Рішення № 61464232, 20.09.2016, Апеляційний суд Волинської області

Справа № 154/1329/16-ц Провадження № 22-ц/773/1359/16 Головуючий у 1 інстанції: Лященко О.В. Категорія: 27 Доповідач: Бовчалюк З. А.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 вересня 2016 року місто ОСОБА_1

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Волинської області в складі:

головуючого - судді Бовчалюк З.А. ,

суддів - Осіпук В.В., Матвійчук Л.В.

секретар судових засідань ОСОБА_2,

з участю представника відповідача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_4 акціонерного товариства ОСОБА_5 банк (далі-ПАТ КБ) «ПриватБанк» до ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за апеляційною скаргою ПАТ КБ «ПриватБанк» на рішення Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 15 липня 2016 року,

в с т а н о в и л а :

ПАТ КБ "ПриватБанк" звернулось до суду з позовом до ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Покликались на те, що відповідно до умов укладеного між сторонами договору № б/н від 19.09.2012 року відповідач отримала кредит у розмірі 500 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.

Однак, ОСОБА_6 не належним чином виконувала взяті на себе зобов'язання. Станом на 31.03.2016 р. заборгованість за кредитним договором становила 11357,01 грн., яка складається з: 374,78 грн. - заборгованість за кредитом, 6915,23 грн. - заборгованість по процентах за користування кредитом, 3050,00 грн. заборгованість за пенею та комісією, а також штрафи: 500,00 грн. - штраф (фіксована частина), 517,00 грн. - штраф (процентна складова). Просило стягнути з відповідача всю заборгованість в сумі 11357,01 грн. та судові витрати.

Рішенням Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 15 липня 2016 року в задоволені позову відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач просить скасувати це рішення у звязку з неповним зясуванням всіх обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи та порушенням норм процесуального права та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Заслухавши представника відповідача, дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з таких підстав.

Ухвалюючи рішення у справі про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що даний позов було заявлено з пропуском трирічного строку позовної давності.

Проте, такі висновки суду зроблені з порушенням норм матеріального права та при неповному зясуванні обставин, що мають значення для справи, що є підставою для скасування рішення та ухвалення нового.

Згідно зі ст. 525, 526, 530 Цивільного кодексу (далі -ЦК) України зобов'язання мають виконуватись належним чином відповідно до умов договору, вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства та у встановлений строк. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Відповідно до ч.1 ст. 634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позивальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.( ч. 1ст. 1054 ЦК України).

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

З матеріалів справи вбачається, що 19.09.2012 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 відповідно до анкети-заяви було укладено кредитний договір, відповідно до умов якого остання отримала кредит у розмірі 500 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користуванням кредитом у розмірі 30% на рік на суму залишку заборгованості.( а.с.5-31)

Банк перед боржником свої зобовязання виконав, в свою чергу боржник неналежно виконав взяті на себе зобовязання по поверненню коштів, у звязку з чим станом 31.03.2016 року у ОСОБА_6 перед банком утворилась заборгованість у розмірі 11357,01 грн., яка складається з наступного: 374,78 грн. - заборгованість за кредитом, 6915, 23 грн. заборгованість по процентах за користуванням кредитом, 3050, 00 грн. - заборгованість за пенею та комісією, 500 грн. - штраф ( фіксована частина), 517 грн. - штраф ( процентна складова).( а.с. 4).

З розрахунку заборгованості, вбачається, що після отримання кредитних коштів, відповідач лише тричі вносила платіж на його погашення в сумі по 50 грн., останній платіж здійснено нею 25.04.2013 року.( а.с.4).

Внесення коштів востаннє 25.04.2013 року підтверджено і представником відповідача ОСОБА_7 в суді апеляційної інстанції

Відмовляючи у задоволенні позову у звязку зі спливом позовної давності, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки останній платіж було здійснено 25.04.2013 року то саме з цього періоду слід рахувати трирічну позовну давність.

Однак дані висновки суду не відповідають нормам матеріального права.

Відповідно до вимог ст. 253 ЦК України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Згідно зі ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться у ст. 252-255 ЦК України.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).

Відповідно до ч. 5 ст. 261 ЦК України, за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення (ч. 3 ст. 267 ЦК України).Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).

Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Таким чином, у разі неналежного виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором, позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу.

Відповідно до Умов до кредитного договору, погашення кредиту та процентів за його використання здійснюється до 25 числа кожного місяця ( а.с.6) , останній платіж був здійснений ОСОБА_6 25 квітня 2013 року, отже наступний платіж повинен був здійснений 25 травня 2013 року.

