Ухвала суду № 61479192, 20.09.2016, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 33/64/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

про припинення провадження у справі

20.09.2016 справа № 908/2168/16

за позовом: Державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом в особі Відокремленого підрозділу Рівненська атомна електрична станція (34400, Рівненська область, м. Вараш)

до відповідача: Колективного сільськогосподарського підприємства Тепличний комбінат (71500, Запорізька обл., м. Енергодар, вул. Комунальна, 1)

про стягнення 23 773,55 грн.,

Суддя Мірошниченко М.В.

Секретар судового засідання Хилько Ю.І.

За участю представників сторін:

від позивача : не зявився;

від відповідача: не зявився;

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом в особі Відокремленого підрозділу Рівненська атомна електрична станція, м. Вараш Рівненської області звернулося в господарський суд Запорізької області із позовною заявою про стягнення з Колективного сільськогосподарського підприємства Тепличний комбінат, м. Енергодар Запорізької області суми 23773,55 грн., з яких: пеня в розмірі 21599,26 грн. та 3% річних в розмірі 2174,29 грн.

В якості підстави позову, позивачем зазначено, що на виконання умов укладеного між сторонами договору про постачання теплової енергії в гарячій воді № 30-ТЕ від 01.04.2013р., у березні 2016 р., позивач відпустив відповідачу теплову енергію на суму 508436,88 грн. та у квітні 2016 р. на суму 259957,82 грн. Згідно Додаткової угоди № 2 від 28.04.2016 р., відповідач прийняв на себе зобовязання здійснити погашення заборгованості за березень 2016 р. у сумі 508436,88 грн. у строк до 31.05.2016 р. Проте, погашення заборгованості за березень-квітень 2016 р. було здійснено відповідачем лише 30.06.2016 р. Порушення грошового зобовязання потягло за собою нарахування санкцій, передбачених п. 7.4 Договору та ст. 625 ЦК України. Посилаючись на приписи статей 509, 526, 530, 551, 625 ЦК України, ст.ст. 230, 231, 232 ГК України, позивач просив позов задовольнити.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 18.08.2016 р. порушено провадження у справі № 908/2168/16, розгляд якої призначено на 20.09.2016 р.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 12.09.2016 р. було відмовлено у задоволенні клопотання Державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом в особі Відокремленого підрозділу Рівненська атомна електрична станція, м. Вараш Рівненської області, про проведення судового засідання 20.09.2016 р. о 09 год. 30 хв. по справі № 908/2168/16. в режимі відеоконференції.

Позивач свого представника в судове засідання 20.09.2016 р. не направив, натомість, надіслав письмове клопотання (вих. № 001-15/7658 від 13.09.2016 р.), в якому посилаючись на те, що 08.09.2016 р. відповідач перерахував позивачу суму 23773,55 грн., просить провадження по даній справі припинити у звязку із відсутністю предмету спору, а також, просить повернуту сплачену ним суму судового збору.

Відповідач вимоги суду, викладені в ухвалі від 18.08.2016р., щодо надання письмового відзиву та витребуваних судом документів не виконав, процесуальним правом на участь представника в судовому засіданні не скористався, про причини неявки суд не повідомив.

Відповідно до підпункту 3.9.1 постанови Пленуму ВГСУ від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог ч. 1 ст. 64 та ст. 87 ГПК України.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

В даному випадку, ухвала господарського суду від 18.08.2016 р. про порушення провадження у справі та призначення її до розгляду на 20.09.2016 р., була направлена судом на адресу місцезнаходження відповідача: 71500, Запорізька обл., м. Енергодар, вул. Комунальна, 1, яка співпадає із місцезнаходженням відповідача, визначеним у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб підприємців.

Крім того, згідно долученого до матеріалів справи Повідомлення про вручення поштового відправлення, ухвала суду від 18.08.2016 р. була вручена уповноваженому представнику відповідача 31.08.2016 р.

