Рішення № 61479376, 20.09.2016, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 вересня 2016 року Справа № 915/709/15

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Васильєвої Л.І. при секретарі судового засідання Матвєєвій А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Миколаєві справу

за позовом: ОСОБА_1 Енерджі Трейдінг СА (Mercuria Energy Trading SA) 50 Руе ДУ Рон, 6 поверх, 1024, Женева, Швейцарія (50 Rue Du Rhone, 6th floor, 1024 Geneva, Switzerland), реєстраційний номер CHE-111.729.324,

адреса для листування: 65045, м. Одеса, вул. Жуковського, 33, оф. 601, БЦ Покровський,

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю МИКОНТ

54018, м. Миколаїв, вул. Космонавтів, 1,

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача:

1) ОСОБА_1 Лірта Інвестмент (ОК) Лімітед (Lirta Investment (UK) Limited)

C/O A.T.A.ASSOCIATES LLP,156 A, BURNT OAK BROADWAY EDGWARE, MIDDLESEX, HA8 OAX, LONDON, UNITED KINGDOM);

2) Товариства з обмеженою відповідальністю Корнелія

08325, Київська область, Бориспільський район, село Щасливе, вул. Харківське шосе, 1;

3) Публічного акціонерного товариства Закарпатнафтопродукт-Мукачево 89600, Закарпатська область, м. Мукачеве, вул. Брегівська- Обїздна, 11,

про: стягнення 289759105 грн. 35 коп. та розірвання договору

П Р Е Д С Т А В Н И К И:

від позивача: представник не зявився

від відповідача: ОСОБА_2, довіреність від 11.01.2016; ОСОБА_3, довіреність від 14.01.2016; ОСОБА_4, директор, НОМЕР_1 виданий Корабельним РВ ММУ УМВС України в Миколаївській області від 24.06.1998 р.

Від третьої особи: (ОСОБА_1 Лірта Інвестмент (ОК) Лімітед (Lirta Investment (UK) Limited): представник не з'явився

Від третьої особи (ТОВ Корнелія): представник не з'явився

від третьої особи (ПАТ Закарпатнафтопродукт-Мукачево): ОСОБА_5, довіреність № 15-02/15 від 15.02.2015.

Позивач - ОСОБА_1 Енерджі Трейдінг СА (Mercuria Energy Trading SA)звернулась до господарського суду з позовом до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю МИКОНТ про:

стягнення збитків в сумі 12847586,26 доларів США та 6042,69 Євро, що складаються з вартості втраченого бензину марки RON 95 10 РРМ, EN 228 у розмірі 2316630,73 доларів США, вартості втраченого дизельного палива з низьким вмістом сірки марки ULSD 10 РРМ у розмірі 10529362,73 доларів США + 3012,69 Євро, та витрат на послуги інспекторів у розмірі 1592,80 доларів США та 3030,00 Євро;

розірвання договору № М-15 від 18.07.2014 про приймання та зберігання на митному складі(з врахуванням заяви від 24.06.2015р.(т.3 а.с.11-12).

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем прийнятих за договором обовязків зі зберігання майна бензину марки RON 95 10 РРМ, EN 228, дизельного палива з низьким вмістом сірки марки ULSD 10 РРМ, що призвело до втрати пального та спричинення йому збитків.

Відповідачем позов не визнається з тих підстав, що належним чином виконав зобовязання за договором збереження: пальне, прийняте на зберігання від позивача, останнім у повному обсязі реалізовано третій особі - ОСОБА_1 Лірта Інвестмент (ОК) Лімітед, яка вказану продукцію реалізувала третім особам Товариству з обмеженою відповідальністю Корнелія та Публічному акціонерному товариству Закарпатнафтопродукт-Мукачево(т.3 а.с.1-5).

Від третьої особи - ОСОБА_1 Лірта Інвестмент (ОК) Лімітед пояснень не надходило.

