Рішення № 61479270, 15.09.2016, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.09.2016Справа №910/14716/16

Господарський суд міста Києва в складі:

головуючого судді Привалова А.І.

при секретарі Островській О.С.

розглянувши справу № 910/14716/16

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Дон-Термінал»;

до товариства з обмеженою відповідальністю «АМАРАНТ-АГРО»;

про стягнення 93 278,28 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Картавих С.М., довіреність № 1 від 25.07.2016р.;

від відповідача: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва звернулось товариство з обмеженою відповідальністю «Дон-Термінал» (надалі - позивач) з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «АМАРАНТ-АГРО» (надалі - відповідач) про стягнення 93 278,28 грн.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач в порушення умов укладеного між сторонами договору поставки № 19/11-13/01 СВ від 19.11.2013р. у визначений строк не розрахувався за одержаний товар, внаслідок чого виникла заборгованість у сумі 53 874,21 грн., за прострочення оплати якої нараховані 3218,44 грн. - 3% річних та 36 185,63 грн. інфляційних втрат.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.08.2016р. порушено провадження у справі № 910/14716/16 та призначено її розгляд на 15.09.2016р.

Присутній у судовому засіданні 15.09.2016р. представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, вимоги ухвали суду про порушення провадження у справі від 12.08.2016р. не виконав, письмовий відзив на позов не подав.

Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України. (п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»).

Згідно ст. 64 Господарського процесуального кодексу України, ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала направляється за адресою місцезнаходження сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

У відповідності до ст. 87 Господарського процесуального кодексу України, ухвалу про порушення провадження у справі від 12.08.2016р. було надіслано відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення на адресу, що зазначена в позовній заяві, та отримана останнім.

Оскільки про поважні причини неявки в судове засідання представника відповідача суд не повідомлений; клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило, тому суд вважає, що, у відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами, без участі представника відповідача, яких достатньо для винесення рішення по суті.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих позивачем, у нарадчій кімнаті.

Згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, після закінчення розгляду справи у судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

19.11.2013р. між позивачем (за договором - постачальник) та відповідачем (за договором - покупець) було укладено договір поставки № 19/11-13/01 СВ, у відповідності з п.п. 1.1. якого постачальник зобов'язується поставити, а покупець прийняти й оплатити відповідно до умов цього договору і додатків до нього технічні масла, мастила та ін. продукцію (далі - товар).

Відповідно до п.1.2 договору, ціна, кількість, асортимент і якість товару визначаються в товарних накладних, рахунках-фактурах та інших додатках до цього договору.

Ціна кожної позиції товару, що поставляється, визначається у відповідних Специфікаціях, рахунках-фактурах та інших документах, що є невід'ємними додатками до цього договору (п.3.1 договору).

Згідно з п.3.3 договору, загальна сума договору орієнтовно складає 300 000,00 грн. у тому числі ПДВ 20%.

Як встановлено судом, на виконання умов договору позивач за відповідними видатковими накладними, копії яких залучені до матеріалів справи, а оригінали було оглянуто в судовому засіданні, поставив відповідачу товар на загальну суму 118 172,85 грн.

Умовами п.6.1 договору встановлено, що покупець сплачує відповідні грошові суми на поточний рахунок постачальника, вказаний в рахунку на оплату, протягом 14 календарних днів від дати підпису видаткових накладних отримання товару, якщо додатковою письмовою угодою не буде передбачений інший порядок розрахунків.

В порушення взятих на себе зобов'язань відповідач лише частково оплатив отриманий товар на суму 64 298,64 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи довідками ПАТ «ВТБ БАНК» вих. № 1662/400-2 від 05.09.2016р. та ПАТ «СБЕРБАНК» за № 143/5/57-7 від 05.09.2016р.

Оскільки отриманий товар відповідач не оплатив у повному обсязі, позивач 19.07.2016р. рекомендованим листом, направив відповідачу вимогу б/н від 19.07.2016р. про сплату боргу в сумі 53 874,21 грн. Проте, відповідач вказану вимогу залишив без відповіді та задоволення.

