Постанова № 61477898, 17.08.2016, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 серпня 2016 року м. Київ№810/2113/16

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кушнової А.О., за участю секретаря судового засідання Сакевич Ж.В., розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом приватного нотаріуса Білоцерківського міського нотаріального округу Київської області ОСОБА_1 до Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправними та скасування вимоги про сплату боргу і рішення про застосування штрафних санкцій.

Суть спору: до Київського окружного адміністративного суду звернулась приватний нотаріус Білоцерківського міського нотаріального округу Київської області ОСОБА_1 з позовом до Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області, в якому позивач просить:

- визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу в сумі 192 526,60 грн., яка винесена Білоцерківською ОДПІ ГУ ДФС у Київській області 05.04.2016 за №Ф-80015781702;

- визнати протиправним та скасувати рішення №91/НОМЕР_1 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску, на суму 19 848,94 грн., що винесене Білоцерківською ОДПІ ГУ ДФС у Київській області 15.04.2016.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що контролюючий орган провів планову перевірку, за результатами якої встановив заниження розміру єдиного внеску, що підлягав сплаті до бюджету загалом на суму 192 526,60 грн.

Позивач стверджує, що такі висновки контролюючого органу є безпідставними, а обраний відповідачем порядок розрахунку суми єдиного внеску, який передбачає нарахування єдиного внеску виходячи з суми середньомісячного доходу, що обраховується шляхом ділення суми чистого оподатковуваного доходу на дванадцять місяців, не відповідає положенням Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування», оскільки базою для нарахування єдиного внеску є виключно загальна суму чистого оподаткованого доходу, отримана за відповідний рік.

Відповідач позов не визнав, в обґрунтування заперечень проти позову зазначив, що виходячи з положень Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування» платник податків самозайнята особа

річну суму чистого оподатковуваного доходу у звіті про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску повинен відобразити пропорційними рівними частками у розрізі 12 місяців відповідного року, і від цих пропорційних часток нараховувати і сплачувати єдиний внесок.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання не зявився, хоча про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. Разом з цим, у прохальній частині письмових заперечень на позовну заяву відповідач просив здійснювати розгляд справи за відсутності його уповноваженого представника.

Частиною 4 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Зясувавши думку представника позивача, суд ухвалив здійснювати розгляд справи за відсутності представника відповідача.

У судовому засіданні 17.08.2016 суд виніс на обговорення питання про можливість продовження розгляду справи у порядку письмового провадження. Представник позивача підтримав ініціативу суду про розгляд справи у порядку письмового провадження.

Враховуючи, що матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, відсутність потреби у заслуховуванні свідків чи експерта, суд ухвалив розгляд справи здійснювати у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 має право займатись нотаріальною діяльністю, що підтверджується свідоцтвом Міністерства юстиції України про право на зайняття нотаріальною діяльністю від 09.04.2004 №5101 (а.с. 123). 1 березня 2010 року позивач зареєстрована як приватний нотаріус Білоцерківського міського нотаріального округу Київської області, що підтверджується реєстраційним посвідченням про реєстрацію приватної нотаріальної діяльності №226 від 01.03.2010 (а.с. 124).

Позивач узята на податковий облік з 06.01.2005 за №36, станом на момент перевірки перебувала на податковому обліку в Білоцерківській ОДПІ ГУ ДФС у Київській області (а.с. 125).

У період з 27.01.2016 по 09.02.2016 посадовими особами Білоцерківської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області на підставі підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, статті 77 та пункту 82.1 статті 82 Податкового кодексу України, відповідно до підпункту 13.1.2 пункту 13.1 статті 13 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування» проведено документальну планову виїзну перевірку платника податків, якій провадить незалежну професійну діяльність ОСОБА_1 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01.01.2012 по 31.12.2014; дотримання законодавства щодо укладення трудових договорів, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2012 по 31.12.2014.

Результати перевірки оформлені актом від 16.02.2016 №111/17-2/2962602647/26 (далі Акт перевірки) (а.с. 83-107).

Перевіркою було встановлено заниження позивачем податку на доходи фізичних осіб за 2012 рік в сумі 616,25 грн. внаслідок безпідставного зменшення чистого оподатковуваного доходу на суму витрат у розмірі 3625,00 грн., що не повязані з нотаріальною діяльністю та не підтверджені документами бухгалтерського обліку.

