Постанова № 61479725, 14.09.2016, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" вересня 2016 р. Справа№ 910/8164/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Зеленіна В.О.

суддів: Мартюк А.І.

Коршун Н.М.

при секретарі Д'яковій Ю.Ю.

представники сторін:

позивача: Кучкова Ю.В. за довіреністю;

відповідача: Войцехівська Н.В. за довіреністю.

розглянувши апеляційну скаргу Київського квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України

на рішення господарського суду міста Києва від 14.06.2016

у справі № 910/8164/16 (головуючий суддя: Комарова О.С.)

За позовом: Публічного акціонерного товариства "Київенерго", м. Київ

до відповідача: Київського квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України, м. Київ

про стягнення 111 432,19 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 14.06.2016 у справі №910/8164/16 позов задоволено повністю, стягнуто з Київського квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України на користь Публічного акціонерного товариства "Київенерго" грошові кошти: основного боргу - 65 686,93 грн., 3% річних - 4275,47 грн., інфляційної складової боргу - 41 469,79 грн. та судовий збір - 1671,48 грн.

Не погодившись із вказаним рішенням Київське квартирно-експлуатаційне управління Міністерства оборони України подало апеляційну скаргу, у якій просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким відмовити у позові

Скарга мотивована тим, що судом першої інстанції неповно з'ясовані обставини справи, оскільки відповідач повністю виконав зобов'язання за додатковою угодою від 31.12.2013 до договору від 01.03.2013 №520287, сплатив 148 000 грн., також мав переплату в сумі 54703,33 грн., окрім цього, відповідач є бюджетною установою і має право брати фінансові зобов'язання лише на підставі письмових договорів.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 15.07.2016 (колегія суддів у складі головуючого судді Зеленіна В.О., суддів Пашкіна С.А., Мартюк А.І.), апеляційну скаргу прийнято до провадження. Розгляд справи призначено на 14.09.2016.

Відповідно до Протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 13.09.2016 р., у зв'язку із перебуванням судді Пашкіної С.А. у відпустці, сформовано для розгляду апеляційної скарги у справі № 910/8164/16 колегію суддів у складі головуючого судді: Зеленіна В.О., суддів: Коршун Н.М., Мартюк А.І.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 14.09.2016 колегією суддів у зазначеному складі прийнято справу до провадження.

Представник відповідача у судовому засіданні підтримала апеляційну скаргу, просила її задовольнити, скасувати оскаржуване рішення та відмовити у позові.

Представник позивача заперечила проти задоволення апеляційної скарги, просила залишити оскаржуване рішення без змін, пояснила, що здійснені відповідачем платежі були враховані при розрахунку заборгованості, однак нарахування здійснювалось відповідно до кількості спожитої відповідачем теплової енергії, а оплата здійснювалась в меншому розмірі, ніж її вартість.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в справі матеріали, розглянувши апеляційну скаргу, Київським апеляційним господарським судом встановлено наступне.

01.03.2013 року між позивачем - Публічним акціонерним товариством "Київенерго", як учасником, та відповідачем - Київським квартирно-експлуатаційним управлінням, як замовником, було укладено договір про закупівлю товару (теплова енергія у гарячій воді/парі) за державні кошти № 520287 (далі - договір), відповідно до п. 1.1. якого учасник зобов'язується поставити замовнику товар, зазначений в п. 1.2. договору, а замовник - прийняти і оплатити товар в порядку і строки згідно з цим договором

В пункті 1.2. договору визначено, що найменування товару - пара та гаряча вода; постачання пари та гарячої води (код згідно ДК 016-2010: 35.30.1) (далі - товар). Товар за цим договором постачається замовнику за допомогою технічних засобів передачі та розподілу гарячої води та пари. Одиницею виміру теплової енергії є 1 Гкал.

Відповідно до умов п. 3.1. договору, ціна договору становить 740000,00 грн. та складається із суми очікуваної вартості обсягів місячних поставок теплової енергії протягом вказаного у п. 10.1. строку дії договору.

За умовами п. 4.2. договору розрахунки проводяться щомісячно шляхом оплати замовником вартості спожитої теплової енергії протягом 3-х діб після пред'явлення учасником рахунка на оплату товару (далі - рахунок) або після підписання сторонами акта приймання - передавання товарної продукції за звітній період згідно з додатком 4.

Пунктом 4.3. договору визначено, що до рахунка учасником додаються: облікові картки за звітний період, акти приймання - передавання товарної продукції за звітний період та акти звіряння розрахунків на звітну дату.

Договір набирає чинності з дати його підписання сторонами і діє до 31.12.2013 року, а в частині проведення розрахунків до повного їх завершення (п. 10.1. договору).

Пунктами 4 додатку № 1 до договору визначено, що дата зняття замовником показників приладів обліку - по 25 число звітного місяця, надання звіту в РТ № 5 та РТМ "Печерськ" за адресами: вул. Товарна, 1 та вул. Курганівська, 4 - не пізніше 28 числа. При відсутності звіту у встановлений термін розрахунок виконується згідно договірних навантажень.

Пунктом 2 Додатку №4 до договору встановлено, що абонент щомісяця з 12 по 15 число самостійно отримує у районному відділі теплозбуту №5 за адресою вул.Товарна буд. №1 табуляграму фактичного споживання теплової енергії за попередній період, акт звірки на початок розрахунковього періоду (один примірник оформленого акту звірки абонент повертає в РТВ) та платіжну вимогу доручення, куди включені вартість теплової енергії на поточний місяць, з урахуванням остаточного сальдо розрахунків на початок розрахункового періоду.

