Вирок № 61464129, 22.09.2016, Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/1372/16-к

Провадження № 1-кп/161/324/16

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Луцьк 22 вересня 2016 року

Луцький міськрайонний суд Волинської області під головуванням:

Судді: Квятковського М.С.,

за участю секретаря: Шиманської Т.О.,

прокурора: Леськіва Ю.В.,

обвинувачених: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3,

захисників-адвокатів: ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6,

потерпілого: ОСОБА_7,

представника потерпілого: ОСОБА_8,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Луцьку кримінальне провадження, що внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань №42015030000000211, від 04.09.2015 року, по обвинуваченню:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця та зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, жителя ІНФОРМАЦІЯ_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, працюючого інспектором відділу протидії стихійної торгівлі департаменту муніципальної поліції Луцької міської ради, раніше несудимого;

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_5, громадянина України, уродженця та зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_6, жителя ІНФОРМАЦІЯ_7, ІНФОРМАЦІЯ_8, одруженого, непрацюючого, раніше несудимого;

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_9, громадянина України, уродженця, жителя та зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_10, ІНФОРМАЦІЯ_11, працюючого помічником оперуповноваженого кримінальної поліції Луцького ВП ГУНП у Волинській області, раніше несудимого, -

усіх трьох за ч.2 ст.127 та ч.2 ст.365 КК України,

В С Т А Н О В И В :

Наказами начальника Управління МВС України у Волинській області:

за № 96 о/с, від 14.05.2014 року, обвинуваченого ОСОБА_3 було призначено на посаду інспектора патрульної служби взводу №3, роти патрульної служби Луцького міського відділу УМВС України у Волинській області;

за №171 о/с, від 14.06.2013 року, обвинуваченого ОСОБА_1 було призначено на посаду інспектора патрульної служби кінолога взводу №2, роти патрульної служби Луцького міського відділу УМВС України у Волинській області;

за №171 о/с, від 14.06.2015 року, обвинуваченого ОСОБА_2 було призначено на посаду інспектора патрульної служби взводу №3, роти патрульної служби Луцького міського відділу УМВС України у Волинській області;

Відповідно до наказу за №322 о/с, від 05.11.2015 року, обвинувачені ОСОБА_1 та ОСОБА_2 були звільнені 06.11.2015 року з органів внутрішніх справ.

Обіймаючи вищевказані посади, згідно до ч.1 ст.2 Закону України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів», ч.3 ст.18 КК України та примітки 1 до ст.364 КК України обвинувачені ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3, на час інкримінованого їм вироком суду кримінального правопорушення, являлись службовими особами правоохоронних органів.

Так, повноваження інспектора патрульної служби Луцького міського відділу УМВС України у Волинській області регламентовані наступними нормативно-правовими актами:

Згідно із положеннями ст.ст.19; 21; 28 та 68 Конституції України, органи державної влади, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; права і свободи людини є невідчужними та непорушними, кожний зобовязаний не посягати на права свободи, честь і гідність інших людей; ніхто не може бути підданий катуванню, жорстокому, нелюдському або такому, що принижує його гідність, поводженню чи покаранню.

Також, відповідно до ст.ст.1-5 Закону України «Про міліцію», міліція в Україні це державний озброєний орган виконавчої влади, який захищає життя, здоровя, права і свободи громадян, власність, природне середовище, інтереси суспільства і держави від протиправних посягань. Серед основних завдань міліції є забезпечення особистої безпеки громадян, захист їх прав і свобод, законних інтересів; запобігання правопорушенням та їх припинення; виявлення кримінальних правопорушень; участь у поданні соціальної та правової допомоги громадянам, сприяння у межах своєї компетенції державним органам, підприємствам, установам і організаціям у виконанні покладених на них законом обовязків.

Діяльність міліції будується на принципах законності, гуманізму, поваги до особи, соціальної справедливості.

Правовою основою діяльності міліції є Конституція України, указаний вище Закон, інші законодавчі акти України, постанови Верховної ОСОБА_9 України, укази Президента України, постанови Кабінету Міністрів України, нормативні акти Міністерства внутрішніх справ України, Загальна декларація прав людини, міжнародні правові норми, ратифіковані у встановленому порядку.

Міліція виконує свої завдання неупереджено, у точній відповідності з законом. Ніякі виняткові обставини або вказівки службових осіб не можуть бути підставою для будь-яких незаконних дій або бездіяльності міліції.

Правовою основою застосування працівниками органів внутрішніх справ заходів фізичного впливу та спеціальних засобів є Закон України «Про міліцію», ОСОБА_9 Верховної ОСОБА_9 УРСР від 29.11.1990 року «Про невідкладні заходи по зміцненню законності і правопорядку в республіці» та ОСОБА_9 міністрів УРСР №49, від 27.02.1991 року «Про затвердження Правил застосування спеціальних засобів при охороні громадського порядку».

