платіжних доручень (а.с. 98).

Тобто, як вірно зазначено судом першої інстанції, позивачем відповідно до пункту 8 статті 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» було своєчасно подано платіжні доручення щодо сплати єдиного внеску за травень 2014 року, по строку сплати - 20 червня 2014 року.

Проте, Управлінням державної казначейської служби у м. Слов'янську Донецької області вказані кошти на оплату єдиного внеску були проведені та списані з рахунку позивача лише 10.07.2014 року, оскільки з 20 травня 2014 року по 07 липня 2014 року казначейське обслуговування розпорядників та одержувачів бюджетних коштів у м. Слов'янську Донецької області було призупинено на підставі рішення Державної казначейської служби України з метою дотримання статті 4 Закону України «Про боротьбу з тероризмом», про що свідчить лист Державної казначейської служби України від 19.06.2014 року № 14-08/2172-14485 та лист Управління державної казначейської служби у м. Слов'янську Донецької області від 27.10.2015 року № 06-19/1763 (а.с. 57, 64).

Тобто, 10 липня 2014 року, після відновлення казначейського обслуговування чотири платіжні доручення від 29 травня 2015 року були оплачені Управлінням державної казначейської служби у м. Слов'янську Донецької області, про що свідчить відбиток штампу на копіях платіжних дорученнях «Оплачено» (а.с. 98).

Згідно п. 11.3 Порядку казначейського обслуговування державного бюджету за витратами, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 грудня 2012 N 1407 (далі - Порядок N 1407), органи Казначейства здійснюють платежі на підставі платіжних доручень за дорученнями розпорядників бюджетних коштів та одержувачів бюджетних коштів у разі наявності в обліку відповідного бюджетного зобов'язання та бюджетного фінансового зобов'язання у межах залишків на рахунках для обліку відкритих асигнувань.

Відповідно до пункту 11.7 Порядку № 1407, подані розпорядниками бюджетних коштів та одержувачами бюджетних коштів платіжні доручення перевіряються органами Казначейства щодо наявності всіх необхідних реквізитів, відповідності підписів відповідальних посадових осіб і відбитка печатки установи зразкам. За правильність оформлення та достовірність інформації, наведеної у платіжному дорученні, відповідає розпорядник бюджетних коштів (одержувач бюджетних коштів). Враховуючи зазначене орган Казначейства на прийнятих розрахункових документах зазначає дату реєстрації платіжного доручення у полі "Одержання банком" та відмітку у вигляді штампа "Оплачено", що відповідає даті списання з рахунку платника коштів.

Згідно із пунктом 1.30 статті 1 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" платіжне доручення - розрахунковий документ, який містить доручення платника банку, здійснити переказ визначеної в ньому суми коштів зі свого рахунка на рахунок отримувача.

Пунктом 22.4 статті 22 цього Закону передбачено, що під час використання розрахункового документа ініціювання переказу є завершеним: для платника - з дати надходження розрахункового документа на виконання до банку платника.

Відповідно до ч. 3 ст. 1068 Цивільного кодексу України банк зобов'язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом.

Згідно з положеннями ст. п. 129.6 ст. 129 Податкового кодексу України, за порушення строку зарахування податків до бюджетів або державних цільових фондів, установлених Законом України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", з вини банку такий банк сплачує пеню за кожний день прострочення, включаючи день сплати, та штрафні санкції у розмірах, встановлених цим Кодексом, а також несе іншу відповідальність, встановлену цим Кодексом, за порушення порядку своєчасного та повного внесення податків, зборів, платежів до бюджету або державного цільового фонду. При цьому платник податків звільняється від відповідальності за несвоєчасне або перерахування не в повному обсязі таких податків, зборів та інших платежів до бюджетів та державних цільових фондів, включаючи нараховану пеню або штрафні санкції.

Тобто, у разі вчинення платником єдиного внеску усіх дій, пов'язаних зі сплатою єдиного внеску, у межах строків, встановлених законом для його сплати, то такий платник звільняється від відповідальності, якщо переказ коштів здійснено несвоєчасно з вини банку (у даному випадку - з вини органу Казначейства).

Зважаючи на вищевикладене, суд дійшов висновку, що Національний природний парк своєчасно, до закінчення граничного строку сплати, подав платіжні доручення на перерахування єдиного соціального внеску, що свідчить про належне виконання позивачем зобов'язань зі сплати єдиного соціального внеску в порядку та у строки визначені чинним законодавством України. Затримка перерахування суми єдиного соціального внеску сталася з вини Управління державної казначейської служби у м. Слов'янську Донецької області.

Щодо посилання апелянта на те, що позивач був обізнаний про призупинення казначейського обслуговування та мав можливість сплатити зобов'язання з ЕСВ через будь-яке відділення банку, колегія суддів зазначає, що для вирішення питання щодо можливості відкриття рахунків в інших відділеннях казначейської служби України, в червні 2014 року директором Парку направлялись листи до керівників Ізюмського відділення Управління державної казначейської служби України, Краснолиманського відділення Управління державної казначейської служби України, Державної служби казначейства України з проханням на час проведення антитерористичної операції відкрити рахунки в цих відділеннях (а.с. 65-67). Однак, згідно листа Державної казначейської служби України від 19.06.2014 року № 14-08/2172-14485 прохання позивача задоволено не було, а тільки повідомлено про призупинення казначейського обслуговування (а.с. 64).

Таким чином, колегія суддів не приймає до уваги посилання апелянта на ту обставину, що підприємством несвоєчасно зараховано до бюджету суму єдиного внеску, оскільки матеріалами справи підтверджено, що позивачем вжито всі передбачені законодавством заходи для того, аби сума єдиного внеску була своєчасно перерахована до бюджету, а також зазначає, що жодною нормою податкового законодавства не зобов'язано нести відповідальність підприємством за невиконання або неналежне виконання банківською установою своїх зобов'язань.

Щодо доводів апелянта відносно ненадання позивачем сертифікату відповідно до Закону № 1669, то колегія суддів не приймає їх до уваги, оскільки вони не стосуються обставин даної справи.

Згідно п. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З урахуванням наявних доказів в матеріалах справи, колегія суддів приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги апелянта не спростовують правильності висновків суду першої інстанції, справа по суті вирішена правильно і підстави для скасування або зміни постанови відсутні.

Керуючись статями 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Слов'янської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області - залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 02 листопада 2015 року у адміністративній справі № 805/3529/15-а - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення у повному обсязі.

Ухвала у повному обсязі виготовлена 21.09.2016 року.

Головуючий суддя: С.В. Жаботинська

Судді: І.А. Васильєва

Е.Г. Казначеєв