Ухвала суду № 61478928, 21.09.2016, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 27/83/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

про припинення провадження у справі

21.09.2016 справа № 908/2213/16

За позовом: Приазовської селищної ради Приазовського району Запорізької області (72401 Запорізька область, Приазовський район, смт. Приазовське, вул. Леніна, 5)

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1)

про повернення самовільно зайнятої земельної ділянки

Суддя Дроздова С.С.

Представники сторін:

від позивача: не з'явився

від відповідача: ОСОБА_2, договір б/н від 01.09.2016 р.

Приазовська селищна рада Приазовського району Запорізької області, Запорізька область, Приазовський район, смт. Приазовське звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, Запорізька область, Приазовський район, смт. Приазовське про повернення самовільно зайнятої земельної ділянки площею 0,12 га, розташовану у селищі Приазовське, вул. Горького, поблизу автотраси Ростов-Одеса, біля джерела "Гук" кадастровий номер НОМЕР_1.

Відповідно до Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України № 30 від 26.11.2010 р., автоматичним розподілом справ між суддями від 22.08.2016 р., справу № 908/2213/16 передано на розгляд судді Дроздовій С.С.

Ухвалою суду від 23.08.2016 р. справу прийнято до розгляду, присвоєно справі номер провадження 27/83/16 та призначено судове засідання на 21.09.2016 р.

21.09.2016 р. до початку розгляду справи представник відповідача заявив письмове клопотання щодо відмови від здійснення технічної фіксації судового процесу.

Головуючий оголошує склад суду та роз'яснює право відводу суддям відповідно до ст. 20 ГПК України.

Відводів складу суду не заявлено.

Головуючий роз'яснює на підставі ст. 22 ГПК України права та обов'язки учаснику судового процесу.

У судове засідання 21.09.2016 р. представник позивача не з'явився, про час та місце розгляду справи був попереджений належним чином, вимог суду не виконав.

20.09.2016 р. надіслав на адресу господарського суду Запорізької області письмове клопотання, у зв'язку з неможливістю направити в засідання суду повноважного представника, який на теперішній час знаходиться у відрядженні.

Дане клопотання відхилено судом, як процесуально необґрунтоване, оскільки до клопотання не надано доказів в обґрунтування клопотання, наказ про відрядження, тощо.

Неподання або несвоєчасне подання стороною у справі, іншим учасником судового процесу доказів з неповажних причин, спрямоване на затягування судового процесу, може розцінюватися господарським судом як зловживання процесуальними правами.

Поважності причин неможливості виконання вимог суду позивачем суду не надано, про будь-які об'єктивні обставини, що зумовлюють неможливість надати витребувані документи та докази позивач не довів.

Відповідно до п. 3.9.1 Постанови Пленуму ВГС від 26.12.2011 р. № 18 "Про деякі питання практики застосування ГПК України", особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

У разі присутності сторони або іншого учасника судового процесу в судовому засіданні, протокол судового засідання, в якому відображені відомості про явку сторін (пункт 4 частини другої статті 81-1 ГПК), є належним підтвердженням повідомлення такої сторони (іншого учасника судового процесу) про час і місце наступного судового засідання.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі, якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців) і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Позивач належним чином був повідомлений судом про дату, час та місце розгляду справи. Ухвалу суду про порушення провадження у справі та призначення судового засідання надіслано на юридичну адресу позивача.

Суд зазначає, що Господарський процесуальний кодекс України не обмежує коло осіб, які можуть з'явитися в судове засідання та представляти інтереси Приазовської селищної ради Приазовського району Запорізької області, згідно статті 28 ГПК України.

Згідно ст. 22 ГПК України, сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

У відповідності із ст. 33 ГПК України, обов'язок доказування і подання доказів покладається на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно роз'яснень Вищого Господарського Суду України, які викладені і інформаційному листі від 15.03.2010 року № 01-08/140 "Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві" - неявка в судові засідання учасників судового процесу (сторін), ненадання витребуваних судом документів та доказів, необхідних для повного розгляду справи - подібна практика, спрямована на свідоме невиправдане затягування судового процесу, порушує права інших учасників судового процесу та суперечить вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Згідно із пунктом 3.9.2 Постанови №18 від 26.12.2011 Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Згідно с положеннями Господарського процесуального кодексу України та Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи суд зазначає, що частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку, який кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження.