Так, аналізом Книги обліку доходів та витрат було встановлено, що позивачем у 2012 році на підставі платіжних доручень від 11.01.2012 №5 на суму 650,00 грн., від 13.03.2012 №14 на суму 800,00 грн., від 14.11.2012 №40 на суму 300,00 грн., від 11.06.2912 №25 на суму 900,00 грн., квитанцій та чеків на суму 975,00 грн. до складу витрат віднесено вартість спожитої електроенергії.

Разом з цим, вказаних платіжних документів до перевірки не надано.

Крім того, перевіркою правильності нарахування єдиного внеску з сум доходу, на який нараховується єдиний внесок, було встановлено заниження єдиного внеску на загальну суму 192 526,60 грн., у тому числі за 2012 рік на суму 67 201,43 грн., за 2013 рік на суму 70 049,54 грн., за 2014 рік на суму 55 275,63 грн.

Висновок контролюючого органу про заниження позивачем єдиного внеску зводиться до того, що нарахування єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування має здійснюватися з урахуванням максимальної величини бази нарахування на суму середньомісячного річного оподатковуваного доходу.

На думку контролюючого органу платник податків самозайнята особа річну суму чистого оподатковуваного доходу у звіті про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску повинен відобразити пропорційними рівними частками у розрізі 12 місяців відповідного року, і від цих пропорційних часток нараховувати і сплачувати єдиний внесок.

У той же час, при дослідженні звітності з єдиного внеску контролюючим органом було встановлено, що суму чистого оподатковуваного доходу за відповідний рік позивачем у розрізі 12 місяців було розподілено непропорційно, а саме, в усі місяці, окрім грудня (а в звіті за 2012 рік окрім січня), було зазначено суму доходу, яка відповідає мінімальному прожитковому мінімуму, а в місяці, що залишився решту суми чистого оподатковуваного доходу, отриманого у відповідному році.

Врахувавши викладене, відповідач дійшов висновку про порушення позивачем вимог абзацу 1 пункту 2 частини 1 статті 7, пункту 11 статті 8, пункту 2 статті 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування», у результаті чого визначено суму єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування, що підлягає сплаті за результатами перевірки, у розмірі 192 526,60 грн., у тому числі за 2012 рік у розмірі 67 201,43 грн., за 2013 рік у розмірі 70 049,54 грн., за 2014 рік у розмірі 55 275,63 грн.

На підставі висновків Акта перевірки Білоцерківською ОДПІ ГУ ДФС у Київській області було прийнято:

- вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 16.02.2016 №Ф-1 НОМЕР_2 на суму недоїмки у розмірі 192 526,60 грн. (а.с. 127);

- рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 29.02.2016 №176/000616702/36 грн., яким на позивача накладено штраф у розмірі 19 848,94 грн. (а.с. 128).

Не погоджуючись з вказаною вимогою та рішенням, позивач оскаржила їх в адміністративному порядку, звернувшись зі скаргами до Головного управління ДФС у Київській області (а.с. 129-132; 133-136).

Рішеннями Головного управління ДФС у Київській області від 31.03.2016 №590/14/10-36-10-01-04 (а.с. 137) та від 14.04.2016 №677/14/10-36-10-01-04 (а.с. 138-139) скарги позивача були задоволені, а вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 16.02.2016 №Ф-1 НОМЕР_2 та рішення про застосування штрафних санкцій від 29.02.2016 №176/000616702/36 скасовано.

Скасовуючи вказану вимогу та рішення Головне управління ДФС у Київській області виходило з того, що їх було прийнято за формою, що не відповідає вимогам Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 №449, та зобовязано Білоцерківську ОДПІ ГУ ДФС у Київській області прийняти нову вимогу та рішення про застосування штрафних санкцій.

З урахуванням рішень Головного управління ДФС у Київській області та на підставі висновків Акта перевірки Білоцерківською ОДПІ ГУ ДФС у Київській області було прийнято:

- вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 05.04.2016 №Ф-8 НОМЕР_3 на суму 192 526,60 грн. (а.с. 108);

- рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 15.04.2016 №91/НОМЕР_1, яким на позивача накладено штраф у розмірі 19 848,94 грн. (а.с. 109).

Продовжуючи процедуру адміністративного оскарження, позивач 27.04.2016 звернулась зі скаргами на вказану вимогу та рішення до Державної фіскальної служби України (а.с. 140-145).

