Постанова № 61477556, 20.09.2016, Волинський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 вересня 2016 року Справа № 803/1355/16

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Димарчук Т.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Луцьку адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до начальника Головного управління Національної поліції у Волинській області ОСОБА_2, начальника Управління Міністерства внутрішніх справ України у Волинській області ОСОБА_2, голови ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України у Волинській області ОСОБА_2 про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді та зобовязання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі позивач, ОСОБА_1П.) звернулася з позовом до начальника Головного управління Національної поліції у Волинській області ОСОБА_2 , начальника Управління Міністерства внутрішніх справ України у Волинській області ОСОБА_2, голови ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України у Волинській області ОСОБА_2 про визнання протиправним та скасування наказу № 8 о/с від 10 червня 2016 року в частині звільнення з посади інспектора по роботі з населенням та громадськими формуваннями Шацького районного відділу УМВС України у Волинській області, поновлення на посаді інспектора по роботі з населенням та громадськими формуваннями Шацького районного відділу УМВС України у Волинській області та зобовязання надати можливість подати рапорт про звільнення за пунктом 64 «з» у звязку з переходом у встановленому порядку на роботу (службу) в інші міністерства, центральні органи виконавчої влади (установи, організації) відповідно до положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ та зобовязання Головного управління Національної поліції у Волинській області розглянути кандидатуру ОСОБА_1 для зайняття посади у відповідності до пункту 9 Розділу ХІ прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про національну поліцію».

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідно до наказу від 12 березня 2012 року № 68 о/с позивач була прийнята на службу в органи внутрішніх справ України та працювала на посаді слідчого Луцького міського відділу УМВС України у Волинській області. Наказом начальника УМВС України у Волинській області від 26 червня 2013 року № 193 о/с переведена на посаду інспектора по роботі з населенням та громадськими формуваннями Шацького районного відділу УМВС України у Волинській області. Наказом від 06 травня 2015 року № 116 о/с «По особовому складу» їй надано відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 17 квітня 2015 року по 03 березня 2018 року включно.

Згідно наказу від 05 листопада 2015 року № 322 о/с позивач була звільнена з органів внутрішніх справ з 06 листопада 2015 року через скорочення штатів. Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 28 січня 2016 року визнано протиправним та скасовано наказ від 05 листопада 2015 року № 322 о/с в частині звільнення ОСОБА_1 із займаної посади та поновлено останню на посаді інспектора по роботі з населенням та громадськими формуваннями Шацького районного відділу УМВС України у Волинській області з 06 листопада 2015 року. На підставі вищезазначеної постанови наказом від 15 лютого 2016 року № 3 о/с позивач поновлена на посаді інспектора з 06 листопада 2015 року, однак частиною другою даного наказу її звільнено з органів внутрішніх справ з 06 листопада 2015 року через скорочення штатів.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 01 квітня 2016 року визнано протиправним та скасовано наказ від 15 лютого 2016 року № 3 о/с в частині звільнення ОСОБА_1 із займаної посади та поновлено останню на посаді інспектора по роботі з населенням та громадськими формуваннями Шацького районного відділу УМВС України у Волинській області з 06 листопада 2015 року. На підставі вищезазначеної постанови наказом від 10 червня 2016 року № 8 о/с позивач поновлена на посаді інспектора, однак частиною другою даного наказу її звільнено з органів внутрішніх справ з 06 листопада 2015 року через скорочення штатів.

Вважає, що її повторне звільнення з органів внутрішніх справ порушує її права, так як відповідно до частини третьої статті 184 Кодексу законів про працю України звільнення вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років з ініціативи власника або уповноваженого ним органу не допускається, крім випадків повної ліквідації підприємства, установи, організації, коли допускається звільнення з обовязковим працевлаштуванням.

Разом з тим, вказує, що наказ в частині, що стосується її звільнення, є протиправним і підлягає скасуванню, оскільки відповідачем порушено вимоги статті 49-2 Кодексу законів про працю України, згідно з якою про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Всупереч цій нормі, позивач не була ознайомлена з відповідним попередженням. Крім цього, звільнення було проведено під час перебування ОСОБА_1 у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, яка позивачу була надана по 03 березня 2018 включно, внаслідок чого не враховано переважне право на залишення на роботі, передбачене чинним законодавством.