Треті особи - Товариство з обмеженою відповідальністю Корнелія та Публічне акціонерне товариство Закарпатнафтопродукт-Мукачево вважають позов необґрунтованим з тих підстав, що паливо ними було отримано від ОСОБА_1 Лірта Інвестмент (ОК) Лімітед та оплачене у повному обсязі, про що свідчать контракти з вказаною фірмою, акти прийому-передачи нафтопродуктів, інвойси.3 а.с.13-16, 81-84).

20.09.2016р. від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи в звязку з неможливістю явки в судове засідання його представника(т.5 а.с.240-241).

Суд відхилив вказане клопотання з тих підстав, що судом не визнано обовязковою явку представників сторін у судове засідання, від позивача не витребувались будь-які документи, необхідні для розгляду справи.

Суд також відхилив клопотання відповідача та 3-х осіб щодо зобовязання позивача та третьої особи - ОСОБА_1 Лірта Інвестмент (ОК) Лімітед здійснити звірку взаєморозрахунків, витребування від ОСОБА_1 Лірта Інвестмент (ОК) Лімітед актів прийому-передачі права власності, виклик в судове засідання для дачі пояснень П.І ОСОБА_6, витребування від позивача та ОСОБА_1 Лірта Інвестмент (ОК) Лімітед звітів про прибутки та збитки по контракту від 17.07.2013р. №038/13, з тих підстав, що наявні у справі докази є достатніми для встановлення фактичних обставин та розгляду справи по суті.

Всі учасники процесу належним чином були повідомлені про дату, час та місце судового розгляду справи.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін у судових засіданнях, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд

встановив:

10.01.2014 та 15.09.2014 позивачем та 3- особою ОСОБА_1 Lirta Investment (UK) Limited укладені контракти №169/14 від 10.01.2014 та №305/14 від 15.09.2014 щодо постачання нафтопродуктів на територію України.

У п. 3 та п. 7 Контракту № 169/14 від 10.01.2014 передбачено, що позивач зобов'язався поставити бензин марки RОN 95 10 РРМ, ЕН 288 (далі - Бензин) на умовах ІТТ ("іn-tank transfer").

Пунктами 3 та 7 Контракту № 305/14 від 15.09.2014 позивач зобов'язався поставити дизельне паливо з низьким вмістом сірки марки ULSD 10 РРМ, що відповідає французьким стандартам на зимове дизельне паливо на умовах ІТТ Миколаїв (термінал Миконт) або Іллічівськ (Іллічівський паливний термінал).

За умовами пунктів 11 вищезгаданих контрактів № 169/14 від 10.01.2014 та № 305/14 від 15.09.2014 право власності на бензин та дизель переходить до ОСОБА_1 Lirta Investment (UK) Limited з дати відповідного акту приймання-передачі на нафтопродукти, виданого терміналом та підписаного всіма сторонами відповідного контракту.

З метою виконання контрактів між позивачем та ОСОБА_1 "Weldex Holding Limited" укладений договір № WM-N-1 від 28.03.2014 про надання послуг по прийманню та передачі нафтопродуктів.

ОСОБА_1 "Weldex Holding Limited", в свою чергу, уклала з відповідачем договір № SW-14 від 20.03.2014 про надання послуг по прийманню та передачі нафтопродуктів.

18.07.2014 між позивачем та відповідачем укладений договір № М-15 про приймання та зберігання на митному складі згідно з яким позивач доручає, а відповідач приймає на себе зобовязання по наданню позивачу послуг, повязаних з прийомом і зберіганням товарів на МС (митний склад), проведення дозволених операцій з товарами позивача під митним контролем.

За умовами п.п. 4.2.1.1, 4.2.1.9 відповідач прийняв на себе зобовязання належним чином виконувати доручення позивача, а також забезпечувати схоронність товарів на МС з моменту їх прийому та до передачі товарів позивачу або передачі позивачем товарів покупцю (повернення із зберігання).

