Ухвала суду № 61479805, 21.09.2016, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Нестеренко Н.В.

Суддя-доповідач - Жаботинська С.В.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2016 року справа № 415/2962/16-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Жаботинської С.В., Васильєвої І.А., Казначеєва Е.Г., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Лисичанську Луганської області на постанову Лисичанського міського суду Луганської області від 28 липня 2016 р. у справі № 415/2962/16-а за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в м. Лисичанську Луганської області про визнання неправомірними дії, зобов'язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив: визнати протиправними дії відповідача та зобовязати останнього здійснити, починаючи з 03.04.2009 року перерахунок пенсії та нарахувати позивачу пенсію у відповідності до вимог ст. 37 Закону України від 16.12.1993 року № 3723 -XII «Про державну службу» зі змінами та доповненнями та ст. 66 Закону України від 05.11.1991 року № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення», які діяли на час призначення позивачу пенсії, в розмірі 85 відсотків від суми усіх складових заробітної плати позивача, що вказані у довідках № 35/12-09-05/20 та № 36/12-09-05/20 від 06 червня 2016 року про складові заробітної плати за останні 24 календарні місяці роботи (період з 01 квітня 2007 року по 31 березня 2009 року) та здійснити відповідні виплати різниці з урахуванням фактично отриманих сум (а.с. 2-4).

В обгрунтування позовних вимог зазначив, що з 03.04.2009 року отримує пенсію за віком як державний службовець в розмірі 85 відсотків від суми усіх складових заробітної плати у відповідності до ст. 37 Закону України «Про державну службу» у редакції, що діяла на той час, ст. 66 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 року.

23.05.2016 року позивач звернулась до відповідача із заявою, в якій просила здійснити перерахунок пенсії на тій підставі, що раніше визначений розмір пенсії не враховує усіх складових заробітної плати за період роботи з 01 квітня 2007 року по 31 березня 2009 року. Однак, листом від 31.05.2016 року № 101/Р-7 відповідача у перерахунку пенсії відмовив.

Вважає, що відповідач неправомірно відмовив їй у здійсненні перерахунку пенсії.

За таких обставин, просив позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Постановою Лисичанського міського суду Луганської області від 28 липня 2016 р. позовні вимоги задоволено.

Визнано протиправною діяльність посадових осіб Управління Пенсійного Фонду України в місті Лисичанську Луганської області щодо зниження розміру пенсії ОСОБА_2 починаючи з 03.04.2009 року по теперішній час.

Зобов'язано Управління Пенсійного Фонду України в місті Лисичанську Луганської області здійснити починаючи з 03.04.2009 року перерахунок пенсії та нарахувати пенсію ОСОБА_2 у відповідності до вимог ст. 37 Закону України від 16.12.1993 року № 3723-ХХII "Про державну службу" зі змінами та доповненнями та ст. 66 Закону України від 05.11.1991 року № 1788-ХII "Про пенсійне забезпечення" які діяли на час призначення ОСОБА_2 пенсії в розмірі 85% від суми усіх складових її заробітної плати, що вказані у довідках № 35/12-09-05/20 та 36/12-09-05/20 від 06.06.2016 року про складові заробітної плати за останні 24 календарні місяці (за період з 01 квітня 2007 року по 31 березня 2009 року) та здійснити відповідні виплати різниці з урахуванням фактично отриманих сум.

При цьому, суд першої інстанції виходив з того, що матеріальна допомога, що була виплачена позивачеві згідно наданої довідки, входить до складу фонду оплати праці.

Крім того, за змістом наведених норм статті 66 Закону № 1788-ХІІ, «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», отримувані застрахованою особою суми виплат, з яких були фактично нараховані та сплачені страхові внески або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, враховуються в заробіток (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, незалежно від того, чи входять вони до структури заробітної плати. Тобто, матеріальна допомога, на яку нараховувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та не включається до складу заробітної плати державного службовця, враховується при обчисленні розміру пенсії державного службовця.

