Ухвала суду № 61478434, 20.09.2016, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

20 вересня 2016 року Справа № 905/1530/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді Прокопанич Г.К.

суддів Малетича М.М.

Палія В.В.,

розглянувши касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Шляхове будівництво "Альтком" на ухвалу Донецького апеляційного господарського суду від 21.06.2016

у справі № 905/1530/16 господарського суду Донецької області

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Райффайзен Лізинг Аваль"

до товариства з обмеженою відповідальністю "Шляхове будівництво "Альтком"

про визнання права власності,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Шляхове будівництво "Альтком" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою на ухвалу Донецького апеляційного господарського суду від 21.06.2016 у справі № 905/1530/16.

Перевіривши матеріали касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що подана касаційна скарга не відповідає вимогам розділу ХІІ1 ГПК України з таких підстав.

Відповідно до ч. 3 ст. 111 ГПК України касаційна скарга підписується особою, яка подала скаргу або її уповноваженим представником.

За приписами ст. 28 ГПК України справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника. Керівники підприємств та організацій, інші особи, повноваження яких визначені законодавством або установчими документами, подають господарському суду документи, що посвідчують їх посадове становище. Представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації. Довіреність видається за підписом керівника або іншої уповноваженої ним особи та посвідчується печаткою підприємства, організації (за наявності).

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 36 ГПК України письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

Згідно з п. 5.27 наказу Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 07.04.2003 № 55, яким затверджено Національний стандарт України Державної уніфікованої системи організаційно-розпорядчої документації "Вимоги до оформлювання документів ДСТУ 4163-2003", визначено порядок засвідчення копій документів, а саме: відмітку про засвідчення копії документа складають зі слів "Згідно з оригіналом", назви посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів та прізвища, дати засвідчення копії і проставляють нижче реквізиту 23.

Проте, наявна в матеріалах справи та долучена до касаційної скарги довіреність на представника ОСОБА_3 не може розцінюватись як належний доказ у розумінні ст. 34 ГПК України, оскільки не відповідає вимогам ст. 36 ГПК України та п. 5.27 Національного стандарту України Державної уніфікованої системи організаційно-розпорядчої документації.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 1113 ГПК України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом, якщо касаційна скарга підписана особою, яка не має права її підписувати, або особою посадове становище якої не зазначено.

Відповідно до ч. 4 ст. 111 ГПК України до касаційної скарги додаються, зокрема, докази надсилання копії скарги іншій стороні у справі.

Згідно з ч. 1 ст. 1111 ГПК України особа, яка подала касаційну скаргу, надсилає іншій стороні у справі копії касаційної скарги і доданих до неї документів, які у цієї сторони відсутні.

Виходячи зі змісту наведених норм, особа, яка оскаржує судове рішення, повинна надавати суду прямий доказ, який однозначно свідчив би про повідомлення сторін.

Не повідомлена належним чином сторона у справі, як учасник господарського процесу, позбавлена можливості володіти об'єктивною інформацією стосовно руху господарського процесу.

До касаційної скарги не надано доказів направлення товариству з обмеженою відповідальністю "Райффайзен Лізинг Аваль" копії касаційної скарги, тому скаржником не виконані вимоги ч. 4 ст. 111 ГПК України.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 1113 ГПК України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом, якщо до скарги не додано доказів надіслання її копії іншій стороні (сторонам) у справі.

Відповідно до ч. 4 ст. 111 ГПК України, якою встановлено форму і зміст касаційної скарги, до скарги додаються, зокрема, докази сплати судового збору.

Разом з тим, звертаючись із касаційною скаргою товариство з обмеженою відповідальністю "Шляхове будівництво "Альтком" не надало доказів сплати судового збору.

Пунктом 4 частини 1 статті 1113 ГПК України передбачено, що касаційна скарга не приймається до розгляду та повертається судом, якщо до скарги не додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.

За таких обставин колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга не може бути прийнята до розгляду та підлягає поверненню.

Після усунення обставин, зазначених в ухвалі Вищого господарського суду України від 20.09.2016 касаційна скарга може бути подана повторно у порядку, встановленому розділом ХІІ1 ГПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 86, 111, п. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 1113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

У Х В А Л И В :

1. Повернути касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Шляхове будівництво "Альтком" на ухвалу Донецького апеляційного господарського суду від 21.06.2016 у справі № 905/1530/16 (з доданими до неї документами).

2. Справу № 905/1530/16 повернути до господарського суду Донецької області.

Головуючий суддя Г.К. Прокопанич

Судді М.М. Малетич

В.В. Палій