19.08.2014 між позивачем та відповідачем укладено Додаток № 1 до договору прийому та зберігання на митному складі № М-15 від 18.07.2014.

Відповідно до вказаного додатку до договору, відповідач зобовязався по розпорядженню (заявці) позивача здійснити відпуск (відвантаження) товару позивача автомобільним, водним і/або залізничним транспортом пункти призначення (порти, станції призначення), вказані позивачем у відповідну митному режимі при наявності дозволів митних органів і банка-заставодержателя (якщо товар в заставі банка).

На виконання умов вказаного договору позивачем передано на зберігання відповідачу 5 027 664 кг (або 5027.664 т) бензину та 17 940 630 кг або (17940.630 т) дизелю, про що свідчать видані останнім генеральні акти № 08/14 від 14.08.2014 та № 09/14 від 05.10.2014.

За твердження позивача, ним частково передано право власності на бензин та дизель до ОСОБА_1 Lirta Investment (UK) Limited (т.1 а.с. 74-82), та відповідно на зберіганні у відповідача залишилось 2318.764 т бензину та 12050.759 т дизелю.

25.12.2014 позивач направив до Миколаївської митниці запит з проханням надати інформацію про кількість бензину та дизелю позивача на зберіганні у режимі митного складу на потужностях відповідача.

У відповіді на запит позивача від 25.12.2014 № 319 представник Миколаївської митниці зазначив, що станом на 01.12.2014 пальне позивача відсутнє в повному обсязі, у зв'язку з їх поміщенням у інші митні режими.

27.01.2015 позивач звернувся до відповідача з письмовою вимогою, в якій вимагав негайного проведення відповідної інвентаризації.

У листі від 29.01.2015 № 44-01 відповідач не заперечував проти проведення інвентаризації із залученням інспектора Носенко В.І., при цьому у зазначеному листі було вказано, що за даними Миколаївської митниці станом на 01.01.2015 у базі даних органів доходів та зборів не міститься інформації про наявність бензину та дизелю позивача на митному складі відповідача. В результаті було узгоджено провести документальну перевірку руху Бензину та Дизелю позивача на митному складі відповідача.

На замовлення позивача інспектором компанії Spectis ОСОБА_7 складено "Звіт по інспекції ТОВ "МИКОНТ" від 30.01.2015, згідно з яким бензин та дизель відвантажувався без розпорядження позивача невідомим особам на підставі наступних документів та в наступні дати на підставі актів: № 4 27.10.2014 відвантажено 2318.764 т Бензину; № 1 06.10.2014 відвантажено 2180.102 т Дизелю; № 2 14.10.2014 відвантажено 2216.769 т Дизелю; № 3 20.10.2014 відвантажено 3415.022 т Дизелю; № 4 28.10.2014 відвантажено 3413.521 т Дизелю; № 5 29.10.2014 відвантажено 3520.495 т Дизелю; № 6 27.11.2014 відвантажено 1194.721 т Дизелю; № 7 27.11.2014 відвантажено 2000.00 т Дизелю.

Позивач також зазначав, що пальне в період його знаходження на складі відповідача знаходились у заставі Райффайзен Централ банк Остеррайх, на підставі укладеного 07.08.2009р. між ним та банком договору застави.

У своїх письмових поясненнях від 09.06.2016р.(т.5 а.с.173) позивачем спростовано факт знаходження спірного майна у заставі банку, та вказано, що спірні партії товарів не перебували у заставі Райффайзен Централ банк Остеррайх.

Позивач вважає, що протиправна поведінка відповідача, що виявилась у відвантажені бензину в кількості 2318.764 т та дизелю в кількості 15940,63 т , всупереч п. 4.2.1.1, п. 4.2.1.9 договору та п. 1 додатку № 1 від 19.08.2014 до договору без розпорядження позивача спричинила йому збитки в сумі 12847586,26 доларів США та 6042,69 Євро, що складаються з вартості втраченого бензину марки RON 95 10 РРМ, EN 228 у розмірі 2316630,73 доларів США, вартості втраченого дизельного палива з низьким вмістом сірки марки ULSD 10 РРМ у розмірі 10529362,73 доларів США + 3012,69 Євро, та витрат на послуги інспекторів у розмірі 1592,80 доларів США та 3030,00 Євро, які він просить стягнути з відповідача.

