Рішення № 61472509, 21.09.2016, Дергачівський районний суд Харківської області

справа №619/186/15-ц

провадження №2/619/54/16

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 вересня 2016 року Дергачівський районний суд Харківської області

у складі: головуючого судді Якименко Л.О.

за участю секретаря судового засідання Ломанової І.А.

представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дергачі цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання права власності на 1\2 частину квартири, набутої за час шлюба;

за зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про визнання майна особистою приватною власністю та про поділ спільного майна подружжя, набутого за час шлюба.

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4 про визнання права власності на 1\2 частину квартири, набутої за час шлюба.

Відповідач ОСОБА_4 звернулася до суду з зустрічним позовом до ОСОБА_3 про визнання майна особистою приватною власністю та про поділ спільного майна подружжя, набутого за час шлюба.

В обґрунтування позову позивач ОСОБА_3 посилається на те, що 23 листопада 2002 року він зареєстрував шлюб з ОСОБА_4 в Жовтневому відділі державної реєстрації актів цивільного стану м. Харкова, актовий запис №488.

Від цього шлюбу неповнолітніх дітей сторони не мають.

Знаходячись в зареєстрованому шлюбі, сторони внаслідок спільної праці та на спільні кошти в грудні 2003 року придбали по договору купівлі продажу квартиру АДРЕСА_1.

Спільне життя між сторонами не склалося через суттєву різницю характерів та різницю поглядів на життя, тому позивачем була подана заява про розірвання шлюбу.

Право власності на квартиру АДРЕСА_2 зареєстровано на імя дружини ОСОБА_4, згідно до договору купівлі-продажу від 12 листопада 2003 року, засвідченого приватним нотаріусом Дергачівського районного нотаріального округу ОСОБА_5, реєстровий №1349.

Cпірна квартира АДРЕСА_2 складається з трьох кімнат, житловою площею 38.3 кв.м., загальною площею 67.50 кв.м., корисною площею 64.5 кв.м.

Купівлю квартири було вчинено за 12738 грн.

Набуте майно за час шлюбу належить подружжю на праві спільної сумісної власності, а саме факт реєстрації майна, набутого за час шлюбу на імя лише одного із подружжя ОСОБА_4 не впливає на його правовий режим (режим спільного майна).

Вирішити спір в добровільному порядку не має можливості, оскільки відповідач утримує у себе договір купівлі-продажу спірної квартири та технічний паспорт.

Крім цього, відповідачка вигнала позивача з квартири в грудні 2013 року, забрала ключі, в квартиру не впускає, всі звернення позивача до правоохоронних органів ні до чого не призвели, тому він вимушений звернутися до суду з даною позовною заявою.

Перебіг позовної давності не застосовується до вимог про поділ майна, що є обєктом права спільної сумісної власності подружжя, якщо шлюб між ними не розірвано ч. 1 ст. 72 СК України.

В обґрунтування зустрічного позову відповідач-позивач ОСОБА_6 посилається на те, що квартира АДРЕСА_3 (яка була придбана та зареєстрована 16.12.2003 року на імя відповідача-позивача ОСОБА_6, про що свідчить договір купівлі-продажу квартири, посвідчений 12.11.2003 року приватним нотаріусом Дергачівського районного нотаріального округу ОСОБА_5 і зареєстрований в КП «ДРБТІ», згідно відповідної відмітки на договорі) є спільною сумісною власністю подружжя на тій підставі, що це майно було набуте під час шлюбу.

Відповідач-позивач не заперечує той факт, що 23.11.2002 року між сторонами було укладено шлюб, зареєстрований відділом реєстрації актів цивільного стану Жовтневого районного управління юстиції міста Харкова, про що в книзі реєстрації актів про одруження зроблено відповідний запис за №488 від 23.11.2002 року. Так само, відповідач-позивач не заперечує і придбання на її імя спірної квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4. Проте, вона вважає, що вказана квартира не може бути визнана спільною сумісною власністю подружжя, виходячи з того, що вона була придбана нею за час шлюбу виключно за особисті кошти.

02 березня 2015 року за ініціативою позивача-відповідача, рішенням Дергачівського районного суду Харківської області шлюб між сторонами було розірвано.