Відповідно до п.3.1 Додатку №4 до договору в разі, якщо абонент розраховується за показниками приладів обліку, йому представляється до сплати заявлена кількість теплової енергії на поточний місяць (згідно Додатку №1 до договору). У випадку перевищення фактичного викоритсання теплової енергії понад заявленого, ця кількість перевищення самостійно сплачується абонентом не пізніше 28 числа поточного місяця.

Додатковою угодою від 31.12.2013 року до договору від 01.03.2013 року № 520287 продовжено дію договору на строк, достатній для проведення процедури закупівлі на початку 2014 року та збільшення ціну договору на суму, що не перевищує 20% суми, визначеної у договорі, укладеному в попередньому році.

Матеріалами справи підтверджується, що внаслідок неналежного виконання відповідачем зобов'язань за договором про закупівлю товару (теплова енергія у гарячій воді/парі) за державні кошти № 520287 від 01.03.2013 року, у останнього за період з 01.01.2014 року по 01.02.2014 року виникла заборгованість за спожиту теплову енергію, яка станом на 01.03.2016 року становить 65 686,93 грн. (основний борг), що підтверджується, зокрема, обліковими картками (табуляграмами) за спірний період та довідкою про надходження коштів від відповідача за період з січня 2014 року по лютий 2016 року, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем за поставлену теплову енергію в сумі 65686,93 грн.

Також позивач просив суд стягнути з відповідача штрафні санкції за порушення виконання грошового зобов'язання щодо оплати товару.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції прийшов до висновку щодо їх обґрунтованості та доведеності.

Колегія суддів Київського апеляційного господарського суду погоджується із вказаним висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

За приписами ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно з статтею 714 Цивільного кодексу України, за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.

У відповідності до частин 1, 2 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Положеннями частин 1, 2 статті 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частинами 6, 7 статті 276 Господарського кодексу України встановлено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 20 Закону України "Про теплопостачання" тарифи на теплову енергію повинні забезпечувати відшкодування всіх економічно обґрунтованих витрат на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії; тарифи на теплову енергію, реалізація якої здійснюється суб'єктами господарювання, що займають монопольне становище на ринку, є регульованими.

За умовами ч. 3 ст. 20 Закону України "Про теплопостачання" (у редакції Закону України від 09.07.2010 року N 2479-VI) тарифи на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії, крім тарифів на виробництво теплової енергії для суб'єктів господарювання, що здійснюють комбіноване виробництво теплової і електричної енергії та/або використовують нетрадиційні та поновлювані джерела енергії, затверджуються національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг, та органами місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законодавством.

При цьому, згідно ст. 1 вказаного Закону споживачем теплової енергії є фізична або юридична особа, яка використовує теплову енергію на підставі договору.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Судом першої інстанції вірно встановлено, що позивач на виконання умов договору про закупівлю товару (теплова енергія у гарячій воді/парі) за державні кошти № 520287 від 01.03.2013 року поставив відповідачу узгоджений договором товар - теплову енергію, втім, відповідач взяті на себе зобов'язання за договором належним чином не виконав, в передбаченому договором порядку та строк не здійснив в повному обсязі оплату поставленої йому теплової енергії, в результаті чого у відповідача за період з 01.01.2014 року по 01.02.2014 року виникла заборгованість за спожиту теплову енергію, яка станом на 01.03.2016 року становить 65 686,93 грн.

Доводи відповідача про відсутність заборгованості спростовуються доказами, наявними у матеріалах справи, оскільки сплата відповідачем проводилась в межах сум, визначених додатковою угодою, без врахування розміру фактично поставленої теплової енергії, що є порушенням вищезазначених умов договору та ст. 19 Закону України "Про теплопостачання", відповідно до якої споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції правомірно дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог щодо стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за договором про закупівлю товару (теплова енергія у гарячій воді/парі) за державні кошти № 520287 від 01.03.2013 року в розмірі 65 686,93 грн.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Позивач просив стягнути з відповідача 3% річних в розмірі 4275,47 грн. та інфляційну складову боргу в розмірі 41469,79 грн. Розрахунки зроблені методологічно та арифметично вірно, а тому вказані вимоги також правомірно задоволені судом першої інстанції.

Щодо посилань апелянта на відсутність бюджетного фінансування, то вказані доводи відхиляються колегією суддів, оскільки відсутність бюджетного фінансування не виправдовує бездіяльність і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання. Вказані правові позиції викладені у постанові Верховного Суду України від 15.05.2012 у справі №11/446 та в рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" від 18.10.2005.

При цьому, відповідно до ст.ст. 82, 111-28 Господарського процесуального кодексу України висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права, а відповідно до ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Відповідно до ч. 1 статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 ГПК України встановлено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно статті 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

При прийнятті оскаржуваного судового рішення місцевий господарський суд, керуючись, зокрема, приписами наведених норм, на підставі повного та всебічного дослідження фактичних обставин справи і перевірки їх наявними доказами, з урахуванням визначених позивачем меж позовних вимог, дійшов правомірного висновку щодо відмови у задоволенні позовних вимог.

Таким чином, наведене вище та докази, які містяться в матеріалах справи, спростовують доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі.

За таких обставин висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення господарського суду міста Києва від 14.06.2016 у справі № 910/8164/16 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, прийнято без порушення норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Київського квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України залишити без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 14.06.2016 у справі № 910/8164/16 - без змін.

2. Матеріали справи № 910/8164/16 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя В.О. Зеленін

Судді А.І. Мартюк

Н.М. Коршун