Постанова № 61477727, 13.09.2016, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 вересня 2016 року м.Житомир справа № 806/934/16

категорія 12.3

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Черноліхова С.В.,

секретарі судового засідання Черниш А.В., Матвєєва В.К.,

за участю: позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Овруцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області про стягнення коштів,

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Овруцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області (далі - Овруцька ОДПІ), в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просив стягнути 14124,72 грн. заробітної плати незаконно утриманої на виконання постанови Житомирського окружного адміністративного суду від 27.05.2015 р. по справі №806/1682/15, а також стягнути 35280, 42 грн. середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період 14.01.2016 року по 13.09.2016 року. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 27 березня 2014 року звільнився із посади завідувача юридичним сектором Овруцької ОДПІ. У день звільнення йому не було виплачено усі суми, що належали до сплати, у звязку із чим звернувся до суду за захистом своїх прав. Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 27.05.2015 р. по справі №806/1682/15 було зобов'язано Овруцьку ОДПІ здійснити донарахування та виплату сум індексації заробітної плати, преміальних виплат, матеріальних допомог, відпускних, виплат за період перебування на лікарняному або у відрядженні та інших виплат, які обчислюються від середньої заробітної плати, за період його роботи в податковій інспекції з 21.06.2005 року по 27.03.2014 року. Проте, виконуючи дане судове рішення, відповідач, на думку позивача, незаконно утримав з нього виплачену йому у вересні 2012 року матеріальну допомогу для вирішення соціально побутових питань у сумі 14124,72 грн., яку просить стягнути в судовому порядку разом із середнім заробітком за час затримки розрахунку.

Позивач у судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю та просив задовольнити адміністративний позов, з підстав викладених у ньому.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечив та просив у задоволенні позову відмовити. Пояснив, що Овруцькою ОДПІ при здійсненні перерахунку заробітної плати ОСОБА_1 за період з 21.06.2005 р. по 27.03.2014 р. було правомірно утримано надміру виплачені у вересні 2012 року кошти матеріальної допомоги для вирішення соціально - побутових питань у сумі 14124,72 грн., оскільки неврахування даного факту призвело б до неналежного виконання постанови Житомирського окружного адміністративного суду у справі №806/1682/15, яка передбачає здійснення перерахунку за весь період роботи позивача в податковій інспекції. Тому вважає вимоги позивача стосовно стягнення 14124,72 грн. утриманих з нього коштів та стягнення 35280,42 грн. середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 14.01.2016 р. по 13.09.2016 р. безпідставними.

Заслухавши пояснення позивача та представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволення з наступних підстав.

Встановлено, що ОСОБА_1 у період з 21 червня 2005 року до 27 березня 2014 року працював на різних посадах в Овруцькій ОДПІ.

27 березня 2014 року позивач звільнився із посади завідувача юридичним сектором за власним бажанням на пільгових умовах, у зв'язку із виходом на пенсію по інвалідності згідно статті 38 Кодексу законів про працю України та статті 23 Закону України Про пенсійне забезпечення.

Оскільки вважав, що у день звільнення з роботи ОСОБА_1 не було виплачено усі суми, що належать йому до сплати від Овруцької ОДПІ, звернувся до суду за захистом порушених прав.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 27 травня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 22 липня 2015 року, у справі №806/1682/15 за позовом ОСОБА_1 до Овруцької ОДПІ про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії, стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку, позовні вимоги було задоволено, визнано протиправними дії Овруцької ОДПІ щодо нездійснення ОСОБА_1, за період роботи в податковій інспекції з 21 червня 2005 року до 27 березня 2014 року, донарахування та виплати сум індексації заробітної плати, преміальних виплат, матеріальних допомог, відпускних, виплат за період перебування на лікарняному або у відрядженні та інших виплат, які обчислюються від середньої заробітної плати. Зобовязано Овруцьку ОДПІ здійснити донарахування та виплату ОСОБА_1 сум індексації заробітної плати, преміальних виплат, матеріальних допомог, відпускних, виплат за період перебування на лікарняному або у відрядженні та інших виплат, які обчислюються від середньої заробітної плати, за період його роботи в податковій інспекції з 21 червня 2005 року до 27 березня 2014 року. Стягнуто з Овруцької ОДПІ на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку за період з 13 січня 2015 року до 27 травня 2015 року в сумі 19435 грн. 92 коп. Стягнуто з Овруцької ОДПІ на користь ОСОБА_1 171 грн. 05 коп. судових витрат (а.с.9-15).