У звязку з наведеним просить визнати протиправним та скасувати наказ голови ліквідаційної комісії управління МВС України у Волинській області ОСОБА_2 № 8 о/с від 10 червня 2016 в частині звільнення з посади інспектора по роботі з населенням та громадськими формуваннями Шацького районного відділу УМВС України у Волинській області, поновити на посаді інспектора по роботі з населенням та громадськими формуваннями Шацького районного відділу УМВС України у Волинській області та зобовязати вчинити дії.

В судове засідання позивач не прибула, 12 вересня 2016 року подала до суду заяву в якій розгляд справи просила проводити за її відсутності (а. с. 36).

В письмових запереченнях від 20 вересня 2016 року № 2085/26/01-2016 на адміністративний позов представник відповідачів позовних вимог не визнала, мотивуючи тим, що відповідно до пункту 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про Національну поліцію» з дня опублікування даного Закону всі працівники міліції (особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ), а також інші працівники Міністерства внутрішніх справ України, його територіальних органів, закладів та установ, вважаються такими, що попереджені у визначеному порядку про можливе майбутнє звільнення через скорочення штатів. Пунктами 10, 11 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що працівники міліції, які відмовилися від проходження служби в поліції та/або не прийняті на службу до поліції в тримісячний термін з моменту попередження про наступне вивільнення, звільняються зі служби в органах внутрішніх справ через скорочення штатів. Вказані в цьому пункті особи можуть бути звільненні зі служби в органах внутрішніх справ до настання зазначеного в цьому пункті терміну на підставах, визначених Положенням про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ. Перебування працівників міліції на лікарняному чи у відпустці не є перешкодою для їх звільнення зі служби в органах внутрішніх справ відповідно до «Прикінцевих та перехідних положень» цього Закону. Враховуючи, що ОСОБА_1 на момент звільнення перебувала у відпустці по догляду за дитиною до досягнення трирічного віку до 03 березня 2018 року, яка є видом соціальної відпустки, вважає, що звільнення останньої було проведене у відповідності до вимог чинного законодавства. З наведених підстав просила в задоволенні позову відмовити повністю (а. с. 39-41).

Представник відповідачів в судове засідання не прибула, однак 20 вересня 2016 року за вих. № 2086/26/01-2016 подала до суду клопотання в якому розгляд справи просила здійснювати без її участі. Позов не визнала та просила відмовити в його задоволенні (а. с. 38).

Відповідно до частини четвертої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

З урахуванням наведеного, справу судом розглянуто та вирішено на підставі наявних у ній доказів, за відсутності осіб, які беруть участь у справі, та згідно з ухвалою суду від 20 вересня 2016 року в порядку письмового провадження.

Дослідивши письмові докази, суд дійшов висновку висновку, що адміністративний позов слід задовольнити частково з огляду на наступне.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 12 березня 2012 року була прийнята на службу в органи внутрішніх справ на посаду слідчого Луцького міського відділу УМВС України у Волинській області.

Наказом начальника УМВС у Волинській області від 26 червня 2013 року № 193 о/с позивач переведена на посаду інспектора по роботі з населенням та громадськими формуваннями Шацького районного відділу УМВС України у Волинській області (а. с. 11).

Згідно із наказом від 06 травня 2015 року № 116 о/с «По особовому складу» ОСОБА_1 надано відпустку по догляду за дитиною до досягнення трирічного віку з 17 квітня 2015 року. Дані обставини також підтверджуються записами в трудовій книжці АА № 693413 (а. с. 12, 15).

З матеріалів справи вбачається, що постановою Волинського окружного адміністративного суду від 28 січня 2016 року у справі № 803/17/16 визнано протиправним та скасовано наказ начальника Управління Міністерства внутрішніх справ України у Волинській області від 05 листопада 2015 року за № 322 о/с «По особовому складу» в частині звільнення старшого лейтенанта міліції ОСОБА_1 з посади інспектора по роботі з населенням та громадськими формуваннями Шацького районного відділу УМВС України та поновлено позивача на посаді інспектора по роботі з населенням та громадськими формуваннями Шацького районного відділу УМВС України з 06 листопада 2015 року (а. с. 13, 16-17).

