Постанова № 61479407, 07.09.2016, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" вересня 2016 р. Справа№ 910/29638/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Ткаченка Б.О.

суддів: Мартюк А.І.

Зеленіна В.О.

За участю секретаря судового засідання Москаленко Г.В.

представників сторін:

від позивача - Поддимай А.Б., дов. № 782 від 07.09.2016 р.,

від відповідача - Антонова Г.І., дов. № б/н від 21.10.2015р.,

від третьої особи - не з'явився.

розглянувши матеріали

апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю

«ФАРМЛОГІСТІК»

на рішення Господарського суду міста Києва

від 30.05.2016 року

у справі № 910/29638/15 (суддя Карабань Я.А.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТВА-ГРУПП»

до Товариства з обмеженою відповідальністю

«ФАРМЛОГІСТІК»

третя особа, яка не заявляє самосійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю «Біміс»

про стягнення заборгованості у розмірі 165893,18 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 30.05.2016 року по справі № 910/29638/15 позов задоволено частково.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАРМЛОГІСТІК» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТВА-ГРУПП» 150 000,00 грн. основного боргу; 3% річних у розмірі 1 935,60 грн.; суму, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції, у розмірі 12 220,61 грн.; 2 462,35 грн. витрат по сплаті судового збору. В іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «ФАРМЛОГІСТІК» звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 30.05.2016 року по справі № 910/29638/15 скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 07.07.2016 року апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАРМЛОГІСТІК» прийнято до провадження у складі колегії суддів: головуючий суддя Ткаченко Б.О., судді: Зеленін В.О., Мартюк А.І. та призначено до розгляду в судовому засіданні на 07.09.2016 року.

06.09.2016 року через Відділ забезпечення документообігу та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «ТВА-ГРУПП» надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що судом першої інстанції було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми матеріального та процесуального права, що призвело до прийняття невірного судового рішення.

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАРМЛОГІСТІК» у поясненнях, наданих у судовому засіданні, підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, просив суд рішення Господарського суду міста Києва від 30.05.2016 року по справі № 910/29638/15 скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю «ТВА-ГРУПП» у поясненнях, наданих у судовому засіданні, заперечував проти доводів апелянта, викладених в апеляційній скарзі, просив суд відмовити в задоволенні скарги та залишити без змін оскаржуване судове рішення місцевого господарського суду як таке, що прийняте з повним, всебічним та об'єктивним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Біміс» у судове засідання не з'явився, причини неявки суду не повідомив, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

06.09.2016 року через Відділ забезпечення документообігу та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАРМЛОГІСТІК» надійшло клопотання про визнання явки Товариства з обмеженою відповідальністю «Біміс» обов'язковою, з метою встановлення факту надання згоди на укладання договору суборенди.

Проте, судова колегія вважає таке клопотання безпідставним, оскільки у матеріалах справи міститься відмітка про надання директором Товариства з обмеженою відповідальністю «Біміс» згоди на укладення договору суборенди.

Колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку рішення суду першої інстанції по даній справі в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представника третьої особи.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

01.01.2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Біміс» (далі - ТОВ «Біміс», орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ТВА-ГРУПП» (далі - позивач, ТОВ «ТВА-ГРУПП») був укладений Договір оренди нерухомого майна № 18 (№ 1375/04-19-13) (далі - Договір оренди).

За умовами Договору оренди ТОВ «Біміс» зобов'язувалось передати у строкове платне користування нежитлове приміщення площею 216,8 кв.м., розташоване за адресою: м. Київ, вул. Боженко, буд. 86 Д, офіс 3.6 (далі - орендоване приміщення), а ТОВ «ТВА-ГРУПП» зобов'язувалось прийняти у користування орендоване приміщення та сплачувати орендну плату вчасно і в повному обсязі.

20.09.2012 року рішенням Київської міської ради № 4/8282 було перейменовано вулицю Боженка у Голосіївському районі м. Києва на вулицю Казимира Малевича.

01.01.2013 року між сторонами було складено Акт здачі-приймання нежитлового приміщення, за яким ТОВ «Біміс» передало, а ТОВ «ТВА-ГРУПП» прийняло у користування орендоване приміщення.

