Постанова № 61477883, 12.09.2016, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" вересня 2016 р. Справа № 809/763/16

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Боршовського Т.І.

за участю секретаря судового засідання Савченко Н.В.

представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Даноша

до Калуської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Івано-Франківській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 26.04.2016 року,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Даноша» (надалі позивач, ТзОВ «Даноша») звернулося в суд з адміністративним позовом до Калуської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Івано-Франківській області (надалі відповідач, Калуська ОДПІ Головного управління ДФС в Івано-Франківській області) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 26.04.2016 року.

Позовні вимоги мотивовані тим, що оскаржене податкове повідомлення-рішення ґрунтується на висновках, зроблених в акті позапланової виїзної документальної перевірки № 257/09-06-22-00/32464900 від 08.04.2016 року, які не відповідають фактичним обставинам справи та нормам податкового законодавства. Зокрема, позивач посилається на те, що перевіркою зроблено необґрунтований висновок про відсутність господарських операцій між ТзОВ «Даноша» та його контрагентом Товариством з обмеженою відповідальністю «Гаскан» (надалі ТзОВ «Гаскан») за договором поставки шроту соняшника від 19.05.2015 року № 58 в період травня-червня 2015 року, оскільки для перевірки відповідачу надано всі необхідні первинні документи в підтвердження виконання вказаного договору поставки та права позивача на формування податкового кредиту. Позивач вважає, що посилання відповідача в акті позапланової виїзної документальної перевірки № 257/09-06-22-00/32464900 від 08.04.2016 року на податкову інформацію Вишгородської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області, згідно якої працівники контролюючого органу не змогли провести перевірку на ТзОВ «Гаскан», оскільки останнє знаходиться не за місцем своєї реєстрації та не повідомило про зміну свого місця знаходження у встановленому законом порядку, а також не подало податкову звітність сплати єдиного соціального внеску та розрахунок сум за формою 1-ДФ, є безпідставним та необґрунтованим, оскільки жодним чином не спростовують факт здійснення господарських операції позивача з вказаним товариством. ТзОВ «Даноша» на підтвердження реальності виконання господарських операцій з ТзОВ «Гаскан» надало контролюючому органу під час перевірки усі первинні бухгалтерські документи, які складені з дотриманням вимог статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність, однак відповідач протиправно не врахував їх при складанні акту перевірки № 257/09-06-22-00/32464900 від 08.04.2016 року. При цьому, позивач також зазначив, що ТзОВ «Даноша» не може нести відповідальність за негативні наслідки господарської діяльності контрагентів, неналежного ведення його контрагентами податкового обліку, несплати податків до бюджету, за умови добросовісності його як платника податків. Таким чином, на думку ТзОВ «Даноша», висновки відповідача, які вказані в акті перевірки № 257/09-06-22-00/32464900 від 08.04.2016 року, є необґрунтованими, а тому податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 26.04.2016 року належить скасувати.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги в повному обсязі. Просив позов задовольнити повністю.