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем за отриманий, згідно з видатковими накладними № ДТ-07/17-07 від 17.07.2014р. та № ДТ-08/11-11 від 11.08.2014р., товар становить 53 874,21 грн.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Дослідивши умови дилерського договору № 80/D від 01.01.2014р., судом встановлено, що даний договір має цивільно-правову природу договору поставки.

Згідно ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкт господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов і вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Приписами статті 33 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

На час розгляду спору в господарському суді відповідачем не заперечений факт отримання товару за представленими накладними та не надано доказів повної оплати або повернення переданого товару на суму 53 874,21 грн., відтак, позовна вимога про стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 53 874,21 грн. підлягає задоволенню.

Також, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань, позивач просить суд стягнути з відповідача 3218,44 грн. - 3% річних та 36 185,63 грн. інфляційних втрат, які розраховані за видатковими накладними № ДТ-07/17-07 від 17.07.2014р. та № ДТ-08/11-11 від 11.08.2014р. окремо.

Відповідно до положень ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, передбачене законом право кредитора вимагати сплати інфляційних та річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть якого полягає в отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Тобто, у разі неналежного виконання боржником грошового зобов'язання виникають нові додаткові зобов'язання, які тягнуть за собою втрату матеріального характеру.

Таким чином, оскільки вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат ґрунтується на законі (ст. 625 Цивільного кодексу України), а відповідач є таким що прострочив виконання грошового зобов'язання, тому позовні вимоги позивача в частині стягнення 3% річних у сумі 3218,44 грн. та 36 185,63 грн. інфляційних втрат підлягають задоволенню відповідно до розрахунку позивача, який судом перевірено та є арифметично вірним.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Крім того, позивач просить суд також стягнути з відповідача 4500,00 грн. витрат на оплату послуг адвоката.

Відповідно до ст. 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Судовими витратами є лише оплата тих послуг, які надаються адвокатами, що відповідають вимогам ст. 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» та здійснюють свою діяльність у організаційних формах, зазначених у ст.ст. 4, 13, 14, 15 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

Відповідно до частини першої ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Згідно з ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Як вбачається з матеріалів справи, між товариством з обмеженою відповідальністю «Дон-Термінал» та адвокатом Картавих С.М. укладено Договір№ 25/07 від 25.07.2016р., предметом якого є представлення інтересів ТОВ «Дон-Термінал» в Господарському суді міста Києва по справі про стягнення заборгованості з ТОВ «АМАРАНТ-АГРО» по договору від 19.11.2013р. № 19/11-13/01 СВ.

Відповідно до п. 3.1 вказаного договору встановлено, що вартість наданих юридичних послуг адвоката 4500,00 грн.

Платіжним дорученням № 3373 від 27.07.2016р. позивач сплатив на рахунок Картавих С.М. 4500,00 грн.

У матеріалах справи наявна копія свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 483 від 23.02.1994р., виданого Донецькою обласною кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури на ім'я Картавих Сергія Миколайовича. Інтереси позивача у даній справі представлялись адвокатом Картавих С.М.

Таким чином, враховуючи те, що позивачем підтверджено правовий статус адвоката, надано докази фактичного перерахування коштів адвокату на підставі договору, господарський суд дійшов висновку, що витрати, понесені ТОВ «Дон-Термінал», відповідають судовим витратам на оплату послуг адвоката в розумінні ст. 44 Господарського процесуального кодексу України, відтак підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача.

Керуючись ст.ст. 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «АМАРАНТ-АГРО» (01033, м. Київ, вул. Тарасівська, 4-А, оф. 7; код ЄДРПОУ 31949531) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Дон-Термінал» (61039, м. Харків, вул. Виконкомівська, 30; код ЄДРПОУ 33109845) суму основного боргу в розмірі 53 874 грн. 21 коп., 3% річних у сумі 3218 грн. 44 коп., 36 185 грн. 63 коп. - інфляційних втрат, витрати по сплаті судового збору в сумі 1399 грн. 17 коп. та витрати по оплаті послуг адвоката в сумі 4500 грн. Видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, оформленого відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення підписано: 20.09.2016р.

Суддя А.І. Привалов