Ухвала суду № 61469066, 21.09.2016, Апеляційний суд Київської області

Справа № 369/8456/16-к Головуючий у І інстанції Гришко О.М.Провадження № 11-сс/780/465/16 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_1Категорія 21.09.2016

УХВАЛА

Іменем України

21 вересня 2016 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Київської області в складі

головуючого судді: Капічон О.М.,

суддів: Сливи Ю.М., Свінціцької О.П.,

секретаря : Шийки Ю.В.,

за участю прокурора: Мірошніченко Ю.О.,

підозрюваного: ОСОБА_2,

захисника: ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві матеріали кримінального провадження № 12016110200003464 за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_3 на ухвалу слідчого судді Києво-Святошинського районного суду Київської області від 14 вересня 2016 року, якою до підозрюваного ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою та визначено заставу у розмірі 68900 (шестидесяти восьми тисяч девятсот) грн.,

В С Т А Н О В И Л А:

Органом досудового слідства ОСОБА_2 підозрюється в тому, що він 12 вересня 2016 року близько 08 години 00 хвилин, керуючи автомобілем НОМЕР_1, рухався по вул. Звенигородська в с. Віта Поштова, Києво-Святошинського району, Київської області, зі сторони вул. Боярська, в напрямку автодороги Київ ОСОБА_1. Рухаючись у вказаному напрямку, поблизу будинку № 96А вул. Звенигородська, водій ОСОБА_2 проявив неуважність, не слідкував за дорожньою обстановкою та її зміною, при виникненні небезпеки в русі двох малолітніх пішоходів ОСОБА_4 та ОСОБА_5, котрі перетинали проїзну частину вул. Звенигородська с. Віта Поштова, з ліва на право відносно напрямку руху автомобіля марки «MERCEDES-BENZ VITO 113 CDI» , не вжив всіх заходів для зменшення швидкості до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших участників обїзду перешкоди та здійснив наїзд на малолітніх пішоходів ОСОБА_4 та ОСОБА_5 В результаті дорожньо-транспортної пригоди, малолітній пішохід ОСОБА_4 отримала тілесні ушкодження, внаслідок яких померла на місці пригоди. В результаті дорожньо-транспортної пригоди, малолітній пішохід ОСОБА_5 отримав тілесні ушкодження (згідно довідки Києво-Святошинської ЦРЛ № 5996 від 12 вересня 2016 року) у вигляді: політравма, ЗТЖ, перелом 2 ребра справа, ЧМТ, струс головного мозку, забої та садна лівої поясничної області, рваної рани проміжності. В даній дорожній обстановці, водій ОСОБА_2 грубо порушив вимоги п.п.: 1.5. (Дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоровю громадян, завдавати матеріальних збитків); 2.3. «б» (Для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобовязаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом на дорозі); 12.3. (У разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій обєктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху обїзду перешкоди) Правил дорожнього руху України затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306. Порушення ОСОБА_2 вимог п.п. 1.5, 2.3 «б» та 12.3. Правил дорожнього руху України стало причиною та умовою виникнення і настання даної дорожньо-транспортної пригоди і знаходиться в прямому причинному звязку з наслідками, які наступили в результаті ДТП спричинення смерті малолітній потерпілій ОСОБА_4

14 вересня 2016 року до Києво-Святошинського районного суду Київської області надійшло клопотання слідчого Києво-Святошинського ВП ГУ НП в Київській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_6 про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою до підозрюваного ОСОБА_2 без визначення розміру застави.

Ухвалою слідчого судді Києво-Святошинського районного суду Київської області від 14 вересня 2016 року дане клопотання було задоволено частково, до ОСОБА_2 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 12 листопада 2016 року включно та визначено заставу в розмірі 68900 грн.

Суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що слідчим та прокурором було доведено наявність обґрунтованої підозри у вчиненні кримінального правопорушення та наявність ризиків, які дають підстави вважати, що підозрюваний, може здійснити дії, передбачені п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме переховуватись від органів досудового розслідування та суду з метою уникнення відповідальності за вчинений злочин та незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні, що для суду першої інстанції стало достатнім для переконання, що жоден із більш мяких запобіжних заходів не зможе забезпечити належної процесуальної поведінки підозрюваного.

Не погоджуючись з даною ухвалою слідчого судді, захисник ОСОБА_3 падав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу слідчого судді Києво-Святошинського районного суду від 14 вересня 2016 року і ухвалити нову ухвалу, якою обрати до підозрюваного ОСОБА_2 запобіжний захід у вигляді особистого зобовязання. Вимоги обґрунтовує тим, що формулювання правової кваліфікації суперечить змісту підозри та викладення фактичних обставин кримінального правопорушення, що, в свою чергу, свідчить про порушення прав підозрюваного на захист. Апелянт вказує, що на даний факт слідчий суддя взагалі не звернув увагу при ухваленні рішення про обрання виняткового запобіжного заходу, хоча був зобовязаний встановити наявність обґрунтованої підозри, у відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 194 КПК України. Захисник зазначає, що слідчий суддя навіть не переконався про наявність такого повідомлення про підозру, оскільки у відповідності до переліку наданих матеріалів, таке повідомлення відсутнє. Адвокат зазначає, що при розгляді клопотання суд першої інстанції не встановив наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, обмежившись загальною фразою про те, що слідчим та прокурором доведено наявність обґрунтованої підозри у вчиненні кримінального правопорушення, що вказує на незаконність ухваленого рішення. Крім того захисник зазначає, що слідчим в протоколі затримання особи , в порушення вимог ч. 5 ст. 208 КПК України, не зазначено місця та дати затримання, що, на думку захисника, вказує на незаконне затримання ОСОБА_2 З цього приводу апелянт наголошує, що в протоколі викладена формальна підстава затримання, що вказує на порушення норм КПК України. Окрім того захисник звертає увагу, що судом першої інстанції не було досліджено відомості, що характеризують особу підозрюваного, а саме те, що він позитивно характеризується за місцем проживання, має на утриманні двох малолітніх дітей, приймає активну участь в облаштуванні села, його дружина перебуває у відпустці по догляду за дитиною, він одружений, раніше не судимий, має постійне місце проживання та роботи, надавав допомогу потерпілим і місце ДТП не залишав, а наїзд на пішохода мав місце поза межами пішохідного переходу. Адвокат зазначає, що тільки тяжкість інкримінованого кримінального правопорушення не може бути єдиною підставою для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а інші підстави, наведені судом першої інстанції, він вважає формальними.