Представник відповідача у судовому засіданні, відкритому 21.09.2016 р., надав суду письмовий відзив, проти позову заперечив, просить суд припинити провадження у справі, відповідно до п.2 ч.1 ст. 80 ГПК України, в обґрунтування посилається на те, що:

12 січня 2015 року господарським судом Запорізької області за результатами розгляду справи № 908/695/14 за позовом Приазовської селищної ради до ФОП ОСОБА_1 про витребування майна з чужого незаконного володіння прийняте рішення, яким відмовлено Приазовській селищній раді в задоволенні позову про витребування від ФОП ОСОБА_1 земельної ділянки площею 0,128 га, розташованої по вул. Горького в смт. Приазовське Запорізької області. В апеляційному порядку рішення оскаржене не було і набрало законної сили 28.01.2015 року.

У вказаній справі позов був обґрунтований тим, що 03.09.1999 року між Приазовською селищною радою (Орендодавець, Позивач) і приватним підприємцем ОСОБА_1 (Орендар, Відповідач) було укладено договір оренди земельної ділянки (далі - Договір-1), згідно з п. 1 якого орендодавець передає, а орендар приймає в оренду земельну ділянку, розташовану у селищі Приазовське, вул. Горького, поблизу автотраси Ростов - Одеса, біля джерела «Гук». В оренду передається земельна ділянка загальною площею 0,12 га земель загального користування, згідно з планом, що є невід'ємною частиною цього договору. Зазначена земельна ділянка передається в оренду для благоустрою, реконструкції дренажу, наведення порядку, розміщення торгівельних місць. Пунктом 2 вищевказаного Договору-1 передбачений строк дії договору - 20 років з моменту набрання ним чинності, тобто реєстрації в Приазовському районному відділі земельних ресурсів. Вказаний договір був посвідчений нотаріально та зареєстрований в реєстрі правочинів за № 965 03.09.1999 року (копія додається). 02.12.2003 року між позивачем та відповідачем щодо тієї самої ділянки було укладено новий договір оренди НОМЕР_2 (Договір-2), який містив нові умови, обумовлені сторонами, щодо передання Орендарю в користування земельної ділянки, розташованої у селищі Приазовськ, вул. Горького, поблизу автотраси Ростов - Одеса, біля джерела «Гук» (далі - земельна ділянка), ч.2 ст. 604 Цивільного кодексу України (далі - ЦКУ) передбачено, що зобов'язання припиняється за домовленістю сторін про заміну первісного зобов'язання новим зобов'язанням між тими ж сторонами (новація). Відтак, враховуючи, що 02.12.2003 року, під час існування у сторін зобов'язань, що випливають з договору оренди земельної ділянки від 03.09.1999 року, ними було укладено новий договір оренди щодо того самого об'єкту, та з огляду на неможливість одночасного існування двох різних правочинів щодо одного предмету договору, сторони домовились про заміну первісного зобов'язання новим, тобто відбулась новація договору, а отже зобов'язання сторін за договором від 03.09.1999 року припинились 02.12.2003 року, у зв'язку з виникненням нових зобов'язань. Крім того, з огляду на приписи ст. 7 ЦКУ, за усталеними звичаями ділового обороту всі нові домовленості сторін щодо врегулювання певних правовідносин між ними скасовують усі попередні домовленості між цими ж сторонами. Пунктом 2.1 Договору-2 передбачено, що договір укладається на термін 3 роки і набуває чинності з дня його державної реєстрації в Приазовському районному відділі земельних ресурсів. На виконання досягнутих сторонами домовленостей, а також з урахуванням вимог чинного на той час законодавства, 02.12.2003 року Договір-2 було зареєстровано у Приазовському районному відділі земельних ресурсів за реєстраційним НОМЕР_2, а також в Приазовській селищній раді Приазовського району Запорізької області під реєстраційним № 59, що підтверджується відміткою на самому договорі. Отже, Договір-2 набув чинності 02.12.2003 року і припинив дію 02.12.2006 року. Відповідачем виконувався встановлений Договором-2 обов'язок по сплаті орендної плати, що підтверджується виписками з рахунків позивача за період січень 2004 року - лютий 2007 року, за який Відповідач оплатила послуги з оренди на загальну суму 7 346 грн. 29 коп. Позивач звертає також увагу суду на те, що з призначення платежів, які здійснювались Відповідачем у вказаний період, чітко вбачається, що орендна плата вносилась саме на виконання умов Договору-2, тобто відповідач своїми діями підтвердила досягнення домовленості між сторонами про припинення попереднього договору 1999 року та зобов'язань за ним та виникнення нового зобов'язання на підставі договору НОМЕР_2 від 02.12.2003 року. Як вбачається зі змісту Договору-2, він не передбачає строків повернення земельної ділянки, що є об'єктом оренди згідно Договору. Відтак, до вказаних правовідносин сторін підлягають застосуванню положення ч. 2 ст. 530 ЦКУ, тобто земельна ділянка має бути повернута відповідачем позивачу у 7-денний строк з моменту отримання відповідної вимоги позивача про її повернення. Позивач направив відповідачу вимогу про повернення спірної земельної ділянки, яка була отримана відповідачем 02,01.2014 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення. Отже, відповідач зобов'язаний був повернути належну позивачу земельну ділянку у строк до 10.01.2014 року. Однак, станом на дату подання цього позову земельна ділянка її власнику - позивачу повернута не була, що свідчить про порушення відповідачем зобов'язання, що випливає з Договору-2.