Відповідно до положень, передбачених ст.ст.11; 12; 13; 14; 15 та 15-1 Закону України «Про міліцію», працівники міліції мають право зберігати, носити і застосовувати спеціальні засоби та зброю, застосовувати заходи фізичного впливу.

Згідно зазначених вище норм цього Закону, застосуванню сили, спеціальних засобів і вогнепальної зброї повинно передувати попередження про намір їх використання, якщо дозволяють обставини. Без попередження фізична сила, спеціальні засоби і зброя можуть застосовуватися, якщо виникла безпосередня загроза життю або здоровю громадян чи працівників міліції, а також у районі проведення антитерористичної операції.

Працівники міліції мають право застосовувати заходи фізичного впливу, в тому числі прийоми рукопашного бою, для припинення правопорушень, подолання протидії законним вимогам міліції, яка здійснюється із застосуванням сили щодо працівників міліції або інших осіб, якщо інші способи були застосовані та не забезпечили виконання покладених на міліцію обовязків.

Працівники міліції, відповідно до змісту зазначеного вище закону, мають право, застосовувати, зокрема, гумові кийки, у випадках: для захисту громадян і самозахисту від нападу та інших дій, що створюють загрозу їх життю або здоровю; для припинення масових безпорядків і групових порушень громадського порядку; для відбиття нападу на будівлі, приміщення, споруди і транспортні засоби, незалежно від їх належності, або їх звільнення у разі захоплення; для припинення масового захоплення землі та інших дій, що можуть призвести до зіткнення груп населення, а також діянь, які паралізують роботу транспорту, життєдіяльності населених пунктів, посягають на громадський спокій, життя і здоровя людей; для припинення опору працівникові міліції та іншим особам, які виконують службові або громадські обовязки по охороні громадського порядку і боротьбі із злочинністю.

Вид спеціального засобу, час початку та інтенсивність його застосування визначаються з урахуванням обстановки, що склалася, характеру правопорушення і особи правопорушника.

Відповідно до п.14 ОСОБА_9 міністрів УРСР №49, від 27.02.1991 року, «Про затвердження Правил застосування спеціальних засобів при охороні громадського порядку», забороняється наносити удари гумовим кийком по голові, шиї, ключичній ділянці, животу, статевих органах.

Відповідно до ст.10 Закону України «Про міліцію», підпунктів а, б, и, й пункту 1 посадової інструкції інспектора патрульної служби роти ПС Луцького МВ УМВС у Волинській області, інспектор патрульної служби зобовязаний:

виявляти, запобігати, припиняти та розкривати злочини, вживати з цією метою профілактичні та розшукові заходи, передбачені чинним законодавством; припиняти адміністративні правопорушення; знати закони та інші нормативні акти органів місцевої державної виконавчої влади з питань забезпечення громадської безпеки і охорони громадського порядку, вимагати від громадян їх виконання; додержуватись законності, ретельно і уважно розбиратися на місці з порушенням громадського порядку; при застосуванні передбачених в законах заходів адміністративного впливу до правопорушників розясняти їм, згідно з яким нормативним актом і за яке порушення вони застосовуються.

За таких обставин, обвинувачені ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3, будучи службовими особами правоохоронного органу, в звязку з постійним виконанням функцій представника влади із правоохоронними і правозастосовними функціями, грубо порушили указані вище вимоги чинного законодавства, свої службові обовязки та обмеження за наступних обставин:

Так, згідно з розстановкою нарядів на 12.07.2015 року, затвердженою начальником Луцького міського відділу УМВС України у Волинській області:

інспектор патрульної служби кінолог взводу №2 роти патрульної служби старший сержант міліції обвинувачений ОСОБА_1, в період з 18.00 год., 12.07.2015 року до 02.00 год., 13.07.2015 року, перебував на службі з охорони громадського порядку в місті Луцьку у патрулі за №01;

інспектори патрульної служби взводу №3 роти патрульної служби:

сержант міліції обвинувачений ОСОБА_2 та молодший сержант міліції обвинувачений ОСОБА_3, з 18.00 год. 12.07.2015 року до 02.00 год., 13.07.2015 року, перебували на службі з охорони громадського порядку у м. Луцьку в патрулі за №17.

По закінченню несення служби з патрулювання, працівники міліції, обвинувачені ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3, прибули після 01.00 год., 13.07.2015 року, у фойє Луцького МВ УМВС України у Волинській області, що на першому поверсі приміщення за адресою: м. Луцьк, вул. Грибоєдова, 2, Волинської області, для здачі наряду та зібраних матеріалів, де побачили невідомого їм на той час потерпілого, у даному кримінальному провадженні, ОСОБА_7, який, перебуваючи у стані алкогольного спяніння, звинувачував присутніх там працівників міліції у невжитті заходів до розкриття крадіжки його сумки з грошима, погрожував звільненням з роботи.