В судовому засіданні представник відповідача пояснив, що в ході виконання вказаного судового рішення, податковим органом було виявлено помилку в сумі нарахованої та виплаченої за вересень 2012 року заробітної плати, а саме матеріальної допомоги для вирішення соціально - побутових питань у сумі 18444,15 грн.

Відповідно до розрахунку Овруцької ОДПІ різниця між раніше нарахованою та виплаченою матеріальною допомогою на вирішення соціально - побутових проблем та тією, що нарахована під час виконання рішення складає 14124,72 грн.

Тобто, між сторонами фактично існує спір щодо правомірності утримання відповідачем нарахованої та виплаченої у вересні 2012 року заробітної плати, а саме матеріальної допомоги для вирішення соціально - побутових питань.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Основні економічні, правові та організаційні засади оплати праці працівників, які перебувають у трудових відносинах на підставі трудового договору з підприємствами, установами, організаціями усіх форм власності та господарювання, а також з окремими громадянами та сфери державного і договірного регулювання оплати праці і спрямований на забезпечення відтворювальної і стимулюючої функцій заробітної плати, визначає Закон України від 24 березня 1995 року №108/95-ВР "Про оплату праці" (далі - ЗУ №108/95-ВР).

Статтями 1, 2 ЗУ №108/95-ВР, визначено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу. Структура заробітної плати складається з основної та додаткової заробітної плати, а також заохочувальних та компенсаційних виплат.

Відповідно до ч.1, 2 ст. 127 Кодексу законів про працю України відрахування із заробітної плати можуть провадитись тільки у випадках, передбачених законодавством України, а саме:

1) для повернення авансу, виданого в рахунок заробітної плати; для повернення сум, зайво виплачених внаслідок лічильних помилок; для погашення невитраченого і своєчасно не повернутого авансу, виданого на службове відрядження або переведення до іншої місцевості; на господарські потреби, якщо працівник не оспорює підстав і розміру відрахування. У цих випадках власник або уповноважений ним орган вправі видати наказ (розпорядження) про відрахування не пізніше одного місяця з дня закінчення строку, встановленого для повернення авансу, погашення заборгованості, або з дня виплати неправильно обчисленої суми;

2) при звільненні працівника до закінчення того робочого року, в рахунок якого він вже одержав відпустку, за не відроблені дні відпустки. Відрахування за ці дні не провадиться, якщо працівник звільняється з роботи з підстав, зазначених в пунктах 3, 5 і 6 статті 36 і пунктах 1, 2 і 5 статті 40 цього Кодексу, а також при направленні на навчання та в зв'язку з переходом на пенсію;

3) при відшкодуванні шкоди, завданої з вини працівника підприємству, установі, організації (стаття 136).

Пунктом 24 постанови №13 від 24.12.1999р. Пленум ВСУ "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці" роз'яснено, що суди при вирішенні спорів, пов'язаних із застосуванням ст.127 Кодексу законів про працю України, мають враховувати, що: 1)вимоги про повернення працівником авансу, виданого в рахунок заробітної плати, і сум, зайво виплачених внаслідок лічильних помилок, а також погашення невитраченого і своєчасно не поверненого авансу, виданого на службове відрядження, переведення до іншої місцевості чи на господарські проблеми, розглядаються судами в тому разі, коли роботодавець не має можливості провести відрахування із заробітної плати у зв'язку з тим, що працівник оспорює підстави і розмір останнього, або минув місячний строк для видання відповідного наказу (розпорядження), або з інших причин. До лічильних помилок належать неправильності в обчисленнях, дворазове нарахування заробітної плати за один і той самий період тощо. Не можуть вважатись ними не пов'язані з обчисленням помилки в застосуванні закону та інших нормативно-правових актів, у тому числі колективного договору.

