Рішення № 61478647, 19.09.2016, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

19.09.16р. Справа № 904/6147/16

За позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "НАФТОГАЗ УКРАЇНИ", м. Київ

до Комунального підприємства теплових мереж "КРИВОРІЖТЕПЛОМЕРЕЖА", м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область

про стягнення заборгованості у розмірі 5 006 173,48 грн. за договором купівлі-продажу природного газу

Суддя Назаренко Н.Г.

Секретар судового засідання Гриценко І.О.

Представники:

Від позивача: ОСОБА_1 представник - дов. № 14-138 від 13.05.2016р.

Від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулося до господарського суду із позовом, яким просить стягнути з Комунального підприємства теплових мереж "КРИВОРІЖТЕПЛОМЕРЕЖА" суму основного боргу у розмірі 244 143,12 грн., пеню у розмірі 2 795,931,95 грн., суму на яку збільшився борг в наслідок інфляційних процентів за весь час прострочення, що складає 1 823,240,31 грн., та 3% річних у розмірі 142 858,10 грн., загалом 5 006 173,48 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору купівлі-продажу природного газу №1213/15-ТЕ-5/ПТ від 15.12.2014 року в частині своєчасної та повної оплати за поставлений природний газ.

Представник позивача підтримав позовні вимоги, викладені у позовній заяві, в повному обсязі.

Відповідач у судове засідання не зявився, направив до суду відзив на позов, в якому просить справу розглянути без його участі та позовні вимоги визнає частково у сумі основного боргу, 3% річних, інфляційних втрат та просить суму пені зменшити до 698 982,98 грн. (до 25%).

На підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи відкладався з 05.09.2016р. до 19.09.2016р.

Ухвалою суду від 05.09.2016р. строк розгляду справи продовжено на 15 днів до 03.10.2016р.

Клопотання про використання засобів технічної фіксації судового процесу при розгляді цієї справи не заявлялись.

В судовому засіданні 19.09.2016р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

При розгляді справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Між Публічним акціонерним товариством Національна акціонерна компанія Нафтогаз України (далі - Продавець, Позивач) та Комунальним підприємством теплових мереж "КРИВОРІЖТЕПЛОМЕРЕЖА" (далі - Покупець, Відповідач) 15.12.2014р. укладено договір № 1213/15-ТЕ-5/ПТ купівлі-продажу природного газу (далі - Договір) також, в подальшому сторонами укладено додаткові угоди: № 1 від 23.03.2015р., № 2 від 21.10.2015р. до даного Договору.

Відповідно до пункту 1.1. Договору Продавець зобовязується передати у власність Покупцеві у 2015 році природний газ, ввезений на митну територію України ПАТ Національна акціонерна компанія Нафтогаз України за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а Покупець зобовязується прийняти та оплатити природний газ (надалі газ), на умовах цього договору.

Газ, що постачається за цим договором, використовується Покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням (п. 1.2. Договору).

Пунктом 2.1. Договору передбачено, що Продавець передає Покупцеві з 01 січня 2015 року по 31 грудня 2015 року газ обсягом до 25 300,0 тис. куб.м., у тому числі по місяцях кварталів (тис.куб м):

місяцьобсягмісяцьОбсягМісяць ОбсягМісяцьОбсягсічень4300,0квітень1500,0Липень500,0Жовтень2000,0лютий4100,0травень900,0Серпень500,0Листопад3000,0березень3100,0червень600,0Вересень800,0Грудень4000,0І кв.11500,0ІІ кв.3000,0ІІІ кв.1800,0IV кв.9000,0Продавець передає Покупцю газ у пунктах приймання-передачі газу на вхідній/відключаючій арматурі Покупця.

Право власності на газ переходить від Продавця до Покупця в пунктах приймання передачі. Після переходу права власності на газ Покупець несе всі ризики і приймає на себе всю відповідальність, повязану з правом власності на газ (п. 3.1. Договору).

Згідно п. 3.3. Договору приймання-передачі газу, переданого Продавцем Покупцеві у відповідному місяці продажу, оформляється актом приймання-передачі газу. Обсяг споживання газу Покупцем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу Покупця.

Не пізніше 5 числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, Покупець зобовязується надати Продавцеві підписані та скріплені печатками Покупця та газотранспортного підприємства три примірники акта приймання передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8 числа зобовязується повернути Покупцеві та газотранспортному підприємству по одному примірнику оригіналу акта, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Акти є підставною для остаточного розрахунку між сторонами (п. 3.4. Договору).

Відповідно до п. 5.2. Договору в редакції Додаткової угоди № 2 ціна за 1000 куб.м газу становить 1 843,28 грн. без урахування податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів транспортування, розподіл і постачання природного газу, крім того:

- збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ 2%;

-податок на додану вартість за ставкою 20%.