Суд вважає, що позовні вимоги є необґрунтованими та не підлягають задоволенню з огляду на наступне:

Стаття 11 Цивільного кодексу України передбачає однією з підстав виникнення цивільних прав та обовязків договір.

Підставою виникнення прав та обовязків сторін у даному спорі є договір № М-15 від 18.07.2014р. про приймання та зберігання на митному складі.

Вказаний договір, крім положень щодо зберігання товару, за змістом та правовою природою містить елементи угоди щодо надання послуг.

Приписом статті 936 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Статтею 942 вказаного кодексу на зберігача покладено обовязок вживати усіх заходів, встановлених договором, законом, іншими актами цивільного законодавства, для забезпечення схоронності речі.

Норми статті 950 Цивільного кодексу України встановлено, що за втрату (нестачу) або пошкодження речі, прийнятої на зберігання, зберігач відповідає на загальних підставах.

А частиною 1 ст. 951 Цивільного кодексу України передбачено обовязок зберігача відшкодувати збитки, завдані поклажодавцеві втратою (нестачею) або пошкодженням речі, відшкодовуються зберігачем:

1) у разі втрати (нестачі) речі -у розмірі її вартості;

2) у разі пошкодження речі -у розмірі суми, на яку знизилася її вартість.

Згідно із ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Підставою для притягнення особи до відповідальності у вигляді відшкодування шкоди є склад цивільного правопорушення, який складається з: протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи; шкоди, завданої такою поведінкою; причинного звязку між протиправною поведінкою і шкодою; вини особи, яка заподіяла шкоду, у вигляді умислу або необережності.

Відсутність одного із елементів складу цивільного правопорушення є підставою для звільнення особи від відповідальності у вигляді відшкодування збитків.

Отже, відповідальність у вигляді відшкодування збитків може бути покладено на особу за наявності в її діях складу цивільного правопорушення.

Суд не погоджується з доводами позивача щодо наявності протиправної поведінки відповідача, а саме порушення вимог п. 4.2.1.1, п. 4.2.1.9 договору зберігання від 18.07.2014р. та п. 1 Додатку № 1 від 19.08.2014р. до цього договору(відвантаження пального без розпорядження позивача).

Сторонами не заперечується, що на виконання договору № М-15 від 18.07.2014 передано на зберігання відповідачу 5 027 664 кг бензину та 17 940 630 кг дизелю( генеральні акти № 08/14 від 14.08.2014р. та № 09/14 від 05.10.2014р.)

Двосторонньою угодою(п. 4.1.1.14 договору зберігання) передбачено, що позивач розпоряджається пальним наступним шляхом:

оформлення Товарів у вільний обіг;

повернення не реалізованих Товарів;

передання права власності на Товар, що знаходиться в режимі митного складу, третій особі, яке уклало з виконавцем договір зберігання Товару на митному складі;

відправлення Товару в будь-яку третю країну (розмір винагороди виконавця в даному випадку визначається окремою угодою сторін до цього Договору;

здійсненням у відношенні Товару будь-яких інших дій, що дозволені Законами України.

Дата, коли замовник розпорядився Товаром, що поміщений у митний склад способом, зазначеним в абзаці першому цього пункту вважається датою повернення зі зберігання на митному складі.