Вчиняючи такі дії, потерпілий ОСОБА_7, о 01 год. 34 хв. 30 с. (далі по тексту год., у подібних випадках, буде зазначатися - 01:34:30.), знаходячись біля столу постового міліціонера, де перебував інспектор патрульної служби взводу №3 роти ПС Луцького міськвідділу міліції ОСОБА_2, взяв аркуш паперу, який останній притримував руками, після чого, обвинувачений ОСОБА_2, вдарив в ліве плече потерпілого ОСОБА_7. Побачивши це, до них відразу підійшов інспектор патрульної служби Луцького МВ УМВС України у Волинській області - обвинувачений ОСОБА_3, який, разом з обвинуваченим ОСОБА_2, почали виштовхувати ОСОБА_7 з приміщення Луцького МВ УМВС України у Волинській області, наближаючись до виходу. У звязку з тим, що потерпілий ОСОБА_7 не бажав залишати міськвідділ, продовжував предявляти безпідставні претензії, розмахувати руками, перебуваючи у стані алкогольного спяніння, останні почали застосовувати до нього заходи фізичного впливу, зокрема заламувати руки за спину.

О 01:34:47, до них приєднався інспектор патрульної служби кінолог взводу №2 роти патрульної служби старший сержант міліції - обвинувачений у даному кримінальному провадженні, ОСОБА_1.

В подальшому, о 01:35:12, всі перемістились у коридор, що веде з фойє до виходу у внутрішній двір, де обвинувачений ОСОБА_1, спільно з обвинуваченими ОСОБА_2 та ОСОБА_3, продовжили незаконно, за відсутності на те підстав, застосовувати, упродовж тривалого періоду, включно до 01:38:25 год., 13.07.2015 року, заходи фізичного впливу щодо потерпілого ОСОБА_7, зокрема наносити йому численні умисні удари руками, ногами по різних частинах тіла, чим заподіяли йому тілесні ушкодження та фізичний біль.

Після вказаних подій, потерпілий ОСОБА_7, о 01:38:45, 13.07.2015 року, підійшов до обвинуваченого ОСОБА_2 та двічі рукою похлопав його по спині, після чого, сів на лавку у фойє адмінприміщення міськвідділу міліції.

О 01:39:05, цієї ж ночі, потерпілий ОСОБА_7 наблизився до обвинуваченого ОСОБА_1 та взяв його за формений одяг працівника міліції в ділянці погон, не створюючи при цьому реальної загрози його здоровю та життю. У свою чергу, обвинувачений ОСОБА_1 своїми руками схопив руки потерпілого ОСОБА_7, та різкими рухами відірвав їх від утримання свого верхнього одягу.

Бачачи це, з лівої сторони до потерпілого ОСОБА_7 підійшов обвинувачений ОСОБА_3 та обхопив його ліву руку своєю лівою рукою, обмежуючи в такий спосіб вільний рух руки. В цей же момент, з правої сторони до потерпілого ОСОБА_7, підійшов обвинувачений ОСОБА_2, та в свою чергу, лівою рукою провів захват потерпілого ОСОБА_7 за шию, а правою за праву руку, утримуючи в такий спосіб останнього. Після цього, обвинувачені: ОСОБА_2 та ОСОБА_3, із застосуванням фізичної сили, відтягнули потерпілого ОСОБА_7, який тримався за одяг обвинуваченого ОСОБА_1 назад, внаслідок чого, від зазначених дій вказаних трьох працівників міліції було відірвано погони з форменого одягу обвинуваченого ОСОБА_1. Обвинувачені ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_1, явно перевищили надану їм владу, умисно, бажаючи продемонструвати свою вагомість та зверхність, усвідомлюючи протиправність своїх дій та настання наслідків, перебуваючи при виконанні покладених на них службових обовязків, будучи у форменому одязі працівника міліції, використовуючи знання прийомів рукопашного бою, мотивуючи свої дії необхідністю припинення критичних висловлювань та безпідставних, настійливих претензій потерпілого ОСОБА_7, з приводу крадіжки у нього сумки з грошима, в порушення вимог, передбачених ст.ст.19; 21; 28; 68 Конституції України, ст.ст.1-5; 10-15-1 Закону України «Про міліцію», підпунктів а, б, и, й пункту 1 посадової інструкції інспектора патрульної служби роти ПС Луцького МВ УМВС у Волинській області, затвердженої 31.12.2014 року начальником Луцького МВ УМВС України у Волинській області, о 01:39:09 13.07.2015року, знаходячись у вказаному вище приміщенні фойє, за відсутності достатніх на те підстав, продовжили свої незаконні дії.

Так, обвинувачений ОСОБА_1, незважаючи на фізичне утримання потерпілого ОСОБА_7 обвинуваченими ОСОБА_2 та ОСОБА_3, без попередження про намір застосовувати заходи фізичного впливу, незаконно, умисно наніс правою рукою цілеспрямований удар потерпілому ОСОБА_7 в лобну ділянку голови справа, внаслідок чого останньому, відповідно до висновку судово-медичного експерта за №1157, від 30.09.2015 року, було заподіяно легкі тілесні ушкодження у вигляді садна з нерівними краями, переривчастого характеру, розміром 2.5 x 3 см..