В ході розгляду справи судом була призначена комісійна судова земельно-технічна експертиза та отриманий висновок експерта № 2563-14 від 17.11.2014 року, згідно якому встановити, чи накладаються одна на одну земельні ділянки за договором № 2 (№ 965) від 03.09.1999 року та за договором НОМЕР_2 від 02.12.2003 року, та в якій частині, є неможливим.

За результатами розгляду зазначеної справи суд прийняв рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, в якому, зокрема, зазначив наступне: способи, за допомогою яких цивільне право забезпечує захист відносин власності, є за своєю юридичною природою неоднорідними і поділяються на кілька груп. Як правило заходи, що забезпечують захист відносин власності, поділяються на речово-правові та зобов'язально-правові. Речово-правові заходи спрямовані безпосередньо на захист права власності (та обмежених речових прав) як абсолютного права. Вони захищають право власника на володіння, користування та розпорядження майном, яке є індивідуально-визначеним та існує у натурі за умови, що порушення права власності не пов'язано з невиконанням зобов'язань, які існували між власником та особою, що порушила його право. До речово-правових заходів традиційно належать позов власника про витребування майна з чужого незаконного володіння (віндикаційний позов), позов про захист права власності від порушень, не пов'язаних з позбавленням володіння (негаторний позов), позов про визнання права власності. Зазначені позови є абсолютними, оскільки спрямовані на захист абсолютного права власника та можуть бути заявлені до будь-якої третьої особи, яка порушила або не визнає права власника. Вказані заходи протиставляються зобов'язально-правовим заходам захисту відносин власності, які на відміну від речово-правових, застосовуються у випадках, коли власник пов'язаний з правопорушником зобов'язальними відносинами. Отже, за умови наявності між власником та правопорушником зобов'язальних відносин, що виникли з підстав, зазначених у статті 11 ЦК України, речово-парові заходи захисту відносин власності застосовані бути не можуть. Предметом позову у даній справі є вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння у Фізичної оеоби-підприємця ОСОБА_1 - земельної ділянки площею 0,128 га, яка розташована на території с. Приазовське, вул. Горького, Приазовської селищної ради. Таким чином, позивачем у даній справі заявлено віндикаційний позов, який врегульовано нормами речово-правових відносин, зокрема глави 29 Цивільного кодексу України. Фактично ж між сторонами у даній справі виник спір, який врегульовано норами зобов'язальних відносин, оскільки однією з підстав позову у даній справі визначено припинення договору від 03.09.1999 р. та договору НОМЕР_2. З огляду на викладене належним способом захисту у спірних правовідносинах є вимога про зобов'язання повернути земельну ділянку. Таким способом захисту позивач і скористався про що свідчить розгляд справи № 908/454/14 господарським судом Запорізької області, за позовом Приазовської селищної ради до ФОП ОСОБА2 про зобов'язання повернути земельну ділянку шляхом її звільнення. Згідно п. 4.3 постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» № 18 від 26.12.2011 р. господарський суд, дійшовши висновку про те, що предмет позову не відповідає встановленим законом або договором способам захисту прав, повинен відмовити в позові, а не припиняти провадження на підставі пункту 1 частини першої статті 80 ГПК. Отже, позовні вимоги, у визначений спосіб захисту по цій справі, не підлягають задоволенню. Посилання відповідача на застосування ст. 35 ГПК України суд не може прийняти до уваги, оскільки рішення господарського суду Запорізької області від 19.03.2014 р. № 908/454/14 було оскаржено в апеляційному порядку та не набрало законної сили. Відсутні у суду і підстави для застосування п. 2 ч. 1 ст. 62, п. 2 ч. 1 ст. 80 ГПК України, оскільки предмет спору у даній справі є відмінним від вимоги заявленої по справі № 908/454/14.

