Постанова № 61477623, 19.09.2016, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 вересня 2016 р. Справа № 805/2627/16-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі судді Христофорова А.Б., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Маріупольської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області про скасування податкових повідомлень-рішень від 15.04.2016року за №00000251405, №0000091405,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач, фізична особа підприємець ОСОБА_1, звернувся до адміністративного суду з позовною заявою до Маріупольської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 15.04.2016 року за №00000251405, №0000091405, №00000261405.

19.09.2016 року позивачем надано заяву про зменшення позовних вимог, в якій просить суд скасувати податкові повідомлення-рішення від 15.04.2016року за №00000251405, №0000091405.

Позовні вимоги мотивовані наступним, 01.04.2016р. при проведені фактичної перевірки магазину «Наталка», розташованого за адресою: м. Маріуполь, пр. 1 Мая, 56/12, в якому здійснюють господарську діяльність фізична особа-підприємець ОСОБА_1, податковим органом були встановлені порушення п. 85.2 ст.85 Податкового кодексу України в частині ненадання посадовим особам контролюючого органу до перевірки документів повязаних з предметом перевірки, п.12 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» в частині не ведення у порядку, встановленому законодавством обліку товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації на загальну суму 3822 грн.

Позивач зазначає про необґрунтованість висновків податкового органу, які викладені в акті (довідка) про результати фактичної перевірки з питань додержання субєктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій та зазначає на протиправність прийнятих податкових повідомлень-рішень від 15.04.2016 року за №00000251405, №0000091405, посилаючись на наявність усіх первинних документів, які спростовують спірне рішення.

Позивач в судове засідання не зявився, надав суду клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження позовні вимоги підтримав та просив задовольнити їх в повному обсязі.

Представник відповідача по справі надав до суду заперечення на адміністративний позов, відповідно до якого податкова інспекція вважає, що позивачем було порушено п. 85.2 ст.85 Податкового кодексу України в частині ненадання посадовим особам контролюючого органу до перевірки документів повязаних з предметом перевірки, п.12 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» в частині не ведення у порядку, встановленому законодавством обліку товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації на загальну суму 3822грн. Представник відповідача зазначає, що перевірка позивача проводилась в присутності продавця фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, яка була ознайомлена з направленнями на перевірку та наказом про проведення фактичної перевірки.

Представник відповідача в судове засідання не зявився, проти позовних вимог заперечував та просив у позові відмовити в повному обсязі, просив слухати справу без участі представника податкового органу.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши та оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд встановив наступне:

На підставі направлень №85,86 від 01.04.2016р. та наказу про проведення фактичної перевірки від 01.04.2016року за №90 згідно п.п.80.2.5 п.80.2 ст.80 Податкового кодексу України ГУ ДФС у Донецькій області була проведена фактична перевірка магазину «Наталка», розташованого за адресою: м. Маріуполь, пр. 1 Мая, 56/12, в якому здійснюють господарську діяльність фізична особа-підприємець ОСОБА_1.

За результатами фактичної перевірки позивача було складено акт перевірки від 01.04.2016року за №20/05/99/14/05/НОМЕР_1, висновками якої були встановлені наступні порушення:

п. 85.2 ст.85 Податкового кодексу України в частині ненадання посадовим особам контролюючого органу до перевірки документів повязаних з предметом перевірки,

п.12 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» в частині не ведення у порядку, встановленому законодавством обліку товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації на загальну суму 3822грн.

На підставі висновків акту перевірки відповідачем були прийняті спірні податкові повідомлення-рішення від 15.04.2016року за №00000251405 про застосування штрафних санкцій в розмірі 7644грн., №0000091405 про застосування штрафних санкцій в розмірі 510грн.

Вищезазначені повідомлення-рішення були оскаржені позивачем до Головного управління ДФС у Донецькій області та Державної фіскальної служби України, проте, рішеннями про результати розгляду скарги від 09.06.2016року та від 19.07.2016року позивачу було відмовлено в задоволенні скарг, а спірні рішення контролюючого органу залишені без змін.

Згідно з пунктом 81.1 статті 81 Податкового кодексу України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника контролюючого органу або його заступника, що скріплений печаткою контролюючого органу; копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити субєкта (прізвище, імя, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса обєкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника контролюючого органу або його заступника та скріплення печаткою контролюючого органу; службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки. Непред'явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред'явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки. Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці п'ятому цього пункту, не дозволяється. При пред'явленні направлення платнику податків та/або посадовим (службовим) особам платника податків (його представникам або особам, які фактично проводять розрахункові операції) такі особи розписуються у направленні із зазначенням свого прізвища, імені, по батькові, посади, дати і часу ознайомлення. У разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) розписатися у направленні на перевірку посадовими (службовими) особами контролюючого органу складається акт, який засвідчує факт відмови. У такому випадку акт про відмову від підпису у направленні на перевірку є підставою для початку проведення такої перевірки.

