Постанова № 61479156, 20.09.2016, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.09.2016 року Справа № 904/9087/15

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Дарміна М.О. (доповідач)

суддів: Іванов О.Г., Чус О.В.

при секретарі судового засідання: Логвіненко І.Г.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 , довіреність№6 від 07.04.2016 р.;

від відповідача: ОСОБА_2 , довіреністьб/н від 19.09.2016 р.;

від відповідача: ОСОБА_3 директор, паспорт серія АЕ №514183 від 17.02.1997 р.;

третя особа в судове засідання не з`явилась, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сітісервіс - КР" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 22.12.2015р. у справі № 904/9087/15

за позовом Комунального підприємства теплових мереж "Криворіжтепломережа", м. Кривий Ріг , Дніпропетровська область

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сітісервіс - КР", м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача - Управління благоустрою та житлової політики Криворізької міської ради, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область

про стягнення заборгованості у сумі 816 862, 67 грн. за договором на поставку теплової енергії

ВСТАНОВИВ:

Стислий виклад суті рішення місцевого господарського суду:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 22.12.2015р. (суддя Назаренко Н.Г.) позов задоволено, стягнуто з ТОВ "Сітісервіс-КР" заборгованості за спожиту теплову енергію у розмірі 557 818, 97 грн., 132 670, 71 грн. пені, 8 808,67 грн. 3 % річних, 117 564,32 грн. інфляційних втрат, 12 252, 95 грн. витрат по сплаті судового збору.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 17.03.2016р. (судді: Джихур О.В. головуючий, ОСОБА_4, ОСОБА_5К.) скасовано рішення місцевого господарського суду, визнано недійсним договір №11297 на постачання теплової енергії для потреб опалення, вентиляції, гарячого водопостачання і пари від 04.09.2014, укладений між КПТМ "Криворіжтепломережа" та ТОВ "Сітісервіс - КР". В задоволенні позову відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 17.05.2016р. (головуючий суддя Самусенко С., Картере В., Барицька Т.) скасовано постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 17.03.2016р., справу направлено на новий розгляд до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Підстави з яких порушено питання про перегляд рішення:

Не погодившись з рішенням місцевого господарського суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на його необгрунтованість та безпідставність, на неповне зясування судом обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, просить рішення господарського суду скасувати та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову повністю.

Скаржник вважає, що лише чинний, дійсний договір, укладений у відповідності до приписів законодавства породжує певні юридичні наслідки, при цьому посилається на ст. ст. 3, 11, 14, 202, 203, 215, 229 Цивільного кодексу України, однак, договір №11297 від 04.09.2014 року на постачання теплової енергії для потреб опалення, вентиляції, гарячого водопостачання і пари був укладений під дією помилки (яка розяснена в п. 3.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №11 від 29.05.2013 року "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними")).

Апелянт, посилачись ст.1, ч.4 ст.19, ст.24 Закону України "Про теплопостачання", Правил користування тепловою енергією, затвердженими Постановою КМ України № 1198 від 03.10.2017р., п. 2 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою КМ України № 630 від 21.07.2015р., вважає, що відповідач не є споживачем послуг позивача і не має права на укладання такого договору, отже не зобовязаний виконувати обовязки покладені на споживача Законом.

Після помилкового підписання договору відповідач одразу повідомив позивача про ці обставини листами від 18.11.2014р., від 26.12.2014р., від 30.01.2015р. та повідомив про необхідність розірвання помилково укладеного договору. Крім того, відповідач звернув увагу позивача на те, що помилково підписаний договір не відповідає умовам Типового Договору, посилаючись на ст. 179 Господарського кодексу України та постанову КМ України № 630 від 21.06.2015р. Позивач надав відповідь лише 09.02.2015р., якою погодився розірвати договір, але у звязку з труднощами, які виникли у позивача із відкриттям рахунків безпосереднім споживачам послуг мешканців гуртожитків, просив надати інформацію для усунення цих перешкод. Листом від 16.02.2015р. необхідна інформація була надана позивачу.

На думку апелянта, місцевий господарський суд не надав належної оцінки вказаним листам та невідповідності укладеного договору умовам Типового Договору, не проаналізувавши їх. На підставі ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобовязання, що не відповідає вимогам закону може бути на вимогу однієї з сторін визнано судом недійсним повністю або в частині. В матеріалах справи відсутні належні докази (первинні бухгалтерські документи, які свідчили б про наявність господарської операції поставку товару), що підтверджують отримання послуг відповідачем, тому відповідач не отримував жодних послуг від позивача.

Щодо стягнення 3% річних, пені та інфляційних втрат, відповідач вважає, що ці вимоги є похідними від вимоги щодо сплати основного боргу, оскільки порушення зобовязань є підставою для застосування господарських санкцій. Апелянт стверджує, що позивач покладає на відповідача обовязок з передачі теплової енергії, чим порушує норми чинного Законодавства, визначаючи самостійно відповідача виконавцем таких послуг.

