Ухвала суду № 61479853, 21.09.2016, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Бабіч С.І.

Суддя-доповідач - Сіваченко І.В.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2016 року справа №805/1582/16-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Сіваченка І.В.,

суддів Шишова О.О., Чебанова О.О.,

секретар судового засідання Куленко О.Д.,

за участі представника позивача Николенко І-А.В.,

представника відповідача Рутковської О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Комплекс «Дружба» на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 19 липня 2016 року у справі №805/1582/16-а за позовом Державної податкової інспекції у м. Краматорську Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області до Приватного акціонерного товариства «Комплекс «Дружба» про стягнення заборгованості з податку на прибуток у розмірі 3 964 942,40 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Державна податкова інспекція у м. Краматорську Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області (далі - Інспекція) звернулась до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства «Комплекс «Дружба» (далі - ПрАТ «Комплекс «Дружба») про стягнення заборгованості з податку на прибуток у розмірі 3 964 942,40 грн.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що відповідач на момент звернення до суду, має податковий борг з податку на прибуток в розмірі 3 964 942,40 грн., який виник у зв'язку з несплатою узгодженої суми податкового зобов'язання, самостійно визначеного відповідачем у податковій декларації з податку на прибуток підприємств за 2015 рік за № 9081049807 від 26.02.2015.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 19 липня 2016 року у справі №805/1582/16-а позов задоволено повністю.

Стягнуто з ПрАТ "Комплекс "Дружба" з рахунків платника податків у банках, які обслуговують такого платника в рахунок погашення податкового боргу з податку на прибуток в сумі 3 964 942,40 грн. в рахунок Державного бюджету м. Краматорська.

Судом першої інстанції зроблено висновок, що чинне законодавство не передбачає звільнення позивача від відповідальності за несвоєчасне виконання узгодженого податкового зобов'язання та відповідно до п. 56.11 ст. 56 Податкового кодексу України (далі - ПК України) не підлягає оскарженню грошове зобов'язання, самостійно визначене платником податків.

Не погодившись з таким рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що постанова місцевого суду є необґрунтованою, винесеною з порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим підлягає скасуванню, та просив скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що висновок суду першої інстанції суперечить змісту п. 129.6 ст. 129 ПК України. Крім цього, суд першої інстанції не звернув уваги та не надав належної оцінки поясненням ПрАТ «Комплекс «Дружба» що ПАТ "ВСЕУКРАЇНСЬКИЙ БАНК РОЗВИТКУ", в якому було відкрито рахунок апелянта, знаходиться у стані ліквідації на підставі Постанови Правління Національного Банку України від 21.12.2015 №914 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ "ВСЕУКРАЇНСЬКИЙ БАНК РОЗВИТКУ". Товариство на даний час не має доступу до грошових коштів, які знаходяться на його рахунку в банках ПАТ "ВСЕУКРАЇНСЬКИЙ БАНК РОЗВИТКУ". Також апелянтом направлялося до ПАТ "ВСЕУКРАЇНСЬКИЙ БАНК РОЗВИТКУ", платіжні доручення №48 та №49 від 09.10.2015 з вимогою про сплату податку на прибуток за 2014 рік та авансового внеску з податку на прибуток за жовтень 2014 рік, але платіжні доручення, які були прийняті банком, були повернуті банком без виконання.

Тобто, апелянтом було вжито усі залежні від нього заходів для сплати податку на прибуток за 2014 рік та авансових внесків, однак з вини обслуговуючого банку належні до сплати грошові кошти не були зараховані до бюджету. Таким чином, оскільки у справі ПрАТ «Комплекс «Дружба» саме з вини обслуговуючого банку належні до сплати грошові кошти не були зараховані до бюджету, то з урахуванням норми п. 129.6 ст. 129 ПК України вина товариства у порушенні строків сплати податку відсутня. Відповідно відсутні підстави і для застосування до апелянта адміністративних санкцій у вигляді пені.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити, проти чого заперечував представник позивача.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців Приватне акціонерне товариство «Комплекс «Дружба» 10.10.2013 зареєстроване як юридична особа за № 12661020000044594, про що зроблено запис в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та взятий на облік платника податків у Державній податковій інспекції у м. Краматорську Головного управління ДФС у Донецькій області.