Згідно приписів п.п.20.1.11 п.20 ст.20 Податкового кодексу України законодавцем закріплено за контролюючим органом право проводити контрольні розрахункові операції до початку перевірки платника податків, проте, перевіряючі не обмежені зазначеним правом, а з урахуванням доведеності обставини придбання в магазині «Престиж» пляшки горілки «Всеградська» (приписи акту перевірки, додатки до акту, фотокопії пляшки та асортименту горілки, пояснення продавця) за ціною 34грн., суд не бере до уваги доводи позивача стосовно порушень законодавства в цій частині.

Згідно приписів п.86.5, п.86.6 ст.86 Кодексу акт (довідка) про результати фактичних перевірок, визначених статтею 80 цього Кодексу, складається у двох примірниках, підписується посадовими особами контролюючих органів, які проводили перевірку, реєструється не пізніше наступного робочого дня після закінчення перевірки. Акт (довідка) про результати зазначених перевірок підписується особою, яка здійснювала розрахункові операції, платником податків та його законними представниками (у разі наявності).

У разі якщо платник податків (його відокремлені підрозділи) здійснює свою діяльність не за основним місцем обліку платника податків, контролюючий орган, який проводив перевірку, не пізніше трьох робочих днів з дня реєстрації акта (довідки) в цьому органі направляє акт (довідку) до контролюючого органу за основним місцем обліку платника податків. Копія акта (довідки) перевірки з відміткою про реєстрацію в журналі реєстрації актів (довідок) перевірок зберігається у контролюючому органі, який проводив перевірку.

Підписання акта (довідки) таких перевірок особою, яка здійснювала розрахункові операції, платником податків та/або його законними представниками та посадовими особами контролюючого органу, які проводили перевірку, здійснюється за місцем проведення перевірки або у приміщенні контролюючого органу.

У разі відмови платника податків, його законних представників або особи, яка здійснювала розрахункові операції, від підписання акта (довідки), посадовими особами контролюючого органу складається акт, що засвідчує факт такої відмови. Один примірник акта або довідки про результати перевірки не пізніше наступного робочого дня після його складення реєструється в журналі реєстрації актів контролюючого органу і не пізніше наступного дня після його реєстрації вручається або надсилається платнику податків, його законному представнику або особі, яка здійснювала розрахункові операції.

У разі відмови платника податків або його законних представників від отримання примірника акта (довідки) перевірки чи неможливості його вручення платнику податків або його законним представникам чи особі, яка здійснювала розрахункові операції з будь-яких причин, такий акт або довідка надсилається платнику податків у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень. У зазначених в цьому абзаці випадках контролюючим органом складається відповідний акт або робиться позначка в акті або довідці про результати перевірки.

Відмова платника податків або його законних представників чи особи, яка здійснювала розрахункові операції, від підписання акта перевірки або отримання його примірника не звільняє платника податків від обов'язку сплатити визначені контролюючим органом за результатами перевірки грошові зобов'язання.

Відповідно до пункту 81.2. статті 81 Податкового кодексу України у разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) у допуску посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення перевірки складається акт, який засвідчує факт відмови.

Відповідно до пункту 12 статті 3 Закону № 265/95-ВР субєкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобовязані вести в порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів (послуг), що відображені в такому обліку.

Відповідно до норми пункту 13 статті 3 Закону № 265/95-ВР субєкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобовязані забезпечувати відповідність сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті реєстратора розрахункових операцій, а у випадку використання розрахункової книжки - загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня. Такі вимоги не поширюються на фізичних осіб - підприємців, які є платниками єдиного податку та не зареєстровані платниками податку на додану вартість.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності визначені Законом України від 16 липня 1999 року № 996-ХІV Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (далі Закон № 996-ХІV).

Відповідно до статті 9 зазначеного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити:

назву документа (форми);

дату і місце складання;

назву підприємства, від імені якого складено документ;

зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;

посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;

особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємоповязаних рахунках бухгалтерського обліку. Дані аналітичних рахунків повинні бути тотожні відповідним рахункам синтетичного обліку на перше число кожного місяця. Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.

Відповідно до пункту 12 статті 3 Закону № 265/95-ВР субєкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобовязані вести в порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів (послуг), що відображені в такому обліку.

Згідно ст.20 Закону до суб'єктів господарювання, що здійснюють реалізацію товарів які не обліковані у встановленому порядку, застосовується фінансова санкція у розмірі подвійної вартості необлікованих товарів, які не обліковані за місцем реалізації та зберігання, за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Такі вимоги не поширюються на фізичних осіб - підприємців, які є платниками єдиного податку та не зареєстровані платниками податку на додану вартість.

Суд зазначає, що наведена норма лише зазначає статус показників податкової звітності, які не підтверджені необхідними документами під час перевірки та порядок використання цих документів податковим органом у разі їх подання платником до прийняття рішення, однак жодним чином не обмежує право платника довести у судовому процесі обставини, на яких ґрунтуються його вимоги, подання виключно тих доказів, що надавались ним під час проведення податкової перевірки. Право надавати заперечення, щодо висновків податкового органу та долучати до матеріалів справи докази на підтвердження таких заперечень надається платнику податків як на усіх стадіях податкового контролю, так і на стадіях судового процесу.