Тобто, про час та місце судового розгляду даної справи відповідач був повідомлений належним чином.

Відповідно до п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Стаття 75 ГПК України дозволяє суду розглянути спір за наявними у справі матеріалами, у випадку, якщо відзив на позов та витребувані судом документи не надані.

Враховуючи достатність матеріалів справи для розгляду позовної заяви, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представників сторін.

В судовому засіданні 20.09.2016 р. винесено ухвалу про припинення провадження у справі.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи, суд вважає, що провадження по даній справі, підлягає припиненню на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України у звязку із відсутністю предмета спору.

Так, матеріали справи свідчать, що 01.04.2013 р. між позивачем (Теплопостачальною організацією) та відповідачем (Споживачем) було укладено договір № 30-ТЕ про постачання теплової енергії в гарячій воді (надалі Договір), за умовами якого, Теплопостачальна організація зобовязалась постачати Споживачу теплову енергію в гарячій воді, а Споживач зобовязався оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами в терміни, передбачені цим Договором.

Відповідно до п. 5.1 Договору облік споживання теплової енергії проводиться за показниками повірених у встановленому порядку приладами комерційного обліку, встановлених Споживачем, розташованими на межі балансової належності Сторін.

Згідно із п. 6.1 Договору розрахунковим періодом є календарний місяць.

За умовами п. 6.2 Договору розрахунки за спожиту теплову енергію здійснюються Споживачем по факту спожитої теплової енергії на підставі оформлених двосторонніх актів про постачання теплової енергії відповідно до діючого в звітний період тарифу на теплову енергію.

Пунктом 6.6 Договору встановлено, що оплата за спожиту теплову енергію повинна бути здійснена Споживачем згідно графіку проведення розрахунків за послугу з постачання теплової енергії.

За порушення строків виконання грошового зобовязання зі Споживача стягується пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період прострочення, вартості теплової енергії, з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі 7% вказаної вартості.

Згідно Рахунку № СП000324-тв від 31.03.2016 р., у березні 2016 р. відповідачем було спожито теплової енергії на суму 508436,88 грн.

Згідно Рахунку № СП000426-тв від 30.04.2016 р., у квітні 2016 р. відповідачем було спожито теплової енергії на суму 259957,82 грн.

28.04.2016 р. між позивачем та відповідачем було укладено Додаткову угоду № 2 до Договору, згідно якої, Сторонами підтверджено, що станом на дату підписання даної Додаткової угоди, Споживач має грошове зобовязання перед Теплопостачальною організацією в частині оплати за спожиту у березні 2016 р. теплову енергію згідно Договору № 30-ТЕ від 01.04.2013 р. в сумі 508436,88 грн. Сторони погодили, що Споживач повинен виконати зазначене грошове зобовязання перед Теплопостачальною організацією в термін до 31.05.2016 р.

Як зазначено в позовній заяві, погашення заборгованості за отриману теплову енергію у березні-квітні 2016 р., було здійснено відповідачем 30.06.2016 р.

02.07.2016 р. позивач надіслав відповідачу ОСОБА_1 за вих. № 001-15/5463 з вимогою протягом 10 календарних днів з моменту отримання ОСОБА_1 сплатити нараховану йому суму пені та 3% річних.

Вимога позивача була залишена відповідачем без задоволення.

Внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобовязань за Договором щодо оплати отриманої теплової енергії, останньому нарахувано санкції, передбачені п. 7.4 Договору та ст. 625 ЦК України.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини... Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Аналогічні положення містить ст. 174 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні приписи містить ст. 193 Господарського кодексу України.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як підтверджено матеріалами справи, правовідносини між позивачем та відповідачем у спірний період були врегульовані укладеним між ними Договором № 30-ТЕ від 01.04.2013 р., за умовами якого позивач зобовязався постачати відповідачу теплову енергію в гарячій воді, а відповідач приймати та сплачувати її вартість.