2) не утримані при звільненні суми за невідпрацьовані дні використаної працівником відпустки не можуть бути стягнені з нього судом у тому разі, коли трудовий договір припинено з підстав , зазначених у пунктах 3,5,6 ст. 36, пунктах 1,2,5 ст. 40 Кодексу законів про працю України, а також при направленні на навчання та у зв'язку з виходом на пенсію.

Відповідно до вимог ч.2 ст.233 роботодавець може звернутись із такими вимогами до суду протягом одного року з дня виникнення права на відрахування.

Матеріалами справи підтверджено, що у серпні 2014 року Овруцька об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Житомирській області звернулась до Овруцького районного суду Житомирської області з позовом, в якому просила стягнути з ОСОБА_1 11222,98 грн. надмірно виплачені кошти матеріальної допомоги на соціально - побутові цілі у вересні 2012 року, оскільки головним бухгалтером податкового органу допущено грубу арифметичну помилку при нарахуванні, що було виявлено під час фінансового аудиту.

Рішенням Овруцького районного суду Житомирської області від 01.07.2016 р., яке залишене без змін ухвалою апеляційного суду Житомирської області від 03.08.2016 р. по справі №286/5713/14-ц про стягнення надмірно виплачених коштів матеріальної допомоги на соціально-побутові цілі у вересні 2012 року, податковій інспекції було відмовлено у задоволенні позовних вимог.

Апеляційний суд Житомирської області у своїй ухвалі зазначив, що помилку було допущено внаслідок неправильного застосування норм матеріального закону, а не лічильної помилки. Тому згідно зі ст. 1215 Цивільного кодексу України не підлягає поверненню безпідставно набуті: заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.

З аналізу вищевказаних норм законодавства та враховуючи, що рішення Овруцького районного суду по справі №286/5713/14-ц про відмову у задоволенні стягнення надмірно виплачених коштів матеріальної допомоги набрало законної сили 03.08.2016 року, тому в Овруцької ОДПІ відсутні підстави щодо невиплати та утримання з ОСОБА_1 14124, 72 грн. нарахованої у 2012 році матеріальної допомоги для вирішення соціально - побутових питань.

Крім того, відповідно до частини 1 статті 116 Кодексу законів про працю України встановлено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, проводиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану нею суму.

Згідно з приписами частини 1 статті 117 Кодексу законів про працю України встановлено, що у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що передбачений частиною 1 статті 117 Кодексу законів про працю України обов'язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у статті 116 Кодексу законів про працю України, при цьому визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.

Отже, не проведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 Кодексу законів про працю України, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Після ухвалення судового рішення про стягнення заборгованості із заробітної плати роботодавець не звільняється від відповідальності, передбаченої статтею 117 Кодексу законів про працю України, а саме виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, тобто за весь період невиплати власником або уповноваженим ним органом належних працівникові при звільненні сум.

Аналогічна правова позиція закріплена у постанові Верховного Суду України від 15 вересня 2015 року №21-1765а15.

Відповідно до частини 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року №13 "Про застосування судами законодавства про оплату праці" установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі статті 117 Кодексу законів про працю України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Аналізуючи вказані обставини у справі та застосовуючи відповідні норми матеріального права, суд вважає, що позивач має право на компенсацію за затримку роботодавцем виплати належних йому коштів, у вигляді стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 16.02.2016 року по адміністративній справі №806/117/16, по справі ОСОБА_1 до Овруцької ОДПІ про стягнення 7816, 62 грн., стягнуто з відповідача на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку за період з 20 листопада 2015 року до 13 січня 2016 року у сумі 7816,62 грн.