Відповідно до ст. ст. 1, 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» чітко розмежовано поняття споживача, виконавця житлово-комунальної послуги та управителя. Таким чином, відповідач надає дві послуги: управління будинком та утримання будинків та прибудинкових територій (перелік другої послуги визначено рішенням Виконавчого комітету Криворізької міської ради). Таким чином, виконавцем послуг з централізованого постачання гарячої води є позивач, а не відповідач (п.1.2 Порядку визначення виконавця житлово-комунальних послуг, затвердженого Наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства № 60 від 25.04.2015р.).

Доводи, викладені у відзиві на апеляційну скаргу:

У відзиві на апеляційну скаргу позивач не погоджується з апеляційною скаргою, вважає оскаржуване рішення законним, прийнятим з додержанням норм матеріального та процесуального права, просить залишити його без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

Позивач зазначає, що до спірних правовідносин місцевий господарський суд вірно застосував ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» якою визначено, що особливими учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є балансоутримувач та управитель, які залежно від цивільно-правових угод можуть бути споживачами, виконавцем або виробником. Також господарський суд правомірно послався ч.3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» та ст. 25 цього Закону. В даному випадку відповідач визнаний управителем, що підтверджується рішенням Криворізької міської ради «Про затвердження положення про Управління благоустрою та житлової політики виконкому міської ради» № 2309 від 27.11.2013р.

Позивач вважає, що відповідачем не доведено наявності обставин, які б свідчили про вчинення спірного правочину під впливом помилки, а також факту порушення його прав при укладанні договору. (а.с. 191, т.1)

Позивач зазначив, що згідно таблиці 2, яка є невідємною частиною договору, обєктами тепло споживання є гуртожитки по вул. Кармелюка, 3, вул. Переяславській, 18 та по пр. Південний, 19 у м. Кривий Ріг. Однак, в Дислокації № 1 до Договору № 11 від 12.03.2014р. відсутні вищезазначені гуртожитки. Тобто, саме через відсутність договірних відносин по окремим обєктам, 04.09.2014р. було укладено договір № 11297. Таким чином відповідач є споживачем послуг позивача та мав правові підстави на укладання договору № 11297. (а.с.8-10, т.2)

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 31.05.2016 року апеляцыйну скаргу прийнято до провадження та призначено в судове засідання на 18.07.2016р. колегією суддів у складі: головуючий суддя Дармін М.О. (доповідач), судді: Березкіна О.В., Чус О.В.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 18.07.2016р. продовжено строк розгляду спору на п'ятнадцять днів.

У судовому засіданні 18.07.2016р. оголошено перерву до 01.08.2016р.

У судовому засіданні 01.08.2016р. оголошено перерву до 08.08.2016р.

Розпорядженням керівника апарату Дніпропетровського апеляційного господарського суду №922/16 від 08.08.2016р. призначено проведення автоматичної зміни складу колегії суддів у зв'язку з перебуванням у відпустці судді Березкіної О.В.

Відповідно до Протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 08.08.2016р. визначено новий склад колегії суддів: головуючий суддя Дармін М.О. (доповідач), судді Іванов О.Г., Чус О.В.

У судовому засіданні 08.08.2016р. оголошено перерву до 20.09.2016р.

У судовому засіданні 20.09.2016р. оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Обставини справи встановлені апеляційною інстанцією:

04.09.2014р. між Комунальним підприємством теплових мереж "Криворіжтепломережа" (далі - постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Сітісервіс-КР» (далі споживач, відповідач) укладено договір № 11297 на постачання теплової енергії для потреб опалення, вентиляції, гарячого водопостачання і пару (далі - договір).

Позивач свої зобов'язання по договору виконав в повному обсязі, що підтверджується виставленими на оплату рахункамифактури, копії яких знаходяться в .матеріалах справи (а.с.18-24).

Відповідач виставлені рахунки за спожиту теплову енергію своєчасно та в повному обсязі не оплатив, на підставі чого у нього виникла заборгованість у сумі 557 818,97 грн., що і стало причиною спору.

Мотиви з яких суд апеляційної інстанції виходив:

Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставин справи, застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті ним рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне:

В силу ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов укладеного договору.

Відповідно до вимог ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до вимог ст. 610 ЦК України, невиконання зобов'язання або його виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання, є порушенням зобов'язання.

Відповідно до п. 1.1. умов договору № 11297, постачальник відпускає споживачу теплову енергію в гарячій воді на потреби опалення, вентиляції, гарячого водопостачання та у вигляді пари на технологічні потреби, а споживач сплачує за отриману теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) у строки, передбачені цим договором.

