Ухвала суду № 61475110, 16.09.2016, Апеляційний суд Закарпатської області

Справа № 304/430/16-ц

У Х В А Л А

Іменем України

16 вересня 2016 року м. Ужгород

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області в складі:

головуючої - судді Кожух О.А.,

суддів - Готри Т.Ю., Кондора Р.Ю.,

при секретарі - Волощук В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Перечинського районного суду від 11 липня 2016 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, третя особа: орган опіки та піклування Перечинської районної державної адміністрації - про позбавлення батьківських прав,-

в с т а н о в и л а :

У квітні 2016 року ОСОБА_2 звернулася до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що ОСОБА_1, який є батьком її доньки - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, ухиляється від виконання своїх обов'язків по вихованню та утриманню дитини. Так, зазначає, що рішенням Перечинського районного суду у 2008 році було ухвалено стягувати з відповідача на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання доньки у розмірі 1/4 починаючи із 04.08.2008 і до досягнення дитиною повноліття, проте відповідач аліменти жодного разу не сплатив, його заборгованість за аліментами згідно розрахунку державного виконавця станом на січень 2016 складає 47 654,54 грн., ОСОБА_1 проживає в іншому населеному пункті, життям доньки не цікавиться, не виявляє бажання спілкуватися з дитиною та приймати участь у її вихованні, не відвідує батьківські збори і не цікавиться навчанням дитини, свідомо нехтує своїми обов'язками, не надає згоди для виїзду доньки за кордон для відпочинку та оздоровлення.

Посилаючись на дані обставини та норми сімейного законодавства, позивачка просила позбавити ОСОБА_1 батьківських прав відносно доньки ОСОБА_3

Рішенням Перечинського районного суду від 11.07.2016 позов задоволено.

На це рішення ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування судом норм матеріального права й порушення норм процесуального права, просить оскаржуване рішення скасувати й ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_2

Заслухавши пояснення сторін та їх представників, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ст. ст. 10, 11, 59, 60 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, доказування не може ґрунтуватись на припущеннях, а обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції (ст. 303 ЦПК України).

Встановлено та вбачається з матеріалів справи, що батьком ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, є відповідач ОСОБА_1 (а.с. 7).

Сторони у шлюбі не перебували і ними визнано, що з 2006 року однією сім'єю не проживають.

Рішенням Перечинського районного суду (виконавчий лист № 2-262 від 10.12.2008) ухвалено стягувати з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання доньки у розмірі 1/4 щомісячно починаючи із 04.08.2008 і до досягнення дитиною повноліття.

Згідно довідки державного виконавця відділу ДВС Перечинського районного управління юстиції від 22.01.2016 № 75 ОСОБА_1 аліменти жодного разу не сплатив, а його фактична заборгованість станом на 01.01.2016 складає 47 654,54 грн. (а.с.8). Ухвалою Перечинського районного суду від 30.04.2013 ОСОБА_4 було встановлено тимчасове обмеження у праві виїзду за кордон (а.с.51).

Донька знаходиться на утриманні та вихованні матері, відповідач проживає окремо, в іншому населеному пункті (а.с. 9-10, 18).

Малолітня ОСОБА_3 зараз навчається у шостому класі Перечинської ЗОШ І-ІІІ ст., а з наданої цією школою довідки від 28.01.2016 вбачається, що батько ОСОБА_6 - ОСОБА_1 - у період із 01.09.2011 по 31.05.2015 та з 01.09.2015 по 31.12.2015 не спілкувався з вчителями, не забирав дитину додому, не брав участі у батьківських зборах (а.с. 10, зворот).

Згідно до ст. 150 СК України батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини; піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток; забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Батьки зобов'язані поважати дитину. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов'язку батьківського піклування щодо неї.

Відповідно до ст. 180 Сімейного кодексу України, батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.

Згідно роз'яснень п. 16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.03.2007 № 3 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав" ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.

