Ухвала суду № 61468040, 19.09.2016, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 346/5229/15-ц

Провадження № 22-ц/779/1902/2016

Категорія 47

Головуючий у 1 інстанції Потятинник Ю. Р.

Суддя-доповідач ОСОБА_1

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 вересня 2016 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючої Ясеновенко Л.В.,

суддів: Горейко М.Д., Бойчука І.В.,

секретаря Шемрай Н.Б.,

з участю представників сторін,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_2 до Коломийської міської ради, ОСОБА_3, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору управління Держгеокадастру в Коломийському районі про визнання незаконним та скасування рішення Коломийської міської ради від 15.08.2007 року №703-20/2007 про надання земельної ділянки у власність ОСОБА_3, визнання недійсним Державного акту на право власності на земельну ділянку площею 0,10 га, виданого на імя ОСОБА_3 за апеляційними скаргами Коломийської міської ради та ОСОБА_3 на рішення Коломийського міськрайонного суду від 14 липня 2016 року, -

в с т а н о в и л а :

17.11.2015 року ОСОБА_2 звернувся із вказаним позовом.

В заяві зазначив, що на підставі рішення №194 від 15.06.1994 року Коломийської міської ради 01.12.1994 року йому видано Державний акт на право власності на 0,0651 га земельної ділянки для обслуговування домоволодіння по вул. Короля Данила,11 в м. Коломиї.

Рішенням Коломийської міської ради №703-20/2007 від 15.08.2007 року ОСОБА_3 передано у приватну власність 0,10 га земельної ділянки для обслуговування домоволодіння по вул. Короля Данила,13 в м. Коломиї, а 13.03.2008 року їй видано Державний акт на право власності на цю земельну ділянку.

Посилаючись на те, що він, як суміжний землекористувач, не погоджував межі земельної ділянки ОСОБА_3 і останній передано у власність частину належної йому земельної ділянки, ОСОБА_2 просив задовольнити позов.

Рішенням Коломийського міськрайонного суду від 14.07.2016 року позов задоволено частково.

Постановлено визнати незаконним і скасувати рішення Коломийської міської ради від 15.08.2007 року в частині передачі у власність ОСОБА_3 земельної ділянки площею 0,0025 га, яка визначена як накладка земельних ділянок сторін висновком судової земельно-технічної експертизи №212 від 27.03.2014 року.

Визнано недійсним Державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,1000 га серії ЯЕ №851514, виданий ОСОБА_3 13.03.2008 року.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

У апеляційній скарзі Коломийська міська рада посилається на незаконність рішення суду.

Судом не було враховано того, що ОСОБА_2 знав про оскаржуване ним рішення ще у 2010 році, оскільки ще 07.12.2010 року він предявляв аналогічний позов, який ухвалою Коломийського міськрайонного суду від 07.06.2013 року був залишений без розгляду у звязку з повторною неявкою позивача в судове засідання. А тому суд безпідставно відмовив у задоволенні заяви про застосування позовної давності.

Не враховано судом і того, що при прийнятті оскаржуваного рішення міська рада діяла на підставі положень ст. 118, 121, 125,126 ЗК України.

Не дав оцінки суд і тій обставині, що технічна документація земельної ділянки по вул. Короля Данила,13 для обслуговування домоволодіння, що передана у власність ОСОБА_3 відповідає вимогам ЗУ «Про землеустрій», в ній міститься акт узгодження меж землекористування з підписом ОСОБА_2, протокол узгоджувальної комісії по розгляду земельних спорів, яким вирішено погодити межі земельної ділянки ОСОБА_3 в межах інвентарної справи.

Просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

ОСОБА_3 також подала апеляційну скаргу.

У скарзі зазначила, що суд не дослідив технічну документацію, зокрема план-схему земельної ділянки, де зазначено площу 1280 кв.м., що перебуває у її фактичному користуванні.

Апелянт також вказує на те, що суд безпідставно визнав поважними причини пропуску позовної давності з посиланням на хворобливий стан позивача внаслідок поважного віку, тим більше, що в судовому засіданні інтереси позивача представляв адвокат.

Крім того, аналогічна справа розглядалась у 2010 році, а тому позивачу було відомо про Державний акт на право власності на землю і рішення Коломийської міської ради.

Апелянт вказує на те, що суд безпідставно вважав, що у її користуванні перебуває земельна ділянка площею 600 кв.м.

ОСОБА_3 зазначає, що межі земельної ділянки були визначені попереднім рішенням суду, яке має преюдиціальне значення.

Суд також не взяв до уваги поданий нею лист, в якому зазначено площу земельної ділянки, що перебуває у її фактичному користуванні.

Також просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Представник ОСОБА_3 апеляційну скаргу підтримав з мотивів, наведених у ній.

Представник ОСОБА_2 апеляційну скаргу не визнала.

Представник Коломийської міської ради в судове засідання не зявився, хоча належним чином був повідомлений про місце і час розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку про відхилення апеляційних скарг з таких підстав.

З матеріалів справи вбачається що позивачу на підставі договору дарування від 07.07.1987р. належить на праві власності 1/2 частина житлового будинку з господарськими будівлями, зокрема літньою кухнею «Б,» по вул. Короля Данила, (старі назви Кривоноса, ОСОБА_4, Ленінського Комсомолу ), 11 в місті Коломия, Івано-Франківської області.

Рішенням Коломийської міської ради № 194 від 15 червня 1994 року позивачу передано у приватну власність земельну ділянку площею 0,0651 га для обслуговування житлового будинку та господарських споруд по вул. Короля Данила, 11 в місті Коломиї, а 1 грудня 1994 року видано Державний акт на право приватної власності на землю серії ІФ 17-2-005-562.