Крім того, тариф на транспортування природного газу магістральними трубопроводами для споживачів, власні газопроводи яких безпосередньо підключені до магістральних газопроводів 615,10 грн., крім того ПДВ 20% - 123,02 грн., всього з ПДВ 738,12 грн.

До сплати за 1000 куд.м природного газу 2 495,25 грн., крім того ПДВ 20% - 499,05 грн., всього з ПДВ 2 994,30 грн.

Згідно п. 6.1. Договору оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу.

Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14 го числа місяця наступного за місяцем поставки газу.

Відповідно п. 9.3. Договору строк, у межах якого Сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, штрафів, пені, відсотків річних, інфляційних нарахувань, встановлюється тривалістю у 5 років.

В розділі 11. Договору зазначено, що Договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, поширює на відносини, і діє в частині реалізації газу до 31.12.2015р., а в частині проведення розрахунків до їх повного здійснення.

У позовній заяві, Позивач зазначив, що протягом січня-грудня 2015 року він здійснив поставку природного газу Відповідачу, що підтверджується актами приймання-передачі природного газу (а.с. 36-42) на загальну суму 30 594 546,12 грн.

Вище вказані акти підписані повноважними представниками сторін без зауважень на скріплені печатками підприємств сторін.

Як зазначає Позивач у позовній заяві, Відповідач за поставленй газ розрахувався частково, на підставі чого в нього утворилась заборгованість у сумі 244 143,12 грн., що і стало причиною позову.

Вивчивши матеріали справи, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позову на підставі наступного.

Пунктом 2 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зобов`язання в силу вимог ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог даного Кодексу і інших актів законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічна за змістом норма міститься у п.1 ст. 193 Господарського кодексу України.

Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Порушенням зобовязання, у відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Відповідно до положень ст. 629 ЦК України договір є обовязковим для виконання сторонами.

Доказів погашення заборгованості за поставку природного газу на суму 244 143,12 грн., на момент розгляду спору Відповідач не надав, доводи Позивача не спростував, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню у повному обсязі.

Крім основного боргу Позивач просить стягнути з Відповідача пеню у розмірі 2 795 931,95 грн. за період з 15.02.2015р. по 17.05.2016р., 3 % річних 143 858,10 грн. за період з 15.02.2015р. по 17.05.2016р., інфляційні втрати 1 823 240,31 грн. за період з березня 2015р. по квітень 2016р.

Відповідно до п. 7.1. Договору, за невиконання або неналежне виконання договірних зобовязань сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених чинним законодавством України, а також цим Договором.

В пункті 7.2. Договору сторони передбачили, що у разі невиконання Покупцем умов пункту 6.1. цього Договору Продавець має право не здійснювати поставку газу Покупцю або обмежити поставку пропорційно до кількості несплачених обсягів з наступною поставкою цих обсягів при умові їх оплати та наявності технічної можливості. У разі невиконання Покупцем пункту 6.1. умов цього договорі він у безспірному порядку зобовязується сплатити Продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікованої облікової ставки Національного банку України, що діяла у період за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

В силу п.1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

У відповідності з п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

Перевіривши розрахунок наданий Позивачем, судом встановлено, що сума пені за період з 15.02.2015р. по 17.05.2016р. становить 2 795 931,95 грн.

В ході розгляду справи відповідачем заявлено клопотання про зменшення суми пені до 698 982,98 грн., яке обґрунтоване тим, що споживання газу по договору № 1213/15-ТЕ-5/ПТ здійснювалося виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається виключно населенням.

Станом на 01.07.2016р. дебіторська заборгованість споживачів за послуги теплопостачання становить понад 374 млн. грн., у тому числі населення понад 141 млн. грн., держаний бюджет понад 3,8 млн. грн., підприємства - понад 62 млн. грн.

У звязку з тим, що госпрозрахункові організації мають заборгованість за спожиті послуги теплопостачання перед КПТМ "КРИВОРІЖТЕПЛОМЕРЕЖА", підприємство відповідача не змогло розрахуватися з позивачем в повному обсязі.

Також відповідач зазначає, що він не зважаючи на зазначений факт з загальної суми боргу 168 914 941,17 грн. частково розрахувався з позивачем. А тому борг залився у розмірі 72 008 730,72 грн.

З метою примусового стягнення заборгованості КПТМ "КРИВОРІЖТЕПЛОМЕРЕЖА" щомісячно здійснюється претензійно-позовна робота.

Так, в період з 01.01.2016р. по 01.09.2016р. підприємством подано до районних судів с. Кривого Рогу 1 217 позови на загальну суму стягнення понад 7 млн. грн., до господарських судів 82 позови на загальну суму стягнення понад 9 млн. грн.

