Рішення № 61478888, 16.09.2016, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 2/82/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.09.2016 Справа № 908/2066/16

Суддя Мойсеєнко Т.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Приватного підприємства Елтіз, с. Лукашеве, Запорізька область,

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю завод низьковольтної апаратури Лідер електрик, м. Запоріжжя,

про стягнення 581728,96 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність б/н від 12.09.2016р.;

від відповідача: ОСОБА_2, довіреність б/н від 22.12.2015р.

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду Запорізької області звернулося приватне підприємство Елтіз з позовом про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю завод низьковольтної апаратури Лідер електрик за договором поставки №906/ДПС-15 від 01.04.2015р. заборгованості у розмірі 581728,96 грн., з яких сума заборгованості за договором становить 466691,00 грн., 3% річних 4142,68 грн., інфляційні 15850,19 грн., пеня 48375,99 грн., неустойка - 46669,10 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що між позивачем та відповідачем 01.04.2015р. укладено договір поставки №906/ДПС-15, відповідно до умов якого позивач зобовязався поставити, а відповідач прийняти та оплатити продукцію в кількості, асортименті та за цінами, узгодженими сторонами в специфікаціях до цього договору. Згідно специфікації №2 від 01.04.2015р. позивач зобовязався поставити обладнання трансформаторів ТСЗ-630/10-УЗ 10/0,4 Д/Yн-11 в кількості 10 шт. наступним чином: 5 шт. через 40 днів після розміщення замовлення у виробництво, та 5 штук через 35 днів від дати попередньої поставки. Відповідач повинен був здійснити оплату продукції на таких умов: 50% попередньої оплати до 30.06.2015р. (5000,00 грн. для розміщення замовлення), та 50% з відстрочкою платежу на 30 календарних днів після поставки продукції. Відповідачем 19.06.2015р. здійснено оплату в розмірі 5000,00 грн. за розміщення замовлення у виробництво, а 30.06.2015р. здійснено попередню оплату замовлення в розмірі 50% вартості замовлення на суму 919000,00 грн. Позивачем 25.12.2016р. було відвантажено відповідачу 5 трансформаторів ТСЗ-630/10-УЗ 10/0,4 Д/Yн-11 за видатковою накладною №1267 від 25.12.2015р. та довіреністю №211208 від 21.12.2015р. На вимогу відповідача 25.01.2016р. у виробництво була розміщена друга частина замовлення та 16.03.2016р. позивачем здійснено відвантаження відповідачу 5 трансформаторів ТСЗ-630/10-УЗ 10/0,4 Д/Yн-11 за видатковою накладною №268 від 16.03.2016р. та довіреністю №160313 від 16.03.2016р. Відповідачем здійснено часткову оплату продукції у розмірі 457309,00 грн. Наявна заборгованість за договором складає 466691,00 грн., яку відповідач не сплатив. Враховуючи викладене, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача несплаченою заборгованості та здійснив нарахування інфляційних, 3% річних, пені та неустойки.

Позов заявлено на підставі ст. ст. 15, 509, 526, 530, 549, 611, 625 Цивільного кодексу України.

Ухвалою господарського суду від 08.08.2016р. прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі, присвоєно справі номер провадження 2/82/16 та призначено розгляд справи на 15.09.2016р.

В судовому засідання 15.09.2016р. оголошену перерву до 16.09.2016р.

В судовому засіданні 16.09.2016р. були присутні представники сторін, за заявою яких фіксація судового процесу технічними засобами не здійснювалась.

Від відповідача 12.09.2016р. надійшло клопотання про зупинення провадження у справі, оскільки відповідач не має можливості надати витребувані судом документи, а також провести звірку взаємних розрахунків з позивачем, у звязку з вилученням на підприємстві всіх первинних документів та компютерної техніки на підставі ухвали слідчого судді Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 23.08.2016р. у справі №334/1113/16-к.

Розглянувши заявлене клопотання, суд відмовив у його задоволенні, оскільки дане клопотання не відповідає вимогам ст. 79 ГПК України. Відповідно до ст. 79 ГПК України визначено вичерпний перелік підстав для зупинення провадження у справі.

16.09.2016р. відповідачем надано відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач просить суд відмовити у позові в повному обсязі у звязку з відсутністю юридичного факту наявності простроченої заборгованості. В обґрунтування відзиву відповідач зазначає, що в порушення умов договору позивач не надав відповідачу видаткові накладні, отже наявність простроченої заборгованості відповідача за фактом відвантаження йому продукції відсутня.

