Постанова № 61479694, 20.09.2016, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" вересня 2016 р. Справа№ 927/510/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Сотнікова С.В.

суддів: Разіної Т.І.

Пантелієнка В.О.

за участю секретаря судового засідання Найченко А.М.,

представника боржника - ОСОБА_2,

розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Ніжинський механічний завод"

на рішення Господарського суду Чернігівської області від 01.08.2016

у справі № 927/510/16 (суддя Фесюра М.В.)

за позовом ОСОБА_3

до Публічного акціонерного товариства "Ніжинський механічний завод"

про стягнення середнього заробітку у розмірі 61199,85 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 01.08.2016 позов задоволено повністю; стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Ніжинський механічний завод" на користь ОСОБА_3 61199,85 грн. середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні; стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Ніжинський механічний завод" 1378,00 грн. судового збору в доход державного бюджету.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Чернігівської області від 01.08.2016 , прийняти нове рішення, яким відмовити в позові повністю.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 30.08.2016 прийнято до провадження апеляційну скаргу відповідача, розгляд справи призначено на 20.09.2016.

Колегія суддів, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні матеріали справи, вислухавши пояснення представника відповідача, вважає, що скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_3 був звільнений 10.12.2013 з підприємства - Публічного акціонерного товариства "Ніжинський механічний завод", що підтверджується відомостями трудової книжки.

21.08.2014 Ніжинський міськрайонний суд прийняв заочне рішення у справі №740/3454/14 про стягнення з відповідача на користь позивача 12418,08 грн. невиплаченої зарплати та 300 грн. моральної шкоди.

Відповідно до листа відділу примусового виконання рішень управління виконавчої служби Головного управління юстиції у Чернігівській області № 02.1-25/522А/2 від 22.07.2016 вказані кошти були направлені стягувачу 23.02.2016.

Згідно листа Центру поштового зв'язку № 2 Чернігівської дирекції УДППЗ "Укрпошта" № 01-126 від 06.07.2016 кошти на ім'я позивача надійшли до МВПЗ Ніжин 24.02.2016, та були доступні позивачу для отримання з 08.00 год. 26.02.2016.

Оскільки, відповідач прострочив виплату заробітної плати при звільненні позивача з підприємства, останній звернувся з даним позовом про стягнення середнього заробітку в розмірі 61199,85 грн. за період з 10.12.2013 по 26.02.2016 відповідно до ст. 117 Кодексу законів про працю України.

Заперечуючи позов, відповідач послався на пропуск позивачем тримісячного строку позовної давності встановленого статтею 233 Кодексу законів про працю України, що є підставою для відмови у задоволенні позову.

Задовольняючи позовні вимоги у повному обсязі, суд першої інстанції послався на підтвердження факту затримки виплати заробітної плати відповідачем, у зв'язку з чим останній згідно статті 117 Кодексу законів про працю України несе відповідальність у вигляді обов'язку виплатити звільненому працівнику середній заробіток за весь час затримки розрахунку. При цьому, суд першої інстанції відмовив у застосуванні наслідків пропуску строку позовної давності, оскільки тримісячний строк, встановлений статтею 233 Кодексу законів про працю України, не був пропущений позивачем при зверненні із даним позовом.

Відповідно до ч. 1 ст. 47 Кодексу законів про працю України, власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 116 цього Кодексу при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач, виконуючи заочне рішення Ніжинського міськрайонного суду у справі №740/3454/14 про стягнення на користь позивача заборгованості по зарплаті, перерахував заборгованість підприємства із заробітної плати на рахунок Головного територіального управляння юстиції у Чернігівській області платіжним дорученням № 2101 від 11.02.2016.

Разом з тим, грошові кошти стали доступні позивачу для отримання у відділенні поштового зв'язку з 08.00 год. 26.02.2016, що підтверджується листом Відділу примусового виконання рішень управління виконавчої служби Головного управління юстиції у Чернігівській області № 02.1-25/522А/2 від 22.07.2016 та листом Центру поштового зв'язку № 2 Чернігівської дирекції УДППЗ "Укрпошта" № 01-126 від 06.07.2016.

Відповідно до ст. 117 Кодексу законів про працю України у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

В Рішенні Конституційного Суду України від 22.02.2012 року №4-рп/2012 щодо офіційного тлумачення положень статті 233 Кодексу законів про працю України у взаємозв'язку з положеннями статей 117, 2371 цього Кодексу роз'яснив, що згідно зі ст. 47 КЗпП України роботодавець зобов'язаний виплатити працівникові при звільненні всі суми, що належать йому від підприємства, установи, організації, у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу, а саме в день звільнення або не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про проведення розрахунку. Непроведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої ст. 117 КЗпП, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Аналіз наведених норм матеріального права з урахуванням висновків, викладених у Рішенні Конституційного Суду України від 22.02.2012 №4-рп/2012, дає підстави вважати, що невиплата звільненому працівникові всіх сум, які належать йому від власника або уповноваженого ним органу, є триваючим правопорушенням, а отже, працівник може визначити остаточний обсяг своїх вимог на момент припинення такого правопорушення, яким є день фактичного розрахунку (правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 04.02.2015, про перегляд постанови Вищого господарського суду України від 23.09.2014 у справі №927/741/13).

Враховуючи, що остаточний розрахунок при звільненні позивач отримав лише 26.02.2016, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для покладення на відповідача відповідальності за несвоєчасний розрахунок.

Як підтверджується матеріалами справи, затримка розрахунку при звільненні позивача складає 555 днів: 15 днів у 2013 році, 251 день у 2014 році, 251 день у 251 році та 38 днів у 2016 році.

Середньоденний розмір зарплати позивача, розрахований відповідачем в порядку, встановленому постановою КМ України № 100 від 08.02.1995, становить 110,27 грн., отже загальний розмір середнього заробітку за весь час затримки розрахунку становить 61199,5 грн., який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Статтею 233 КЗпП України передбачено, що працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.

Непроведення розрахунку з працівником у день звільнення або, якщо в цей день він не був на роботі, наступного дня після його звернення з вимогою про розрахунок є підставою для застосування відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України. У цьому разі перебіг тримісячного строку звернення до суду починається з наступного дня після проведення зазначених виплат незалежно від тривалості затримки розрахунку.

Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України № 6-409с16 від 06.04.2016.

Як вірно встановив суд першої інстанції, остаточний розрахунок по зарплаті відбувся 26.02.2016, а позивач звернувся із даним позовом 25.05.2016, що підтверджується штемпелем відділення поштового зв'язку на конверті, тобто в межах тримісячного строку з дня, коли позивач дізнався про остаточний розрахунок по заробітній платі.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Статтею 101 ГПК України встановлено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Враховуючи, що доводи відповідача про порушення позивачем строку позовної давності не знайшли свого підтвердження, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про задоволення позову в повному обсязі.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що рішення Господарського суду Чернігівської області від 01.08.2016 у даній справі відповідає фактичним обставинам та матеріалам справи, прийнято з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, підстав для його скасування або зміни не вбачається.

Керуючись ст.ст. 99, 101 - 103, 105, 106 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Ніжинський механічний завод" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Чернігівської області від 01.08.2016 у справі № 927/510/16 залишити без змін.

Головуючий суддя С.В. Сотніков

Судді Т.І. Разіна

В.О. Пантелієнко