Згідно з приписами п. 7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

При цьому, пунктом 2 ст. 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Долучені до матеріалів справи Рахунки: № СП000324-тв від 31.03.2016 р. та № СП000426-тв від 30.04.2016 р., свідчать, що у березні 2016 р. відповідачем було спожито теплової енергії на суму 508436,88 грн., а у квітні 2016 р. - на суму 259957,82 грн.

Статтею 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За умовами пункту 6.6 Договору оплата за спожиту теплову енергію повинна бути здійснена Споживачем згідно графіку проведення розрахунків за послугу з постачання теплової енергії.

Додатковою угодою № 2 від 28.04.2016 р. до Договору, Сторонами узгоджено, що Споживач (відповідач), в термін до 31.05.2016 р., повинен виконати грошове зобовязання перед Теплопостачальною організацією, в частині оплати за спожиту у березні 2016 р. теплову енергію згідно Договору № 30-ТЕ від 01.04.2013 р. в сумі 508436,88 грн.

Відповідач свої зобовязання щодо оплати отриманої теплової енергії у березні-квітні 2016 р., виконав, але не своєчасно.

З огляду на неналежне виконання відповідачем договірних зобовязань щодо своєчасної оплати отриманої ним теплової енергії, суд вважає вимоги позивача про стягнення з відповідача пені, нарахування якої передбачено умовами п. 7.4 Договору та 3% річних, нарахування яких передбачено ст. 625 ЦК України, правомірними.

Разом з тим, після порушення провадження у даній справі, яке відбулось 18.08.2016р., відповідач в повному обсязі сплатив суму 23773,55 грн. (пеня в розмірі 21599,26 грн. + 3% річних в розмірі 2174,29 грн.), що підтверджується банківською випискою від 08.09.2016 р.

Відповідно до приписів п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

За таких обставин, провадження по справі слід припинити на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України у звязку із відсутністю предмету спору.

Відповідно до частини 3 статті 80 ГПК України про припинення провадження у справі виноситься ухвала, в якій мають бути вирішені питання про розподіл між сторонами господарських витрат, про повернення судового збору з бюджету, а також можуть бути розв'язані питання про стягнення штрафів, передбачених у пунктах 4 і 5 частини другої статті 83 цього Кодексу.

Правові засади справляння судового збору, платників, обєкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору врегульовано Законом України Про судовий збір.

Так, частиною 1 статті 7 вказаного Закону (в редакції Закону № 484-VIII від 22.05.2015р.) встановлено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі: 1) зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом; 2) повернення заяви або скарги; 3) відмови у відкритті провадження у справі в суді першої інстанції, апеляційного та касаційного провадження у справі; 4) залишення заяви або скарги без розгляду (крім випадків, якщо такі заяви або скарги залишені без розгляду у звязку з повторним неприбуттям або залишенням позивачем судового засідання без поважних причин та неподання заяви про розгляд справи за його відсутності, або неподання позивачем витребуваних судом матеріалів, або за його заявою (клопотанням); 5) закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у звязку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Оскільки до ст. 7 Закону України Про судовий збір були внесені відповідні зміни (щодо необхідності повернення судового збору в разі припинення судом провадження у справі), тому слід клопотання позивача про повернення судового збору задовольнити, видати ухвалу про повернення суми 1378,00 грн. судового збору, сплаченого платіжним дорученням № 1708 від 08.08.2016 р.

Керуючись ст.ст. 49, 75, п. 1-1 ч. 1 ст. 80, ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Провадження у справі № 908/2168/16 за вимогами про стягнення суми пені в розмірі 21599,26 грн. та суми 3% річних в розмірі 2174,29 грн. (всього в сумі 23773,55грн.), припинити.

Видати ухвалу про повернення Державному підприємству Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом в особі Відокремленого підрозділу Рівненська атомна електрична станція, м. Вараш Рівненської області суми 1378,00 грн. судового збору, сплаченого платіжним дорученням № 1708 від 08.08.2016 р.

Суддя М.В. Мірошниченко