На виконання рішення суду, наказом голови ліквідаційної комісії УМВС у Волинській області від 15 лютого 2016 року № 3 о/с позивача поновлено на посаді інспектора по роботі з населенням та громадськими формуваннями Шацького районного відділу з 06 листопада 2015 року, проте частиною другою даного наказу старшого лейтенанта міліції ОСОБА_1 звільнено зі служби через скорочення штатів (а. с. 20).

Не погоджуючись з даним наказом позивач оскаржила його до суду.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 01 квітня 2016 року у справі № 803/331/16 визнано протиправним та скасовано наказ голови ліквідаційної комісії УМВС у Волинській області від 15 лютого 2016 року № 3 о/с в частині звільнення старшого лейтенанта міліції ОСОБА_1 з посади інспектора по роботі з населенням та громадськими формуваннями Шацького районного відділу УМВС України та поновлено позивача на вказаній посаді з 06 листопада 2015 року (а. с. 23-26).

На виконання постанови суду від 01 квітня 2016 року, наказом голови ліквідаційної комісії УМВС у Волинській області від 10 червня 2016 року № 8 о/с ОСОБА_1 поновлено на посаді інспектора по роботі з населенням та громадськими формуваннями Шацького районного відділу з 06 листопада 2015 року, проте частиною другою даного наказу старшого лейтенанта міліції ОСОБА_1 звільнено зі служби через скорочення штатів (а. с. 22 зворот).

Однак, як вбачається з вищезазначеного наказу, керуючись пунктами 10, 11 розділу ХІ Закону України «Про Національну поліцію» та відповідно до Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ ОСОБА_1 звільнено у запас Збройних Сил з постановкою на військовий облік за пунктом 64 «г» (через скорочення штатів) з 06 листопада 2015 року (а. с. 22 зворот).

На думку суду, відповідач не довів правомірність оскаржуваного в даній адміністративній справі наказу, з огляду на таке.

Відповідно до статті 43 Конституції України громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Як встановлено судом, правовою підставою для прийняття оскаржуваного наказу від від 10 червня 2016 року № 8 о/с в частині звільнення позивача став Закон України «Про Національну поліцію», який визначає правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України.

Відповідно до Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про Національну поліцію», останній набирає чинності через три місяці з дня, наступного за днем його опублікування, крім пунктів 1, 2, 3, 7 - 13, 15, 17 - 18 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону, які набирають чинності з дня, наступного за днем його опублікування. Даний Закон був опублікований 06 серпня 2015 року.

Згідно статті 47 цього Закону призначення на посади поліцейських здійснюють посадові особи органів (закладів, установ) поліції відповідно до номенклатури посад, яку затверджує Міністерство внутрішніх справ України.

Так, постановою Кабінету Міністрів України від 16 вересня 2015 року № 730 «Про утворення територіальних органів Національної поліції та ліквідацію територіальних органів Міністерства внутрішніх справ» утворено як юридичні особи публічного права територіальні органи Національної поліції за переліком згідно з додатком; ліквідовано як юридичні особи публічного права територіальні органи Міністерства внутрішніх справ за переліком згідно з додатком 2. Згідно із додатками 1, 2 до зазначеної постанови утворено Головне управління Національної поліції у Волинській області та ліквідовано Управління Міністерства внутрішніх справ України у Волинській області.

Відповідно до пунктів 8, 10 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Національну поліцію» з дня опублікування цього Закону всі працівники міліції (особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ), а також інші працівники Міністерства внутрішніх справ України, його територіальних органів, закладів та установ вважаються такими, що попереджені у визначеному порядку про можливе майбутнє звільнення через скорочення штатів. Працівники міліції, які відмовилися від проходження служби в поліції та/або не прийняті на службу до поліції в тримісячний термін з моменту попередження про наступне вивільнення, звільняються зі служби в органах внутрішніх справ через скорочення штатів. Указані в цьому пункті особи можуть бути звільнені зі служби в органах внутрішніх справ до настання зазначеного в цьому пункті терміну на підставах, визначених Положенням про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ.

Згідно із пунктом 11 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Національну поліцію» перебування працівників міліції на лікарняному чи у відпустці не є перешкодою для їх звільнення зі служби в органах внутрішніх справ відповідно до «Прикінцевих та перехідних положень» цього Закону.