Як видно з матеріалів справи, за ПрАТ «Комплекс «Дружба» обліковується податковий борг з податку на прибуток підприємств в розмірі 3 964 942,40 грн., що підтверджується зворотнім боком облікової картки відповідача.

Сума боргу утворилась у зв'язку з несплатою відповідачем наступних податкових зобов'язань:

-11.03.2015 у розмірі 3 053 020,00 грн., нараховані згідно податковій декларації № 9081049807 від 26.02.2015 (рядок 14 декларації);

- 30.03.2015 у розмірі 254 418, 00 грн., нараховані авансові внески згідно податковій декларації № 9081049807 від 26.02.2015 (рядок 23 декларації);

- 30.04.2015 у розмірі 254 418,00 грн., нараховані авансові внески згідно податковій декларації від № 9081049807 від 26.02.15 (рядок 23 декларації);

- 30.05.2015 у розмірі 254 418,00 грн., нараховані авансові внески згідно податковій декларації № 9081049807 від 26.02.2015 (рядок 23 декларації);

- 30.06.2015 у розмірі 254 418,00 грн., нараховані авансові внески згідно податковій декларації № 9081049807 від 26.02.2015 (рядок 23 декларації);

- 30.07.2015 у розмірі 254 418,00 грн., нараховані авансові внески згідно податковій декларації № 9081049807 від 26.02.2015 (рядок 23 декларації);

- 30.08.2015 у розмірі 254 418,00 грн., нараховані авансові внески згідно податковій декларації № 9081049807 від 26.02.2015 (рядок 23 декларації);

- 30.09.2015 у розмірі 254 418,00 грн., нараховані авансові внесків згідно податковій декларації № 9081049807 від 26.02.2015 (рядок 23 декларації);

- 30.10.2015 у розмірі 254 418,00 грн., нараховані авансові внески згідно податковій декларації № 9081049807 від 26.02.2015 (рядок 23 декларації);

- 30.11.2015 у розмірі 254 418,00 грн., нараховані авансові внески згідно податковій декларації № 9081049807 від 26.02.2015 (рядок 23 декларації);

- 30.12.2015 у розмірі 254 418,00 грн., нараховані авансові внески згідно податковій декларації № 9081049807 від 26.02.2015 (рядок 23 декларації);

- 10.03.2016 у розмірі 2 544 180,00 грн., зменшено нарахування згідно податковій декларації № 9275644609 від 11.02.2016.

Також у відповідача міститься переплата у розмірі 1 000,00 грн., яка рахується по особовому рахунку відповідача.

Податковим органом платнику податків нарахована пеня в розмірі 912 922,40 грн., за несвоєчасне погашення податкових зобов'язань на виконання вимог п.п.129.1.1 п.129.1 ст.129 ПК України.

Таким чином, відповідач має заборгованість з податку на прибуток підприємств на загальну суму 3 964 942, 40 грн.

Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до пп. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 ПК України, - платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом.

Згідно із п. 54.1 ст. 54 ПК України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом.

Відповідно до п.129.1.1 ст.129 ПК України після закінчення встановлених цим Кодексом строків погашення узгодженого грошового зобов'язання на суму податкового боргу нараховується пеня.

Статтею 49 ПК України передбачено, що податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків.

Пунктом 250.1 статті 250 ПК України базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному кварталу.

Відповідно до вимог ст. 250.2 ст. 250 цього Кодексу, податкова декларація подається протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) кварталу.

Відповідно до п. 57.1 ст. 57 ПК України, платник податків повинен самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу встановлено, що суми грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання вважаються податковим боргом.

