Рішення № 61472237, 21.09.2016, Рівненський міський суд Рівненської області

Справа № 569/6446/16-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2016 року

Рівненський міський суд Рівненської області в складі:

головуючого судді Першко О. О.

з секретарем Слободенюк В.М.,

за участю позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів та додаткових витрат на утримання дитини,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 (далі - відповідач) про стягнення аліментів та додаткових витрат на утримання дитини.

Свої позовні вимоги мотивує тим, що вона та відповідач є батьками ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1. Впродовж тривалого часу вони з відповідачем разом не проживають, дитина проживає разом з нею. Відповідач матеріальної допомоги на утримання дитини не надає та не приймає участь у її вихованні, вона знаходиться на утриманні позивача. У зв'язку з цим, враховуючи те, що відповідач не має офіційного працевлаштування, позивач просить стягнути з відповідача на її користь на утримання дитини аліменти у твердій грошовій сумі в розмірі 700 грн. щомісячно, але не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня звернення до суду та до досягнення дитиною повноліття. Окрім того позивач вказує, що спільна з відповідачем дитина є інвалідом дитинства. Із-за хвороби дочки їй потрібно періодично проходити обстеження, які платні, консультуватися у медичних установах м. Києва, необхідні кошти на лікування. Виходячи з реальних затрат, що в середньому на місяць несуться на лікування та обстеження дочки, з відповідача також просить стягнути додаткові витрати на утримання дитини в розмірі 700 грн. щомісячно, починаючи із дня предявлення позову і до досягнення дитиною повноліття.

У судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримала повністю та просила їх задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві. Також вказала, що дитина відвідує ДНЗ №52 фізкультурно-оздоровчого напрямку, в зв'язку з чим вона щомісячно сплачує батьківські внески до фонду садочку та групи, а також несе інші витрати повязані з навчанням дитини у дошкільному навчальному закладі, що в середньому на місяць складає 500 грн. Окрім того, дитина потребує харчування, одягу, взуття, речей повсякденного вжитку, іграшок, що також вимагає значних витрат, а тому стягнення аліментів у зазначеному розмірі узгоджується з потребами дитини, приписами законодавства і засадами розумності та справедливості. Що стосується додаткових витрат позивач вказала, що до матеріалів справи долучила документи, які свідчать про необхідність постійного понесення додаткових витрат на утримання дитини та необхідність їх стягнення наперед, а тому позов слід задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні позов визнала частково, вказала, що відповідач розуміє свій обовязок сплачувати аліменти та додаткові витрати на дитину, та не має наміру від нього ухилятися, але сплата аліментів у розмірі визначеному позивачем є для нього непосильним, так як він не має офіційного працевлаштування та має нерегулярний і мінливий дохід, а стягнення додаткових витрат у сумі 700 грн. позивач належним чином не обґрунтувала. Відповідач погоджується сплачувати щомісячно 450 грн. аліментів та 350 грн. додаткових витрат до повноліття дитини.

Заслухавши пояснення позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи та наявні в них докази, суд приходить до наступних висновків.

Як встановлено в судовому засіданні та не заперечується сторонами, позивач та відповідач є батьками ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.6). Дитина проживає разом з позивачем. Відповідач на даний час матеріальної допомоги на утримання дитини не надає, дитина знаходиться на утриманні позивача.

Відповідно до статті 180 Сімейного кодексу України (далі - СК України) батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно з частиною другою статті 181 СК України за домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь в її утриманні у грошовій і (або) натуральній формі. Частиною третьою статті 181 СК України передбачено можливість стягнення за рішенням суду коштів на утримання дитини (аліментів).

Відповідно до роз'яснень, що містяться у пункті 17 постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 15 травня 2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківська, материнства та стягнення аліментів» за відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину той із них, з ким вона проживає, вправі звернутися до суду з відповідним позовом.

Враховуючи те, що відповідач проживає окремо і участі в утриманні своєї дитини не приймає, що не заперечувалося представником відповідача в судовому засіданні, при цьому домовленість між позивачем та відповідачем про сплату аліментів на утримання дитини відсутня, суд приходить до висновку, що з відповідача на користь позивача необхідно стягнути аліменти на утримання їхньої дитини малолітньої ОСОБА_4

Згідно з частиною третьою статті 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

В силу ст.184 СК України, якщо платник аліментів має нерегулярний, мінливий дохід, частину доходу одержує в натурі, а також за наявності інших обставин, що мають істотне значення, суд за заявою платника або одержувача може визначити розмір аліментів у твердій грошовій сумі.

Відповідно до статті 182 СК України при визначенні розміру аліментів, суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають значення.

Як встановлено в судовому засіданні відповідач на даний час ніде не працює, має задовільний стан здоровя, інших утриманців не має.

Проте, незалежно від працевлаштування, наявності постійного заробітку чи розміру доходів батьки зобов'язані утримувати дітей. Відповідач не надав суду доказів того, що він, являючись працездатним, не працює з поважної причини.

Відповідно до ч.2ст. 182 Сімейного кодексу Українимінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, за винятком випадків, передбаченихстаттею 184 цього Кодексу.

Статтею 7 Закону України „Про державний бюджет України на 2016 рік»установлено, що у 2016 році прожитковий мінімум на дітей віком до 6 років: з 1 січня 2016 року визначений у розмірі 1 167 грн., з 1 травня 2016 року буде складати 1 228 грн., а з 1 грудня 2016 року1 355 грн.

Тому зважаючи на обставини, які викладені вище, а також виходячи з того, що позивач разом із відповідачем повинні забезпечити дитині рівень життя, необхідний і достатній для її нормального фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку; виходячи з рівності прав та обов'язків батьків щодо дитини (ч. 1 ст.141 СК України), суд приходить до висновку про можливість стягнення аліментів із відповідача у твердій грошовій сумі в розмірі 700 грн. щомісяця до досягнення дитиною повноліття.

Тимчасова відсутність працевлаштування відповідача не свідчить про неможливість сплачувати аліменти в такому розмірі. Відповідач, не є особою похилого віку, працездатний, має задовільний стан здоровя, отже спроможний сплачувати аліменти на дитину щомісячно, у вказаному розмірі, оскільки належне утримання дитини являється обов'язком не тільки матері, але й батька. При цьому, інтереси дитини при визначенні розміру аліментів є більш важливими за інші обставини.

Суд також зазначає, що у відповідності до ч.3ст.80 СК України, розмір аліментів, визначений судом, може бути згодом змінений за рішенням суду за позовною заявою платника або одержувача аліментів у разі зміни їхнього матеріального і (або) сімейного стану.

Як вказувалося вище відповідно ч.2 ст.182 СК України, мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, за винятком випадків, передбачених статтею 184 цього Кодексу, згідно до якої якщо платник аліментів має нерегулярний, мінливий дохід, частину доходу одержує в натурі, а також за наявності інших обставин, що мають істотне значення, суд за заявою платника або одержувача може визначити розмір аліментів у твердій грошовій сумі.

Враховуючи, що позивач просить суд стягнути аліменти відповідно до ст. 184 СК України у твердій грошовій сумі, то позовна вимога в частині стягнення аліментів у розмірі не менше ніж 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку задоволенню не підлягає, що відповідає ч.2ст. 182 СК України.

Відповідно позов в частині стягнення аліментів підлягає задоволенню частково. При цьому, на підставі частини першої статті 191 СК України, стягнення аліментів необхідно присудити від дня пред'явлення позову, тобто з 24 травня 2016 року.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 367 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів - у межах суми платежу за один місяць.

Оскільки з відповідача на користь позивача підлягають стягненню аліменти на утримання їхньої дитини, суд вважає за необхідне допустити негайне виконання рішення в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць, за період з 24 травня 2016 року по 23 червня 2016 року.

Щодо стягнення додаткових витрат на утримання дитини судом встановлено та не заперечується сторонами, що спільна сторін дитина ОСОБА_4 є інвалідом дитинства, має діагноз: правобічна мікротія, атрезія зовнішнього слухового проходу справа, правобічна кондуктивна приглухуватість ІІ ст., та має неврологічне захворювання.

Статтею185 СК Українипередбачено, що тойз батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов'язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо). Розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення. Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення разово, періодично або постійно.

Пунктом 18постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» від 15 травня 2006 року № 3роз'яснено, що до передбаченоїст. 185 СК Україниучасті в додаткових витратах на утримання дитини, викликаних особливими обставинами (розвитком її здібностей, хворобою, каліцтвом тощо), можна притягати лише батьків. У цих випадках ідеться про фактично зазнані або передбачувані витрати, тому їх необхідно визначати у твердій грошовій сумі. При одночасному розгляді вимог про стягнення аліментів і додаткових витрат їх має бути визначено у рішенні окремо.

До особливих обставин, викладених уст. 185 СК України, закон відносить насамперед випадки, коли дитина, яка знаходиться на утриманні батьків, потребує додаткових витрат на неї у зв'язку із розвитком певних її здібностей, страждає на тяжку хворобу, є калікою. Особливі обставини можуть бути зумовлені як негативними (хвороба), так і позитивними фактами (схильність дитини до музики, що потребує купівлі музичного інструменту або до певного виду спорту, що вимагає додаткових матеріальних витрат, навчання дитини відповідно до навиків та здібностей дитини, або дитина потребує оздоровлення та відпочинку біля моря чи на гірському курорті). Такі особливі обставини є індивідуальними у кожному конкретному випадку.