Таким чином, за результатами розгляду судом зазначеної справи судом проведена комісійна судова земельно-технічна експертиза, визначений належний спосіб захисту права позивача у спірних правовідносинах та визначений належний предмет спору між сторонами - зобов'язання повернути земельну ділянку.

19 березня 2014 року господарським судом Запорізької області за результатами розгляду справи № 908/454/14 прийнято рішення, яким відмовлено в задоволенні позовних вимог Приазовської селищної ради до ФОП ОСОБА_1 про зобов'язання повернути земельну ділянку.

У вказаному судовому рішенні суд, зокрема, зазначив наступне: 14.02.2014 р. до господарського суду Запорізької області звернулась Приазовська селищна рада Приазовського району Запорізької області (надалі Приазовська СР) з позовною заявою за вих. від 14.02.2014 р. без номеру до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі ФОП ОСОБА_1) про зобов'язання відповідача повернути позивачу (Приазовській селищній раді Приазовського району Запорізької області) земельну ділянку площею 0,128 га, яка розташована на території с. Приазовське, вул. Горького Приазовської селищної ради шляхом її звільнення.. В позовній заяві у справі № 908/454/14 позивач свій позов обґрунтовував тим, що 03.09.1999 р. між Приазовською селищною радою та приватним підприємцем ОСОБА_1 укладено договір оренди земельної ділянки земель загального користування загальною площею 0,12 га розташованої у селищі Приазовське по вул. Горького, поблизу автотраси Ростов-Одеса біля джерела "Гук". Земельна ділянка передавалась в оренду строком на 20 років з моменту з моменту його реєстрації в Приазовському районному відділ земельних ресурсів для благоустрою, реконструкції дренажу, наведення порядку, розміщення торгівельних місць. Однак, 02.12.03 між Приазовською СР та приватним підприємцем ОСОБА_1 було укладено новий договір оренди за НОМЕР_2 тієї самої ділянки, який містив нові умови обумовлені сторонами щодо передання в користування Орендарю земельної ділянки розташованої у селищі Приазовське по вул. Горького, поблизу автотраси Ростов-Одеса, біля джерела "Гук". Відтак, на думку позивача, враховуючи, що 02.12.03 під час існування у сторін зобов'язань, що випливають із договору оренди земельної ділянки від 03.09.99, між ними було укладено новий договір оренди того самого об'єкту та з огляду на не можливість одночасного існування двох різних правочинів щодо одного предмету договору, сторони домовились про заміну первісного зобов'язання новим, тобто відбулась новація договору, а отже, на думку позивача, зобов'язання сторін за договором від 03.09.99 припинились 02.12.03 у зв'язку із виникненням нових зобов'язань. Звертав увагу суду на те, що із призначення платежів, які здійснювались відповідачем, вбачається, що орендна плата вносилась саме на виконання умов договору № 2, тобто відповідач у цій справі своїми діями підтвердила досягнення домовленості між сторонами про припинення попереднього договору 1999 року та зобов'язань за ним та виникнення нового зобов'язання на підставі договору НОМЕР_2 від 02.12.2003 р. Вважає, що оскільки договір оренди від 02.12.2003 р. припинив свою дію 02.12.2006 р. і сторони не скористались своїм правом продовжити термін дії договору, земельна ділянка, що була об'єктом такого договору, підлягає поверненню відповідачем позивачу.