Пунктом 38.1 статті 38 ПК України встановлено, що виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.

Пунктом 95.1 статті 95 ПК України встановлено, що контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

У відповідності до п. 95.2 ст. 95 ПК України встановлено, що стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги.

Відповідно до п. 59.1 ст. 59 ПК України, у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

З метою погашення податкового боргу на адресу боржника було надіслано податкову вимогу за № 3089-25 від 07.07.2015, але на адресу позивача повернувся поштовий конверт, за закінченням терміну зберігання.

Згідно п. 95.3 ст. 95 ПК України, стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Станом на момент звернення до суду з позовом та розгляду справи судом податкове зобов'язання не сплачене відповідачем, а отже, є податковим боргом.

Строки добровільної сплати узгоджених податкових зобов'язань сплинули, заходи, прийняті податковим органом щодо стягнення податкових зобов'язань, не призвели до їх погашення.

Відповідно до ч.1 ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Станом на момент виникнення спірних зобов'язань зі сплати податку на прибуток за період з березня 2015 року по грудень 2015 року вказані зобов'язання були узгодженими.

Суд зазначає, що чинне законодавство не передбачає звільнення позивача від відповідальності за несвоєчасне виконання узгодженого податкового зобов'язання.

Крім цього, відповідно до п. 56.11 ст. 56 ПК України не підлягає оскарженню грошове зобов'язання, самостійно визначене платником податків.

Відповідно до статей 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ст. 86 цього Кодексу).

На підтвердження позовних вимог позивачем надано необхідні докази про наявність податкової заборгованості у відповідача та вжиття заходів її стягнення.

З урахуванням викладеного, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги щодо направлення відповідачем до банку платіжних доручень на сплату спірного податку і повернення таких доручень банком не можуть бути взяті до уваги з огляду на наступне.

Дійсно, відповідачем такі платіжні вимоги направлялись щодо грошових коштів, які перебували в банку. Проте, на цей час виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб було прийнято рішення про запровадження в банку тимчасової адміністрації.

Відповідно до приписів частини п'ятої статті 36 Закону України від 23.02.2012 № 4452-VІ «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» під час тимчасової адміністрації банком не здійснюється задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку. На цій підставі банком відхилено вимогу відповідача про дострокове повернення депозитного вкладу, а платіжні доручення на перерахування коштів на сплату податку на прибуток повернуті без виконання.

Таким чином, відповідачем направлено банку платіжні доручення щодо грошових коштів, якими він не мав права вільно розпоряджатися.

Крім того, з вказаних вище підстав не вбачається провина самого банку, тому посилання відповідача на положення п. 129.6 ст. 129 ПК України є недоречними.

Апеляційний суд також не вбачає за позивачем порушення приписів ст. 183-3 КАС України, оскільки цією статтею передбачений скорочений порядок розгляду справ цієї категорії в певний строк з моменту встановлення обставин, що зумовлюють звернення до суду. В той же час, якщо податковий орган не скористався таким скороченим порядком у визначений строк, він не позбавлений права на звернення до суду з позовом в загальному порядку.

Також колегія суддів зазначає, що відсутність запису фонограми судового засідання (а.с.73а) не є підставою для скасування правильного по суті судового рішення.

Статтею 200 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на наведене, судова колегія дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. У зв'язку з викладеним доводи апеляційної скарги не приймаються до уваги, тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

В повному обсязі постанову виготовлено 21 вересня 2016 року.

Керуючись статтями 160, 167, 184, 195, 196, 198, 200, 205, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Комплекс «Дружба» - залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 19 липня 2016 року у справі № 805/1582/16-а за позовом Державної податкової інспекції у м. Краматорську Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області до Приватного акціонерного товариства «Комплекс «Дружба» про стягнення заборгованості з податку на прибуток у розмірі 3 964 942,40 грн. - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення її в повному обсязі.

Головуючий: І.В.Сіваченко

Судді: О.О.Шишов

О.О.Чебанов