Доказами, що підтверджують наявність особливих обставин, що спричинили додаткові витрати на дитину, можуть бути документи, які свідчать про витрати на придбання спеціальних інструментів, призначених для розвитку здібностей людини (наприклад, музичного інструменту або спортивного спорядження тощо), витрати на навчання дитини у платному навчальному закладі, на заняття у музичних, мистецьких або спортивних закладах, на додаткові заняття, висновки МСЕК, довідки медичних закладів та інші документи, що підтверджують відповідний стан здоров'я дитини (хвороба, каліцтво), і свідчать про необхідність додаткових витрат (на лікування, на придбання ліків, спеціальний медичний догляд, санаторно-курортне лікування тощо).

Разом з тим, додаткові витрати, зумовлені особливими обставинами, можуть бути присуджені судом у вигляді конкретної суми, що підлягає одноразовій сплаті, або у вигляді щомісячних чи інших періодичних платежів, здійснюваних протягом певного строку чи постійно. Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення. Причому, якщо причина, що зумовила додаткові витрати, є триваючою додаткові витрати можуть фінансуватися наперед із вказівкою або без вказівки кінцевого терміну їх виплати.

При стягненні коштів на додаткові витрати, які повинні бути понесені у майбутньому, суду необхідно надати розрахунок або обґрунтування необхідності майбутніх витрат.

Відповідно до приписівст. 10 ЦПК Україницивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно зст. 11 ЦПК Українисуд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Водночас,статтею 60 ЦПК Українипередбачено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановленихстаттею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Позивач пред'явила позов до відповідача про стягнення додаткових витрат на дитину у виді постійних (щомісячних) платежів у розмірі 700 гривень.

На обґрунтування суми таких постійних платежів позивач вказувала на додаткові витрати пов'язані із хворобою дитини, яка являється інвалідом дитинства, а саме витрати на платні обстеження, консультації у медичних установах м. Києва, придбання ліків, операцію у 6-річному віці.

Однак, позивачем не надано суду жодного розрахунку додаткових витрат на дитину або обґрунтування необхідності майбутніх витрат саме у розмірі 700 гривень на місяць.

Копія корінця медичного висновку №223 на дитину (підлітка) інваліда з дитинства віком до 16 років від 21.12.2011 року, копія індивідуальної програми реабілітації дитини-інваліда №223 від 19.12.2011 року, копія консультаційного висновку спеціаліста від 27.05.2016 року, копія виписки із медичної картки амбулаторного (стаціонарного хворого) від 25.05.2016 року жодним чином не підтверджують визначену позивачем наперед суму на додаткові витрати у вигляді витрат на платні обстеження, консультації у медичних установах м. Києва, придбання ліків, операцію, їх вартість, оскільки йдеться про приблизні витрати, які позивач планує понести на майбутнє, а судове рішення не може ґрунтуватись на припущеннях.

Разом з тим, враховуючи визнання представником відповідача в судовому засіданні позову в частині стягнення додаткових витрат на утримання дитини в розмірі 350 грн. щомісячно, що не суперечить закону, не порушує права, свободи та інтереси інших осіб, суд приходить до висновку про можливість задоволення позову у вказаній частині.

З приводу стягнення судових витрат, пов'язаних з розглядом справи, а саме судового збору, суд враховує, що відповідно до пункту 3 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» №3674-VI від 08 липня 2011 року, позивачі звільняються від сплати судового збору за подання позовів про стягнення аліментів.

Відповідно до частини третьої статті 88 ЦПК України якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

За таких обставин, з відповідача в дохід держави, відповідно до статті 4 Закону України «Про судовий збір», необхідно стягнути судовий збір у розмірі 1 102,40 грн.

Керуючись статтями 180-185, 191 Сімейного кодексу України, статтями 2, 10, 11, 60, 80, 88, 209, 212-215, 294, 367 Цивільного процесуального кодексу України, суд,

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів та додаткових витрат на утримання дитини задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання їхньої дитини ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, у твердій грошовій сумі в розмірі 700 (сімсот) гривень, щомісячно, починаючи з 24 травня 2016 року і до досягнення дитиною повноліття.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 додаткові витрати на дитину - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі 350 грн. щомісячно до досягнення дитиною повноліття.

В задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць, за період з 24 травня 2016 року по 23 червня 2016 року.

Стягнути з ОСОБА_3 в дохід держави судовий збір у розмірі 1 102 (одна тисяча сто дві) гривні 40 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Рівненської області через Рівненський міський суд Рівненської області шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутніми у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Повний текст рішення суду виготовлено 22 вересня 2016 року.

Суддя: О.О. Першко