Також відповідач 16.09.2016р. заявив клопотання про витребування у позивача доказів отримання відповідачем видаткових накладних №1267 від 25.12.2015р. та №268 від 16.03.2016р.

Розглянувши заявлене клопотання, суд відмовив у його задоволенні, оскільки вказані видаткові накладні містять відмітку про їх отримання складом №1 відповідача та підпис водія автотранспортних засобів ОСОБА_3на підставі довіреностей №211208 від 21.12.2015 р. та №160313 від 16.03.2016 р., а факт отримання продукції за цими накладними відповідач визнає.

В судому засіданні 16.09.2016р. представник позивача подав клопотання про зменшення розміру позовних вимог в частині стягнення основної заборгованості до 336691,00 грн. у звязку зі сплатою відповідачем 130000,00 грн. за період з 17.08.2016р. по 07.09.2016р., а також заявив клопотання про повернення надмірно сплаченого судового збору пропорційно до суми зменшення позовних вимог.

Розглянувши заявлені клопотання, суд прийняв їх до розгляду та задовольнив, як такі, що відповідають вимогам ст. 22 ГПК України та п. 1 ч.1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір».

Таким чином, має місце нова ціна позову про стягнення 451728,96 грн. (основний борг 336691,00 грн., 3% річних 4142,68 грн., інфляційні 15850,19 грн., пеня 48375,99 грн., неустойка - 46669,10 грн.).

Суд дійшов висновку, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи по суті.

В судовому засіданні 16.09.2016р. судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, судом встановлено наступне.

Між приватним підприємством Елтіз (постачальник, позивач) та товариством з обмеженою відповідальністю завод низьковольтної апаратури Лідер електрик (покупець, відповідач) укладено договір поставки №906/ДПС-15 від 01.04.2015р., відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобовязується поставити, а покупець зобовязується прийняти та оплатити продукцію в кількості, асортименті і за ціною, погодженою сторонами у специфікаціях (додатках) до цього договору, підписаних сторонами на кожну партію продукції.

Пунктом 4.1 договору визначено, що найменування, асортимент, кількість, ціна одиниці та загальна вартість продукції, строки поставки та оплати погоджуються сторонами в специфікаціях до цього договору, які підписуються уповноваженими представниками сторін і є його невідємними частинами. Сторони в специфікаціях до цього договору можуть передбачити умови, які відрізняються від умов, передбачених цим договором.

Згідно з п. 4.2 договору сторони погодили місце поставки: Запорізька обл., Запорізький р-н, с. Лукашеве, вул. Перспективна, 4/А.

Відповідно до п. 4.3 договору визначено, що разом із продукцією, але не пізніше дати поставки, постачальник зобовязується надати покупцю оригінали документів: рахунок-фактура, видаткова накладна на відпуск товару, товарно-транспортна накладна, паспорт на виріб, сертифікат и походження і відповідності (у разі, якщо продукція підлягає обовязковій сертифікації) та податкова накладна, яка надається в електронному вигляді.

Пунктом 5.1 договору визначено, що оплата продукції покупцем здійснюється на поточний рахунок постачальника в наступному порядку: 60% - авансовий платіж від ціни партії продукції, яка поставляється, та кінцева оплата в розмірі 40% від ціни партії продукції не пізніше пяти днів до планової дати відвантаження партії продукції. У специфікаціях на партію продукції можуть бути вказані інший порядок розрахунків, який не суперечить діючому законодавству України, в даному випадку пріоритетним є порядок розрахунків, вказаний в специфікаціях. Відвантаження партії продукції здійснюється виключно після повної оплати цієї партії продукції.

Пунктом 5.3 договору визначено, що інші умови оплати за даним договором, можуть додатково погоджуватись сторонами на кожну конкретну партію продукції в специфікаціях до даного договору.

Згідно з п. 12.1 договору, даний договір вступає в силу з моменту його підписання і діє до 31 грудня 2015 року. Дію даного договору може бути призупинено за ініціативою будь-якої із сторін на підставі обовязкового письмового повідомлення іншої сторони за 30 календарних днів до дати його зупинення. Якщо за 10 календарних днів до закінчення строку дії договору жодна із сторін не виявить бажання його розірвати, договір вважається пролонгованим на наступний календарний рік на тих самих умовах.

