Рішення № 61479203, 21.09.2016, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 20/64/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.09.2016 Справа № 908/2049/16

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Виробниче обєднання Словянський завод високовольтних ізоляторів (01103, м. Київ, вул. Драгомирова, 4, офіс 123; поштова адреса: 84105, Донецька область, м. Словянськ, вул. Краматорська, буд. 79)

до відповідача: Відкритого акціонерного товариства Запоріжжяобленерго (69035, м. Запоріжжя, вул. Сталеварів, буд. 14)

про стягнення суми 205993,68 грн.

Суддя Гандюкова Л.П.

Представники сторін:

Від позивача не зявився;

Від відповідача ОСОБА_1 (дов. № 43 від 31.12.2015 р.)

СУТЬ СПОРУ:

Заявлений позов про стягнення з відповідача на користь позивача суми 205993,68 грн., із яких: сума 144246,36 грн. основного боргу, інфляційні витрати - 55534,85 грн., 3% річних 6212,47 грн.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 04.08.2016 р. позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 908/2049/16, справі присвоєно номер провадження 20/64/16, справу призначено до розгляду на 22.08.2016 р. На підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи відкладався на 21.09.2016 р.

У судовому засіданні 21.09.2016 р. справу розглянуто, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Представник позивача в судові засідання не зявлявся. 16.09.2016 р. поштою до суду від позивача надійшло письмове клопотання (вих. № 14/08-69 від 12.09.2016 р.), згідно з яким просить розглянути справу за відсутністю позивача та прийняти рішення згідно законодавству України. Клопотання судом задоволено на підставі ст. 22 ГПК України.

Оскільки позивачем до початку розгляду спору по суті не було змінено ані підстав, ані предмету позову, заяви щодо зменшення/збільшення розміру позовних вимог від позивача до суду не надійшло, суд розглядає позовні вимоги, викладені в позовній заяві (вих. № 14/03-02 від 25.07.2016 р.). Позовні вимоги, згідно з позовною заявою, мотивовані невиконанням відповідачем умов договорів про закупівлю товарів №№ 730514, 740514 від 05.05.2014 р., внаслідок чого утворилась заборгованість у сумі 144246,36 грн. Відповідно до прохальної частини позовної заяви просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість на загальну суму 205993,68 грн., із яких: основний борг складає 144246,36 грн., інфляційні витрати 55534,85 грн., 3% річних 6212,47 грн. Позов обґрунтовано ст.ст. 16, 526, 625, 629, 692 ЦК України, ст.ст. 20, 193 ГК України.

У письмовому відзиві, який надійшов до суду 22.08.2016 р., відповідач фактично позов визнав, виклав клопотання про розстрочку виконання рішення суду строком на три місяці, починаючи з вересня по листопад 2016 р.

Суд визнав можливим розглянути справу на підставі ст. 75 ГПК України у відсутність позивача за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представника відповідача, суд

ВСТАНОВИВ:

05.05.2014 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю Виробниче обєднання Словянський завод високовольтних ізоляторів (постачальник за договором, позивач у справі) та Відкритим акціонерним товариством Запоріжжяобленерго (покупець за договором, відповідач у справі) було укладено договори про закупівлю товарів №№ 730514, 740514, умови яких є ідентичними.

Згідно з п. 1.1 договорів постачальник зобовязався передати у встановлений строк у власність покупця товар, зазначений у специфікації до договору (додаток № 1), а покупець прийняти та оплатити такий товар (п. 1.1).

Найменування товару, згідно з п. 1.2 договорів ізолятори електричні керамічні; арматура ізолювальна керамічна до електричних машин, устаткування чи приладдя «Ізолятори ІПУ» (договір № 730514), «Ізолятори ІОС» (договір № 740514) (далі товар). Номенклатура, асортимент, кількість, ціни та технічні (якісні) характеристики товару зазначені в специфікації до договорів (додаток № 1).

Товар має бути поставлений у травні-грудні 2014 р. (п. 5.1). Приймання-передача товару здійснюється за участю уповноважених представників покупця і постачальника. Перехід права власності від постачальника до покупця відбувається після підписання накладних обома сторонами. Датою поставки заявленої партії товару є дата підписання акту приймання-передачі товару (видаткової накладної) обома сторонами (п. 5.3).

Ціна договору № 730514 становить 66150,00 грн. з ПДВ (п. 3.1). Ціна договору № 740514 становить 186140,28 грн. з ПДВ (п. 3.1).

Відповідно до п. 4.1 договорів розрахунки за поставлений товар здійснюються покупцем шляхом поетапної оплати за фактом постачання партії товару з відстрочкою платежу до 180 календарних днів на підставі виставленого рахунку-фактури за кожну партію товару.

Пунктом 10.1 сторони визначили, що договори набирають чинності з дати його підписання сторонами і діють до 31.12.2014 р.