Орган опіки і піклування Перечинської райдержадміністрації, згідно Висновку від 23.03.2016 № 16014-26, вважав за доцільне не надавати згоду на позбавлення батьківських прав ОСОБА_1 відносно дитини ОСОБА_3 У даному висновку комісією враховано наявність вищевказаної заборгованості ОСОБА_1 за аліментами у сумі 47 654,54 грн., факт отримання позивачкою від ОСОБА_1 у березні 2016 року коштів в сумі 1245 грн., позитивну характеристику відповідача, надану Сімерською сільською радою від 12.02.2016 та Аварійно-рятувальним загоном спецпризначення Управління ДСНС України у Закарпатській області. Також зазначено, що відповідач є учасником бойових дій та брав участь в антитерористичній операції в Донецькій та Луганській областях (а.с. 11-12).

Відповідач зазначав, що виявляв бажання зустрічатись з донькою та брати участь у її вихованні, але позивачка цьому перешкоджала. Так, як визнав сам відповідач, до органів опіки і піклування щодо створення йому перешкод у спілкуванні з дитиною з 2006 року він жодного разу він не звертався. Жодного належного та допустимого доказу створення йому перешкод у спілкуванні з дитиною відповідачем надано не було. Відповідач на обґрунтування своїх заперечень проти позову не довів наявності перешкод для зустрічі з дитиною, причин невиконання своїх батьківських обов'язків, не надав жодних доказів щодо участі в піклуванні про фізичний і духовний розвиток доньки, її навчанні, підготовці до самостійного життя. Посилання скаржника на те, що він мав намір передавати гроші для доньки через сусіда позивачки, а також її племінницю, але ОСОБА_2 від отримання таких коштів відмовлялася - є голослівними. Доказів сплати аліментів на виконання рішення суду від 10.12.2008 відповідачем не надано. Перебуваючи з червня 2014 року по червень 2015 року у зоні проведення антитерористичної операції в Донецькій та Луганській областях, та в подальшому працюючи з жовтня 2015 року у Аварійно-рятувальним загоном спецпризначення Управління ДСНС України у Закарпатській області, відповідач аліменти також не сплачував. За його твердженням, лише в січні 2016 року він надав відповідну інформацію відділу ДВС Перечинського районного управління юстиції для направлення виконавчого листа по місцю його роботи.

Судом першої інстанції було заслухано малолітню ОСОБА_3, яка вказала, що не знає батька навіть на вигляд, фактично для неї він чужа людина, бажання спілкуватися з ним не має.

У школу відповідач прийшов лише після звернення позивача до суду із даним позовом.

Таким чином, ОСОБА_1 не виконував свого обов'язку утримувати дитину, не надавав жодної матеріальної допомоги, стягувані за судовим рішенням аліменти не сплачував, не брав участі у вихованні доньки, її навчанням не цікавився, батьківські збори та інші заходи не відвідував, спілкування, необхідного для фізичного і духовного розвитку дитини, не забезпечував, навчання та підготовку до самостійного життя доньки не здійснював, інтересу до внутрішнього світу дитини не проявляв, і такі обставини у сукупності свідчать про свідоме нехтування батька своїми обов'язками та ухилення його від обов'язків по вихованню дитини.

Судова колегія погоджується із позицією місцевого суду, що ОСОБА_1 самоусунувся від виконання своїх батьківських обов'язків

Позитивна характеристика надана Сімерською сільською радою від 12.02.2016 та Аварійно-рятувальним загоном спецпризначення Управління ДСНС України у Закарпатській області, як і участь відповідача в антитерористичній операції в Донецькій та Луганській областях, не спростовує винну поведінку відповідача та його свідоме нехтування своїми батьківськими обов'язками.

Як зазначено судом, відповідач не позбавлений права, відповідно до положень ст. 169 СК України, звернутись до суду з позовом про поновлення батьківських прав у разі зміни своєї поведінки та обставин, що були підставою для позбавлення батьківських прав.

Зважаючи на викладене судова колегія вважає, що рішення суду є законним та обґрунтованим, і підстав для його зміни чи скасування немає. Доводи апеляції висновків суду не спростовують. Відповідно до ст. 308 ЦПК України, апеляційну скаргу слід відхилити, а рішення суду - залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 304, п.1 ч.1 ст. 307, 308, 313, п.1 ст. 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити.

Рішення Перечинського районного суду від 11 липня 2016 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуюча:

Судді: