Рішення № 61478685, 20.09.2016, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

20.09.16р. Справа № 904/7330/16

За позовом публічного акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат", м.Кривий Ріг, Дніпропетровська область

до комунального підприємства теплових мереж "КРИВОРІЖТЕПЛОМЕРЕЖА", м.Кривий Ріг, Дніпропетровська область

про стягнення заборгованості на підставі договору №1060 від 02.07.2012р. постачання теплової енергії в гарячій воді

Суддя Петренко І.В.

Секретар судового засідання Пономарьов Є.О.

Представники:

від позивача: представник ОСОБА_1 - довіреність № 53-02/9 від 01.11.15р.;

від відповідача: не з'явився.

СУТЬ СПОРУ:

25.08.2016р. публічне акціонерне товариство "Криворізький залізорудний комбінат", м.Кривий Ріг, Дніпропетровська область (далі по тексту - позивач) звернулося до господарського суду з позовною заявою до комунального підприємства теплових мереж "Криворіжтепломережа", м.Кривий Ріг, Дніпропетровська область (далі по тексту - відповідач) про стягнення 1103965,00грн. основної заборгованості.

Судові витрати по справі позивач просив суд стягнути з відповідача.

За результатами розгляду позовної заяви від 22.08.2016р. за вих.№53-02/2365 ухвалою суду від 29.08.2016р. порушено провадження по справі та призначено слухання на 20.09.2016р.

Відповідно до п.3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

У разі присутності сторони або іншого учасника судового процесу в судовому засіданні протокол судового засідання, в якому відображені відомості про явку сторін (пункт 4 частини другої статті 811 ГПК), є належним підтвердженням повідомлення такої сторони (іншого учасника судового процесу) про час і місце наступного судового засідання.

За змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

Позивач про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, яке повернулося на адресу господарського суду 13.09.2016р. з відміткою представника позивача про отримання ухвали суду 02.09.2016р. та явкою представника в судове засідання.

Відповідач про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, яке повернулося на адресу господарського суду 06.09.2016р. з відміткою представника відповідача про отримання ухвали суду 01.09.2016р.

20.09.2016р. стороні, яка бере участь у розгляді справи, роз'яснено її процесуальні права та обов'язки, в тому числі заявляти відводи. Відводи не заявлені.

Представник відповідача звернувся з відзивом на позовну заяву.

Інших усних та письмових заяв і клопотань не заявлено.

Господарський суд розпочав розгляд справи по суті.

Повноважний представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримує та наполягає на їх задоволенні в повному обсязі, подав клопотання про долучення до матеріалів справи документів.

Повноважний представник відповідача в судове засідання не з'явився, згідно наданого відзиву позовні вимоги визнає та просить розглянути справу без участі представника.

Суд заслухав пояснення представника позивача щодо предмету позову.

В судовому засіданні дослідженні надані сторонами та наявні в матеріалах справи докази.

Абзацом 1 п. 3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.11р. за №18 визначено, що у випадку незявлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Неявка учасника судового процесу в судове засідання не є підставою для скасування судового рішення, якщо ухвалу, в якій зазначено час і місце такого засідання, надіслано йому в порядку, зазначеному в підпункті 3.9.1 підпункту 3.9 цього пункту постанови.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Конституції України частиною національного законодавства України є Конвенція про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікована Верховною Радою України (Закон України від 17.07.1997р. №475/97-ВР). Юрисдикція Європейського суду з прав людини є обов'язковою в усіх питаннях, що стосуються тлумачення та застосування Конвенції.

На думку суду неявка у судове засідання представника відповідача не перешкоджає розгляду справи за наявними матеріалами.

В судовому засіданні оглянуто всі оригінали первинних документів на підставі яких виник спір.

Суд розглянув справу за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Судом враховано. В силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

В силу вимог статті 7 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним відповідно до закону.

Враховуючи вимоги статті 69 Господарського процесуального кодексу України щодо строків розгляду справи у судовому засіданні, яке відбулося 20.09.2016р. в порядку ст.85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Клопотання про здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не заявлялось.

Суд, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника позивача, -

ВСТАНОВИВ:

02.07.2012р. між публічним акціонерним товариством "Криворізький залізорудний комбінат" (далі по тексту - позивач, постачальник) та комунальним підприємством теплових мереж "Криворіжтепломережа" (далі по тексту - відповідач, споживач) укладено договір №1060 постачання теплової енергії в гарячій воді (далі по тексту - договір), відповідно до пункту 1.1 умов якого (з урахуванням змін внесених додатковою угодою №2 від 01.09.2014р.) постачальник зобов'язується поставити споживачу теплову енергію в гарячій воді в обсягах зазначених в додатку №1/1, а споживач - прийняти і оплатити одержану теплову енергію за встановленими тарифами в терміни, передбачені цим договором.

Пунктом 3.1 договору (з урахуванням змін внесених додатковою угодою №10 від 17.12.2015р.) визначено, що вартість 1 Гкал теплової енергії для населення становить 585,15грн. без ПДВ; 702,18грн. з урахуванням ПДВ. Для категорії "установи і організації, що фінансуються з бюджетів усіх рівнів, та інших споживачів" вартість 1Гкал встановлюється у розмірі: 1362,06грн. без ПДВ, 1634,47грн. з урахуванням ПДВ."

Відповідно до пункту 4.1 договору розрахунки за теплову енергію проводяться споживачем шляхом перерахування грошових коштів в такому порядку:

- оплата в розмірі 30% (тридцять відсотків) від вартості узгодженого обсягу в додатку №1 договору проводиться не пізніше ніж за 5 (п'ять) банківських днів до початку місяця поставки теплової енергії;

- оплата решти вартості здійснюється по 35% (тридцять п'ять відсотків) від вартості запланованих місячних обсягів проводиться двічі на місяць - до 5 числа та до 15-го числа поточного місяця поставки.

Пунктом 4.2 договору визначено, що остаточний розрахунок за фактично поставлену кількість теплової енергії проводиться споживачем до 20 числа місяця, наступного за місяцем в якому здійснювалося постачання теплової енергії. Підставою для остаточного розрахунку є двосторонній акт прийому-передачі теплової енергії або односторонній акт та рахунок постачальника.

Цей договір набирає чинності з моменту підписання та діє до дати офіційного закінчення опалювального сезону 2013 року., згідно рішення виконавчого комітету Криворізької міської ради (пункт 10.1 договору).

Між сторонами укладено до додаткові угоди №1 від 01.08.2013р.; №2 від 01.09.2014р.; №3 від 13.11.2014р.; №4 від 29.12.2014р.; №5 від 11.03.2015р.; №6 від 23.03.2015р.; №7 від 16.09.2015р.; №8 від 17.12.2015р.; №9 від 17.12.2015р.; №10 від 17.12.2015р.

Додатковою угодою №7 від 16.09.2015р. сторони дійшли згоди, що договір вважається діючим до 31.12.2015р.

На виконання умов укладеного між сторонами договору позивач надав, а відповідач отримав теплову енергію на загальну суму 1454555,44грн., що підтверджується актами здачі-прийняття робіт (надання послуг):

- від 31.03.2015р. на суму 109307,82грн.;

- від 31.03.2015р. на суму 169400,40грн.;

- від 31.03.2015р. на суму 5190,37грн.;

- від 30.04.2015р. на суму 65480,30грн.;

- від 30.04.2015р. на суму 103476,52грн.;

- від 30.04.2015р. на суму 2150,59грн.;

- від 30.10.2015р. на суму 29426,56грн.;

- від 31.10.2015р. на суму 47292,32грн.;

- від 30.11.2015р. на суму 184139,69грн.;

- від 30.11.2015р. на суму 205601,06грн.;

- від 30.11.2015р. на суму 4103,46грн.;

- від 30.11.2015р. на суму 18869,38грн.;

- від 31.12.2015р. на суму 213427,61грн.;

- від 31.12.2015р. на суму 218316,42грн.;

- від 31.12.2015р. на суму 78372,94грн., які підписано представниками сторін та скріплено печатками підприємств.

За отриману у період з березня 2015 року по грудень 2015 року теплову енергію відповідач розрахувався лише частково, у зв'язку з чим, станом на 17.08.2016р., утворилася заборгованість у розмірі 1103965,00грн., яка і стала підставою звернення позивача до господарського суду з даною позовною заявою.

В свою чергу, відповідач доказів належного виконання своїх зобов'язань по вищезазначеному договору на момент розгляду спору до господарського суду не надав.

Крім того, відповідач скористався наданим йому правом на судовий захист, наведені позивачем обставин визнав; позовні вимоги визнав; надав акт звірки на спірну суму, який підписано головними бухгалтерами позивача та відповідача, підписи яких засвідчені печатками підприємств.

Згідно з частиною другою статті 43 та статтею 33 Господарського кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Якщо подані сторонами та іншими учасниками судового процесу докази є недостатніми, господарський суд може за їх клопотанням чи за власною ініціативою витребувати в порядку підготовки справи до розгляду необхідні для цього письмові і речові докази, інші матеріали.

Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово (стаття 32 цього Кодексу).

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За приписами процесуального законодавства, рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Статтею 36 Господарського процесуального кодексу України визначено, що письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

Оригінали документів подаються, коли обставини справи відповідно до законодавства мають бути засвідчені тільки такими документами, а також в інших випадках на вимогу господарського суду.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, суд забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").

Стаття 129 Конституції України встановлює, що судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості - є однією із основних засад судочинства.

Дослідивши оригінали наданих позивачем до господарського суду документів у розумінні статті 36 Господарського процесуального кодексу України, суд прийняв їх як належні докази, оскільки вони містять інформацію щодо предмета доказування, та підтверджують неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за вищезазначеним договором.

Належних та допустимих доказів, які б спростовували доводи позивача та підтверджували належне виконання відповідачем умов договору, відповідачем господарському суду надано не було.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню.

Факт отримання відповідачем теплової енергії підтверджується матеріалами справи, а саме актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) за період з березня 2015 року по грудень 2015 року, що містяться в матеріалах справи, які підписані представниками сторін та скріплені печатками підприємств позивача та відповідача.

Зобов'язання відповідача, щодо оплати за отриману теплову енергію передбачено умовами договору та нормами законодавства.

З огляду на положення пункту 4.2 договору, строк оплати теплової енергії наданої у період з березня 2015 року по грудень 2015 року є таким, що настав.

Дії відповідача про визнання боргу не суперечать законодавству та не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Господарський суд вважає, що відповідач визнав себе зобов'язаною особою по відношенню до позивача, оскільки до дій які свідчать про визнання боргу можуть відноситися часткове погашення самим боржником основного боргу.

Господарський суд вважає, що відповідач визнав себе зобов'язаною особою по відношенню до позивача, оскільки до дій які свідчать про визнання боргу можуть відноситися підписання представниками сторін акту взаємних розрахунків на суму 1103965,00грн.

Доказів оплати теплової енергії в сумі 1103965,00грн. відповідач не надав, доводи позивача, наведені в обґрунтування позову, належними доказами не спростував.

Приймаючи рішення господарський суд виходив із наступного.

Відповідно до п. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (ст. 174 Господарського кодексу України).

Суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України).

Згідно п. 2 ст. 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 275 Господарського кодексу України передбачено, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі -енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Згідно ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Пунктом 2 ст. 714 Цивільного кодексу України передбачено, що до договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті відносин сторін.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір при задоволенні позову покладається на відповідача.

З урахуванням положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір у розмірі 16559,48грн.

Керуючись ст. ст. 1, 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, ст.ст. 509, 525, 526, 530, 549, 610, 612, 625, 629, 714 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 174, 193, 199, 218, 231, 232, 275 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 2, 12, 21, 32, 33, 34, 36, 44, 49, 75, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з комунального підприємства теплових мереж "Криворіжтепломережа" (50000, Дніпропетровська область, місто Кривий Ріг, провулок Дежньова, 9; ідентифікаційний код 03342184) на користь публічного акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат" (50029, Дніпропетровська область, місто Кривий Ріг, вулиця Симбірцева, 1а; ідентифікаційний код 00191307) 1103965,00грн. (один мільйон сто три тисячі дев'ятсот шістдесят п'ять грн. 00 коп.) основної заборгованості; 16559,48грн. (шістнадцять тисяч п'ятсот п'ятдесят дев'ять грн. 48 коп.) судового збору.

Видати наказ.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи Дніпропетровським апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено

21.09.2016 року

Суддя ОСОБА_2