Водночас пунктом 64 «г» Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 липня 1991 року № 114 (далі Положення № 114) передбачено, що особи середнього, старшого і вищого начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік) через скорочення штатів - при відсутності можливості подальшого використання на службі.

Таким чином, вищезазначені норми розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Національну поліцію» та Положення №114, на які йдеться посилання в оскаржуваному наказі, містять три підстави для звільнення особи зі служби через скорочення штатів, а саме: відмова працівника міліції від проходження служби в поліції; не прийняття на службу до поліції в тримісячний термін з моменту попередження про наступне вивільнення; відсутність можливості подальшого використання на службі.

Отже, при вирішенні питання щодо звільнення за скороченням штату, начальник органу зобовязаний розглянути можливість подальшого використання на службі особи, яка звільняється.

Відповідно до пункту 9 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Національну поліцію» працівники міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, за умови відповідності вимогам до поліцейських, визначеним цим Законом, упродовж трьох місяців з дня опублікування цього Закону можуть бути прийняті на службу до поліції шляхом видання наказів про призначення за їх згодою чи проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції.

Посади, що пропонуються особам, зазначеним у цьому пункті, можуть бути рівнозначними, вищими або нижчими щодо посад, які ці особи обіймали під час проходження служби в міліції.

Судом встановлено, що відповідачем не було запропоновано позивачу скористатись правом на проходження служби в поліції. При цьому будь-яких даних про те, що ОСОБА_1 відмовилась проходити службу в поліції, судом не зібрано.

Разом з тим, пунктом 10 Положення № 114 визначено, що особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ користуються всіма соціально-економічними, політичними та особистими правами і свободами, виконують усі обовязки громадян, передбачені Конституцією та іншими законодавчими актами, а їх права, обовязки і відповідальність, що випливають з умов служби, визначаються законодавством, Присягою, статутами органів внутрішніх справ і цим Положенням.

Відповідно до підпункту «є» пункту 49 Положення № 114 особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ надаються відпустки, зокрема, додаткові та соціальні (по вагітності, родах і догляду за дитиною), творчі, у звязку з навчанням.

Як встановлено судом, на момент прийняття оскаржуваного наказу позивач перебувала у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

Згідно із пунктом 17 Положення № 114 вагітні жінки і матері з числа осіб рядового і начальницького складу користуються всіма правами і пільгами, встановленими законодавством.

Статтею 24 Конституції України визначено, що громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Рівність прав жінки і чоловіка забезпечується, зокрема, створенням умов, які дають жінкам можливість поєднувати працю з материнством; правовим захистом, матеріальною і моральною підтримкою материнства і дитинства, включаючи надання оплачуваних відпусток та інших пільг вагітним жінкам і матерям.

Враховуючи те, що Закону України «Про Національну поліцію» та Положення № 114 не містять положень щодо гарантій вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років, тому в даному випадку до спірних правовідносин повинні бути застосовані норми Кодексу законів про працю України.

Відповідно до частини третьої статті 184 Кодексу законів про працю України звільнення вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років (до шести років - частина шоста статті 179), одиноких матерів при наявності дитини віком до чотирнадцяти років або дитини-інваліда з ініціативи власника або уповноваженого ним органу не допускається, крім випадків повної ліквідації підприємства, установи, організації, коли допускається звільнення з обовязковим працевлаштуванням. Обовязкове працевлаштування зазначених жінок здійснюється також у випадках їх звільнення після закінчення строкового трудового договору.

Таким чином, пряма заборона на звільнення працівників, зазначених у статті 184 Кодексу законів про працю України, протягом встановлених строків означає, що вони взагалі не можуть бути кандидатами на звільнення. Вони мають субєктивне право залишитися на роботі (крім випадків повної ліквідації підприємства), відтак вирішення питання про їх звільнення, якщо підприємство не ліквідовується, не допускається. Якщо підприємство ліквідується допускається звільнення таких працівників з обовязковим працевлаштуванням.