Відповідач ОСОБА_3 проживає ІНФОРМАЦІЯ_1 і їх з позивачем земельні ділянки межують.

Рішенням Коломийської міської ради №703-20/2007 від 15.08.2007 року ОСОБА_3 передано у приватну власність 0,10 га земельної ділянки для обслуговування домоволодіння по вул. Короля Данила,13 в м. Коломиї, а 13.03.2008 року їй видано Державний акт серії ЯЕ №851514 на право власності на цю земельну ділянку.

Ухвалою народного суду м. Коломиї від 23.04.1991 року було затверджено мирову угоду про поділ будинку № 11 по вул. Ленінського Комсомолу (Кривоноса, ОСОБА_4) між співвласниками ОСОБА_2 та ОСОБА_5, за умовами якої ОСОБА_2 виділено 59/100 частин домоволодіння, зокрема літню кухню «Б» та залишено йому в користуванні земельну ділянку площею 787 кв.м. з правої сторони. (а.с. 144)

Рішенням Коломийського міськрайонного суду від 19.12.2014 року було відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_2, третя особа інспекція Держархбудконтролю в Івано-Франківській області про повернення самовільно зайнятої земельної ділянки, усунення перешкод в користуванні нею, відшкодування моральної шкоди.

Рішенням Апеляційного Івано-Франківської області від 04.03.2015 року скасовано рішення Коломийського міськрайонного суду від 19.12.2014 року і ухвалено нове рішення, яким позов задоволено частково: зобовязано ОСОБА_2 повернути належну ОСОБА_3 ділянку площею 0,0025 га по вул. Короля Данила,13 та відновити попередній стан даної частини земельної ділянки шляхом демонтажу огорожі і встановити огорожу на межі земельних ділянок по довжині 52,78 м згідно Державних актів на право приватної власності на землю, виданих сторонам, по лінії відповідно до висновку судової земельно-технічної експертизи. В решті позову відмовлено.

При цьому, Апеляційний суд констатував, що ОСОБА_2 не звертався до суду за захистом будь-якого порушеного його права зі сторони ОСОБА_3 щодо користування належною йому на праві власності земельною ділянкою. Тому, у суду першої інстанції не було підстав піддавати сумніву виданий ОСОБА_3 Державний акт про право приватної власності на земельну ділянку, оскільки таких позовних вимог ОСОБА_2 не заявляв.

Вирішуючи даний спір, суд першої інстанції виходив з того, що позивач будучи власником суміжної земельної ділянки не погоджував межі земельної ділянки відповідача при виготовленні технічної документації спірної земельної ділянки, замість нього підписала акт встановлення і узгодження меж ОСОБА_6, яка не мала на це відповідних повноважень від позивача. Крім того, засідання узгоджувальної комісії по розгляду земельних спорів Коломийської міської ради, як видно з протоколу засідання, також відбулось без участі позивача чи його представника, а протокол не підписаний головою комісії.

Суд першої інстанції правильно не взяв до уваги долучений ОСОБА_3 лист голови виконкому Коломийської міської ради від 14.07.1970 року про перебування в її користуванні земельної ділянки 1200 кв.м., оскільки даний лист не є правовстановлюючим документом. Крім того, в даному листі вказано про вилучення із користування ОСОБА_3 200 кв.м. і залишення в користуванні лише 991 кв.м.

При вирішенні спору суд першої інстанції врахував, що огорожа між господарствами сторін існує з 1956 року і рішення Апеляційного суду Івано-Франківської області від 04 березня 2015 року, яким зобовязано позивача повернути 0,0025 га земельної ділянки відповідачу не виконано, оскільки на даній спірній земельній ділянці на законних підставах знаходиться частина літньої кухні позивача.

Дана обставина підтверджується ситуаційним планом до висновку судової земельно-технічної експертизи від №212 від 27.03.2014 року, з якого вбачається, що огорожа між господарствами сторін проходить з урахуванням належності спірних 0,0025 га позивачу, а також в безпосередній близькості від встановленої експертом лінії розмежування знаходяться інші житлові та нежитлові будівлі позивача.

При таких обставинах справи суд першої інстанції дійшов правильного висновку що оспорюваним рішенням в частині передачі відповідачу у власність спірних 0,0025 га, без погодження меж з позивачем, та оспорюваним Державним актом порушено права позивача щодо користування господарською будівлею і земельною ділянкою.

Вирішуючи питання поновлення строку, суд правильно виходив з того, що відповідно до вимог ст. 268 ч. 1 п.4 ЦК України в редакції, чинній на час прийняття оспорюваного рішення та видачі Державного акта, позовна давність не поширювалася на вимогу власника, або іншої особи про визнання незаконним правового акту органу держави, або місцевого самоврядування, яким порушено його право власності або інше речове право. Лише законом України від 20 грудня 2011 року №4176-УІ, який набрав чинності 20.01.2012 року, пункт 4 частини першої статті 268 виключено. А відповідно до Прикінцевих та перехідних положень протягом трьох років з дня набрання чинності даного Закону особа має право звернутися до суду.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції.

Доводи апеляційних скарг не спростовують висновків суду, а тому підстав для скасування рішення суду немає.

Керуючись ст.ст. 307, 308, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційні скарги Коломийської міської ради та ОСОБА_3 відхилити, а рішення Коломийського міськрайонного суду від 14 липня 2016 року залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуюча Л.В. Ясеновенко

Судді: М.Д. ОСОБА_7 Бойчук