Сторонами підписано специфікацію №2 до договору, якою передбачено поставку продукції: трансформатор ТСЗ 630/10-УЗ 10/0,4 Д/Yн-11 в кількості 10 шт. за ціною 154000,00 грн. без ПДВ, загальною вартістю з ПДВ 1848000,00 грн. Умови оплати: 50% передоплата 30.06.2015 р. (5000,00 грн. для розміщення замовлення у виробництво), 50% відстрочка платежу на 30 календарних днів після відвантаження. Умови поставки: самовивіз, с. Лукашево, вул.Перспективна, 4А. Строки поставки: 5 штук відвантаження після розміщення у виробництво, 5 штук через 35 днів від дати попереднього відвантаження.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач передав у власність відповідачу трансформатори ТСЗ-630/10-УЗ 10/0,4 Д/Yн-11 в кількості 10 шт. згідно наступних документів:

- накладна №1267 від 25.12.2015р. (трансформатор 5 шт.) 924000,00 грн.;

- накладна №268 від 16.03.2016р. (трансформатор 5 шт.) 924000,00 грн.

Загалом позивач передав у власність відповідачу товар на загальну суму 1848000,00 грн.

19.06.2015р. на виконання вимог специфікації №2 від 01.04.2015р. відповідачем здійснено оплату в розмірі 5000,00 грн. за розміщення замовлення у виробництво.

30.06.2015р. на виконання вимог специфікації №2 від 01.04.2015р. відповідачем здійснена попередня оплата замовлення в розмірі 50% вартості замовлення на суму 919000,00 грн. (за виключенням сплачених 5000,00 грн.).

Оплата другої частини поставки продукції в розмірі 924000,00 грн. за специфікацією №2 від 01.04.2015р. відповідачем здійснена частково на суму 587309,00 грн.: 31.08.2015р. 10000,00 грн., 01.0.22016р. 50000,00 грн., 09.02.2016р. 15000,00 грн., 11.02.2016р. 15000,00 грн., 25.02.2016р. 15000,00 грн., 16.03.2016р. 57000,00 грн., 22.03.2016р. 50000,00 грн., 28.03.2016р. 10000,00 грн., 30.03.2016р. 50000,00 грн., 06.04.2016р. 10000,00 грн., 12.04.2016р. 10000,00 грн., 19.04.2016р. 20000,00 грн., 20.04.2016р. 309,00 грн., 25.04.2016р. 20000,00 грн., 05.05.2016р. 10000,00 грн., 23.06.2016р. 5000,00 грн., 01.07.2016р. 10000,00 грн., 15.07.2016р. 100000,00 грн., 17.08.2016 р. 50000,00 грн., 22.08.2016 р. 30000,00 грн., 07.09.2016 р. 50000,00 грн.

Решта суми, яка складає 366691,00 грн., відповідачем не сплачена.

У звязку з несплатою відповідачем вартості отриманої продукції позивач звернувся до відповідача з претензією від 05.07.2016р. №197 про сплату боргу. Відповідач відповіддю на претензію від 03.08.2016р. №16/319 підтвердив факт отримання 10 трансформаторів та зазначив, що намагається погасити існуючу заборгованість перед позивачем.

На підставі вказаних обставин позивач просить стягнути з відповідача суму заборгованості за несплачену продукцію в розмірі 336691,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містить ст. 193 Господарського кодексу України.

Згідно зі ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За умовами специфікації оплата вартості товару, поставленого 16.03.2016р. на суму 924000,00 грн. мала бути здійснена з відстрочкою платежу на 30 календарних днів після відвантаження, тобто до 15.04.2016 р. Отже, прострочення оплати настало з 16.04.2016 р.

У відзиві на позов відповідач вказує, що зобовязання відповідача щодо оплати поставленого товару виникають з моменту отримання ним від позивача повного комплекту супровідних документів на товар. Вважає, що строк оплати за договором не настав у звязку з відсутністю доказів отримання відповідачем видаткових накладних №1267 від 25.12.2015 р. та №268 від 16.03.2016 р.

Такі доводи суд визнав безпідставними з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 33 Господарсько-процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

За змістом п. 4.3 договору разом із продукцією, але не пізніше дати поставки, постачальник зобовязаний надати покупцеві оригінали документів: рахунок-фактура, видаткова накладна на відпуск партії продукції, товарно-транспортну накладну, паспорт на виріб, сертифікат походження та відповідності, якщо продукція підлягає обовязковій сертифікації.

Відповідно до ст. 666 Цивільного кодексу України, якщо продавець не передає покупцеві приналежності товару та документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром відповідно до договору купівлі-продажу або актів цивільного законодавства, покупець має право встановити розумний строк для їх передання. Якщо приналежності товару або документи, що стосуються товару, не передані продавцем у встановлений строк, покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві.

У пунктах 6.1, 6.2 договору сторони погодили, що приймання-передача продукції здійснюється в порядку, встановленому діючим законодавством, а також Інструкцією П.6 «Про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного вжитку за кількістю», затвердженої постановою Державного арбітражу при ОСОБА_4 СРСР від 15.06.1965 р. зі змінами та доповненнями та Інструкцією П.7 «Про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного вжитку за якістю», затвердженої постановою Державного арбітражу при ОСОБА_4 СРСР від 25.04.1966 р. зі змінами та доповненнями.

Відповідно до п. 12 Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного вжитку за кількістю, приймання продукції за кількістю здійснюється по транспортним та супровідним документам (рахунку-фактурі, специфікації, опису, пакувальним ярликам тощо) відправника (виробника). Відсутність вказаних документів або деяких із них не зупиняє приймання продукції. В цьому випадку складається акт про фактичну наявність продукції та в акті вказується, які документи відсутні.

У п. 14 Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного вжитку за якістю зазначено, що приймання продукції за якістю та комплектністю здійснюється у точній відповідності зі стандартами, технічними умовами, Основними та Особливими умовами поставки, іншими обов'язковими для сторін правилами, а також по супровідним документам, що засвідчують якість та комплектність продукції, що поставляється (технічний паспорт, сертифікат, посвідчення про якість, рахунок-фактура, специфікація тощо). Відсутність вказаних супровідних документів або деяких із них не зупиняє приймання продукції. В цьому випадку складається акт про фактичну якість та комплектність продукції, що надійшла, і в акті вказується, які документи відсутні.

Відповідач при прийнятті товару не зазначив про фактичну відсутність будь-яких із супровідних документів на товар. Також відповідач не звертався до позивача із вимогами про передання будь-яких із супровідних документів. Акти про відсутність таких документів, відповідно до вимог Інструкцій П-6 та П-7 не складались.

У зв'язку з цим суд вважає, що весь необхідний комплект документів для оплати товару був переданий відповідачу разом із товаром.

При цьому суд зауважує, що строк оплати продукції за договором обчислюється саме з моменту поставки та приймання продукції, а не з моменту передачі супровідних документів на товар.

Відповідач отримав товар без будь-яких зауважень, що підтверджується матеріалами справи. Видаткові накладні містять відмітку про їх отримання складом №1 відповідача та підпис водія автотранспортних засобів ОСОБА_3на підставі довіреностей №211208 від 21.12.2015 р. та №160313 від 16.03.2016 р., а факт отримання продукції за цими накладними відповідач визнає.

Відповідно до 202 Господарського кодексу України господарське зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідач не надав суду доказів сплати заборгованості у розмірі 366691,00 грн.

За таких обставин позовні вимоги про стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 366691,00 грн. підлягають задоволенню.

Позивачем також заявлено до стягнення 3% річних у сумі 4142,68 грн. за період з 16.04.2016р. по 02.08.2016р., інфляційні втрати в сумі 15850,19 грн. за період з 16.04.2016 р. по 02.08.2016 р., пеню в сумі 48375,99 грн. за період з 16.04.2016р. по 02.08.2016р. та неустойку 46669,10 грн.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Тобто у разі прострочення виконання грошового зобовязання кредитор має право стягнути, а боржник повинен сплатити, крім основного боргу, також втрати від інфляційних процесів та річні відсотки за весь час прострочення виконання зобовязання.

Наданий позивачем розрахунок 3% річних за період з 16.04.2016р. по 02.08.2016р. від суми боргу 466691,00 грн. у розмірі 4142,68 грн. судом перевірено та визнано обґрунтованим.

Таким чином позовні вимоги про стягнення з відповідача 3% річних у сумі 4142,68 грн. підлягають задоволенню.

Стосовно позовних вимог про стягнення інфляційних втрат суд зазначає наступне.

Позивачем здійснено розрахунок інфляційних втрат за період з 16.04.2016р. по 02.08.2016р. у сумі 15850,19 грн.