Згідно із частиною другою статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права, а частиною першою статті 1 цього ж Закону визначено значення термінів: Конвенція Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обовязковість яких надано Верховною Радою України; Суд Європейський суд з прав людини; практика Суду практика Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Так, у рішенні від 22 березня 2012 року по справі «ОСОБА_3 проти Російської Федерації» Європейський суд з прав людини зазначив, що по-перше, право на відпустку по догляду за дитиною належить всім громадянам без будь-яких відмінностей за ознаками статі або професії. Збройні сили, поліція та державні службовці не виключаються з числа користувачів цього фундаментального права. По - друге, право на відпустку по догляду за дитиною має мінімальний зміст. Кінцева мета гармонізації праці, особистого та сімейного життя для працюючих батьків та рівності чоловіків та жінок у відношенні можливостей ринку праці та відношення на роботі повинні враховуватися при встановленні форми, тривалості та умов відпустки по догляду за дитиною. В кінці періоду відпустки по догляду за дитиною працівники мають право повернутися на ту ж роботу або, якщо це неможливо, на еквівалентну роботу, сумісну з їхнім трудовим контрактом або відносинами. Права, придбані або такі, що мають бути придбаними працівником на дату початку відпустки по догляду за дитиною, повинні зберігатися до кінця відпустки по догляду за дитиною.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання постанови Волинського окружного адміністративного суду від 01 квітня 2016 року головою ліквідаційної комісії УМВС України у Волинській області прийнято наказ від 10 червня 2016 року № 8 о/с, яким скасовано наказ УМВС у Волинській області від 15 лютого 2016 року за № 3 о/с в частині звільнення ОСОБА_1 з органів внутрішніх справ, поновлено позивача на посаді інспектора по роботі з населенням та громадськими формуваннями Шацького районного відділу з 06 листопада 2015 року.

Проте, цим же наказом згідно з пунктами 10 та 11 розділу ХІ Закону України «Про Національну поліцію» та відповідно до Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ позивач знову була звільнена з 06 листопада 2015 року з займаної посади у запас Збройних Сил (з постановкою на військовий облік) за пунктом 64 «г» (через скорочення штатів).

Таким чином, суд зазначає, що приймаючи наказ від 10 червня 2016 року № 8 о/с в частині звільнення ОСОБА_1 з органів внутрішніх справ з 06 листопада 2015 року у звязку з скороченням штатів, голова ліквідаційної комісії УМВС України у Волинській області фактично не виконав постанову Волинського окружного адміністративного суду від 01 квітня 2016 року та протиправно повторно звільнив позивача із займаної посади з 06 листопада 2015 року.

Отже, відповідач при звільненні ОСОБА_1 з органів внутрішніх справ обмежився лише посиланням на Закон України «Про Національну поліцію», не врахувавши при цьому вимог частини третьої статті 184 Кодексу законів про працю України щодо обовязкового працевлаштування позивача при її звільненні.

Суд не бере до уваги доводи представника відповідачів про те, що у звязку із набранням чинності Закону України «Про Національну поліцію» та прийняттям Кабінетом Міністрів України постанови від 16 вересня 2015 року № 730 «Про утворення територіальних органів Національної поліції та ліквідацію територіальних органів Міністерства внутрішніх справ», якими фактично ліквідовано діяльність міліції, продовжувати службу в органах УМВС України у Волинській області немає законних підстав (відсутній штатний розпис), з огляду на наступне.

Відповідно до частини першої статті 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу, є обовязковим для всіх субєктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

У постанові Верховного Суду України від 17 жовтня 2011 року по справі № 21-327а11 колегія суддів прийшла до висновку, що встановлена законодавством можливість ліквідації державної установи (організації) з одночасним створенням іншої, яка буде виконувати повноваження (завдання) особи, що ліквідується, не виключає, а включає зобовязання роботодавця (держави) по працевлаштуванню працівників ліквідованої установи. Невиконання такого зобовязання порушує трудові гарантії працівника.

Порядок утворення та правовий статус юридичних осіб публічного права встановлюються Конституцією України та законом.

Крім того, на переконання суду, у звязку із утворенням Головного управління Національної поліції у Волинській області та ліквідацією УМВС України у Волинській області (станом на день розгляду справи останній перебуває в стані припинення) фактично відбувається реорганізація зазначеного правоохоронного органу. Відтак, оскільки відповідна функція держави не ліквідована (не припинена), згідно із вимогами чинного законодавства України позивач повинна бути працевлаштована в новоствореному органі.