Додатковими угодами № 1 від 01.10.2013 року, № 2 від 01.01.2014 року та № 3 від 31.12.2014 року до Договору оренди, сторони подовжили строк його дії та визначили, що Договір оренди вступає в силу з моменту приймання орендарем приміщення за Актом приймання-передачі і дійсний до 31.12.2015 року.

Пунктом 8.2.3 Договору оренди передбачено, що орендар має право здавати приміщення в суборенду за згодою орендодавця.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що ТОВ «Біміс» фактично погодило передання частини орендованого приміщення ТОВ «ТВА-ГРУПП» в суборенду, з огляду на наступне.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ «ТВА-ГРУПП» звернулось до ТОВ «Біміс» з листом № 5342/1/01-19/14 від 24.12.2014 року у якому просило погодити передання в суборенду частини орендованого приміщення площею 30 кв.м. Вказаний лист був отриманий ТОВ «Біміс» 29.12.2014 року, про що свідчить відповідна відмітка представника ТОВ «Біміс» засвідчена печаткою підприємства.

На копії наданого Договору суборенди директором ТОВ «Біміс» - Бондаренко І.М. було зроблено відмітку з підписом та печаткою «не заперечую сдачі в суборенду 30 м.кв.» (а.с. 25 зворотня сторона).

01.01.2015 року між ТОВ «ТВА-ГРУПП» (далі - суборендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ФАРМЛОГІСТІК» (далі - відповідач, суборендар, ТОВ «ФАРМЛОГІСТІК») було укладено Договір суборенди нежитлового приміщення № 70/04-19-15 (далі - Договір суборенди).

За умовами Договору суборенди позивач зобов'язувався передати у строкове платне користування нежитлове приміщення загальною площею 30 кв.м., розташоване за адресою: м. Київ, вул. Казимира Малевича, буд. 86 Д, офіс 3.6 (далі - орендоване приміщення), а відповідач зобов'язувався прийняти у користування орендоване приміщення та сплачувати орендну плату вчасно і в повному обсязі.

01.01.2015 року між сторонами було складено Акт здачі-приймання приміщення, згідно з яким позивач передав, а відповідач прийняв у користування орендоване приміщення (а.с. 16).

Відповідно до п. 5.1 Договору суборенди загальна сума суборендної плати за один календарний місяць користування приміщенням складає 15 000,00 грн, у т.ч. ПДВ.

Як передбачено п. 5.2 Договору суборенди, розмір суборендної плати, визначений п. 5.1 договору, встановлюється на весь період суборенди приміщення за даним договором та перегляду не підлягає.

Згідно з п. 5.3 Договору суборенди суборендна плата починає нараховуватись з моменту передачі приміщення суборендареві за актом здачі-приймання.

Пунктом 5.4 Договору суборенди передбачено, що суборендна плата сплачується суборендарем щомісячно до 15-го числа кожного поточного місяця у безготівковому порядку на підставі рахунку, виставленого суборендодавцем до 10-го числа, шляхом перерахування коштів на поточний рахунок суборендодавця або в іншому порядку відповідно до чинного законодавства України.

У відповідності до п. 7.1.2 Договору суборенди, суборендар зобов'язаний своєчасно сплачувати суборендну плату відповідно до даного договору.

Відповідно до п. 9.5 Договору суборенди, він припиняється за заявою будь-якої із сторін, що має бути надана іншій стороні не пізніше ніж за 3 (три) дні до бажаної дати дострокового розірвання договору.

Позивач стверджує, що він свої зобов'язання за умовами Договору виконав, орендоване приміщення в користування відповідачу передав, проте відповідач орендну плату за період з січня по жовтень 2015 року не сплатив.

09.11.2015 року позивач направив відповідачу лист № 3092/01-19/15, в якому повідомив останнього про дострокове розірвання договору з 13.11.2015 року на підставі п. 9.5 Договору. Відповідач вказаний лист отримав, що підтверджується описом вкладення № 802950 та квитанцією № 802950 з відміткою про вручення поштового відправлення відповідачу.

З огляду на вказане, ТОВ «ТВА-ГРУПП» звернулося з даним позовом та просило стягнути з ТОВ «ФАРМЛОГІСТІК» 150 000,00 грн. основного боргу, 3% річних у розмірі 1 935,60 грн. та інфляційні втрати у розмірі 13 957,58 грн.

Відповідно до ст. ст. 11, 629 ЦК України договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 759 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Аналогічне положення зазначено в ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України.

Згідно з ст. 774 Цивільного кодексу України передання наймачем речі у користування іншій особі (піднайм) можливе лише за згодою наймодавця, якщо інше не встановлено договором або законом. Строк договору піднайму не може перевищувати строку договору найму. До договору піднайму застосовуються положення про договір найму.

Матеріалами справи підтверджується, що ТОВ «Біміс» надало згоду ТОВ «ТВА-ГРУПП» на укладення Договору суборенди. Строк Договору суборенди не перевищує строку дії Договору оренди.

За приписами ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) - п. 1 ст. 530 ЦК України.

Пунктами 5.1-5.4 Договору суборенди чітко визначені термін сплати та розмір орендної плати, а у договорі також зазначені банківські та інші необхідні для оплати орендної плати реквізити орендодавця (позивача).

Таким чином, не надання позивачем відповідачу відповідних рахунків не позбавило відповідача можливості виконати зобов'язання з оплати орендної плати належним чином.

Оскільки директор відповідача заперечував проти підписання ним Договору суборенди та Акту приймання передачі майна, судом першої інстанції було призначено судову-почеркознавчу експертизу.

Висновком експертів КНДІСЕ № 2417/2418/16-32 від 14.04.2016 року встановлено, що підписи від імені ОСОБА_7 в графі «Директор _ /ОСОБА_7/» у Договорі суборенди нежитлового приміщення № 70/04-19-15 від 01.01.2015 року та Акті здачі-приймання приміщення від 01.01.2015 року виконані рукописним способом без попередньої технічної підготовки та технічних засобів ОСОБА_7.

З огляду на встановлені обставини, заперечення директором відповідача - ОСОБА_7 факту укладення Договору суборенди спростовуються висновком експертизи.

Відповідач також посилається на те, що ним за договором суборенди нежитлового приміщення № 101/07/15 від 07.07.2015 року використовується нежитлове приміщення, загальною площею 56,65 кв.м., розташоване за адресою: м. Київ, бульвар Івана Лепсе, 6, корпус № 17 (адміністративний) (літера «А»), кімната 701, та не потребується додаткове офісне приміщення.

Проте, використання іншого приміщення за іншим договором не свідчить про не укладення сторонами Договору суборенди, а лише підтверджує наявність у відповідача інших договірних відносин з оренди.

Позивачем нарахована відповідачу орендна плата за користуванням майном за період з січня по жовтень 2015 року у сумі 150 000,00 грн.

Доказів погашення вказаної заборгованості суду надано не було.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для стягнення заборгованість з відповідача на користь позивача у сумі 150 000,00 грн.

Крім того, враховуючи прострочення сплати орендних платежів, позивач просив стягнути з відповідача 1 935,60 грн. 3 % річних та 13 957,58 грн. інфляційних втрат.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи вказане вище, провівши повторний арифметичний розрахунок, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача 1 935,60 грн. 3 % річних та 12 220,61 грн. інфляційних втрат.

Згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обставини, викладені Товариством з обмеженою відповідальністю «ФАРМЛОГІСТІК» в апеляційній скарзі, не знайшли підтвердження під час розгляду даної справи.

Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду міста Києва від 30.05.2016 року по справі № 910/29638/15 прийнято з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАРМЛОГІСТІК» задоволенню не підлягає.

У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на Товариство з обмеженою відповідальністю «ФАРМЛОГІСТІК» (апелянта).

Керуючись ст.ст. 32-34, 43, 49, 99, 101-103, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАРМЛОГІСТІК» залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 30.05.2016 року по справі № 910/29638/15 залишити без змін.

2. Матеріали справи № 910/ 29638/15 повернути до Господарського суду міста Києва.

3. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Головуючий суддя Б.О. Ткаченко

Судді А.І. Мартюк

В.О. Зеленін

Повний текст рішення складено 12.09.2016 року.