До реєстрації шлюбу з позивачем-відповідачем ОСОБА_6 мала на праві особистої приватної власності двохкімнатну квартиру, загальною площею 43,5 кв.м., житловою площею 27.5 кв.м., що знаходилась за адресою: АДРЕСА_5. Ця квартира по вул. Чернікова була придбана ОСОБА_6 за особисті кошти 13 грудня 2001 року, тобто ще до реєстрації шлюбу з ОСОБА_3

Після реєстрації шлюбу, оскільки заробітна плата відповідача була мінімальною, і він витрачав її виключно на свої потреби, не вносячи при цьому в бюджет сімї ні копійки, відповідач-позивач була змушена продати двокімнатну квартиру в АДРЕСА_6, оскільки їй доводилося більшу частину своєї заробітної плати віддавати на погашення комунальних послуг. На виручені кошти від продажу квартири вона вирішила купити квартиру в Харківській області, де комунальні платежі значно менше, таким чином її вибір впав на квартиру у селищі Солоницівка Дергачівського району Харківської області.

За час знайомства та спільного життя сторони мали незначні доходи та придбати спірну квартиру за кошти сімейного бюджету сторони не мали можливості.

12.11.2003 року відповідач-позивач за власні грошові кошти, які як вже вказувалось раніше, виручені від продажу її власної квартири, купила трикімнатну квартиру житловою площею 38,30 кв.м., загальною площею 67,50 кв.м., корисною площею 64,50 кв.м. за адресою: АДРЕСА_7, що підтверджується договором купівлі-продажу квартири від 12.11.2003 року, який посвідчений приватним нотаріусом Дергачівського районного нотаріального округу Харківської області ОСОБА_5 Вартість купленої квартири згідно п. 3 договору купівлі-продажу від 12.11.2003 року складала 12738 грн.

Вартість проданої належної відповідачу-позивачу квартири, яка належала їй на праві особистої приватної власності згідно договору купівлі-продажу від 13.12.2001 року, становила 31800 грн., тобто є вища за ціну купленої нею спірної квартири.

Отже вищезазначені докази підтверджують тільки те, що спірна квартира є особистою власністю ОСОБА_6, бо це майно набуте нею за час шлюбу, але за кошти, які належали їй особисто, а тому на цій підставі вона просить суд визнати за нею право власності на квартиру.

Крім того, в період шлюбу до моменту фактичного припинення шлюбних відносин та припинення ведення спільного господарства, а саме 12 березня 2009 року за спільні кошти сторони на підставі договору купівлі-продажу придбали автомобіль ЗАЗ-110307, 2001 року випуску, зеленого кольору, державний номерний знак НОМЕР_1.

Даний транспортний засіб - автомобіль ЗАЗ 110307 є обєктом права спільної сумісної власності подружжя, хоча автомобіль зареєстрований на імя ОСОБА_3.

В судовому засіданні представник позивача відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_1 позовні вимоги ОСОБА_3 підтримала в повному обсязі та просила їх задовольнити, а зустрічні позовні вимоги ОСОБА_6 визнала частково в частині визнання права власності на 1\2 частину автомобіля ЗАЗ-110307, 2001 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_2 в порядку спільного майна подружжя, виділити автомобіль ЗАЗ-110307 позивачу-відповідачу ОСОБА_3 та стягнути з нього на користь ОСОБА_6 грошову компенсацію за ? частину автомобіля.

Відповідач вона ж позивач ОСОБА_6 позовні вимоги ОСОБА_3 не визнала, свої позовні вимоги підтримала в повному обсязі.

Представник відповідача вона ж позивач ОСОБА_6 ОСОБА_2 позовні вимоги позивача-відповідача ОСОБА_3 не визнала, зустрічний позов ОСОБА_6 підтримала в повному обсязі та просила задовольнити.

Суд, вислухавши пояснення представників сторін ОСОБА_1, ОСОБА_2, відповідача-позивача ОСОБА_6, свідків, дослідивши надані суду докази, приходить до наступного.

На підставі ст.ст. 10, 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених позивачем вимог та зазначених і доведених сторонами обставин.

У відповідності до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Судом було встановлено, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 23 листопада 2002 року зареєстрували шлюб в Жовтневому відділі державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції, актовий запис №488 (а.с. 7).

Згідно рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 02 березня 2015 року шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 розірвано.