Крім того, відповідно до правової позиції Верховного суду України, яка викладена у постанові від 20 січня 2015 року № 21-275а14, сама по собі відсутність на момент перевірки контролюючим органом накладних за місцем реалізації чи зберігання товарів, за умови, що ці товари належним чином обліковані відповідно до Закону № 996-ХІV та Положення (стандарту) 9, не є підставою для застосування до юридичної особи фінансової санкції, передбаченої статтею 21 Закону № 265/95-ВР.

Відповідно до ч.1 ст.244-2 КАС України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Отже, під час судового розгляду справи позивачем були надані до матеріалів справи первинні документи, а саме: ліцензія на право здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями, ліцензія на право здійснення роздрібної торгівлі тютюновими виробами, видаткова накладна ТОВ «Приватна фірма «Віола +» від 22.07.2015року за №ЛВ-997/01, видаткова накладна від 10.09.2015року за №611 ТОВ «Ефект Нова», видаткова накладна від 29.09.2015року за №1450 ТОВ «Ефект Нова», видаткова накладна від 24.11.2015року за №48379/46636 ТОВ «Баядера Логістік», видаткова накладна від 12.12.2015року за №МА15-000066712 ТОВ «ТК «Мегаполіс-Україна», видаткова накладна від 21.10.2015року за №16314 ТОВ «УДК», видаткова накладна від 25.11.2015року за №18511 ТОВ «УДК», видаткова накладна від 26.11.2015року за №1614 ТОВ «Ефект Нова», довідка про опломбування реєстратора розрахункових операцій від 05.05.2015року, акт №00018603 введення в експлуатацію реєстратора розрахункових операцій, денний Z звіт за 01.04.2016року, реєстраційне посвідчення №3000102722 про реєстрацію РРО з 05.05.2015року у магазині «Наталка» за адресою: м. Маріуполь, пр. 1 Мая, 56/12, що спростовує посилання відповідача на порушення в частині не ведення у встановленому законодавством порядку обліку товарних запасів за місцем їх реалізації.

Разом з тим, згідно з пунктом 85.2 статті 85 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.

У відповідності до п. 44.1 ст. 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно п.44.3 ст. 44 ПК України, платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено наконтролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

Приписами п. 44.5. ст. 44 ПК України визначено, що у разі втрати, пошкодження або дострокового знищення документів, зазначених в пунктах 44.1 і 44.3 цієї статті, платник податків зобов'язаний у п'ятиденний строк з дня такої події письмово повідомити контролюючий орган замісцем обліку в порядку, встановленому цим Кодексом для подання податкової звітності, та контролюючий орган, яким було здійснено митне оформлення відповідної митної декларації. Платник податків зобов'язаний відновити втрачені документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження повідомлення до контролюючого органу. У разі неможливості проведення перевірки платника податків у випадках, передбачених цим підпунктом, терміни проведення таких перевірок переносяться до дати відновлення та надання документів до перевірки в межах визначених цим підпунктом строків.

Відповідальність за порушення даної норми передбачена пунктом 121.1 статті 121 Податкового кодексу України, а саме незабезпечення платником податків зберігання первинних документів, облікових та інших регістрів, бухгалтерської та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів протягом установлених статтею 44 цього Кодексу строків їх зберігання та/або ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів (крім документів, отриманих з Єдиного реєстру податкових накладних) чи їх копій при здійсненні податкового контролю у випадках, передбачених цим Кодексом тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 510 гривень. Ті самі дії, вчинені платником податків, до якого протягом року було застосовано штраф за таке саме порушення тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 1020 гривень.

З огляду на те, що позивачем не надано для перевірки належним чином засвідчених документів, що перелічені у Додатку №1 до акту від 01.04.2016року, також не надані пояснення щодо відсутності зазначених документів за місцем господарській одиниці, де проводилася фактична перевірка, у відповідності до чого, відповідачем було правомірно застосовано до позивача штрафні санкції у відповідності до вимог п.121.1 ст. 121 ПК України у розмірі 510,00 грн. Отже, податкове повідомлення-рішення від 15.04.2016року за №0000091405 про застосування суми штрафних санкцій у сумі 510,00 грн є правовірним. Зі змісту ч.1 ст.11 КАС України вбачається, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст.86 КАС України ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи вище викладене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог позивача.

Судові витрати розподілити у відповідності до вимог ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст.ст. 17, 18, 19, 20, 51, 69, 70, 71, 72, 86, 94, 158, 159, 160, 161, 162, 163, 167 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Маріупольської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області про скасування податкових повідомлень-рішень від 15.04.2016року за №00000251405, №0000091405 - задовольнити частково.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Маріупольської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області від 15.04.2016року за №00000251405 про застосування штрафних санкцій у сумі 7 644 (сім тисяч шістсот сорок чотири)грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Маріупольської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області (87515, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Італійська, буд.59) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (87500, Донецька область, м. Маріуполь, пер. Банний, буд.5, код іпн НОМЕР_1) судовий збір в сумі 275 (двісті сімдесят пять) грн 60 коп.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 10 денний строк з дня отримання постанови апеляційної скарги з подачею її копії до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Христофоров А.Б.