Ухвала суду № 61472399, 22.09.2016, Апеляційний суд Рівненської області

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 вересня 2016 року м. Рівне

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Рівненської області в складі:

головуючої судді - Шеремет А.М.,

суддів: Гордійчук С.О., Ковальчук С.О.

секретар судового засідання: Пиляй І.С.

розглянула у відкритому судовому засідання апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Рівненського районного суду Рівненської області від 19 липня 2016 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до приватного сільськогосподарського підприємства "Волинь" про стягнення заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку .

Заслухавши доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів,

в с т а н о в и л а :

Рішенням Рівненського районного суду від 19 липня 2016 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 покликається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, і на незаконність рішення суду першої інстанції, оскільки судом неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, а висновки не відповідають обставинам справи.

Судом не враховано ту обставину, що відповідачем не подано до суду жодного належного та допустимого доказу про виплату працівникові заробітної плати в повному обсязі.

Вказує, що подання копії наказу про його переведення на 0,5 ставки є недопустимим доказом по справі, оскільки із вказаним наказом його не ознайомлено.

Такого наказу на момент його датування не існувало, оскільки він як юрисконсульт підприємства готував проекти усіх наказів і відповідачем при підробці наказу не враховано ту обставину, що він був прийнятий на роботу первинно на 0,5 ставки та не міг бути знову переведений на 0,5 ставки.

Переведення працівників та встановлення заробітної плати в меншому розмірі являється зміною істотних умов праці, про які обов'язково повідомляється працівник не пізніше 2-х місяців, що не було зроблено.

Просить скасувати рішення Рівненського районного суду від 19 липня 2016 року і ухвалити нове рішення,яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В запереченнях на апеляційну скаргу представник приватного сільськогосподарського підприємства "Волинь" просить апеляційну каргу відхилити, а рішення залишити без змін.

Апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

Із матеріалів справи вбачається, що 28 липня 2010 року ОСОБА_1 був прийнятий на роботу юрисконсультом на 0,5 ставки згідно штатного розпису приватного сільськогосподарського підприємства "Волинь", а 05 серпня 2014 року - звільнений з роботи за згодою сторін згідно п.1 ст.36 КЗпП України.

Рішенням Рівненського районного суду від 09 вересня 2015 року було стягнуто з приватного сільськогосподарського підприємства "Волинь" на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку в розмірі 3 643 гривні 64 коп.

У заявленому в жовтні 2015 року позові ОСОБА_1 вважає, що розмір середньоденного заробітку визначено не правильно, а тому у зв'язку з цим необхідно провести нові розрахунки.

Встановлено, що рішення Рівненського районного суду від 09 вересня 2016 року в апеляційному порядку не оскаржувалося і набрало законної сили, тобто позивач ОСОБА_1 погодився із застосуванням норм матеріального та процесуального права судом першої інстанції і вважав правильним розрахунок середньоденного заробітку в розмірі 37 гривень 18 коп.

Середній заробіток за час затримки розрахунку в розмірі 3 643 гривні 64 коп. був визначений із врахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати" №100 від 08 лютого 1995 року, з яким позивач ОСОБА_1 погодився.

Позивачем в порядку ст.57-60 ЦПК України не надано належних та допустимих доказів того, що у відповідності до положень ст.15 ЦК України діями відповідача порушено його цивільне право, оскільки обов'язок доказування покладено на позивача, який зобов'язаний довести ті обставини,на які він посилається як на підставу своїх вимог, що також узгоджується із роз'ясненнями, викладеними в постанові Пленуму Верховного Суду України "Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції" №2 від 12 червня 2009 року.

Окрім того, подані 18 серпня 2016 року та 22 вересня 2016 року клопотання ОСОБА_1 не заслуговує на увагу, оскільки фактично є заявою про збільшення позовних вимог в порядку ст.31 ЦПК України, проте у відповідності ч.1 ст.303 ЦПК України (межі розгляду справи в апеляційному порядку) апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, тобто суд апеляційної інстанції обмежений вимогами позивача, заявленими в суді першої інстанції.

Рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують викладених в ньому висновків.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 308, 312-315, 317, 319, 323-325 Цивільного процесуального кодексу України,

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Рівненського районного суду Рівненської області від 19 липня 2016 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею чинності.

Головуюча А.М. Шеремет

Судді : С.О. Гордійчук

Н.М. Ковальчук