У подальшому, обвинувачений ОСОБА_1, достовірно усвідомлюючи, що потерпілий ОСОБА_7, не чинить опору його законним вимогам, безпосередньо не вчиняє дії, які загрожують життю або здоровю працівникам міліції чи іншим громадянам, не чинить спроб заволодіти табельною зброєю чи спеціальними засобами, явно перевищуючи владу, умисно, бажаючи продемонструвати свою вагомість та зверхність, усвідомлюючи протиправність своїх дій та настання наслідків, виконуючи покладені на нього службові обовязки, будучи у форменому одязі працівника міліції, використовуючи знання прийомів рукопашного бою, з метою припинити дії ОСОБА_7, який продовжував висловлювати свої претензії до працівників правоохоронних органів, о 01:39:10, 13.07.2015 року, перебуваючи у фойє зазначеного міськвідділу міліції, в порушення ст.ст.19; 21; 28; 68 Конституції України, ст.ст.1-5; 10-15-1 Закону України «Про міліцію», п.3; 4; 5; 14 ОСОБА_9 міністрів УРСР №49 від 27.02.1991 «Про затвердження Правил застосування спеціальних засобів при охороні громадського порядку», підпунктів а, б, и, й пункту 1 посадової інструкції інспектора патрульної служби роти ПС Луцького МВ УМВС у Волинській області, затвердженої 31.12.2014 року, начальником Луцького МВ УМВС України у Волинській області, за відсутності достатніх на те підстав, без попередження про намір застосовувати заходи фізичного впливу та спеціальні засоби, діючи спільно з працівниками міліції, обвинуваченими ОСОБА_2 та ОСОБА_3, будучи обєднаними одним злочинним умислом, в порушення зазначене вище норм закону, почали застосовувати заходи фізичного впливу до потерпілого ОСОБА_7.

Так, вони, перемістилися далі у коридор Луцького міськвідділу міліції, що веде з фойє до виходу у внутрішній двір, де обвинувачений ОСОБА_1, спільно з обвинуваченими ОСОБА_2 та ОСОБА_3, продовжили незаконно, за відсутності на те підстав, застосовувати, упродовж тривалого періоду, включно до 01:42:55, 13.07.2015 року, заходи фізичного впливу та спеціальні засоби щодо потерпілого ОСОБА_7, зокрема наносити йому численні умисні удари руками, ногами, резиновими кийками по різних частинах тіла, в тому числі по місцях, які заборонені для нанесення ударів гумовими кийками, чим заподіяли йому тілесні ушкодження, спричинили фізичний біль.

Внаслідок зазначених вище спільних, умисних, незаконних дій:

інспектором патрульної служби кінологом взводу №2 роти патрульної служби Луцького міського відділу УМВС України у Волинській області, обвинуваченим ОСОБА_1;

інспектором патрульної служби взводу №3, роти патрульної служби Луцького міського відділу УМВС України у Волинській області, обвинуваченим ОСОБА_3;

інспектором патрульної служби взводу №3, роти патрульної служби Луцького міського відділу УМВС України у Волинській області, обвинуваченим ОСОБА_2,

потерпілому ОСОБА_7 були заподіяні легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоровя, оскільки для їх лікування необхідний час більше 6 діб, а саме закриту черепно-мозкову травму, у вигляді струсу головного мозку, та легкі тілесні ушкодження, у вигляді поверхневих ран та внутрішньо-шкірних крововиливів волосистої частини голови, саден лобної ділянки зліва, правої та лівої верхніх кінцівок, правої гомілки, множинних синців біля зовнішнього кута лівого ока, задньої поверхні шиї, тулуба, правої та лівої верхніх кінцівок, лівої та правої нижньої кінцівки, правої та лівої сідниці.

Своїми умисними злочинними діями обвинувачені ОСОБА_1, ОСОБА_3 та ОСОБА_2, за попередньою змовою між собою, нанесли потерпілому ОСОБА_7, тілесні ушкодження, спричинили йому фізичний біль, інші насильницькі дії, чим завдали шкоду державним інтересам у вигляді підриву авторитету та престижу органів внутрішніх справ Луцького МВ УМВС України у Волинській області, внаслідок створення у громадськості негативної думки щодо службових осіб цього органу державної влади, недотримання ними норм чинного законодавства, тобто дискредитації діяльності органів міліції в цілому і Луцького міськвідділу міліції, зокрема.