Позивач стверджує, що розпорядився лише частиною товару, розміщеного на митному складі, шляхом його продажу ОСОБА_1 Lirta Investment (UK) Limited згідно контрактів № 169/14 від 10.01.2014 та № 305/14 від 15.09.2014р., про що свідчать акти передачі права власності на нафтопродукти:

№ 1/КGM-8/Бензин (Румунія) до контракту № 169/14 від 10.01.2014 на 1000,00т;

№ 2/КGM-8/Бензин (Румунія) до контракту № 169/14 від 10.01.2014 на 708,900т;

№ 3/КGM-8/Бензин (Румунія) до контракту № 169/14 від 10.01.2014 на 1000,00т;

№ 4/Дизель до контракту № 305/14 від 15.09.2014 на 1480,000т;

№ 5/Дизель до контракту № 305/14 від 15.09.2014 на 700,102т;

№ 6/Дизель до контракту № 305/14 від 15.09.2014 на 2216,769т;

№ 9/Дизель до контракту № 305/14 від 15.09.2014 на 673,000т;

№ 10/Дизель до контракту № 305/14 від 15.09.2014 на 370,000т;

№ 15/Дизель до контракту № 305/14 від 15.09.2014 на 450,000т,

Всього на 2708,900т Бензину, 5889,871т Дизелю.

Судом встановлено, що вказані доводи є необґрунтованими:

Відповідачем надані наступні акти передачі права власності нафтопродуктів від позивача до ОСОБА_1 Lirta Investment (UK) Limited:

№1/KMG-8/Бензин (Румунія) до контракту №169/14 від 10.01.2014 на 1000т;

№2/KMG-8/Бензин (Румунія) до контракту №169/14 від 10.01.2014 на 708,9т;

№3/KMG-8/Бензин (Румунія) до контракту №169/14 від 10.01.2014 на 1000т;

№4/KMG-8/Бензин (Румунія) до контракту №169/14 від 10.01.2014 на 2318,764т;

№1HR/Дизель до контракту №305/14 від 15.09.2014 на 2180,102т;

№2HR/Дизель до контракту №305/14 від 15.09.2014 на 2216,769т;

№3HR/Дизель до контракту №305/14 від 15.09.2014 на 3415,022т;

№4HR/Дизель до контракту №305/14 від 15.09.2014 3413,521т;

№5HR/Дизель до контракту №305/14 від 15.09.2014 на 3520,495т;

№6HR/Дизель до контракту №305/14 від 15.09.2014 на 1194,721т;

№7HR/Дизель до контракту №305/14 від 15.09.2014 на 2000т..

Всього на 5027,664т бензину, 17940,630т дизелю.

Таким чином, переданий на зберігання до митного складу товар у розумінні п. 4.1.1.14 договору № М-15 від 18.07.2014 повернуто в повному обсязі.

При цьому, суд вважає, що відповідач діяв саме за розпорядженням позивача щодо передачі права власності ОСОБА_1 Lirta Investment (UK) Limited у порядку, який був встановлений сторонами контракту.

Пункт 11.3. договору від 18.07.2014р. встановлює, що документи, передані з використанням факсимільного та електронного звязку, мають юридичну силу нарівні з оригіналами, що не звільняє сторони від наступної передачі оригіналів документів.

Судом встановлено та не заперечується сторонами, що документообіг щодо переміщення нафтопродуктів з митного складу здійснювався виключно засобами електронного зв'язку.

Відповідач надав наступні пояснення, щодо встановленої практики відносин сторін вразі передачі права власності на пальне:

позивач складає акт передачі права власності на нафтопродукти, підписує такий акт, ставить свою печатку та направляє на електронну адресу представника ОСОБА_1 Lirta Investment (UK) Limited ОСОБА_6.

ОСОБА_1 Lirta Investment (UK) Limited підписує такий акт, ставить свою печатку та направляє на електронну адресу відповідача (через свого представника ОСОБА_6).

Відповідач отримує в електронному вигляді акт передачі права власності та нафтопродукти, ставить відмітку про ознайомлення, після чого такий акт в зворотному порядку надходить через ОСОБА_1 Lirta Investment (UK) Limited на електронну адресу позивача.