Постачальник відпускає споживачеві теплову енергію на об'єкти, вказані в таблиці №2 згідно з встановленим планом теплоспоживання з 01.02.2014р. по 01.02.2015р. (див. таблиця №1 та № 2, та акт межі розподілу, як невідємної частини договору).

Враховуючи, що на обєкти, які обслуговує ТОВ «Сітісервіс КР» - гуртожитки по вул. Кармелюка №, вул. Переявлавський 18 по пр. Південий , 19 м.Кривий Ріг відсутні договірні відносини по окремих обєктах 4.09.2014р. і укладено договір № 11297.

Оплата проводиться з моменту зазначеного періоду дії договору (п.1.3. Договору).

Облік споживання теплової енергії здійснюється згідно приладів обліку або розрахунковим способом у разі їх відсутності (п.2.1 договору).

Пунктом 2.4. договору встановлено, що щомісячно, в строк до 25 числа, споживач, який має прилад обліку, інформує постачальника про фактичне споживання теплової енергії з наступним складанням акту.

Відповідно до п.3.1. договору оплата за відпущену теплову енергію проводиться Споживачем щомісяця, самостійно, в грошовій формі, або іншими формами розрахунку за погодженням сторін до 20-го числа місяця, наступного за розрахунковим.

Споживач здійснює передплату у грошовій формі, у розмірі планового місячного споживання у термін до 20 числа кожного місяця (п. 3.5. Договору).

Згідно з п.6.1. договору, цей договір діє з 01.02.2014р. по 01.02.2015р. і вважається щороку продовженим, якщо за місяць до закінчення терміну не надійде заява однієї зі сторін про відмову від цього договору або від його перегляду. При заяві однієї із сторін про розірвання договору за один місяць і відсутності заборгованості споживача перед постачальником договір може бути, розірваний. При наявності заборгованості за споживачем, нарахування по договору закінчуються, а договір не розривається до повного погашення заборгованості.

Зобов'язання по договору в частині виставлення рахунківфактур на оплату, копії яких знаходяться в матеріалах справи (а.с.18-24) позивачем виконані в повному обсязі.

Доказів на спростовання доводів позивача що надання послуг відповідач не надав.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо задоволення суми основного боргу у сумі 557 818,97 грн.

Згідно з п.3.3. договору, якщо споживач є суб'єктом господарювання державного сектору економіки, що діє на основі державної власності, не здійснив оплату за відпущену теплову енергію в термін, встановлений 3.2. договору, то відповідно до п.2 ст. 231 ГК України, він сплачує пеню в розмірі 0,1 відсоток від несплаченої суми за кожен день прострочення сплати. За прострочення сплати понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі 7 відсотків від вказаної суми.

Положеннями ст. 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

В силу п.1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно з п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Перевіривши розрахунок місцевого господарського суду, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо позовних вимог по стягненню з відповідача пені в сумі 132 670,71 грн. за період з 20.01.2015р. по 20.09.2015р. , інфляційних втрат, що підлягають до стягнення за період лютий серпень 2015 р. становлять 117 564,32 грн. та 3% річних в сумі 8 808,67 грн. за період 20.01.2015р. по 20.09.2015р., як обґрунтованих та таких що підлягають задоволенню.

Доводи апеляційної скарги щодо визнання спірного договору недійсним відхиляються з огляду на наступне:

Стаття 83 ГПК України надає господарським судам право визнати недійсним пов`язаний з предметом спору договір, який суперечить законодавству.

Частиною 1 статті 229 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом.

У п. 3.9 постанови Пленуму ВГСУ від 29.05.2013 №11 роз`яснено, що під помилкою слід розуміти таке неправильне сприйняття стороною правочину предмета чи інших істотних умов останнього, що вплинуло на її волевиявлення, за відсутності якого можна вважати, що правочин не було б вчинено. Помилка повинна мати істотне значення, зачіпати природу правочину або такі якості його предмета, які значно знижують можливість його використання за призначенням. При цьому істотною вважається така помилка, наслідки якої неможливо усунути або їх усунення вимагає значних витрат від особи, що помилилася, - з урахуванням її майнового становища, характеру діяльності тощо. Обставини, з приводу яких помилилася особа, мають бути наявними на час вчинення правочину.

Обов`язок доведення відповідних обставин покладається на позивача.

Не має правового значення помилка у мотивах правочину (тобто в обставинах, у зв`язку з якими особа вчиняє правочин) або незнання стороною правочину норм законодавства.

За ст. 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" виконавець - це суб`єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальної послуги споживачу відповідно до умов договору; споживач - це фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу; управитель - особа, яка за договором з власником чи балансоутримувачем здійснює управління будинком, спорудою, житловим комплексом або комплексом будинків і споруд (далі - управління будинком) і забезпечує його належну експлуатацію відповідно до закону та умов договору.