Зазначена справа переглянута в апеляційному порядку Харківським апеляційним господарським судом 23 квітня 2015 року. За результатами апеляційного розгляду рішення господарського суду Запорізької області апеляційним судом скасоване, позов задоволений, фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 зобов'язано повернути Приазовській селищній раді Приазовського району Запорізької області земельну ділянку площею 0,128 га, яка розташована на території с. Приазовське, вул. Горького, Приазовської селищної ради, шляхом її звільнення.

У вказаному рішенні суд, зокрема, зазначив, що стосується доводів позивача про новацію зобов'язань за договором оренди 1999 року, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до ч.2 ст.604 ЦК України зобов'язання припиняється за домовленістю сторін про заміну первісного зобов'язання новим зобов'язанням між тими ж сторонами (новація). Доказів, які би свідчили, що між сторонами мала місце домовленість про заміну зобов'язання, в матеріалах справи відсутні. Договір оренди НОМЕР_2 від 02.12.2003 року був укладений за загальним порядком передачі земельної ділянки в оренду на підставі ст.ст.123, 124 ЗК України і не містить жодних положень про домовленість сторін про новацію, або посилань на те, що договір від 02.12.2003 р. НОМЕР_2 укладено замість договору оренди земельної ділянки від 1999р. При цьому, відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Виходячи з цих положень законодавства, договір як форма новації повинен містити положення про припинення одного зобов'язання та заміни його пішим. Таких положень договір НОМЕР_2 від 02.12.2003 року не містить. Крім того, договір оренди 03.09.1999 року станом на день подання позову у даній справі не розірваний та є чинним, що підтверджується відомостями Державного земельного кадастру щодо реєстрації цього договору оренди (лист відділу Держземагенства у Приазовському районі Запорізької області № 272/02-08 від 06.03.2014 року). Чинність договору 1999 року також підтверджується рішенням господарського суду Запорізької області від 01.11.12 у справі № 5009/3588/12, яке набрало законної сили 18.12.12р. та яким судом відмовлено у задоволенні позову прокурора Приазовського району Запорізької області поданого в інтересах держави в особі Приазовської селищної ради до відповідача - приватного підприємця ОСОБА_1 за участю: третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Відділ держкомзему у Приазовському районі Запорізької області; третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - приватний підприємець ОСОБА_3; третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - приватний нотаріус Приазовського районного нотаріального округу Коверзнєв С.В. про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 03.09.99 укладеного між Приазовською селищною радою Запорізької області та ФОП ОСОБА_1, що зареєстрований у Приазовському районному відділі земельних ресурсів, про що вчинено запис від 03.09.99 № 2».

16 липня 2015 року справа переглянута Вищим господарським судом України. За результатами перегляду касаційна скарга Приазовської селищної ради залишена без задоволення, постанова Харківського апеляційного господарського суду - без змін.