Рішенням Державної фіскальної служби України від 27.05.2016 №5552/К/99-99-11-02-02-25 скаргу в частині вимог про скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 05.04.2016 року № Ф-8 НОМЕР_3 залишено без розгляду, а в частині, що стосується скасування рішення про застосування штрафних санкцій від 15.04.2016 року №91/001881702, без задоволення (а.с. 48-49).

Вважаючи, що вимога про сплату боргу (недоїмки) та рішення про застосування штрафних санкцій були прийняті відповідачем протиправно, позивач звернулась до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходив з наступного.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначаються Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464-VI (далі - Закон № 2464-VI).

Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 1 Закону № 2464-VI єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 4 Закону № 2464-VІ платниками єдиного внеску є особи, які забезпечують себе роботою самостійно займаються незалежною професійною діяльністю, а саме науковою, літературною, артистичною, художньою, освітньою або викладацькою, а також медичною, юридичною практикою, в тому числі адвокатською, нотаріальною діяльністю, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід безпосередньо від цієї діяльності, за умови, що такі особи не є найманими працівниками чи підприємцями

Отже, позивач протягом перевіряємого періоду мала статус платника єдиного внеску.

Частиною 2 статті 6 Закону № 2464-VІ передбачено, що платник єдиного внеску зобов'язаний, зокрема, своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; вести облік виплат (доходу) застрахованої особи та нарахування єдиного внеску за кожним календарним місяцем і календарним роком, зберігати такі відомості в порядку, передбаченому законодавством; подавати звітність до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообовязкового державного соціального страхування.

Відповідно до частини 11 статті 8 Закону № 2464-VІ єдиний внесок для платників, зазначених у пунктах 4 та 5 частини першої статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 34,7 відсотка визначеної пунктами 2 та 3 частини першої статті 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.

В силу положень пункту 2 частини 1 статті 7 Закону № 2464-VІ єдиний внесок для платників, зазначених у пункті 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону нараховується на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб, та на суму доходу, що розподіляється між членами сім'ї фізичних осіб - підприємців, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за кожну особу за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).

Мінімальний страховий внесок це сума єдиного внеску, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, встановлений законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та підлягає сплаті щомісяця (пункт 5 статті 1 Закону № 2464-VІ).

Відповідно до частини 3 статті 7 Закону України № 2464-VІ нарахування єдиного внеску здійснюється в межах максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом.

Пунктом 4 статті 1 Закону № 2464-VІ передбачено, що максимальна величина бази нарахування єдиного внеску це максимальна сума доходу застрахованої особи, що дорівнює сімнадцяти розмірам прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом, на яку нараховується єдиний внесок.

Згідно з частиною 2 статті 9 Закону № 2464-VІ обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Частиною 8 статті 9 Закону № 2464-VІ (з урахуванням змін, внесених Законом України від 18.09.2012 № 5292-VI) передбачено, що платники єдиного внеску, зазначені у пункті 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до 1 травня наступного року.

Періодом, за який платники єдиного внеску подають звітність до органу доходів і зборів (звітним періодом), є календарний місяць, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, для яких звітним періодом є календарний рік.

Таким чином, з аналізу викладених положень Закону №2464-VІ слідує, що приватні нотаріуси зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до 1 травня наступного року, та звітним періодом для них є календарний рік.

Порядок формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування протягом перевіряємого періоду був затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 08.10.2010 № 22-2 (яка була зареєстрована в Міністерстві юстиції України 01.11.2010 за № 1014/18309 та діяла до 08.01.2014 року) (далі Порядок №22-2), наказом Міністерства доходів і зборів України від 09.09.2013 № 454 (що був зареєстрований в Міністерстві юстиції України 20.09.2013 за № 1628/24160 та діяв до 30.04.2015) (далі Порядок №454).

Відповідно до пункту 3.4 Порядку №22-2 фізичні особи, які забезпечують себе роботою самостійно займаються незалежною професійною діяльністю, а саме науковою, літературною, артистичною, художньою, освітньою або викладацькою, а також медичною, юридичною практикою, в тому числі адвокатською, нотаріальною діяльністю, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід безпосередньо від цієї діяльності, за умови, що такі особи не є найманими працівниками чи підприємцями, самі за себе формують та подають до органів Пенсійного фонду звіт один раз на рік до 1 травня року, наступного за звітним періодом. Звіт подається за формою згідно з додатком 5 до Порядку №22-2.