Таким чином, обвинувачені ОСОБА_1, ОСОБА_3 та ОСОБА_2, вчинили кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.365 КК України, а саме перевищення влади та службових повноважень, яке полягало в умисному вчиненні працівниками правоохоронних органів дій, які явно виходили за межі наданих їм прав і повноважень та супроводжувалися застосуванням насильства і спеціальних засобів, були болісними і такими, що ображали особисту гідність потерпілого ОСОБА_7, що завдало істотної шкоди охоронюваним законом правам, інтересам окремого громадянина та державним інтересам.

Допитані в судовому засіданні, з приводу інкримінованих їм даним вироком злочинів, обвинувачені ОСОБА_1, ОСОБА_3 та ОСОБА_2, своєї винуватості не визнали. Дали показання про те, що вони з 18 год. 12 липня по 02.00 год. 13.07.2015 року, перебували на службі з охорони громадського порядку у м. Луцьку. По закінченні патрулювання у місті, коли повернулися у приміщення Луцького МВ УМВС України у Волинській області, що по вул. Грибоєдова, 2, у м. Луцьку, Волинської області, для здачі наряду та зібраних матеріалів, у фойє, близько 01.00 год. ночі, припиняли хуліганські дії ОСОБА_7, який, знаходячись там, на час їх прибуття, перебуваючи у стані алкогольного спяніння, вимагав від працівників правоохоронних органів знайти його особисті речі, які, за його підозрою, викрав водій таксі, який і привіз його до міськвідділу. Так, ОСОБА_7 голосно виражався нецензурними словами, вів себе агресивно, виривав з рук працівників міліції документи, на зауваження не реагував. Оскільки, під час цих подій, потерпілий ОСОБА_7 вчинив активний опір їх діям по припиненню хуліганства, вони застосовували фізичну силу, яка полягала у загинанні рук потерпілого за спину, нанесенні ОСОБА_2 та ОСОБА_3 йому ударів гумовими кийками по тілу, у дозволені місця. При цьому, вони двічі, в різний час, оскільки ОСОБА_7 на деякий час заспокоювався, у процесі боротьби, переміщалися із фойє у коридор, який веде до виходу у внутрішній двір, де, неодноразово падали на підлогу, потерпілий вдарявся тілом та головою у стіни та підлогу, наносив їм удари та душив ОСОБА_1 ліктем за шию до стіни.

Таким чином, вважають всі свої дії законними, оскільки вчиняли їх з метою припинити вчинення злочину потерпілим.

Не зважаючи на те, що обвинувачені ОСОБА_1, ОСОБА_2Б та ОСОБА_3, своєї вини в інкримінованому їм даним вироком злочину не визнали, їх винуватість у вчиненні даного злочину підтверджується зібраними та дослідженими по даному кримінальному провадженні доказами.

Так, з показань у суді потерпілого ОСОБА_7 убачається, що під час знаходження його у приміщенні Луцького МВ УМВС України у Волинській області, у ніч з 12 на 13.07.2015 року, куди він прибув на автомобілі таксі з метою зясувати обставини зникнення його сумки з грошима, працівники міліції ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3, безпідставно застосовували до нього фізичне насильство, спричинивши тілесні ушкодження, шляхом нанесення ударів, у різні ділянки тіла, руками, ногами та гумовими кийками. При цьому, він, на його думку, хоч і перебував у стані алкогольного спяніння, таких протиправних дій, які вимагали застосування до нього насильства, з боку працівників міліції, не вчиняв. Отримані ним тілесні ушкодження були зафіксовані працівниками швидкої медичної допомоги, які викликалися до приміщення Луцького міськвідділу УМВС України у Волинській області, та згодом були відображені у медичній документації та у висновку судово-медичної експертизи.

Крім цього, потерпілий ОСОБА_7 зазначив, що свою сумку із грішми він у послідуючому знайшов, так як у вечір 12.07.2015 року, він її забув у свого знайомого ОСОБА_10, а тому визнає, що його вимоги до працівників правоохоронних органів, враховуючи також і стан його алкогольного спяніння, були не зовсім виправданими, однак його поведінка не давала підстав працівникам міліції застосовувати до нього насильство.

Такі показання потерпілого ОСОБА_7 суд приймає до уваги, оскільки вони обєктивно підтверджуються іншими дослідженими по справі доказами, зокрема:

16; 20 та 28.07.2015 року потерпілий ОСОБА_7 звернувся із заявами в органи прокуратури про його побиття працівниками Луцького МВ УМВС України у Волинській області.

Показаннями свідка ОСОБА_10 про те, що у вечірній час 12.07.2015 року, він із ОСОБА_7, святкували релігійне свято ОСОБА_11 і ОСОБА_11, після чого ОСОБА_7 поїхав автомобілем таксі. Приблизно через день, після цього, бачив ОСОБА_7, на якому були тілесні ушкодження. Як пояснив потерпілий, його, у день святкування ними релігійного свята ОСОБА_11 і ОСОБА_11, побили працівники міліції.