Не заслуговують на увагу і посилання представника УМВС України у Волинській області на те, що звільнення ОСОБА_1 відбулося у відповідності до вимог Закону України «Про Національну поліцію» (перебування працівників міліції у відпустці не є перешкодою для їх звільнення зі служби в органах внутрішніх справ), оскільки вказана норма повинна застосовуватися з урахуванням положень іншого законодавства України, при цьому, застосування зазначеного Закону не може нівелювати державні гарантії трудових прав, які, зокрема, визначені частиною третьою статті 184 Кодексу законів про працю України.

Відповідно до частини першої, другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачами не надано суду достатніх та беззаперечних доказів, які б свідчили, що оскаржуваний наказ видано на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з урахуванням усіх обставин справи, що мають значення для його прийняття.

Аналізуючи вищевикладене, суд дійшов до висновку, що позивача було незаконно звільнено із органів внутрішніх справ, а тому наказ голови ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України у Волинській області від 10 червня 2016 року за № 8 о/с «По особовому складу» в частині звільнення ОСОБА_1 слід скасувати як протиправний та поновити останню на посаді інспектора по роботі з населенням та громадськими формуваннями Шацького районного відділу з 06 листопада 2015 року.

Разом з тим, суд вважає, що вимога ОСОБА_1 щодо зобовязання УМВС України у Волинській області надати можливість подати рапорт про звільнення за пунктом 64 «з» Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ у звязку з переходом у встановленому порядку на роботу (службу) в інші міністерства, центральні органи виконавчої влади (установи, організації) не підлягає задоволенню, оскільки подання будь-якого рапорту залежить виключно від волі позивача. Доказів того, що позивач подала рапорт, а відповідач відмовився його прийняти або розглянути у встановленому порядку суду не надано. Відтак, суд не може надавати оцінку діям або бездіяльності відповідача, спонукати або зобовязувати його вчиняти дії, оскільки спору між сторонами в цій частині позовних вимог не встановлено, а тому факт порушених прав позивача відсутній.

Також не підлягає задоволенню вимога щодо зобовязання Головного управління Національної поліції у Волинській області розглянути кандидатуру ОСОБА_1 для зайняття посади у Головному управлінні Національної поліції у Волинській області з огляду на наступне.

Відповідно до пунктів 8-10 Закону України «Про Національну поліцію» з дня опублікування цього Закону (опубліковано 06 серпня 2015 року, вступив в дію 07 листопада 2015 року) всі працівники міліції (особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ), а також інші працівники Міністерства внутрішніх справ України, його територіальних органів, закладів та установ вважаються такими, що попереджені у визначеному порядку про можливе майбутнє звільнення через скорочення штатів.

Працівники міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, за умови відповідності вимогам до поліцейських, визначеним цим Законом, упродовж трьох місяців з дня опублікування цього Закону можуть бути прийняті на службу до поліції шляхом видання наказів про призначення за їх згодою чи проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції.

Працівники міліції, які відмовилися від проходження служби в поліції та/або не прийняті на службу до поліції в тримісячний термін з моменту попередження про наступне вивільнення, звільняються зі служби в органах внутрішніх справ через скорочення штатів.

Оскільки доказів того, що позивачем було подано рапорт до органів поліції суду не надано, спору між сторонами в цій частині позовних вимог не встановлено, а тому підстави щодо зобовязання відповідача вчиняти певні дії відсутні.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України негайно виконуються постанови суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби.

Отже, оскільки позовні вимоги ОСОБА_1 про поновлення на посаді задоволено, то постанову суду в частині слід звернути до негайного виконання.

Керуючись статтями 11, 17, 158, 160, 162-163, 186, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Закону України «Про Національну поліцію», Кодексу законів про працю України, Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати наказ голови ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України у Волинській області ОСОБА_2 від 10 червня 2016 року № 8 о/с в частині звільнення старшого лейтенанта міліції ОСОБА_1 з посади інспектора по роботі з населенням та громадськими формуваннями Шацького районного відділу УМВС України.

Поновити ОСОБА_1 на посаді інспектора по роботі з населенням та громадськими формуваннями Шацького районного відділу УМВС України з 06 листопада 2015 року.

Постанова в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді інспектора по роботі з населенням та громадськими формуваннями Шацького районного відділу УМВС України підлягає до негайного виконання.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

ОСОБА_4 Димарчук