Тотожне положення містилось і в пункті 3.4 Порядку №454, відповідно до якого фізичні особи, які забезпечують себе роботою самостійно - займаються незалежною професійною діяльністю, а саме науковою, літературною, артистичною, художньою, освітньою або викладацькою, а також медичною, юридичною практикою, у тому числі адвокатською, нотаріальною діяльністю, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід безпосередньо від цієї діяльності, за умови, що такі особи не є найманими працівниками чи підприємцями, самі за себе формують та подають до органів доходів і зборів звіт один раз на рік до 1 травня року, наступного за звітним періодом. Звітним періодом для них є календарний рік. Звіт подається за формою згідно з таблицею 3 додатка 5 до Порядку № 454.

Отже, сума доходу приватного нотаріуса, з якої розраховується єдиний внесок, має відповідати чистому доходу, заявленому в податковій декларації, яка подається фізичною особою, яка забезпечує себе роботою самостійно, до органів доходів і зборів за результатами календарного року.

Тобто сума доходу, з якої розраховується єдиний внесок в графі «усього» таблиці 3 Додатка №5 до Порядку №454 та Порядку №22-2, має відповідати чистому оподатковуваному доходу, заявленому в податковій декларації про майновий стан і доходи.

До зазначеної суми, з урахуванням максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, застосовується відповідна ставка, визначена у частині 11 статті 8 Закону № 2464-VІ (34.7 %).

Водночас, жоден із зазначених нормативних актів не вимагає від самозайнятої особи приватного нотаріуса проводити обчислення суми єдиного внеску з середньомісячного чистого доходу, вирахуваного шляхом ділення річного чистого доходу на 12 місяців. Встановлений механізм визначення суми доходу, на яку нараховується єдиний внесок, передбачає, що приватний нотаріус самостійно визначає таку суму доходу кожного місяця та переносить такі дані до таблиці 3 Додатка №5 відповідно до Порядку №454 та Порядку №22-2. Єдиною вимогою при цьому є відповідність загальної суми за період 12 місяців річній податковій декларації.

Наведені висновки суду відповідають правовій позиції Вищого адміністративного суду України, що викладені в його ухвалах від 23.02.2016 № К/800/46841/15, від 13.08.2015 № К/800/36987/15, від 06.07.2015 №К/800/30369/15.

Як вбачається з матеріалів справи, сума чистого оподатковуваного доходу позивача, зазначена у відповідній податковій декларації про майновий стан і доходи, за 2012 рік становить 364244,16 грн., за 2013 рік 436399,63 грн., за 2014 рік 193400,00 грн. (а.с. 29-37).

Згідно акта перевірки за даними звітів про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2012 - 2014 роки, позивачем визначено суми доходів, які відповідають сумам доходів, заявленим у податкових деклараціях про майновий стан і доходи за відповідні роки.

Судом встановлено, що суму чистого оподатковуваного доходу за 2012 рік у розмірі 364244,16 грн. у звіті про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2012 рік позивачем було розподілено помісячно наступним чином: за січень 352140,16 грн., за лютий-березень 1073,00 грн., за квітень-червень 1094,00 грн., за липень-вересень 1102,00 грн. за жовтень-листопад 1118,00 грн., за грудень 1134,00 грн. (а.с. 38).

Суму чистого оподатковуваного доходу за 2013 рік у розмірі 436399,63 грн. у звіті про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2013 рік позивачем було розподілено помісячно наступним чином: за січень-листопад 1147,00 грн., за грудень 423782,63 грн. (а.с. 38).

Суму чистого оподатковуваного доходу за 2014 рік у розмірі 193400,00 грн. у звіті про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2014 рік позивачем було розподілено помісячно наступним чином: за січень-листопад 1218,00 грн., за грудень 180002,00 грн. (а.с. 38).

Таким чином, матеріалами справи підтверджується, що задекларована позивачем сума доходу, з якої було розраховано єдиний внесок за 2012-2014 роки, відповідає показникам чистого оподатковуваного доходу, заявленим в податкових деклараціях про майновий стан і доходи за відповідні роки.

При цьому здійснений позивачем розподіл річної суми чистого оподатковуваного доходу у наведений спосіб не суперечить вимогам чинного законодавства.