Відповідач з постановою суду першої інстанції не погодився, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.

Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що матеріальна допомога носить разовий характер та не є складовою частиною заробітної плати у розумінні ч. 2 ст. 33 Закону України «Про державну службу». Також, при перерахунку пенсії починаючи з 01.01.2015 року розмір пенсії складає 60 відсотків від заробітку. Крім того, позивачем порушено ст. ст. 99 та 100 КАС України.

12 вересня 2016 року до суду від відповідача надійшло доповнення до апеляційної скарги щодо стягнення витрат за сплату судового збору у розмірі 606, 32 грн. з позивача.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню із залишенням частини позовних вимог без розгляду за наступними підставами.

Відповідно до статей 99 та 100 КАС України в редакції від 17.11.2011 року для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів, не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.

Позивач звернулась до суду з даним позовом 17 червня 2016 року, у зв'язку з чим суд першої інстанції повинен був застосувати шестимісячний строк звернення до суду та згідно вимог статті 100 КАС України адміністративний позов щодо вимог до 17 грудня 2015 року залишити без розгляду, але суд першої інстанції уваги на ці обставини не звернув і позовні вимоги розглянув та задовольнив у повному обсязі.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при вирішенні справи, порушив норми процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, тому постанова суду підлягає скасуванню щодо задоволення позову в частині вимог до 16 грудня 2015 року включно та залишенню в цій частині без розгляду у зв'язку з пропуском строку звернення до суду, оскільки позивачем не наведено жодних поважних причин пропуску такого строку.

Згідно п. 9 частини 1 статті 155 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, якщо позовну заяву подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до адміністративного суду і суд не знайшов підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними.

Суд першої інстанції незважаючи на пропуск позивачем строку звернення до суду, справу в порушення вимог статей 100, 155 КАС України помилково розглянув по суті позовних вимог з прийняттям відповідного рішення.

Згідно частини 1 статті 203 КАС України постанова або ухвала суду першої інстанції скасовується в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається з підстав, встановлених відповідно статтями 155 та 157 цього Кодексу.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що постанова суду винесена з порушенням норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, у зв'язку з чим вона підлягає скасуванню, а позовні вимоги в частині з 03.04.2009 року по 16.12.2015 року - залишенню без розгляду.

На підставі викладеного, керуючись ст. 99, 100, 195, 197, 202-203, 205, 207, 211, 212, 254 КАС України, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Лисичанську Луганської області - задовольнити частково.

Постанову Лисичанського міського суду Луганської області від 28 липня 2016 р. у справі № 415/2962/16-а - скасувати.

Адміністративний позов ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в м. Лисичанську Луганської області про визнання неправомірними дії, зобовязання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Позовні вимоги ОСОБА_2 щодо визнання протиправними дії Управління Пенсійного Фонду України в місті Лисичанську Луганської області щодо заниження розміру пенсії та зобов'язання Управління Пенсійного Фонду України в місті Лисичанську Луганської області здійснити ОСОБА_2, як державному службовцю перерахунок пенсії та нарахувати пенсію у відповідності до вимог ст. 37 Закону України від 16.12.1993 року № 3723 -XII «Про державну службу» зі змінами та доповненнями та ст. 66 Закону України від 05.11.1991 року № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення», які діяли на час призначення позивачу пенсії, в розмірі 85 відсотків від суми усіх складових заробітної плати позивача, що вказані у довідках № 35/12-09-05/20 та № 36/12-09-05/20 від 06 червня 2016 року про складові заробітної плати за останні 24 календарні місяці роботи (період з 01 квітня 2007 року по 31 березня 2009 року) та здійснити відповідні виплати різниці з урахуванням фактично отриманих сум за період з 03.04.2009 року по 16.12.2015 року - залишити без розгляду.

Ухвала суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя С.В. Жаботинська

Судді І.А. Васильєва

Е.Г. Казначеєв