Отже, з метою повного виконання постанови Житомирського окружного адміністративного суду від 27.05.2015 року по справі 806/1682/15 розрахунок середнього заробітку за час затримки розрахунку має бути з 14 січня 2016 року по день постановлення рішення, тобто 13 вересня 2016 р.

Судом встановлено, що згідно довідки Овруцької ОДПІ від 16 червня 2014 року №2569/10-05 середньоденний заробіток позивача на день звільнення становив 211 грн. 26 коп. (а.с.55).

Таким чином за час затримки розрахунку за період з 14.01.2016 р. до 13.09.2016 р., за 167 робочих днів, середній заробіток становить 35280, 42 грн. (167 кількість робочих днів за період з 14.01.2016 р. до 13.09.2016р.) х 211,26 грн. ( середній заробіток за один робочий день) = 35280,42 грн. ( середній заробіток за затримку розрахунку з 14.01.2016 р. по 13.09.2016 р.)

Крім того, під час розгляду справи позивачем було подано заяву у якій він просить компенсувати витрати, що повязані із розглядом справи у сумі 655,98 грн., у тому числі витрати на проїзд, відрив від звичайних занять, та добові у зв'язку з чим суд зазначає наступне.

Відповідно до частин 2, 3 статті 91 Кодексу адміністративного судочинства України стороні, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб'єктом владних повноважень, та її представнику сплачуються іншою стороною добові (у разі переїзду до іншого населеного пункту), а також компенсація за втрачений заробіток чи відрив від звичайних занять. Компенсація за втрачений заробіток обчислюється пропорційно від розміру середньомісячного заробітку, а компенсація за відрив від звичайних занять - пропорційно від розміру мінімальної заробітної плати. Граничний розмір компенсації за судовим рішенням витрат сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно з постановою Кабінету Міністрів України "Про граничні розміри компенсації витрат, пов'язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави " від 27 квітня 2006 року №590 (далі Постанова №590) компенсація за відрив від звичайних занять стороні, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб'єктом владних повноважень, її представникові у зв'язку з явкою до суду обчислюється пропорційно до розміру мінімальної заробітної плати особи і не може перевищувати її розмір, обчислений за фактичні години відриву від звичайних занять.

Відповідно до статті 91 Кодексу адміністративного судочинства України ОСОБА_1 має право на відшкодування судових витрат, а саме, витрат, що пов'язані із прибуттям до суду: компенсації за відрив від звичайних занять та витрат на проїзд до суду з м.Овруча Житомирської області до м.Житомира і назад.

Компенсація за відрив від звичайних занять обчислюється пропорційно від розміру мінімальної заробітної плати. Через віддаленість свого місця проживання від м.Житомира (140 км) позивач витрачав для прибуття до суду, на розгляд справи та повернення додому, по 3 години кожного разу.

Отже, вихідними величинами для розрахунку компенсації є: законодавчо встановлений розмір заробітної плати та фактичні години відриву особи від звичайних занять.

Ст. 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2016 рік" № 928-VIII від 25.12.2015 року, встановлено з 1 травня 2016 року мінімальну заробітну плату у місячному розмірі - 1450 гривень.

Згідно з додатком до листа Міністерства соціальної політики України від 20 липня 2015 року №10846/0/14-15/13 червень 2016 р. має 20 робочих днів, липень 2016 р. - 21 робочий день, вересень 2016 р. - 22 робочих дні.

У звязку із явкою позивача до Житомирського окружного адміністративного суду, а також розгляду справи у судових засіданнях 23.06.2016 р., 05.07.2016 р., 13.09.2016 р., компенсація за відрив від звичайних занять становить 207,46 грн., тобто (1450 грн. (мінімальна заробітна плата) : 20 (робочих днів у червні) х 1( кількість днів явки у судові засідання в червні)) + (1450 грн. (мінімальна заробітна плата) : 21 (робочих днів у липні) х 1( кількість днів явки у судові засідання у липні) + (1450 грн. (мінімальна заробітна плата) : 22 (робочих днів у вересні) х 1( кількість днів явки у судові засідання в вересні)) = 72,50 грн. + 69,05 + 65,91 = 207,46 грн.