Натомість контролюючий орган, проводячи відповідний розрахунок належної до сплати суми єдиного внеску, на власний розсуд застосував максимальну базу нарахування єдиного внеску, визначивши відповідну суму шляхом множення ставки єдиного внеску на добуток сімнадцяти розмірів прожиткового мінімуму у відповідному місяці, тим самим безпідставно збільшивши грошові зобовязання позивача.

Судом встановлено, що звіти про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2012 - 2014 роки подані за вказані роки у встановленому порядку, за встановленою формою та у строки, передбачені законодавством України. Зазначена у звітах сума єдиного внеску своєчасно та у повному обсязі перерахована до бюджету. Наведені обставини також не заперечувались відповідачем.

Тому враховуючи, що позивачем як фізичною особою, що провадить незалежну професійну діяльність, обчислено базу нарахування єдиного внеску з дотриманням вимог Порядку №454, Порядку №22-2 та Закону № 2464-VІ, а саме, виходячи із суми чистого доходу, що визначено в податковій декларації про майновий стан і доходи, вимога про сплату боргу (недоїмки) на суму 192 526,60 грн., є протиправною та підлягає скасуванню.

При цьому суд зазначає, що встановлене Актом перевірки заниження чистого оподатковуваного доходу внаслідок завищення витрат за 2012 рік на суму 3625,00 грн. не вплинуло на суму єдиного внеску, яку належало сплатити до бюджету.

Суд повторює, що у силу положень пункту 2 частини 1, частини 2 статті 7 Закону № 2464-VІ самозайняті особи нараховують єдиний внесок на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб в межах максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом.

Таким чином, база для нарахування єдиного внеску не може бути більшою сімнадцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, відповідно сума єдиного внеску за рік не повинна бути більшою ніж 34,7 %, нарахованих на добуток сімнадцяти розмірів прожиткового мінімуму.

Згідно зі статтею 12 Закону України «Про Державний бюджет України на 2012 рік» у 2012 році був встановлений наступний прожитковий мінімум для працездатних осіб: з 1 січня - 1073 гривні, з 1 квітня - 1094 гривні, з 1 липня - 1102 гривні, з 1 жовтня - 1118 гривень, з 1 грудня - 1134 гривні.

Отже, максимальна величина бази нарахування єдиного внеску за 2012 рік дорівнювала 19278,00 грн. (1134,00 грн. х 17), з чого слідує, що максимальна сума єдиного внеску за цей звітний період становить 6689,47 грн. (19278,00 грн. х 34,7%), у той час як позивачем за 2012 рік нараховано та сплачено єдиного внеску в розмірі 30345,00 грн.

Таким чином, позивачем сплачено єдиний внесок за 2012 рік в сумі, яка перевищує максимальну величину бази нарахування єдиного внеску.

Щодо рішення Білоцерківської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області від 15.04.2016 №91/НОМЕР_1 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску, суд зазначає, що за відсутністю правових підстав для донарахування позивачеві єдиного внеску та формування відповідної вимоги, вказане рішення, враховуючи його похідний характер від вимоги, є протиправним та підлягає скасуванню.

Частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, коли судом здійснюється розгляд справ про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, у яких обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем як суб'єктом владних повноважень належних та достатніх доказів, які б спростували доводи позивача, не надано.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими, а позов таким, що підлягає задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в розмірі 2123,75 грн. відповідно до квитанції від 16.06.2016 №QS47709001 підлягають стягненню на його користь відповідно до положень статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України за рахунок бюджетних асигнувань Білоцерківської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області.

На підставі викладеного, керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) Білоцерківської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області від 05.04.2016 №Ф-8 НОМЕР_3 на суму 192526,60 грн.

3. Визнати протиправним та скасувати рішення Білоцерківської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області від 15.04.2016 №91/НОМЕР_1 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску в сумі 19 848,94 грн.

6. Стягнути на користь приватного нотаріуса Білоцерківського міського нотаріального округу Київської області ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_4) документально підтверджені судові витрати у розмірі 2123,75 (дві тисячі сто двадцять три грн. 75 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Білоцерківської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області (ідентифікаційний код 39468482, місцезнаходження: 09117, Київська область, м. Біла Церква, бул. 50-річчя Перемоги, буд. 12).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Кушнова А.О.