Представник відповідача проти позову заперечила з підстав, наведених в письмовому запереченні № 591/09-19-10-02/10 від 13.07.2016 року. Зокрема, відповідач в акті перевірки № 257/09-06-22-00/32464900 від 08.04.2016 року вказав на розбіжності в датах складання товаро-транспортних та видаткових накладних, які були надані позивачем для перевірки, та зазначила, що позивач під час перевірки не надав контролюючому органу сертифікати походження шрота соняшника, про поставку якого був укладений договір з ТзОВ «Гаскан» від 19.05.2015 року № 58. Окрім цього, згідно податкової інформації з ІС «Податковий блок» контролюючим органом не встановлено зв'язок контрагента позивача ТзОВ «Гаскан» з пунктом навантаження товару (м. Одеса), визначеним в товаро-транспортних накладних, представлених до перевірки ТзОВ «Даноша». Також, Калуська ОДПІ Головного управління ДФС в Івано-Франківській області посилається на податкову інформацію Вишгородської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області, згідно якої працівники контролюючого органу не змогли провести перевірку на ТзОВ «Гаскан», оскільки останнє знаходиться не за місцем своєї реєстрації та не повідомило про зміну свого місця знаходження у встановленому законом порядку, не подало податкову звітність сплати єдиного соціального внеску та розрахунок сум за формою 1-ДФ. В той же час за звітний період декларування ПДВ за травень, червень 2015 року ТзОВ «Гаскан» задекларував придбання різноманітних видів товарів та послуг, в тому числі шрота соняшника, при цьому без наявності в ТзОВ «Гаскан» достатніх трудових ресурсів, основних виробничих фондів, складських приміщень, транспортних засобів. Враховуючи наведене, відповідач дійшов висновку, що за вказаних обставин неможливо дослідити походження шпрота соняшника, який був придбаний позивачем в ТзОВ «Гаскан» за договором поставки від 19.05.2015 року № 58. При цьому, представник Калуської ОДПІ Головного управління ДФС в Івано-Франківській області зазначила, що документи, які були предявлені під час перевірки контролюючому органу, відповідач не вважає первинними документами в розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», оскільки такі документи не дають можливості встановити реальність передачі товару, а отже, складені за відсутності фактичного здійснення господарських операцій з ТзОВ «Гаскан». Як наслідок, ТзОВ «Даноша» безпідставно відобразило в податковому обліку операції по придбанню шроту соняшнику в ТзОВ «Гаскан» та завищило податковий кредит по контрагенту ТзОВ «Гаскан» за травень-червень 2015 року на загальну суму 230575 грн. Таким чином, представник відповідач вважає, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято правомірно. Просила в задоволенні позову відмовити.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши зібрані в матеріалах справи докази, судом встановлено таке.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Даноша» зареєстроване 30.04.2003 року як юридична особа, ідентифікаційний код 32464900, місце знаходження: 77300, Івано-Франківська область, Калуський район, село Копанки, вулиця Лісова, будинок 1. ТзОВ «Даноша» перебуває на податковому обліку в Калуській ОДПІ Головного управління ДФС в Івано-Франківській області. Вказані обставини викладені в акті перевірки позивача № 257/09-06-22-00/32464900 від 08.04.2016 року, й не заперечуються сторонами.

Судом встановлено, що на підставі направлень від 28.03.2016 року № 64 та № 65 (а.с. 106), завідувачем сектору аудиту Калуської ОДПІ Головного управління ДФС в Івано-Франківській області ОСОБА_3 та головним державним ревізором-інспектором сектору аудиту Калуської ОДПІ Головного управління ДФС в Івано-Франківській області ОСОБА_4, відповідно до наказу Калуської ОДПІ Головного управління ДФС в Івано-Франківській області № 101 від 28.03.2016 року (а.с. 165) проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТзОВ «Даноша» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТзОВ «Гаскан» за травень-червень 2015 року. Перевірка проводилася з 28.03.2016 року по 01.04.2016 року.

За наслідками проведеної перевірки складено акт за № 257/09-06-22-00/32464900 від 08.04.2016 року (а.с. 12-38), згідно висновків якого ТзОВ «Даноша» допущено порушення п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п.198.6 ст. 198, п. 201.1 ст. 201, п. 209.2 ст. 209 Податкового кодексу України (надалі ПК України), в результаті чого завищено суму відємного значення ПДВ, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) кредиту в загальному розмірі 230575 грн., в т.ч. за травень 2015 року в сумі 96570 грн., за червень 2015 року в сумі 230575 грн.

На підставі вищевказаного акту перевірки, відповідачем 26.04.2016 року прийнято податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1, яким зменшено розмір від»ємного значення суми податку на додану вартість на 230575 грн. (а.с.10).

Позивач не погоджуючись з прийнятими Калуською ОДПІ Головним управлінням ДФС в Івано-Франківській області 26.04.2016 року податковим повідомленням-рішенням № НОМЕР_1, скаргою від 05.05.2016 року № 1143 оскаржував його в адміністративному порядку, однак Головне управління ДФС в Івано-Франківській області залишило дану скаргу без задоволення, а податкове повідомлення-рішення без змін.

Позивач в позовній заяві не оспорює підстави та порядок проведення даної перевірки. Обставин порушення чинного законодавства, підстав та порядку її проведенні судом не встановлено.

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд врахував такі обставини справи та норми чинного законодавства.

Відповідно до п. 185.1 ст. 185 ПК України об'єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Пунктом 187.1 ст. 187 ПК України передбачено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Згідно з пп. "а" п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання товарів та послуг, які відповідно до п. 185.1 ст. 185 цього Кодексу є об'єктом оподаткування податком на додану вартість.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 ПК України, в редакції закону на час виникнення спірних правовідносин, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку (абз. 2).

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України, в редакції закону на час виникнення спірних правовідносин, передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.201.11 ст.201 цього Кодексу).

Пунктом 201.1 ст. 201 ПК України визначено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, яка, як встановлено п. 201.10 цієї ж Статті, є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно пункту 200.1 статті 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При цьому, згідно пунктів 200.2 та 200.3 ст. 200 цього Кодексу при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Згідно п. 200.4 цієї ж Статті, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Як передбачено п. 200.6 ст. 200 ПК України, платник податку може прийняти самостійно рішення про зарахування в повному обсязі належної йому суми бюджетного відшкодування або її частини у зменшення податкових зобов'язань з цього податку, що виникли протягом наступних звітних (податкових) періодів, за наявності умов, передбачених пунктом 200.4 цієї статті. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за результатами звітного (податкового) періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. У разі прийняття такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних звітних (податкових) періодів.

Таким чином, з огляду на зміст вказаних норм податкового закону, підставою для формування податкового кредиту, є саме наявність у платника податку - покупця належно оформленої податкової накладної, та здійснення господарських операції з придбання товарів, послуг чи основних фондів із метою використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності з метою досягнення господарської мети.

Як вбачається з акту перевірки № 257/09-06-22-00/32464900 від 08.04.2016 року, відповідач дійшов висновку про завищення позивачем податкового кредиту по господарських операціях з придбання товарів в ТзОВ «Гаскан» на загальну суму 230575 грн.

Судом встановлено, що позивачем віднесено до податкового кредиту суми податку на додану вартість (надалі ПДВ), нараховані (сплачені) на користь ТзОВ «Гаскан» на підставі виданих останнім податкових накладних: № 2202 від 22.05.2015 року на суму 205320,00 грн., в тому числі ПДВ 34220,00 грн. (а.с. 67); № 2501 від 25.05.2015 року на суму 207756,00 грн., в тому числі ПДВ 34626,00 грн. (а.с. 68); № 2601 від 26.05.2015 року на суму 166344,00 грн., в тому числі ПДВ 27724,00 грн. (а.с. 66); № 201 від 02.06.2015 року на суму 170288,00 грн., в тому числі ПДВ 28381,33 грн. (а.с. 69); № 403 від 04.06.2015 року на суму 218312,00 грн., в тому числі ПДВ 36385,33 грн. (а.с. 70); № 1802 від 18.06.2015 року на суму 199801,00 грн., в тому числі ПДВ 33300,17 грн. (а.с. 71); № 1803 від 18.06.2015 року на суму 215628,00 грн., в тому числі ПДВ 35938,00 грн. (а.с. 72), на підтвердження господарських операцій за договором поставки товару № 58 від 19.05.2015 року (а.с. 39-44). Вказані вище податкові накладні підписані від ТзОВ «Гаскан» ОСОБА_5, який згідно договору № 58 від 19.05.2015 року, даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб- підприємців та громадських формувань є директором ТзОВ «Гаскан».

Відповідач в акті перевірки № 257/09-06-22-00/32464900 від 08.04.2016 року не заперечив факт реєстрації вказаних податкових накладених у звітних періодах 2015 року.

Окрім цього, позивач надав суду також інші документи, які підтверджують проведення господарських операцій ТзОВ «Даноша» з ТзОВ «Гаскан», а саме: видаткову накладну № 2202 від 22.05.2015 року (а.с. 45); видаткову накладну № 2501 від 25.05.2015 року (а.с. 51); видаткову накладну № 2601 від 26.05.2015 року (а.с. 48); видаткову накладну № 201 від 02.06.2015 року (а.с. 54); видаткову накладну № 404 від 04.06.2015 року (а.с. 57); видаткову накладну № 1802 від 18.06.2015 року (а.с. 60); видаткову накладну № 1803 від 18.06.2015 року (а.с. 63); товарно-транспортну накладну № 122845 від 20.05.2015 року (а.с. 47); товарно-транспортну накладну № 1228850 від 24.05.2015 року (а.с. 50); товарно-транспортну накладну № 122847 від 21.05.2015 року (а.с. 53); товарно-транспортну накладну № 122856 від 28.05.2015 року (а.с. 57); товарно-транспортну накладну № 122857 від 28.05.2015 року (а.с. 59); товарно-транспортну накладну № 122872 від 16.06.2015 року (а.с. 62); товарно-транспортну накладну № 122873 від 16.06.2015 року (а.с. 65); зважувальну квитанцію № 6212 від 22.05.2015 року (а.с. 46); зважувальну квитанцію № 6311 від 26.05.2015 року (а.с. 49); зважувальну квитанцію № 6272 від 25.05.2015 року (а.с. 46); зважувальну квитанцію № 6475 від 02.06.2015 року (а.с. 55); зважувальну квитанцію № 6520 від 04.06.2015 року (а.с. 58); зважувальну квитанцію № 6831 від 18.06.2015 року (а.с. 61); зважувальну квитанцію № 6846 від 18.06.2015 року (а.с. 64); листок якості сировини № 151964 від 22.05.2015 року (а.с. 46); листок якості сировини № 151991 від 26.05.2015 року (а.с. 49); листок якості сировини № 151970 від 25.05.2015 року (а.с. 52); листок якості сировини № 151002 від 22.05.2015 року (а.с. 55); листок якості сировини № 151018 від 04.06.2015 року (а.с. 58); листок якості сировини № 151126 від 18.06.2015 року (а.с. 61); листок якості сировини № 151138 від 18.06.2015 року (а.с. 64); платіжне доручення № 11064 від 19.06.2015 року (а.с. 73); платіжне доручення № 11065 від 19.06.2015 року (а.с. 73); платіжне доручення № 9817 від 03.06.2015 року (а.с. 73); платіжне доручення № 10122 від 05.06.2015 року (а.с. 73); платіжне доручення № 9402 від 26.05.2015 року (а.с. 74); платіжне доручення № 9330 від 25.05.2015 року (а.с. 74); платіжне доручення № 9503 від 27.05.2015 року (а.с. 74).

Також представник позивача надав суду документи, які підтверджують факт отримання ТзОВ «Даноша» шроту соняшника та подальшого використання в господарській діяльності. Суду подано копію контракту № 102 від 25.12.2014 року, укладеного між ТзОВ «Даноша» та компанією Provimi B.V., щодо надання інформаційних послуг у сфері розроблення рецептури комбікормів для відгодівлі різних типів поголівя свиней (а.с. 132-135). Розроблена на виконання даного контракту рецептура включає використання у приготуванні комбікормів такого інгредієнта як шрот соняшника. В підтвердження виконання цього контракту позивачем подано суду акт здачі-приймання робіт (наданих послуг) № 102 (а.с. 155).

Окрім цього, на підтвердження реальності вказаних господарських операцій позивач надав суду оборотно-сальдові відомості ТзОВ «Даноша» за період з 01.05.2015 року по 01.07.2015 року щодо контрагента ТзОВ «Гаскан» по таких рахунках: 3711 (а.с. 129); 391 (а.с. 130); 631 (а.с. 131); 2084 (а.с. 137-142). Також на підтвердження отримання шроту соняшникового представник позивача надав суду фотознімки вантажних автомобілів, які зроблені позивачем під час їхнього зважування на теритрії ТзОВ «Даноша», копіями витягів з Журналу реєстрації вїзду-виїзду транспортних засобів на територію місцезнаходження ТзОВ «Даноша» (а.с. 160-164). При цьому, марки та державні номерні знаки зображених вантажних автомобілів відповідають даним, вказаним в товарно-транспортних накладних. Окрім цього, водії перевізників, які вказані в товарно-транспортних накладних, розписалися у зважувальних квитанціях. Вказані фотознімки були надані позивачем як додатки до заперечення на акт перевірки № 1034 від 15.04.2016 року, та до скарги № 1143 від 05.05.2016 року.

Таким чином, наведені документи відображають прихід і споживання шроту соняшникового та проведення оплати за вказаний товар.

Щодо заперчення відповідача щодо відсутності в позивача документів, які підтверджують якість отриманих товарів, то суд звернув увагу на на умови п. 5.1 договору № 58 від 19.05.2015 року, якими не передбачено такі документи як обовязкові при отриманні товару від продаця (а.с. 40). Окрім цього, судом не встановлено законодавчих норм, які покладали на покупця необхідність отримання таких документів. В специфікаціях до договору сторонами погоджено умови поставки, в тому числі встановлені умови щодо якості. В підтвердження дотримання цих умов позивачем подано суду листки якості сировини. Суд вважає за необхідне вказати на те, що питання дотримання сторонами умов господарського договору щодо якості поставки, не є предметом дослідження в даній адміністративній справі. Водночас за поданих позивачем вищевказаних документів, суд не може погодитись з доводами контролюючого органу про те, що відсутність у позивача сертифікатів відповідності на товар свідчить, що вказані операції не відбулися.

Таким чином, вказані податкові накладні, видаткові накладні та інші надані суду документи в силу положень п. 198.2 ст. 198 ПК України є належними та допустимими доказами в підтвердження права та дати виникнення у позивача податкового кредиту на суму 230575,00 грн. при здійсненні оподатковуваних операцій з придбання шроту соняшника у ТзОВ «Гаскан».

Досліджуючи факти вчинення вказаних господарських операцій та їх звязок з фінансово-господарською діяльністю позивача, на предмет правильності їх відображення в податковому обліку позивача з податку на додану вартість, судом встановлено таке.

Згідно з ч. 1 ст. 3 Господарського кодексу (надалі ГК) України господарська діяльність - це діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

За визначенням, наведеним у ст. 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 19 серпня 1999 року № 996-XIV, господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобовязань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Статтею 1 цього ж Закону передбачено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. При цьому, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Виходячи з принципу офіційного зясування обставин справи, судом було досліджено обставини стосовно змісту вказаних господарських операцій.

Судом встановлено, що між ТзОВ «Даноша» та ТзОВ «Гаскан» укладено договір поставки товару № 58 від 19.09.2015 року, за яким ТзОВ «Гаскан» зобовязувалося поставляти та передати у власність ТзОВ «Даноша» шрот соняшниковий, а ТзОВ «Даноша» зобовязувалось прийняти та оплатити його вартість в порядку та на умовах визначених договором (а.с. 39-42).