Враховуючи зазначене, саме з 25 травня 2013 року слід рахувати початок перебігу строк позовної давності.

З матеріалів справи вбачається, що позов ПАТ КБ «ПриватБанк» подало до Володимир-Волинського міського суду Волинської області 16.05.2016 року ( а.с.2), тобто в межах трирічної позовної давності.

Таким чином обґрунтованими та підставними є вимоги банку щодо стягнення з відповідача 374 гривні 48 копійок заборгованості за тілом кредиту та 6915,23 грн. заборгованості за відсотками за користування кредитними коштами.

Заперечень щодо правильності проведених банком арифметичних розрахунків заборгованості за кредитним договором відповідач суду не надала.

Цивільно-правова відповідальність це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обовязку новим, або у приєднанні до невиконаного обовязку нового додаткового.

Покладення на боржника нових додаткових обовязків як заходу цивільно-правової відповідальності має місце, зокрема, у випадку стягнення неустойки (пені, штрафу).

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (частина друга статті 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання (частина третя статті 549 ЦК України).

За положеннями статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Умовами кредитування з використанням картки «Універсальна» 55 днів пільгового періоду передбачено, як нарахування пені за кожний день прострочення кредиту так і нарахування штрафів при порушенні строків платежів по будь-якому із грошових зобовязань , більш ніж як на 120 днів.( а.с 5).

Враховуючи вищевикладене та відповідно до статті 549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення строків виконання грошових зобовязань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.

Такі висновки відповідають правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постановах Верховного суду України від 21 жовтня 2015 року № 6-2003цс15 який у силу ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковим для усіх судів

Таким чином вимога про стягнення з відповідача штрафів у сумі 500 грн. та 517 грн. не може бути задоволена.

Відповідно до частини першої статті 550 ЦК України право на неустойку (штраф, пеню) виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Таким чином, пеня - це санкція, яка нараховується від першого дня прострочення виконання зобов'язання й до того дня, доки зобов'язання не буде виконане.

За змістом ст. 256 ЦК України протягом часу дії позовної давності особа може розраховувати на примусовий захист свого цивільного права чи інтересу судом.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Чинне цивільне законодавство передбачає два види позовної давності - загальну і спеціальну.

Спеціальна позовна давність встановлена законом для окремих видів вимог. Так, спеціальна позовна давність тривалістю в один рік передбачена, зокрема, для вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) - пункт 1 частини другої статті 258 ЦК України.

Як вбачається з розрахунку заборгованості, долученого банком до позовної заяви ( а.с 4) позивачем нараховано пеню за неналежне виконання ОСОБА_6 взятих на себе зобовязань за період з 01.08.2013 року по 31.03.2016 року.

Належних та допустимих доказів, які б свідчили про досягнення між сторонами угоди про збільшення строків позовної давності позивачем не надано.

Беручи до уваги наведене та заяву ОСОБА_6 від 15.07.2016 року щодо застосування наслідків спливу позовної давності вимоги позивача про стягнення пені підлягають до часткового задоволення в межах річного строку позовної давності що передував зверненню до суду та складають 1100 гривень.

Оскільки, судом першої інстанції було допущено порушення норм матеріального права, то рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог.

У відповідності з вимогами ч. 1 ст. 88 ЦПК України з відповідача ОСОБА_6 в користь позивача ПАТ КБ «ПриватБанк» слід стягнути судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2893,80 гривень( за подання позовної заяви та апеляційної скарги).

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_4 акціонерного товариства ОСОБА_5 «ПриватБанк» задовольнити частково.

Рішення Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 15 липня 2016 року в даній справі скасувати та ухвалити нове рішення.

Позов ОСОБА_4 акціонерного товариства ОСОБА_5 банк до ОСОБА_6 про стягнення заборгованості задовольнити частково

Стягнути з ОСОБА_6 (РНОКПП02260021368) в користь ОСОБА_4 акціонерного товариства ОСОБА_5 «ПриватБанк» заборгованість по кредитному договору № б/н від 19 вересня 2012 року у розмірі 8390,01 гривень, яка складається з : 374, 78 гривень - заборгованість за кредитом; 6915, 23 гривень - заборгованість по процентах за користування кредитом; 1100 гривень пені.

В решті позову - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_6 в користь ОСОБА_4 акціонерного товариства ОСОБА_5 банк «ПриватБанк»» 2893,80 гривень судових витрат по сплаті судового збору.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий:

Судді: