Рішення № 61478666, 20.09.2016, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

20.09.16 Справа № 904/5664/16

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕМА-07", м. Дніпро

до Публічного акціонерного товариства "ДНІПРОВАЖМАШ", м. Дніпро

про стягнення заборгованості за договором поставки

Суддя Ярошенко В.І.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1 - представник за дов. №б/н від 15.02.16

від відповідача: ОСОБА_2 - представник за дов. № 146-05/15 від 06.05.2015

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Тема-07" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Публічного акціонерного товариства "Дніпроважмаш" про стягнення заборгованості у розмірі 2 405 227, 00 грн., пені у сумі 118 877, 52 грн.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором поставки № 61/124 від 10.18.2015 в частині повної та своєчасної оплати за отриманий товар.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 15.12.2015 порушено провадження у справі та її розгляд призначено на 01.08.2016.

29.07.2016 від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою суду від 01.08.2016 розгляд справи було відкладено на 18.08.2016.

16.08.2016 через канцелярію суду від відповідача надійшов відзив на позов, в якому він заперечив у задоволенні позову, зазначивши, що ним до початку розгляду справи у суді було здійснено повне погашення заборгованості, що виникла за спірним договором за металобрухт поставлений в період з 18.08.2015 по 26.12.2015.

18.08.2016 представники сторін подали до суду клопотання про продовження строку розгляду справи на п'ятнадцять днів.

Ухвалою суду від 18.08.2016 строк розгляду справи продовжено на п'ятнадцять днів.

У судовому засіданні 18.08.2016, відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено перерву до 13.09.2016.

12.09.2016 від позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог, в якій він просить стягнути з відповідача заборгованість за поставлений товар за період з 28.04.2016 по 30.08.2016 у сумі 2474173, 99 грн. та пеню у сумі 18912, 17 грн.

Відповідності до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України), позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Враховуючи, що вищевказана заява позивача не порушує нічиїх охоронюваних закон прав та інтересів та була подана ним до початку розгляду справи по суті, суд приймає її до розгляду.

У судовому засіданні 13.09.2016 оголошено перерву до 20.09.2016.

19.09.2016 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог, в якому він зазначив, що строк виконання зобовязання з оплати товару не настав, оскільки сторонами у договорі не визначено строк оплати, а вимоги щодо сплати вартості поставленого товару, відповідно до ст. 530 ЦК України, позивач відповідачеві не надсилав. З огляду на викладене, з матеріалів первісного позову поданого позивачем та заяви про зменшення позовних вимог, вбачається що позивач одночасно змінює предмет позову та підстави позову, а тому у її прийнятті слід відмовити.

У судовому засіданні 20.09.2016 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно та повно зясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення її по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

10.08.2015 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ТЕМА-07» (далі позивач, постачальник) та Публічним акціонерним товариством «Дніпроважмаш» (далі відповідач, покупець) було укладено договір поставки № 61/124 (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1 договору постачальник зобовязується в порядку і терміни, встановлені цим договором, передати у власність покупцеві продукцію, в певній кількості, відповідної якості і по цінах, вказаних у специфікаціях, а покупець зобовязується прийняти продукцію і сплатити її на умовах, визначених у цьому договорі.

Згідно з п. 1.2 договору кількість, асортимент та ціни продукції, що поставляється, вказуються у специфікаціях, які є невідємною частиною цього договору.

Пунктом 3.1 договору встановлено, що порядок розрахунків вказується в специфікаціях.

Датою поставки вважається дата, що вказується на накладній (транспортній накладній) (п. 4.3 договору).

На виконання умов договору, позивач у період з 18.08.2015 по 30.08.2016 поставив, а відповідач прийняв товар на загальну суму 10408078, 99 грн., що підтверджується видатковими накладними, актами приймання металів чорних (вторинних ) та товарно-транспортними накладними, підписаними обома сторонами (арк. с. 16-118, 177-202 том 1, арк. с. 1-111 том 2).

Відповідач здійснив часткову оплату вартості поставленого товару у сумі 7933905 грн., що підтверджується копіями банківських виписок по особовому рахунку (арк. с. 120-126 том 1, арк. с. 114-124 том 2).

Таким чином, несплаченою залишається вартість поставленого товару на суму 2474173, 99 грн.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України (далі ГК України), господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України, майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 1 ст. 265 ГК України встановлено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. 712 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно з приписами ст. 193 ГК України та ст. ст. 525, 526 ЦК України цивільні та господарські зобовязання мають бути виконані належним чином відповідно до закону та договору. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Суд не приймає до уваги твердження відповідача щодо того, що строк оплати поставленого товару не настав, у звязку з тим, що договором порядок оплати не встановлений, нових специфікацій до договору сторони не підписували та відповідно до ст. 530 ЦК України позивач із вимогою про сплату суми боргу до відповідача не звертався, з нижнаведених підстав.

Як встановлено судом вище, порядок розрахунків вказується в специфікаціях (п. 3.1 договору). Матеріалами справи встановлено, що поставка товару за період з 28.04.2016 по 30.08.2016 здійснювалась на підставі видаткових накладних, без оформлення специфікацій.

Частиною 2 ст. 530 ЦК України встановлено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

У пункті 1.7 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» від 17.12.2013 № 14 зазначено, що якщо у договорі або законі не встановлено строку (терміну), у який повинно бути виконано грошове зобов'язання, судам необхідно виходити з приписів частини другої статті 530 ЦК України. Цією нормою передбачено, між іншим, і можливість виникнення обов'язку негайного виконання; такий обов'язок випливає, наприклад, з припису частини першої статті 692 ЦК України, якою визначено, що покупець за договором купівлі-продажу повинен оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього; відтак якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару, відповідна оплата має бути здійснена боржником негайно після такого прийняття, незалежно від того, чи пред'явив йому кредитор пов'язану з цим вимогу. При цьому передбачена законом відповідальність за невиконання грошового зобов'язання підлягає застосуванню починаючи з дня, наступного за днем прийняття товару, якщо інше не вбачається з укладеного сторонами договору. Відповідні висновки випливають зі змісту частини другої статті 530 ЦК України.

Таким чином, оплата поставленого товару, якщо інше не передбачено умовами договору, повинна бути здійснена на підставі ст. 692 ЦК України, а саме негайно після такого прийняття, незалежно від того, чи пред'явив йому кредитор пов'язану з цим вимогу.

У зв'язку з несвоєчасним виконання відповідачем своїх зобов'язань щодо оплати поставленого товару, позивач нарахував відповідачу пеню у розмірі 18912, 17 грн. за період з 01.09.2016 по 09.09.2016.

Відповідно до положень ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до п. 7.4 договору за несвоєчасну оплату поставленої продукції, покупець сплачує постачальнику неустойку у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на момент нарахування, від суми несплаченої в строк продукції за кожний день прострочення.

Згідно з ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність.

Відповідно до ч. 1. ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання, згідно з ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Спеціальним законом, що регулює договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за невчасне виконання грошових зобов'язань, є Закон України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 22.11.1996 № 543/96, відповідно до статті 3 якого, розмір пені за порушення грошового зобов'язання розраховується із суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 55 Господарського процесуального кодексу України, суд, перевіривши правильність нарахування пені, задовольняє дану вимогу частково у розмірі 18860, 51 грн., оскільки позивачем при здійсненні нарахування пені не враховано, що 2016 рік має 366 днів.

У відзиві на заяву про зменшення розміру позовних вимог відповідач зазначає, що з матеріалів первісного позову поданого позивачем та заяви про зменшення позовних вимог, позивач одночасно змінює предмет позову та підстави позову, а тому у її прийнятті слід відмовити.

Господарський суд не погоджується з вищевикладеним твердження відповідача та не приймає його до уваги з огляду на наступне.

Відповідності до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

У пункті 3.12 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26.12.2011 № 18 зазначено, що під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Відтак зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається.

Разом з тим не вважаються зміною підстав позову доповнення його новими обставинами при збереженні в ньому первісних обставин та зміна посилання на норми матеріального чи процесуального права.

Зі змісту заяви позивача про зменшення розміру позовних вимог, з якою він звернувся до суду 12.09.2016, вбачається, що предметом її розгляду є стягнення заборгованості за договором, так само як і було заявлено у позові, а підставою є невиконання відповідачем своїх зобов'язань за договором, яка також співпадає із вказаною у позовній заяві.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Витрати зі сплати судового збору, відповідно до ст. 49 ГПК України, стягуються з відповідача на користь позивача пропорційно задоволеним вимогам, а саме у розмірі 37395, 52 грн.

Керуючись ст. 22, 44, 49, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Дніпроважмаш» (49000, м. Дніпропетровськ, вул. Сухий Острів, буд. 3; ідентифікаційний код 00168076) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Тема-07» (49044, м. Дніпропетровськ, вул. Гоголя, буд. 15, офіс, 214; ідентифікаційний код 34884821) основний борг у розмірі 2474173, 99 грн., пеню у сумі 18860, 51 грн. та 37395, 52 грн. витрат зі сплати судового збору.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено 21.09.2016

Суддя ОСОБА_3