До договорів №№ 730514, 740514 сторони підписали специфікацію, в якій зазначено найменування товару (ізолятори), кількість, ціна без ПДВ, ціна з ПДВ, сума без ПДВ, сума з ПДВ (66150,00 грн. за договором № 730514; 186140,28 грн. за договором № 740514).

У підтвердження факту виконання своїх зобовязань за договором № 730514 позивачем надано видаткову накладну № 000000810 від 21.08.2014 р. на суму 66150,00 грн. У підтвердження факту виконання своїх зобовязань за договором № 740514 позивачем надано видаткові накладні: № 000000811 від 21.08.2014 р. на суму 21825,00 грн., № 000000812 від 21.08.2014 р. на суму 56271,36 грн. Усього за переліченими видатковими накладними позивач передав відповідачу товар на загальну суму 66150,00 грн. за договором № 730514 та на загальну суму 78096,36 грн. за договором № 740514. За обома договорами відповідачеві був переданий товар на загальну суму 144246,36 грн. Товар за даними накладними отриманий представником відповідача згідно з довіреністю № 578 від 20.08.2014 р. Позивачем за договором № 730514 був виставлений відповідачу рахунок-фактура № 3/0000756 від 20.08.2014 р. на суму 66150,00 грн., за договором № 740514 рахунок-фактура № 3/0000755 від 20.08.2014 р. на суму 78096,36 грн.

Позивач направив відповідачу претензії (вих. № 14/02-04 від 27.08.2015 р., вих. № 14/02-07 від 22.12.2015 р., вих. № 14/02-05 від 17.06.2016 р.) на суму 144246,36 грн. У письмовій відповіді на претензію № 14/02-05 від 17.06.2016 р. відповідач запропонував позивачу розглянути питання щодо розстрочення оплати поставленого товару терміном на 6 місяців, починаючи з серпня 2016 р., просив укласти договір реструктуризації.

Згідно з усними поясненнями представника відповідача, договір реструктуризації з позивачем укладений не був, відповідач оплату за отриманий товар взагалі не здійснював.

Згідно з положеннями ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших правових актів, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтями 11, 509 ЦК України встановлено, що підставою виникнення цивільних прав і обовязків (зобовязань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору є договір.

За приписами ст. 629 ЦК України договір є обовязковим для виконання сторонами.

Строком договору, відповідно до ст. 631 ЦК, є час протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обовязки відповідно до договору.

Правовідносини сторін врегульовано договором купівлі-продажу.

Згідно зі ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому (ст. 656 ЦК України).

Відповідно до ст. 691 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобовязанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Приписами ст. 692 ЦК України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно з ч. 1 ст. 694 ЦК договором купівлі-продажу може бути передбачений продаж товару в кредит з відстроченням або з розстроченням платежу.

Відповідно до п. 6.1.1 договорів відповідач зобовязався своєчасно та в повному обсязі сплачувати за поставлений товар.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем за умовами договорів про закупівлю товарів №№ 730514, 740514 від 05.05.2014 р. був поставлений відповідачу товар на загальну суму 144246,36 грн.

Задовольняючи позов у частині стягнення основної суми боргу, суд бере до уваги, що факт передачі відповідачу товару підтверджується підписаними двома сторонами видатковими накладними. Відповідач укладення договорів №№ 730514, 740514 не заперечив, отримання товару за видатковими накладними, які покладено в підставу позову, на суму 144246,36 грн. підтвердив.

Позовна вимога про стягнення суми основного боргу в розмірі 144246,36 грн. є обґрунтованою, доведеною, основаною на законі, підлягає задоволенню.

Позивачем також заявлена вимога про стягнення з відповідача на його користь на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України суми 6212,47 грн. 3% річних, нарахованих за період із 18.02.2015 р. по 25.07.2016 р. включно, та суми 55534,85 грн. інфляційних витрат, нарахованих за період із березня 2015 р. по липень 2016 р.

Частиною 2 статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Факт порушення відповідачем термінів розрахунків є доведеним. Вимога про стягнення 3% річних та інфляційних заявлена обґрунтовано.

Перевіривши за допомогою інформаційної системи «Законодавство» розрахунок 3% річних, здійснений позивачем, судом встановлено, що позивачем допущено арифметичні помилки, а саме: при розрахунку не враховано кількість днів у 2016 році 366. Таким чином, до стягнення з відповідача належить сума 6205,77 грн. 3% річних за заявлений позивачем загальний період.

У п. 1.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 р. № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобовязань» розяснено, що індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Позивач у позовній заяві зазначив про нарахування інфляційних витрат за період з березня 2015 р. по липень 2016 р. Разом з тим, як вбачається з розрахунку, фактично нараховані витрати від інфляції за період з березня 2015 р. по червень 2016 р. включно.