У відділах примусового виконання рішень перебуває 39 тис. виконавчих документів про стягнення заборгованості на загальну суму понад 142 млн. грн.

Крім того відповідач зазначає, що у нього на підприємстві склалося тяжке матеріальне становище, що підтверджується звітом про фінансові результати станом на 01.07.2016р. підприємство не тільки отримує прибуток, а є збитковим.

Відповідно до положень частин першої, третьої статті 509, статей 526, 629 Цивільного Кодексу України, зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості. Кодексом також передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (стаття 549 Кодексу). Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі. Розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення (частина третя статті 551 Кодексу).

У випадку нарахування неустойки, яка є явно завищеною, не відповідає передбаченим у пункті 6 статті 3, частині третій статті 509 та частинах першій, другій статті 627 Кодексу засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права, суд має право її зменшувати. Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми, як неустойку, спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов'язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Пунктом 1 ст.233 ГК України закріплено, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобовязання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобовязанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно ч.3 ст.551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Зі змісту наведених норм випливає, що при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки, суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитків кредитора, враховує інтереси обох сторін.

У звязку з простроченням відповідачем оплат по спірному договору, позивачем пеня нарахована загалом на суму 30 594 546,12 грн., з врахуванням оплат.

Враховуючи викладене та те, що розмір пені є досить значним, суд вважає за можливе частково задовольнити клопотання відповідача та зменшити розмір пені на 50%, стягнути з відповідача 1 397 965,98 грн. пені.

У стягненні 1 397 965,98 грн. пені слід відмовити.

В силу п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

3% річних, що підлягають до стягнення за період з 15.02.2015р. по 17.05.2016р. становлять 142 858,10 грн.

При перевірці розрахунку інфляційних втрат позивача суд враховує приписи Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань".

Так, п. 3.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур'єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

У застосуванні індексації можуть враховуватися рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.97 N 62-97р; цього листа вміщено в газеті "Бизнес" від 29.09.97 N 39, а також в інформаційно-пошукових системах "Законодавство" і "Ліга".

З врахуванням викладеного, інфляційні втрати слід рахувати наступним чином:

- на суму 3 730 669,89 грн., в період з березня 2015р. по травень 2015р. інфляційні втрати складають 1 085,284,10 грн.;

- на суму 4 070 568,58 грн., в період з квітня 2015р. по травень 2015р. 671 969,46 грн.;

- на суму 3 451 709,74 грн., в період з травня 2015р. по липень 2015р. 54 630,62 грн.;

- на суму 2 562,351,26 грн., в період з червня 2015р. по серпень 2015р. - 35 851,60 грн.;

- на суму 244 143,12 грн., в період з лютого 2016р. по квітень 2016р. 10 051,03 грн.

Загальна сума інфляційних втрат, що підлягає до стягнення становить 1 786 083,61 грн.

В частині стягнення інфляційних втрат у сумі 37 156,70 грн. слід відмовити.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи (ч. 1 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України).

Отже, з врахуванням викладеного, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з стягненням з Відповідача суми основного боргу 244 143,12 грн., пені 1 397 965,98 грн., інфляційні втрати 1 786 083,61 грн., 3% річних 142 858,10 грн.

В іншій частині позовних вимог слід відмовити.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, судовий збір слід покласти на сторони, пропорційно розміру задоволених позовних вимог з врахуванням п. 4.3 Пленуму ВСГУ № 7 від 21.02.2013р., відповідно до якого у разі коли господарський суд на підставі пункту 3 статті 83 ГПК зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов'язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.

Керуючись ст.ст. 1, 33, 34, 43, 44, 49, 82-85, 87, 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Комунального підприємства теплових мереж "КРИВОРІЖТЕПЛОМЕРЕЖА" (50000, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, пров. Дежньова, 9, код ЄДРПОУ 03342184) на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз Україна" (01001, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, буд. 6, код ЄДРПОУ 20077720) основний борг в розмірі 244 143,12 грн. (двісті сорок чотири тисячі сто сорок три грн. 12 коп.), пеню 1 397 965,98 грн. (один мільйон триста девяносто сім тисяч девятсот шістдесят пять грн. 98 коп.), інфляційні втрати 1 786 083,61 грн. (одним мільйон сімсот вісімдесят шість тисяч вісімдесят три грн. 61 коп.), 3% річних 142 858,10 грн. (сто сорок дві тисячі вісімсот пятдесят вісім грн. 10 коп.), витрати по сплаті судового збору - 74 535,25 грн. (сімдесят чотири тисячі пятсот тридцять пять грн. 25 коп.), про що видати наказ.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційної скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання рішення, оформленого

відповідно до вимог ст. 84 ГПК України,

- 22.09.2016р.

Суддя ОСОБА_2