Відповідач також повідомив, що всі акти про передачу права власності (й ті що визнаються позивачем і ті, що ним заперечуються) надходили з однієї електронної адреси ОСОБА_1 Lirta Investment (UK) Limited, мали всі необхідні реквізити. Жодного разу до нього не надходили від позивача чи ОСОБА_1 Lirta Investment (UK) Limited оригінали отриманих в електронному вигляді документів.

Позивач не заперечує існування вказаного відповідачем порядку переоформлення права власності на пальне за тим виключенням, що позивач направляв ОСОБА_1 Lirta Investment (UK) Limited комерційний інвойс (рахунок) на сплату відповідної партії товарів. Lirta Investment (UK) Limited оплачувала партію товарів за відповідним рахунком, після чого надавала позивачеві SWIFT-повідомлення у підтвердження платежу. Далі позивач друкував акт передачі права власності в своєму офісі в Москві, підписував його від імені уповноваженої особи, проставляв печатку та робив скан-копію вже підписаного акту. Скан-копія підписаного позивачем акту приймання-передачі направлялася Lirta Investment (UK) Limited на адресу електронної пошти у форматі PDF-файлу. Lirta Investment (UK) Limited, отримавши скан-копію акту приймання-передачі в форматі PDF-файлу, підписувала його та проставляла на акті печатку. Після цього, Lirta Investment (UK) Limited відправляла скан-копію підписаного (позивачем та нею) акту до відповідача на адресу електронної пошти.

Встановлена сторонами практика виконання зобов'язання за договором складського зберігання не відповідає умовам виконання зобов'язань, визначених укладеним між сторонами договором.

Разом з тим, суд вважає вказану зміну порядку виконання зобов'язання волевиявленням обох сторін.

Таким чином, відповідач правомірно розцінював отримання електронних копій актів передачі права власності на нафтопродукти як розпорядження (п.4.1.14. договору зберігання, п.1 Додатку №1 до договору від 18.07.2014р.) позивача належним йому майном, що передане на збереження, а саме переходу права власності на товар до ОСОБА_1 Lirta Investment (UK) Limited, яка в той же день розпоряджалась товаром шляхом відчуження його на користь ТОВ "Корнелія" та ПАТ "Закарпатнафтопродукт-Мукачево".

Однією з обставин неналежного виконання відповідачем зобов'язань складського зберігача, позивач зазначав переоформлення відповідачем товару, переданого ним на зберігання, на іншу особу, без відповідної вказівки банку-заставодержателя. У матеріалах справи знаходиться копія договору застави, укладеного позивачем з банком.

Доказів існування вказаної обставини(переоформлення відповідачем товару, переданого ним на зберігання, на іншу особу без відповідної вказівки банку-заставодержателя) позивачем не надано. У своїх письмових поясненнях від 09.06.2016р.(т.5 а.с.173) позивачем спростовано факт знаходження спірного майна у заставі банку та вказано, що спірні партії товарів не перебували у заставі Райффайзен Централ банк Остеррайх.

Все вище зазначене свідчить про належне, своєчасне виконання відповідачем його обовязку по зберіганню переданого йому майна по договору від 18.07.2014р. та його переоформленню за розпорядженням позивача про передачу права власності на нафтопродукти іншим особам.

Таким чином, судом встановлена відсутність як протиправної поведінки зі сторони відповідача, так і відсутність будь-якої шкоди, завданої ним позивачу.

Приймаючи до уваги приписи статті 651 Цивільного кодексу України відсутні підстави для розірвання договору в судовому порядку на вимогу позивача, оскільки факт істотного чи будь-якого порушення договору відповідачем судом не встановлено.

За таких обставин в задоволенні позову слід відмовити, судові витрати згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покласти на позивача.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, - суд

ВИРІШИВ:

1.В задоволенні позову відмовити.

2.Судові витрати покласти на позивача.

Рішення у відповідності зі ст.85 Господарського процесуального кодексу України набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Сторони, які беруть участь у справі, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення повністю або частково у порядку і строки встановлені ст.93 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Л.І.Васильєва