Перевіривши розрахунок інфляційних витрат, судом встановлено, що за період з березня 2015 р. по червень 2016 р. включно сума інфляційних витрат становить 55592,63 грн. Враховуючи приписи ст.ст. 22, 83 ГПК України, суд не виходить за межі позовних вимог, з відповідача на користь позивача стягується сума 55534,85 грн. інфляційних витрат.

На підставі викладеного, позов у цілому задовольняється частково.

У письмовому відзиві, який надійшов до суду 22.08.2016 р., відповідач виклав клопотання про розстрочення виконання рішення суду по справі щодо стягнення з ВАТ «Запоріжжяобленерго» на користь позивача заборгованості в сумі 144246,36 грн. основного боргу, 55534,85 грн. витрат від інфляції, 6212,47 грн. 3% річних, 3089,91 грн. судового збору, а всього 209083,59 грн. за договорами про закупівлю товарів №№ 730514, 740514 від 05.05.2014 р. строком на три місяці, починаючи з вересня 2016 р. по листопад 2016 р.

У судовому засіданні 21.09.2016 р. представник відповідача підтримав заявлене клопотання, просив його задовольнити.

Клопотання про розстрочку мотивовано тим, що протягом 2014-2016 р.р. відповідач знаходиться в тяжкому фінансовому становищі, що, як наслідок, ускладнило виконання ним зобовязань за договорами. Розмір збитків товариства за 1 півріччя 2016 р. складає 2402 млн.грн. Прострочення оплати за поставлені позивачем відповідачу ТМЦ обумовлено несвоєчасністю оплати споживачами вартості спожитої електроенергії. Перерахування коштів здійснюється виключно на підставі алгоритму і лише ним визначається частка коштів, наявних на поточному рахунку з спеціальним режимом використання, і які можуть бути використані для розрахунків із контрагентами, в т.ч. і з позивачем. Постановами НКРЕКП встановлений нульовий відсоток відрахувань коштів ВАТ «Запоріжжяобленерго». Відповідач має податковий борг з ПДВ та податку на прибуток у розмірі 50913183,64 грн. Дебіторська заборгованість споживачів за використану електроенергію станом на 01.08.2016 р. складає 1133408,0 тис.грн.

Статтею 83 Господарського процесуального кодексу України передбачено право господарського суду, приймаючи рішення, відстрочити або розстрочити виконання рішення.

У постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 р. № 9 Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України, розяснено, що розстрочка означає виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частки також повинні визначатись господарським судом. При цьому слід мати на увазі, що розстрочка можлива при виконанні рішення, яке стосується предметів, що діляться (гроші, майно, не визначене індивідуальними ознаками; декілька індивідуально визначених речей тощо). Підставою для розстрочки виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. Вирішуючи питання про розстрочку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

На підставі ст.83 ГПК України, розглянувши клопотання відповідача про розстрочення виконання рішення, суд вважає його обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню частково. При цьому суд бере до уваги інтереси обох сторін, викладені відповідачем у клопотанні обставини, специфіку діяльності відповідача, його тяжкий фінансовий стан, що підтверджується, зокрема, балансом (звітом про фінансовий стан) на 30.06.2016р., звітом про фінансові результати (звіт про сукупний дохід) за 1 півріччя 2016р.) та іншими долученими до клопотання доказами.

На підставі викладеного, суд частково задовольняє клопотання про розстрочку виконання рішення суду, вважає можливим розстрочити на два місяці, оскільки рішення приймається 21.09.2016р. та з урахуванням строку набрання законної сили.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судовий збір покладається на відповідача повністю, оскільки спір виник внаслідок його неправильних дій.

Керуючись ст.ст. 22, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства Запоріжжяобленерго (69035, м. Запоріжжя, вул. Сталеварів, буд. 14, код 00130926) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Виробниче обєднання Словянський завод високовольтних ізоляторів (01103, м. Київ, вул. Драгомирова, 4, офіс 123; поштова адреса: 84105, Донецька область, м. Словянськ, вул. Краматорська, буд. 79, код 36368912) суму 144246 (сто сорок чотири тисячі двісті сорок шість) грн. 36 коп. основного боргу, інфляційні витрати - 55534 (пятдесят пять тисяч пятсот тридцять чотири) грн. 85 коп., 3% річних 6205 (шість тисяч двісті пять) грн.77 коп., судовий збір 3089 (три тисячі вісімдесят девять) грн. 91 коп., всього 209 076 (двісті девять тисяч сімдесят шість) грн.. 89 коп.

Розстрочити виконання рішення суду на два місяця, шляхом сплати до 31.10.2016 р. суми 104 538 (сто чотири тисячі пятсот тридцять вісім) грн. 45 коп., до 30.11.2016 р. суми 104 538 (сто чотири тисячі пятсот тридцять вісім) грн. 44 коп. Видати наказ.

В іншій частині позову відмовити.

Повне рішення складено 21 вересня 2016 р.

Суддя Л.П. Гандюкова

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів, а на ухвалу місцевого господарського суду - протягом п'яти днів з дня їх оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання повного рішення.