15 жовтня 2015 року Харківським апеляційним господарським судом задоволено заяву Приазовської селищної ради про роз'яснення рішення. В заяві позивач просив роз'яснити, чи покладено на фізичну особу - підприємця ОСОБА_1, за постановою Харківського апеляційного господарського суду від 23.04.2015р. у справі №908/454/14, зобов'язання з повернення на користь Приазовської селищної ради Приазовського району Запорізької області земельної ділянки площею 0,128 га, яка розташована на території с.Приазовське, вул.Горького, Приазовської селищної ради, шляхом її звільнення з кадастровим НОМЕР_1. В ухвалі суду, зокрема, зазначено: «Роз'яснити, що Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 зобов'язана повернути Приазовській селищній раді Приазовського району Запорізької області земельну ділянку площею 0,128 га, яка розташована на території с.Приазовське, вул.Горького біля джерела «Гук» Приазовської селищної ради, належної їй на праві оренди, згідно договору оренди земельної ділянки НОМЕР_2, укладеного 02.12.2003р. між Приазовською селищної радою (орендодавець) та Приватним підприємцем ОСОБА_2 (орендар), шляхом її звільнення».

Отже, судом чітко визначено, що земельна ділянка з кадастровим номером НОМЕР_1 не підлягає поверненню Приазовській селищній раді на підставі прийнятого судового рішення.

Таким чином, господарськими судами першої, апеляційної та касаційної інстанцій вирішено спір між тими ж сторонами (позивач - Приазовська селищна рада, відповідач - ФОП ОСОБА_1), про той же предмет (зобов'язання повернути земельну ділянку площею 0,12 га, розташовану в с.Приазовське, вул.Горького, поблизу автодороги Ростов-Одеса, біля джерела «Гук») та з тих же підстав (новація зобов'язань за договором оренди № 2 (№ 965) від 03.09.1999 року шляхом укладання договору НОМЕР_2 від 02.12.2003 року).

Суд враховує той факт, що на момент розгляду справи № 908/2213/16 є рішення господарського суду у справі № 908/454/16 між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав, яке набрало чинності та не було скасовано, отже провадження у справі № 908/2213/16 підлягає припиненню, на підставі п. 2 ч.1 ст. 80 ГПК України.

Припинення провадження у справі - це форма завершення справи, яке зумовлене передбаченими законом обставинами, що повністю відкидають можливість судочинства.

Існування норм, що регулюють припинення провадження у справі, викликано необхідністю вилучати з процесу судочинства справи, порушені за позовами, що подані на підставі помилкового уявлення особи про її право на звернення до господарського суду, або внаслідок розпорядчих дій сторін. При виявленні встановлених законодавством обставин відсутня необхідність розгляду справи по суті та винесення рішення. Припинення провадження у справі відбувається у випадках, коли неможливий судовий захист особи у господарському суді.

Суд за наявності викладених у ГПК України підстав зобов'язаний припинити провадження у справі незалежно від того, чи подали сторони відповідне клопотання.

Згідно п. 4.4. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", господарський суд припиняє провадження у справі на підставі пункту 2 частини другої статті 80 ГПК можливе за умов, якщо рішення господарського суду або іншого органу, який вирішив господарський спір між тими ж сторонами, про той же предмет спору і з тих же підстав, набрало законної сили, не змінено не скасовано у відповідній частині в передбаченому законом порядку. За відсутності таких умов заінтересована особа вправі звернутися з позовом до господарського суду на загальних умовах.

У випадках припинення провадження у справі повторне звернення до господарського суду зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав не допускається.

На підставі викладеного вище, суд вважає за необхідне припинити провадження у справі, оскільки, згідно статті 80 п.2 ч.1 ГПК України - є рішення господарського суду у справі № 908/454/14, який в межах своєї компетенції вирішив господарський спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав.

На підставі викладеного вище, суд вважає за необхідне припинити провадження у справі № 908/2213/16, оскільки, згідно статті 80 ч.1 п.2 ГПК України - є рішення господарського суду, який в межах своєї компетенції вирішив господарський спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав.

Відповідно до ч. 1 п. 5 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Повернення сплаченої суми судового збору здійснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчоївлади із забезпечення реалізації державної фінансової політики.

Керуючись ст.ст. 22, 33, 44, 49,п. 2ч.1 ст. 80, 86 ГПК України, господарський суд -

У Х В А Л И В:

Припинити провадження у справі № 908/2213/16.

Суддя С.С. Дроздова і