Вказаний розрахунок є невірним, оскільки відповідно до п. 3.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. № 14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

За період з 16.04.2016р. по 02.08.2016р. позивачем застосований середній індекс інфляції за квітень-червень 2016 року 103,4%, тобто не враховано інфляцію за липень 2016 року.

Судом здійснено власний розрахунок інфляційних втрат за період з квітня по липень 2016р. від суми боргу 466691,00 грн. Індекс інфляції за вказаний період становить 103,3%. Звідси інфляційні втрати складають 15367,65 грн.

Таким чином, за розрахунком суду з відповідача на користь позивача підлягають стягненню інфляційні втрати у розмірі 15367,65 грн. У стягненні інфляційних втрат в сумі 482,54 грн. суд відмовляє.

Згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ст. ст. 1, 3 Закону України від 22.11.1996 р. N 543/96-ВР Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 9.2 договору передбачено, що у разі невиконання (прострочення) строків оплати партії продукції, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі 0,1% від суми прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ за кожний календарний місяць прострочення. У випадку порушення строку оплати партії продукції понад 30 днів, покупець додатково до інших санкцій на вимогу постачальника зобовязується сплатити неустойку (штраф) в розмірі 10% від суми прострочення оплати партії продукції.

Позивач просить суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 48375,99 грн., нараховану за період з 16.04.2016р. по 02.08.2016р.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, суд визнав його обґрунтованим. Позовні вимоги про стягнення з відповідача пені у сумі 48375,99 грн. підлягають задоволенню.

Також позивачем здійснено розрахунок неустойки в розмірі 10% від суми боргу у звязку з простроченням оплати понад 30 днів, у розмірі 46669,10 грн. на підставі п.9.2 договору, який судом перевірено та визнано обґрунтованим. У звязку з цим з відповідача на користь позивача підлягає стягненню неустойка у розмірі 46669,10 грн.

Враховуючи викладене, позовні вимоги задоволені судом частково.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати підлягають розподілу між сторонами пропорційно задоволених вимог.

Так, відповідно до ч. 2 ст. 44 ГПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно з пп. 1 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 150 розмірів мінімальної заробітної плати.

При цьому у ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Статтею 8 Закону України «Про судовий збір» установлено в 2016 році мінімальну заробітну плату в місячному розмірі з 1 січня 1378,00 грн.

Таким чином, за розгляд зменшених позовних вимог (451728,96 грн.) судовий збір складає 6775,93 грн.

Пропорційно до задоволених позовних вимог з відповідача підлягає стягненню судовий збір в сумі: 451246,42 грн. (задоволено)/ 451728,96 грн. (заявлено) х 6775,93 грн. (судовий збір за розгляд заявлених позовних вимог) = 6768,69 грн.

Позивачем сплачено при поданні позову судовий збір в розмірі 8744,06 грн., що підтверджується платіжним дорученням №7419 від 03.08.2016р.

Отже, переплата судового збору становить 1975,37 грн.

Позивачем в судовому засіданні 16.09.2016р. подано клопотання про повернення надмірно сплаченого судового збору.

Пунктом 1 частини 1 статті 7 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Переплата судового збору в сумі 1975,37 грн. підлягає поверненню позивачу ухвалою суду.

Керуючись ст. ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю завод низьковольтної апаратури Лідер електрик (69041, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код 35036863) на користь приватного підприємства Елтіз (70410, Запорізька обл., Запорізький район, с. Лукашеве, вул. Перспективна, 4-А, ідентифікаційний код 31624085) основний борг в сумі 336691,00 грн. (триста тридцять шість тисяч шістсот девяносто одна грн. 00 коп.), 3% річних в сумі 4142,68 грн. (чотири тисячі сто сорок дві грн. 68 коп.), інфляційні в сумі 15367,65 грн. (пятнадцять тисяч триста шістдесят сім грн. 65 коп.), пеню в сумі 48375,99 грн. (сорок вісім тисяч триста сімдесят пять грн. 99 коп.), неустойку в сумі 46669,10 грн. (сорок шість тисяч шістсот шістдесят девять грн. 10 коп.) та витрати зі сплати судового збору в розмірі 6768,69 грн. (шість тисяч сімсот шістдесят вісім грн. 69 коп.).

Видати наказ.

В задоволені іншої частини позову відмовити.

Суддя Т.В.Мойсеєнко

Повне рішення оформлено і підписано,

згідно із вимогами ст. 84 ГПК України 22.09.2016р.

та набирає законної сили після спливу 10 днів

з дати його підписання.