Рішення № 61478635, 20.09.2016, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

20 вересня 2016 р.

Справа № 903/571/16

за позовом: Державного підприємства “Вугілля України”, м.Київ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Вуглеторфзбагачення”, м.Нововолинськ

про стягнення 11237,85грн.

Суддя Дем'як В.М.

Представники:

від позивача: не прибув

від відповідача: не прибув

Відповідно до ст. 811 Господарського процесуального кодексу України, у випадку неявки у судове засідання всіх учасників судового процесу фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суть спору: позивач – Державного підприємства “Вугілля України” звернувся з позовом до відповідача – Товариства з обмеженою відповідальністю “Вуглеторфзбагачення” та просить стягнути 11237,85 грн. за договором поставки вугілля №63-15/КПП від 27.02.2015р., в т.ч.: 10209,37 грн. – основної заборгованості, 232,44 грн. -3% річних та 796,04 грн. – інфляційних втрат.

В обґрунтування посилається на невиконання відповідачем умов договору поставки вугілля №63-15/КПП від 27.02.2015р., щодо повного та своєчасного розрахунку.

В підтвердження позовних вимог позивач подав договір поставки вугілля №63-15/КПП від 27.02.2015р. з додатками, акт приймання – передачі вугільної продукції №1 від 01.03.2015р., акт звірки взаємних розрахунків станом на 01.04.2016р., картку рахунку:361 за період з 01.05.2014р. по 31.07.2016р., банківську виписку, претензію №06-11/5-10 від 06.11.2015р., свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи №021322 Серія А00 ДП «Вугілля України», виписку з ЄДРПОУ ДП «Вугілля України», статут ДП «Вугілля України».

Представник позивача вимог в призначене судове засідання не прибув, хоча належним чином був повідомлений про час та дату розгляду заяви, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення №0160124655940.

Представник відповідача в призначене судове засідання не прибув. Ухвала суду від 15.08.2016р. про порушення провадження у справі, яка була направлена рекомендованим листом на адресу (45400, м.Новововлинськ, вул. Шахтарська,43) повернулась з відміткою відділення поштового зв’язку «через не запит».

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців місцезнаходження Товариства з обмеженою відповідальністю “Вуглеторфзбагачення”: 45400, м.Новововлинськ, вул. Шахтарська,43, отже суд направив ухвалу від 15.08.2016р. за місцем державної реєстрації останнього.

За змістом статті 64 ГПК України, зокрема, в разі якщо ухвалу було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом (Постанова, Пленум Вищого господарського суду України, від 26.12.2011 р., № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

Згідно приписів ст.75 ГПК та п.2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2010р. № 01-08/140 "Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Суд вважає, що неявка представника позивача та відповідача в судове засідання, не є підставою для відкладення розгляду справи, оскільки Господарський процесуальний кодекс України не містить вимог щодо відповідальних осіб, які можуть представляти інтереси сторін в господарському суді. Надання повноважень на представництво інтересів сторони в процесі не обмежено будь-яким певним колом осіб, а тому неможливість явки в судове засідання конкретного представника, не є правовою підставою для відкладення розгляду справи. Стаття 22 ГПК України передбачає широке коло процесуальних прав сторін, поряд із цим встановлює для сторін обов’язок добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Оскільки, в матеріалах справи є всі достатні документи, необхідні для розгляду справи по суті, суд дійшов висновку про судовий розгляд справи без участі представника позивача та відповідача.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, господарський суд, -

в с т а н о в и в:

27 лютого 2015 року між Державним підприємством “Вугілля України” (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Вуглеторфзбагачення” (покупець) укладено договір поставки вугілля №6315/КПП (а.с.9-11).

Згідно п.1.1. договору постачальник зобов’язався поставити вугілля, а Покупець прийняти його та оплатити його вартість.

Відповідно до п. 3.4. договору, розрахунки за вугілля проводяться на умовах 100% передоплати.

Згідно п. 4.1. договору за невиконання або неналежне виконання договірних зобов’язань сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.

На підставі укладеного договору ДП «Вугілля України» здійснило постачання вугілля у власність ТОВ «Вуглеторфзбагачення» на загальну суму 260209,37 грн. з ПДВ., що підтверджується актом приймання-передачі вугільної продукції від 06.03.02015р. № 1, підписаним та скріпленим печатками підприємств (а.с.13).

27.02.2015р. ТОВ «Вуглеторфзбагачення» здійснило часткову оплату поставленого вугілля на суму 250 000, 00 грн. з ПДВ., що підтверджується банківською випискою (а.с.16), актом взаємних розрахунків за станом на 01.04.2016 р. (а.с.14) та карткою рахунку 361 (а.с.15).

06.11.2015р. на виконання п. 6.1. Договору та з метою досудового вирішення спору ДП «Вугілля України» звернулося до ТОВ «Вуглеторфзбагачення» із претензією № 06-11/5-Ю та вимагало сплатити суму боргу (а.с.17), однак остання залишена без розгляду та відповіді.

Відповідно до ст. 144 Господарського кодексу України, ст.11 Цивільного кодексу України обов’язки суб’єктів господарювання виникають з угод, передбачених законом, а також з угод, непередбачених законом, але таких які йому не суперечать.

Як встановлено, між сторонами виникли цивільні права та обов’язки на підставі договору поставки вугілля №6315/КПП від 27.02.2015р.

Відповідно до ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

У відповідності до ст.173 ГК України та ст. 509 ЦК України, зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 526, 527, 530 Цивільного кодексу України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов’язаний виконати свій обов’язок, а кредитор –прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено законом або договором, не випливає із суті зобов’язання. Якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 2 статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи зазначене, нараховані позивачем 3% річних за періоди з 06.11.2015р. по 08.08.2016р. в сумі 232,44 грн. та інфляційні втрати за період з 01.11.2015р. по 30.06.2016р. в сумі 796.04 грн. нараховані підставно та підлягають до задоволення.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Відповідач вимог ухвали суду не виконав, доказів які б спростували заборгованість не подав, нарахування 3% річних та інфляційних втрат не заперечив, власних контрозрахунків не подав.

Оцінюючи подані стороною докази, що ґрунтуються на повному, всебічному й об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про те, що заявлені позивачем вимоги щодо стягнення з відповідача за договором поставки вугілля №63-15/КПП від 27.02.2015р. підтверджені матеріалами справи, відповідачем не спростовані та підлягають до задоволення в сумі 11237,85грн., в т.ч. 10209,37грн. – основного боргу, 796,04грн. – інфляційних втрат та 232,44грн. – 3% річних.

Оскільки розгляд справи в суді доведено з вини відповідача, то судові витрати по сплаті судового збору, на підставі ст. 44,49 ГПК України, слід покласти на нього.

Керуючись ст.ст. 144, 193Господарського кодексу України, ст.ст. 11, 526, 527, 530, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст.22, 33,43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

вирішив:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Вуглеторфзбагачення” (45400, Волинська обл., м.Нововолинськ, вул. Шахтарська,43, код ЄДРПОУ 21748702) на користь Державного підприємства “Вугілля України” (01601, м.Київ, вул. Б.Хмельницького,4, код ЄДРПОУ 32709929) 11237,85грн., в т.ч. 10209,37грн. – основного боргу, 796,04грн. – інфляційних втрат, 232,44грн. – 3% річних та 1378, 00 грн. в повернення витрат по сплаті судового збору.

Рішення господарського суду, у відповідності до ст.85 ГПК України, набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст.84 цього Кодексу.

Повний текст

рішення складено

22.09.2016р.

Суддя В. М. Дем`як