Судом було достовірно встановлено, що сторони за період шлюбу придбали: квартиру АДРЕСА_8, яка складається з трьох кімнат, житловою площею 38.3 кв.м., загальною площею 67.50 кв.м., корисною площею 64.5 кв.м., на підставі договору купівлі-продажу квартири від 12.11.2003 року, посвідченого приватним нотаріусом Дергачівського районного центрального округу Харківської області ОСОБА_5, реєстровий №1349 (а.с. 5-6) та автомобіль ЗАЗ-110307, 2001 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_2 - договір купівлі-продажу від 12 березня 2009 року (а.с. 60).

Суд приходить до висновку про те, що вищевказане майно сторонами було придбано в період зареєстрованого шлюбу, їхніми спільними зусиллями та на їх спільні кошти.

Згідно довідки КЗОЗ «Харківська міська лікарня №3» від 12.03.2015 року №36 заробіток ОСОБА_7 з січня 2001 року по липень 2003 року складав шість тисяч чотириста пятнадцять грн. 21 коп. (а.с. 52).

Згідно довідки Управління освіти адміністрації Жовтневого району Харківської міської ради №870 від 20.03.2015 року заробітна плата ОСОБА_6 з серпня 2003 року по грудень 2004 року складала три тисячи девятсот пятдесят грн. 47 коп. (а.с. 53).

Згідно довідки Харківської обласної організації УТМР від 16.03.2015 року №59 заробітна плата ОСОБА_3 складала з січня по жовтень 2002 року три тисячі пятсот вісімдесят чотири грн. 09 коп. (а.с. 54).

Згідно довідки Харківської обласної організації УТМР від 16.03.2015 року №59 заробітна плата ОСОБА_3 складала з січня по грудень 2003 року дві тисячі шістсот дві грн. 65 коп. (а.с. 55).

Згідно довідки Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 05.05.2015 року №839 пенсія ОСОБА_3 складала з травня 2002 року по грудень 2003 року сім тисяч шістнадцять грн. 13 коп. (а.с. 82).

Квартира АДРЕСА_9була оформлена на імя ОСОБА_6, а автомобіль ЗАЗ-110307, 2001 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_2 був оформлений на імя ОСОБА_3

Посилання ОСОБА_4 про те, що квартиру № 29 в смт. Солоницівка вул. Пушкіна № 14 вона придбала за власні кошти, не знайшли свого підтвердження, так як у відповідності до договору купівлі-продажу від 12 листопада 2003 року квартиру АДРЕСА_10 вона продала за 9888 грн., а квартира № 29 в смт. Солоницівка вул. Пушкіна № 14 була придбана за 12738 грн.

Суд вважає за необхідне визнати за ОСОБА_3 право власності на 1\2 частину квартири АДРЕСА_2 в порядку спільного майна подружжя.

Щодо автомобіля марки ЗАЗ-110307, 2001 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_2, вартість автомобіля згідно звіту про оцінку майна від 04.11.2015 року субєкта оціночної діяльності ФОП ОСОБА_8 складає 18200 грн. Оцінка вищевказаного автомобіля не заперечувалася ОСОБА_6 та її представником ОСОБА_2

За таких обставин суд вважає за необхідне виділити автомобіль «ЗАЗ-110307», 2001 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_2 у власність ОСОБА_3 та стягнути з нього на користь ОСОБА_4 грошову компенсацію за 1\2 частину автомобіля «ЗАЗ 110307», 2001 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_2 в сумі 9100 грн.

Допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_9 пояснила, що її мати ОСОБА_4 продавала квартиру в м. Харкові по вул. Чернікова, щоб покращити житлово-побутові умови та сплачувати за її навчання. За яку суму вона була продана не памятає. Відносини під час придбання квартири в смт. Солоницівка у сторін були нормальні. ОСОБА_3 за час сімейного життя постійно був у боргах.

Допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_10 пояснила, що її дочка ОСОБА_6 придбала трьохкімнатну квартиру в смт. Солоницівка Дергачівського району Харківської області, а продала в м. Харкові двокімнатну квартиру. Вона добавляла гроші на ремонт в квартирі. Автомобіль залишився після смерті її чоловіка і вона його віддала зятю ОСОБА_3, він розбив цей автомобіль і продав його. Зять увійшов до неї в довіру, постійно просив у неї гроші.

Допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_11 пояснила, що вона знає ОСОБА_4 біля 20 років, вони були подругами. ОСОБА_12 розлучилася з першим чоловіком, мешкала в м. Харкові і в 2000 році познайомилася з ОСОБА_3. Дочка ОСОБА_12 закінчувала навчання в університеті, ОСОБА_4 продала квартиру в м. Харкові і придбала квартиру в смт. Солоницівка. Валера жив за рахунок ОСОБА_4, був постійно в боргах. Він є інвалідом ІІІ групи, ніде не працював.

Доказами відповідно до ст. 57 ЦПК України є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Докази мають бути належними (ст. 58 ЦПК України) та допустимими (ст. 59 ЦПК України).

Крім того, відповідно до вимог ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може грунтуватися на припущеннях.

Суд критично оцінює пояснення свідків ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 стосовно відсутності коштів у ОСОБА_3 на придбання квартири, так як зазначені особи є близькими для ОСОБА_6 особами (донька, мама та подруга) і фактичсно зацікавлені в розгляді справи.

На підставі коментарію до Прикінцевих положень Сімейного кодексу України (2002 року) суд вважає, що до виниклих правовідносин між сторонами стосовно придбання квартири (листопад 2003 року) треба застосовувати Кодекс про шлюб та сім'ю 1969 року (переживаюча дія закону).

Підстави набуття права спільної сумісної власності подружжя передбачені ст. 22 КпШС України, а саме майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їх спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування та розпорядження цим майном. Подружжя користується рівними правами на майно і в тому випадку, якщо один з них був зайнятий веденням домашнього господарства, доглядом за дітьми або з інших поважних причин не мав самостійного заробітку.

У відповідності до ст. 29 КпШС України розділ спільного майна подружжя може бути проведений як в період перебування в шлюбі, так і після розірвання шлюбу.

На підставі ст. 28 КпШС України в разі поділу майна, яке є спільною сумісною власністю подружжя, їх частки визнаються рівними.

На час придбання автомобіля «ЗАЗ 110307» (березень 2009 року) набрав чинності 01 січня 2004 року Сімейний Кодекс України.

Згідно зі ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є обєктом права спільної сумісної власності подружжя.

Ст. 69 СК України передбачено право подружжя на поділ майна, що є обєктом права спільної сумісної власності подружжя.

Згідно зі ст. 70 СК України у разі поділу майна, що є обєктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. Доказів про наявність домовленості або шлюбного договору сторони суду не надали.

Відповідно до п. 22 Постанови № 11 Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими статтями 69-72 СК та ст. 372 ЦК України.

У відповідності до п. 23 Постанови № 11 Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя спільною сумісною власністю подружжя, зокрема, можуть бути: квартири, жилі й садові будинки, земельні ділянки та насадження на них, продуктивна і робоча худоба, засоби виробництва, транспортні засоби, грошові кошти, акції та інші цінні папери, паєнакопичення в житлово-будівельному, дачно-будівельному, гаражно-будівельному кооперативі, грошові суми та майно, належні подружжю за іншими зобовязальними правовідносинами, тощо.

При таких обставинах, з урахуванням доказів, наданих по справі, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_3 підлягають задоволенню в повному обсязі, а зустрічна позовна заява ОСОБА_6 підлягають частковому задоволенню.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 57, 58, 59, 60 ЦПК України, ст.ст. 22, 28, 29 КпШС України, ст.ст. 60, 69, 70, 72 СК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_3 - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_3 право власності на 1\2 частину квартири АДРЕСА_2 в порядку спільного майна подружжя.

Позовну заяву ОСОБА_4 - задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_4 право власності на 1\2 частину автомобіля «ЗАЗ 110307», 2001 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_2 в порядку спільного майна подружжя.

Виділити автомобіль «ЗАЗ 110307», 2001 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_2 у власність ОСОБА_3.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 грошову компенсацію за 1\2 частину автомобіля «ЗАЗ 110307», 2001 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_2 в сумі 9100 грн.

В іншій частині в задоволенні позова ОСОБА_4 відмовити.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Харківської області шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення вступної і резолютивної частини рішення апеляційної скарги через Дергачівський районний суд, а особами, які приймають участь у справі, але не були присутні при оголошенні рішення у той же строк з моменту отримання копії рішення. Мотивувальна частина рішення буде виготовлена 21 вересня 2016 року.

Суддя Л. О. Якименко