Вищевказаний договір вчинений в письмовій формі, підписаний представниками ТзОВ «Даноша» та ТзОВ «Гаскан», скріплений їх печатками, а, отже, є укладеним, і відповідно до ч. 1 ст. 202, ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України (надалі ЦК) встановлює для сторін права та обовязки. Будь-яких доказів підписання вищевказаного договору невстановленими особами, скріплення його підробленими печатками, чи інших даних, які б викликали сумнів в достовірності цього правочину, відповідач суду відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства (надалі КАС) України не подав. Також суду не подано доказів визнання компетенним судом договору поставки товару № 58 від 19.05.2015 року недійсним та застосування наслідків його недійсності.

В підтвердження виконання ТзОВ «Даноша» договору поставки товару № 58 від 19.05.2015 року позивачем подано вказані вище видаткові накладні. Вказані видаткові накладні також були подані контролюючому органу під час проведення перевірки, що й не заперечувалося представником відповідача в судовому засіданні.

Відповідач не заперечує наявність вказаних первинних документів, якими офомлено операції з придбання позивачем у вказаного конрагенту товару, однак заперечує сам факт проведення таких операцій. Зокрема відповідач посилається на дані системи АС Податковий блок, згідно яких контролюючим органом встановлено, що у податковому кредиті з ПДВ у ТзОВ «Гаскан» протягом травня та червня 2015 року відсутні субєкти господарської діяльності, які згідно наданих товарно-транспортних накладних здійснювали перевезення шроту соняшника для ТзОВ «Даноша», де замовником перевезення виступає ТзОВ «Гаскан». Також представник Калуської ОДПІ Головного управління ДФС в Івано-Франківській області зазначила, що ТзОВ «Гаскан» протягом 2015 року в «режимі імпорту» не ввозило на митну територію України ТМЦ та не є виробником сільськогосподарської продукції, на підставі чого контролюючий орган дійшов висновку, що ТзОВ «Гаскан» не мало можливості реалізувати ТзОВ «Даноша» в травні-червні шрот соняшника в кількості 236,72 тон.

Суд не погоджується з наведеними доводами відповідача та ввважає, що в разі подання платником податків первинних документів контролюючому органу, спростування їх достовірності покладається саме на цього субєкта владних повноважень, який на підставі належним чином зафіксованих та документально підтверджених фактів повинен довести не здійснення таких операцій. Доказування субєктом владних повноважень таких обставин не може грунтуватися на припущеннях щодо первних обставин.

Відповідач в акті перевірки № 257/09-06-22-00/32464900 від 08.04.2016 року та письмовому запереченні № 591/09-19-10-02/10 від 13.07.2016 року дійшов висновків про недостатність трудових ресурсів та матеріально-технічної бази в ТзОВ «Гаскан», а також відсутності даних про походження товару також в контрагента ТзОВ «Гаскан» - ТзОВ «АРТОНУС», не отримавши від вказаних платників документів щодо формування податкового кредиту і виникнення податкових зобовязань, а лише на підставі відомостей, які знаходяться в базах даних ДФС, без проведення перевірок таких контрагентів. При цьому, контролючим органом проаналізовано базу даних виключно за період травня-червня 2015 року, без врахування можливості придбання продукції в передніх податкових періодах.

Представник відповідача в судовому засіданні не заперечив факту, що контролюючим органом не проводились податкові перевірки ні конрагента позивача ТзОВ «Гаскан», ні ТзОВ «Артонус», які давали б можливість зробити вищевказані висновки на підставі дослідження первинних документів бухгалтерського та податкового обліку, зокрема щодо господарських операцій як з платниками, які перебувають на загальній системі оподаткування, так і з платниками, які перебувають на спрощеній системі оподаткування. Також суд вказує на те, що посилання відповідача на те, що згідно податкової інформації з ІС «Податковий блок» контролюючим органом не встановлено зв'язку контрагента позивача ТзОВ «Гаскан» з пунктом навантаження товару (м. Одеса), визначеним в товаро-транспортних накладних, представлених до перевірки ТзОВ «Даноша», не можуть бути взяті судом до уваги, оскільки відповідачем не подано суду доказів перевірки платників податків перевізників, вказаних у поданих позивачем товарно-транспортних накладних, щодо вказаних операцій транспортування, не отримано пояснень водіїв, зазначених у цих товарно-транспортних накладних, листках зважування.

Щодо заперечень відповідача щодо неповноти змісту поданих позивачем документів щодо спірних операцій, то суд зазначає про те, що відсутність окремих документів бухгалтерського обліку, недоліки їх форми та оформлення, не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобовязаннях платника податків у звязку з його господарською діяльністю мали місце. При цьому, судом було встановлено, що видаткові накладні підписано працівником позивача ОСОБА_6, повноваження на що надано їй згідно наказів по підприємству № 3/1-к від 10.01.2014 року, № 51-о від 22.01.2014 року.

Окрім цього, суд звертає увагу на те, що відносини між учасниками попередніх ланок постачань товарів не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом, оскільки згідно ч. 2 ст. 61 Конституції України відповідальність особи носить індивідуальний характер, а згідно п. 36.4 ст. 36, п. 109.1 ст. 109 Податкового кодексу України виконання податкового обовязку здійснюється платником самостійно або за допомогою свого представника чи податкового агента, і саме ці особи несуть фінансову, адміністративну та кримінальну відповідальність за вчинення протиправних діянь, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, передбачених цим Кодексом та іншим законодавством.

Такий висновок суду також відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постановах від 9 вересня 2008 року у справі N 21-500во08, від 1 червня 2010 року у справі N 21-573во10.

Вищевказане також узгоджується з практикою Європейського Суду з прав людини, яка у відповідності до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини " від 23 лютого 2006 року є джерелом права.

Так, у справі БУЛВЕС АД проти Болгарії (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у рішенні від 22.01.2009 року зазначив, що:

…суд вважає, що коли національна влада за відсутності будь-яких вказівок на пряму участь фізичної або юридичної особи у зловживаннях, пов'язаних зі сплатою ПДВ, що нараховується при низці операцій з поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все таки карає одержувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії чи бездіяльність постачальника, який знаходився поза контролем одержувача і по відношенню до якого не було засобів відстеження і забезпечення його старанності, то влада виходить за розумні межі і порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами загальних інтересів і вимогами захисту права власності….

Окрім цього, у рішенні від 09.01.2007 року у справі Інтерсплав проти України, Європейський суд з прав людини вказав на те, що якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку.

Вказані рішення Європейського суду хоча і стосується обставин щодо безпідставності покладення на покупця обовязку щодо повторної сплати податку на додану вартість в разі невиконання продавцем, яких знаходиться поза контролем покупця, своїх зобовязань по декларуванню вказаного податку за умови повного виконання компанією-заявником своїх обов'язків із декларування ПДВ, однак вони встановлюють загальне правило, відповідно до якого платник податку покупець по операціях поставки товарів не повинен відповідати за невиконання продавцем зобовязань, та бути позбавлений гарантованого Конвенцією права власності, зокрема, й в наслідок донарахування йому відповідних податкових зобовязань до бюджету, в разі якщо він повністю виконав свої зобовязання, за відсутності будь-яких вказівок на пряму участь фізичної або юридичної особи у зловживаннях, пов'язаних зі сплатою податку по цих операціях, або будь-яких вказівок на його обізнаність про порушення вчинені його контрагентом, який знаходився поза контролем одержувача і по відношенню до якого не було засобів відстеження і забезпечення його старанності.

Також суд, з огляду на подану відповідачем доказову базу в обґрунтування правомірності прийнятого податкового повідомлення-рішення, змушений вказати на те, що одним з принципів податкового законодавства України відповідно до норм статті 4, пункту 56.21 статті 56 Податкового Кодексу України є принцип презумпції добросовісності дій, рішень платника податків, у зв'язку з чим передбачається, що дії платників податків, які мають своїм результатом одержання податкової вигоди економічно виправдані, а відомості, що містяться у податкових деклараціях, податкових накладних та інших первинних документах, є достовірними. Надання фіскальному органу всіх належним чином оформлених документів, передбачених податковим законодавством, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено належними та допустимими доказами, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність яких установлена судом.

Такий підхід національного законодавства також узгоджується з позицією Європейського суду з прав людини, викладеною в пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі Компанія Вестберґа таксі Актіеболаґ та Вуліч проти Швеції. Суд визначив, що …адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.

Частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи вказану практику Європейського Суду з прав людини, норму частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України суду не було надано доказів в підтвердження того, що позивач діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про будь-які порушення, які допускав його контрагент ТзОВ «Гаскан», а також доказів, які б свідчити про недобросовісність позивача, зокрема, про його пряму участь у будь-яких зловживаннях, пов'язаних зі сплатою податку на додану вартість такого платника. Однак відповідачем таких доказів подано не було.

Таким чином, з огляду на оцінені судом в сукупності подані сторонами докази, суд вважає, що висновки відповідача є передчасними, оскільки фактично ґрунтуються на припущеннях контролюючого органу про неможливість здійснення контрагентом позивача операції з постачання товарів позивачу.

Враховуючи наявність у позивача належним чином оформлених податкових накладних та інших первинних документів в підтвердження здійснення операцій з ТзОВ «Гаскан», суд вважає, що позивачем доведено його право віднести до податкового кредиту за травень-червень суму податку на додану вартість по вказаних операціях в загальному розмірі 230575 грн.

Окрім цього, суд звертає увагу на те, що частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено правовий порядок для субєктів владних повноважень, згідно якого органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 21.1 статті 21 Податкового кодексу України передбачено, що посадові особи контролюючих органів зобов'язані дотримуватися Конституції України виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.

Згідно встановлених в частині 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріїв правомірності рішень, дій, бездіяльності субєктів владних повноважень, їх посадових осіб - рішення суб'єктів владних повноважень повинні прийматися (вчинятися) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Як вище встановлено судом, відповідачем не подано суду належних, допустимих та достатніх доказів того, що податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 26.04.2016 року відповідає встановленим частиною 2 статті 19 Конституції України, пунктом 21.1 статті 21 Податкового кодексу України, частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям правомірності рішення субєкта владних повноважень. Натомість позивачем відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України доведено суду дотримання ним вимог податкового закону при визначенні грошових зобовязань з податку на додану вартість, а також наявності в нього розумної ділової мети при вчиненні господарських операцій, які вплинули на визначення обєкту оподаткування податком на додану вартість, формування податкового кредиту в травні-червні 2015 року.

Підсумовуючи вказане, суд вважає, що податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС в Івано-Франківській області № НОМЕР_1 від 26.04.2016 року є протиправним, а тому його належить скасувати.

Згідно з частиною першою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань субєкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, позивачу належить присудити за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС в Івано-Франківській області 3458,64 гривень в відшкодування витрат по сплаті судового збору зарахованого на належний казначейський рахунок згідно платіжного доручення № 10805 від 21 червня 2016 року.

Керуючись статтями 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Калуської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Івано-Франківській області № НОМЕР_1 від 26.04.2016 року.

Присудити Товариству з обмеженою відповідальністю Даноша (код 32464900, місцезнаходження: вулиця Лісова, будинок 1, село Копанки Калуського району Івано-Франківської області, 77330) за рахунок бюджетних асигнувань Калуської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Івано-Франківській області (код 39532657, місцезнаходження: вулиця Василя Стуса, будинок 2, місто Калуш, Івано-Франківська область, 77300) - 3458 (три тисячі чотириста пятдесят вісім) гривень 64 копійки судових витрат по сплаті судового збору.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо субєкта владних повноважень у випадках та порядку, передбаченому частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення пятиденного строку з моменту отримання субєктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Суддя /підпис/ ОСОБА_7

Постанова складена в повному обсязі 19.09.2016 року.