Статтею 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" встановлено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах. Учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник. Особливими учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є балансоутримувач та управитель, які залежно від цивільно-правових угод можуть бути споживачем, виконавцем або виробником.

Згідно ч. 3 ст. 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" споживач зобов`язаний, зокрема, укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору.

Відповідно до ч.1 ст. 25 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" управитель, яким є відповідач, має право, зокрема, здійснювати управління будинком, спорудою, житловим комплексом або комплексом будинків і споруд та забезпечувати їх належну експлуатацію; укладати договори з виробниками, виконавцями, споживачами в порядку, встановленому законом; контролювати виконання умов договорів на надання житлово-комунальних послуг.

Згідно ч.2 ст. 25 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" управитель зобов`язаний, в тому числі, вимагати своєчасної і в повному обсязі оплати наданих житлово-комунальних послуг від споживачів.

Колегією суддів установлено, що ТОВ "Сітісервіс - КР" виступає управителем гуртожитків за адресами: м. Кривий Ріг, вул. Кармелюка, 3, пр. Південний, 19, вул. Переяславська, 18.

Правовідносини ТОВ "Сітісервіс - КР" з балансоутримувачем, яким згідно довідки є Управління благоустрою та житлової політики виконкому Криворізької міської ради, врегульовано договором від 18.11.2013 про надання послуг з управління будинком, спорудою або групою будинків і споруд у Інгулецькому районі (об`єкт №1).

Згідно п. 2.2 цього договору управитель зобов`язаний, зокрема, вимагати своєчасної і в повному обсязі оплати наданих житлово-комунальних послуг; контролювати вчасне та відповідної якості надання споживачам житлово-комунальних послуг, проведення перерахунків розміру плати за житлово-комунальні послуги, в тому числі за ненадані або надані не в повному обсязі; укласти із споживачем договір на надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором; надавати замовнику та споживачам в установленому законом порядку необхідну інформацію про перелік житлово-комунальних послуг, їх вартість, загальну вартість місячного платежу, структуру цін/тарифів, норми споживання, режим наданих послуг, їх споживчі властивості тощо.

Відповідно до п. 3.2 даного договору управитель, в тому числі, має право визначати виконавців окремих житлово-комунальних послуг, укладати в установленому законодавством порядку договори з виробниками. виконавцями, мешканцями об`єкта і контролювати виконання умов таких договорів, у порядку, передбаченому наказом державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 25.04.2005 №60; отримувати на поточний банківський рахунок плату від мешканців об'єкта за надані житлово-комунальні послуги.

За умовами договору № 11 від 12.03.2014, укладеного між ТОВ «Сітісервіс-КР» (управителем) та КПТМ «Криворіжтепломережа» (виконавець) про здійснення функцій виконання комунальних послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання, позивач зобов`язався підготувати та укласти зі споживачами (власниками квартир, квартиронаймачами, орендарями житлових та нежитлових приміщень) договори про надання комунальних послуг на строк дії даного договору.

При цьому, як вбачається з дислокації №1, в ній відсутні гуртожитки по вул. Крмелюка 3, пер. Перяславський, 18 та пр. Піденний, 19. Тобто саме по причині відсутності договірних відносин по окремих обєктах , 04.09.2014р. і було укладено договір № 11 297.

З вищенаведених підстав та з огляду на конкретний предмет позовних вимог у даній справі, колегія суддів врахувавши правову позицію Вищого господарського суду, викладену 17.05.2016р. при перегляді справи, і вважає неправомірним вихід за межі заявлених позовних вимог та визнання недійсним договору від 04.09.2014 №11297.

Інші доводи апеляційної скарги висновків місцевого господарського суду не спростовують і не можуть бути підставою для скасування його рішення.

Таким чином, оскільки, розглядаючи справу, господарський суд першої інстанції всебічно, повно і обєктивно зясував всі обставини справи, дав їм належну правову оцінку, правильно застосував норми матеріального і процесуального права, рішення суду першої інстанції у відповідності до п.1 ч. 1 ст.103 ГПК України підлягає залишенню без змін, а апеляційної скарги без задоволення.

Розподіл судових витрат у відповідності до статті 49 Господарського процесуального кодексу України колегія суддів залишає без змін.

Керуючись ст. ст. 44-49, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Дніпропетровський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сітісервіс - КР" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 22.12.2015р. у справі № 904/9087/15 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 22.12.2015р. у справі № 904/9087/15 залишити без змін.

Постанова набирає чинності з дня її оголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України через Дніпропетровський апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дати її прийняття.

Головуючий суддя М.О. Дармін

Суддя О.Г.Іванов

Суддя О.В.Чус