Згідно з пунктом 5 додатку до Постанови №590 компенсація адміністративних витрат, повязаних з переїздом до іншого населеного пункту та на наймання житла стороні, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є субєктом владних повноважень, та її представникові не можуть перевищувати встановлені законодавством норми відшкодування витрат на відрядження.

Згідно постанови Кабінету Міністрів України від 2 лютого 2011 року №98 "Про суми та склад витрат на відрядження державних службовців, а також інших осіб, що направляються у відрядження підприємствами, установами та організаціями, які повністю або частково утримуються (фінансуються) за рахунок бюджетних коштів" (далі Постанова №98) сума добових витрат на відрядження в Україні становить 30 грн.

Позивач зявлявся до Житомирського окружного адміністративного суду 23.06.2016р., 05.07.2016 р. та 13.09.2016 р., а тому добові витрати за три дні становлять 90 грн. (30 грн. х 3 дні)

Витрати на проїзд до Житомирського окружного адміністративного суду (з м.Овруча, місця проживання позивача) до м.Житомира (місцезнаходження суду) для участі у судових засіданнях 23.06.2016 р, 05.07.2016 р., 13.09.2016 р., згідно оригіналів квитків, що знаходяться в матеріалах справи - становлять 358,52 грн. (73,38 грн. + 73,38 грн. + 73,38 грн. + 65 грн. + 73,38 грн.)

Враховуючи вказане, компенсація витрат, повязаних з переїздом до іншого населеного пункту, складає 448,52 (90 грн.(добові) + 358,52 грн.(квитки)) без урахування витрат на проїзд з Житомирського окружного адміністративного суду з м.Житомира до м.Овруча за 13 вересня 2016 року.

А тому розмір компенсації витрат позивача, що повязані із прибуттям 23.06.2016 р, 05.07.2016 р., 13.09.2016 р., до Житомирського окружного адміністративного суду, становить 655,98 грн., з яких 207,46 грн. компенсація за відрив від звичайних занять та 448,52 грн. компенсація в адміністративній справі витрат, що повязані з переїздом до іншого населеного пункту.

Відповідно до підпункту 1 пункту 7 Постанови №98 встановлено, що державним службовцям, а також іншим особам, які направляються у відрядження підприємствами, установами та організаціями, що повністю або частково утримуються (фінансуються) за рахунок коштів бюджетів, за наявності підтвердних документів відшкодовуються витрати на проїзд (у тому числі на перевезення багажу, бронювання транспортних квитків) до місця відрядження і назад, а також за місцем відрядження (у тому числі на орендованому транспорті).

У зв'язку з цим, судові витрати ОСОБА_1 пов'язані із розглядом справи підлягають стягненню з відповідача у сумі 655,98 грн. шляхом їх безспірного списання з рахунка суб'єкта владних повноважень - Овруцької ОДПІ.

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 86, 94, 158-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України,

постановив:

Позовні вимоги задовольнити.

Стягнути з Овруцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області на користь ОСОБА_1 14124,72 грн. заробітної плати утриманої на виконання постанови Житомирського окружного адміністративного суду від 27.05.2015 року по справі №806/1682/15.

Стягнути з Овруцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку за період з 14.01.2016 року по 13.09.2016 року в сумі 35280.42 грн.

Стягнути з Овруцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області на користь ОСОБА_1 655,98 грн. судових витрат.

Постанова набирає законної сили у строк та у порядку, що визначені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, і може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції у порядку, визначеному статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя С.В. Черноліхов

Повний текст постанови виготовлено: 19 вересня 2016 р.