Заслухавши доповідача, захисника, який підтримав подану апеляційну скаргу і просив її задовольнити, підозрюваного, який повністю підтримав подану його захисником апеляційну скаргу; прокурора, яка заперечувала проти поданої апеляційної скарги та просила залишити ухвалу слідчого судді без змін; перевіривши матеріали провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.

12 вересня 2016 року ОСОБА_2 було затримано в порядку ст.208 КПК України за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України.

В цей же день йому повідомлено про підозру у вчиненні зазначеного кримінального правопорушення.

Відповідно до ст. 177 КПК України метою запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обовязків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування або суду, перешкоджати кримінальному провадженню, незаконно впливати на потерпілих, свідків, тощо, вчинити інше кримінальне правопорушення, а підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою вищенаведеної статті.

При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, згідно ст. 178 КПК України, враховується вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання винуватим, вік та стан здоровя підозрюваного, наявність постійного місця роботи або навчання, його репутацію, наявність судимостей та інше.

Згідно з ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш мяких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Судом першої інстанції враховано наявність обґрунтованої підозри, підтвердженої матеріалами провадження, щодо ОСОБА_2 у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, оскільки в результаті ДТП спричинено смерть малолітній ОСОБА_4

При вирішенні клопотання прокурора судом першої інстанції було встановлено ті обставини, що ОСОБА_2 одружений та має на утриманні двох малолітніх дітей, а також відомості про його особу, тому доводи апелянта в цій частині, не знаходять підтвердження та були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Аргументи апелянта стосовно того, що підозрюваний ОСОБА_2 був фактично затриманий близько 09 години 00 хвилин 12 вересня 2016 року, проте сам протокол затримання складено о 20 годині 00 хвилин 12 вересня 2016 року, що є порушенням норм КПК України, не можуть бути взяті колегією суддів до уваги, оскільки в протоколі затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 12 вересня 2016 року як час затримання вказано 09 годину 00 хвилин 12 вересня 2016 року /а. п. 17/, і сам протокол відповідає вимогам ст. ст. 208, 104 та 209 КПК України. Окрім того, строк затримання без ухвали слідчого судді, передбачений ст. 211 КПК України, було дотримано.

Зазначена адвокатом вказівка на те, що вказане в повідомленні про підозру формулювання правової кваліфікації, а саме наявність у потерпілого тяжких тілесних ушкоджень суперечить фактичним обставинам провадження, не може бути предметом судового розгляду на даній стадії розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу. При цьому слід зазначити, що слідчим визначена кваліфікація за ч.2 ст.286 КК України, оскільки в результаті ДТП настала смерть малолітньої потерпілої.

Також судом першої інстанції, відповідності до ч. 3 ст. 183 КПК України, при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою було визначено розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обовязків передбачених цим Кодексом.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу на той факт, що, у вказаному випадку, визначення застави було правом суду, а не обовязком, оскільки, відповідно до ч. 4 ст. 183 КПК України суд мав право не визначати розмір застави.

При визначенні розміру застави ОСОБА_2 було враховано обставини кримінального правопорушення, матеріальне становище підозрюваного, тяжкість правопорушення, у якому він підозрюється та визначено заставу в сумі 68 900 (шістдесят вісім тисяч девятсот) грн., оскільки внесення застави саме в такому розмірі, на думку суду першої інстанції, може гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обовязків.

Таким чином, при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу ОСОБА_2, суд першої інстанції дослідив необхідні дані та прийшов обґрунтованого висновку про неможливість обрання щодо нього іншого запобіжного заходу.

Разом з тим, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що, відповідно до ст. 198 КПК України висловлені в ухвалі слідчого судді, суду за результатами розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу висновки щодо будь-яких обставин, які стосуються суті підозри, обвинувачення, не мають преюдиціального значення для суду під час судового розгляду або для слідчого чи прокурора під час цього або іншого кримінального проваджень.

З огляду на наведене колегія суддів не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги захисника.

Разом з цим, ухвала слідчого судді підлягає зміні в частині зазначення кінцевого терміну тримання ОСОБА_2 .М. під вартою, оскільки 60 днів спливає 10 листопада 2016 року.

Керуючись ст.ст. 404, 407, 419, 422 КПК України колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Києво-Святошинського районного суду Київської області від 14 вересня 2016 року, якою клопотання слідчого про застосування до підозрюваного ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 запобіжного заходу у виді тримання під вартою було задоволено частково та до ОСОБА_2 застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 днів до 12 листопада включно, із визначенням застави у розмірі 68900 грн. змінити в частині зазначення кінцевого терміну тримання ОСОБА_2 під вартою, а саме до 10 листопада 2016 року включно.

В решті ухвалу суду залишити без зміни.

Ухвала оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

С У Д Д І :

_____ ______ ____

О.М. ОСОБА_7 ОСОБА_8 Свінціцька