Показаннями свідка ОСОБА_12, про те, що він у ніч з 12 на 13.07.2015 року, надавав послуги таксі автомобілем ОСОБА_7, який перебував у стані алкогольного спяніння. Оскільки останній десь загубив сумку, він відвіз його до приміщення Луцького МВ УМВС України у Волинській області, де і залишив, при цьому, на той час на потерпілому жодних тілесних ушкоджень не було.

Показаннями свідка ОСОБА_13 товариша ОСОБА_7, про те, що останній викликав його по телефону до Луцького МВ УМВС України у Волинській області, у звязку із побиттям його, як стверджував ОСОБА_7, працівниками міліції. Будучи адвокатом, він прибув до приміщення міліції, що знаходиться по вул. Грибоєдова, 2, у м. Луцьку, Волинської області, де побачив ОСОБА_7, який був весь побитий, у звязку з чим було викликано працівників швидкої медичної допомоги, які і госпіталізували того у лікарню.

Показаннями свідків працівників двох бригад швидкої медичної допомоги, відповідно ОСОБА_14, ОСОБА_11 та ОСОБА_15, ОСОБА_16 про те, що під час чергування, у ніч з 12 на 13.07.2015 року, вони виїжджали на виклик до Луцького МВ УМВС України у Волинські області для надання медичної допомоги потерпілому, при цьому, остання бригада забрала ОСОБА_7 до лікарні, а ОСОБА_16 ствердила, що бачила на тілі останнього тілесні ушкодження, які, як ствердив потерпілий, який у цей час перебував у стані алкогольного спяніння, йому нанесли працівники міліції.

Показаннями свідків ОСОБА_17, ОСОБА_18 та ОСОБА_19 працівників Луцького МВ УМВС України у Волинській області, про те, що під час їх чергування, у нічний час, в липні 2015 року, до потерпілого у даній справі ОСОБА_7, який перебуваючи у стані алкогольного спяніння, знаходячись у приміщенні, що по вул. Грибоєдова, 2, у м. Луцьку, Волинської області, поводив себе неадекватно, вчиняв протиправні дії, саме обвинувачені ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 застосували заходи фізичного впливу.

Місце події приміщення Луцького МВ УМВС України у Волинській області, що по вул. Грибоєдова, 2, у м. Луцьку, Волинської області, під час досудового розслідування, 05.11.2015 року, було оглянуто старшим слідчим прокуратури Волинської області.

Як убачається із повідомлення Луцького МВ УМВС України у Волинській області, від 25.11.2015 року, співробітникам РПС Луцького МВ УМВС України у Волинській області ОСОБА_3 та ОСОБА_2, перед заступанням на несення служби у складі патрульних нарядів, 12.07.2015 року, були видані гумові кийки ПР 73 (без номерних знаків), які о 02 год. 20 хв., 13.07.2015 року, вони здали співробітникам чергової частини, в той же час за ОСОБА_1 було закріплено на постійне зберігання та носіння такий же спеціальний засіб.

Протоколом огляду, від 21.12.2015 року, оглянуто СД диск, при відкритті якого виявлено файли з фотографіями, який визнаний речовим доказом, на яких зображений потерпілий ОСОБА_7 з отриманими ним тілесними ушкодженнями в ніч з 12 на 13.07.2015 року. Зміст даного СД диску досліджений і в судовому засіданні.

Протоколом тимчасового доступу до речей і документів, від 18.01.2016 року, копіями відеозапису подій у приміщенні Луцького МВ УМВС України у Волинській області, які мали місце в нічний час з 12 на 13.07.2015 року, за участю потерпілого та обвинувачених, та протоколом його огляду, від 18.01.2016 року, який був досліджений також і в суді. При цьому, суд враховує, що ідентичність подій, які зафіксовані відеозаписом повністю підтвердили в суді як потерпілий так і всі обвинувачені. Даним відеозаписом, на переконання суду, повністю підтверджується невідповідність застосовуваної обвинуваченими сили і спеціальних засобів до потерпілого ОСОБА_7, навіть врахувавши його дійсно, в певній мірі, неправомірну поведінку, яка полягала у його безпідставних претензіях до працівників правоохоронних органів і була обумовлена перебуванням його в стані алкогольного спяніння. Разом з тим, його поведінка не містила у собі загрози для життя та здоровя працівників правоохоронних органів, а кількість цих працівників, тобто обвинувачених у справі, які були задіяні при припиненні такої поведінки у приміщенні Луцького МВ УМВС України у Волинській області, де знаходилось також і ще ряд працівників органів внутрішніх справ, не давала їм жодних підстав для застосування сили та спеціальних засобів у такій мірі, наслідком яких стало отримання потерпілим численних тілесних ушкоджень. При цьому, суд враховує і ту обставину, що під час цих подій, за участю потерпілого та обвинувачених, останні двічі переміщали ОСОБА_7 із фойє приміщення МВ, у якому ведеться відео спостереження, до коридору який веде до виходу у внутрішній двір, де відео спостереження відсутнє, про що було відомо обвинуваченим, де вони і нанесли тілесні ушкодження потерпілому. Зазначене свідчить про те, що обвинувачені розуміли надмірне застосування ними сили і спеціальних засобів і бажали щоб дані обставини не були зафіксовані камерою відео спостереження.

Відповідно до висновку судово-медичної експертизи за №1157, від 30.09.2015 року, який підтвердила в суді допитана у якості експерта ОСОБА_20, потерпілому ОСОБА_7, були заподіяні легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоровя, оскільки для їх лікування необхідний час більше 6 діб, а саме закриту черепно-мозкову травму, у вигляді струсу головного мозку, та легкі тілесні ушкодження, у вигляді поверхневих ран та внутрішньо-шкірних крововиливів волосистої частини голови, саден лобної ділянки зліва, правої та лівої верхніх кінцівок, правої гомілки, множинних синців біля зовнішнього кута лівого ока, задньої поверхні шиї, тулуба, правої та лівої верхніх кінцівок, лівої та правої нижньої кінцівки, правої та лівої сідниці.

Вище описані у даному висновку експерта тілесні ушкодження імовірно виникли в результаті неодноразової травмуючої дії гумового кийка. Крім цього, судово-медичним експертом виключена можливість виникнення тілесних ушкоджень виявлених у потерпілого ОСОБА_7, в результаті неодноразового падіння з висоти власного зросту з подальшим контактом з виступаючими предметами.

З наказів начальника Управління МВС України у Волинській області убачається, що:

14.05.2014 року, за №96 о/с, обвинуваченого ОСОБА_3 було призначено на посаду інспектора патрульної служби взводу №3, роти патрульної служби Луцького міського відділу УМВС України у Волинській області;

14.06.2013 року, за №171 о/с, обвинуваченого ОСОБА_1 було призначено на посаду інспектора патрульної служби кінолога взводу №2, роти патрульної служби Луцького міського відділу УМВС України у Волинській області;

14.06.2015 року, за №171 о/с, обвинуваченого ОСОБА_2 було призначено на посаду інспектора патрульної служби взводу №3, роти патрульної служби Луцького міського відділу УМВС України у Волинській області.

Відповідно до наказу за №322 о/с, від 05.11.2015 року, обвинувачені ОСОБА_1 та ОСОБА_2 були звільнені 06.11.2015 року з органів внутрішніх справ.

Витягом з книги служби нарядів Луцького МВ УМВС України у Волинській області, за період з 12.07 по 14.08.2015 року, посадовою інструкцією інспектора патрульної служби роти ПС Луцького МВ УМВС України у Волинській області затвердженою його начальником 31.12.2014 року, підтверджується факт несення служби обвинуваченими на цій посаді, в період з 12 по 13.07.2015 року, тобто на час вчинення інкримінованого їм злочину.

Таким чином, оцінивши наведені у вироку докази у їх сукупності, а кожен доказ окремо, з точки зору належності, допустимості та достовірності, суд приходить до висновку, що їх сукупність в достатній мірі підтверджують винуватість ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у тому, що вони, своїми діями, за попередньою змовою між собою, перевищили надану їм владу та службові повноваження, і які полягали в умисному вчиненні ними дій, які явно виходили за межі наданих їм прав і повноважень та супроводжувалися застосуванням насильства і спеціальних засобів, були болісними і такими, що ображали особисту гідність потерпілого ОСОБА_7, що завдало істотної шкоди охоронюваним законом правам, інтересам окремого громадянина та державним інтересам.

Заперечення обвинувачених ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та свідків ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19 працівників Луцького МВ УМВС України у Волинській області, про те, що дії обвинувачених, по відношенню до потерпілого ОСОБА_7 були законними, суд до уваги не приймає, оскільки вони спростовуються сукупністю наведених по справі доказів, та розцінює їх, як намагання обвинувачених уникнути кримінальної відповідальності за вчинений ними злочин, а свідків сприяти їм у цьому.

Показання свідків ОСОБА_21 та ОСОБА_22 працівників Луцького МВ УМВС України у Волинській області, будь-якого доказового значення у справі не мають, оскільки вони не були очевидцями зазначених у вироку подій та нічого по суті не пояснили.

Разом з тим, досудовим розслідуванням ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3, обвинувачувалися і у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.127 КК України, а саме що вони, за попередньою змовою групою осіб, катували ОСОБА_7, тобто умисно заподіяли йому сильний фізичний біль, шляхом нанесення побоїв та інших насильницьких дій, з метою покарати його за дії, скоєні ним, а також примусити вчинити дії, що суперечать волі потерпілого.

Дане обвинувачення не знайшло свого підтвердження в суді.

Згідно ст.127 КК України, катуванням є умисне заподіяння сильного фізичного болю або фізичного морального страждання шляхом нанесення побоїв, мучення або інших насильницьких дій з метою примусити потерпілого чи іншу особу вчинити дії, що суперечать їх волі, у тому числі отримати від нього або іншої особи відомості чи визнання, або з метою покарати його чи іншу особу за дії, скоєні ним або іншою особою чи у скоєнні яких він або інша особа підозрюється, а також з метою залякування чи дискримінації його або інших осіб.

За змістом ст. 3 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованій Законом України №475/97-ВР, від 17.07.1997 року, а також згідно практики Європейського Суду з прав людини катуванням визначається тяжка форма нелюдського поводження із визначеною метою, тобто поводження, що спеціально заподіює жорстокі фізичні або психічні страждання або грубо принижує людину перед іншими людьми чи змушує її діяти проти своєї волі або совісті.

При цьому, міра жорстокості є відносною та являється оціночним поняттям, яке залежить від обставин кожної конкретної справи. Наслідком катування є не просто фізичний біль, а сильний фізичний біль, тобто біль найвищого ґатунку, нестерпний, що є обовязковою ознакою обєктивної сторони відповідного складу злочину. Саме ступінь фізичного болю в міжнародній практиці є одним із критеріїв відмежування катування від інших форм поганого поводження.

Проаналізувавши зазначені положення національного та міжнародного законодавства, суд дійшов до висновку про те, що з субєктивної сторони злочин, який кваліфікується за ст.127 КК України та органами досудового розслідування інкримінувався в вину обвинуваченим ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 характеризується умисною формою вини та наявністю спеціальної мети спонукати потерпілого вчинити дії, що суперечать його волі, однак із зібраних в кримінальному провадженнями доказів, зокрема пояснень обвинувачених та потерпілого убачається, що насильство застосовувалось до потерпілого саме у звязку із протиправною поведінкою останнього, хоч вона, як встановлено в суді, і не потребувала його застосування, у такій мірі.

При таких обставинах обвинувачених ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3, слід виправдати на підставі ч.1 п.3 ст.373 КПК України (в ред. 2012 року), за відсутністю у їх діях складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.127 КК України.

Обговорюючи питання про вид і міру покарання відносно обвинувачених ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ними злочину, який відноситься до категорії тяжких, дані про їх особи.

Обставин, які помякшують та обтяжують покарання обвинувачених ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3, суд по справі не убачає.

Інкриміновану обвинуваченим досудовим розслідуванням обставину, яка обтяжує їх покарання вчинення злочину з особливою жорстокістю, суд вважає що слід виключити, оскільки вона не підтверджується зібраними та дослідженими по справі доказами.

При таких обставинах, враховуючи субєктивне ставлення обвинувачених до вчиненого злочину, що свідчить про їх підвищену суспільну небезпеку як осіб, характер і обставини вчиненого злочину, який відноситься до категорії тяжких і був вчинений працівниками правоохоронних органів при виконанні ними службових обовязків у приміщенні органу внутрішніх справ відносно громадянина, що завдало шкоду державним інтересам у вигляді підриву авторитету та престижу органів внутрішніх справ Луцького МВ УМВС України у Волинській області, внаслідок створення у громадськості негативної думки щодо службових осіб цього органу державної влади, недотримання ними норм чинного законодавства, тобто дискредитації діяльності органів міліції в цілому і Луцького міськвідділу міліції, суд вважає, що перевиховання ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 неможливе без ізоляції від суспільства, а тому покарання їм слід обрати у виді позбавлення волі із позбавленням права обіймати посади в правоохоронних органах, у межах санкції закону, за яким вони притягуються до кримінальної відповідальності.

Разом з тим, визначаючи мінімальний строк покарання, визначений санкцією ч.2 ст.365 КК України, суд враховує, що обвинувачені ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3, позитивно характеризуються як особи, вперше притягуються до кримінальної відповідальності, неправомірну поведінку потерпілого ОСОБА_7.

В порядку ст.1206 ЦК України, вирішуючи цивільний позов Луцької міської клінічної лікарні до обвинувачених ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3, про відшкодування витрат понесених на лікування потерпілого у сумі 1372 грн., суд вважає, що позов слід задовольнити повністю, оскільки він підтверджується довідкою головного лікаря про витрати, понесені на лікування ОСОБА_7.

В порядку ст.ст.1166; 1167 ЦК України, задовольняючи частково цивільний позов потерпілого ОСОБА_7В до обвинувачених ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3, про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, суд враховує фактично понесені потерпілим витрати, у звязку із його лікуванням, що підтверджується наданими чеками про придбання ліків на суму 1520 грн. 11 коп., характер і обставини скоєного відносно нього злочину, який був вчинений працівниками правоохоронних органів, ступінь тяжкості отриманих ним тілесних ушкоджень, понесені ним моральні страждання у звязку з цим, зміну звичного способу життя, а тому із обвинувачених в його користь слід стягнути по 20000 грн. моральної шкоди з кожного.

В решті позову слід відмовити, оскільки не доведено, що інші матеріальні витрати, на які вказує потерпілий, були понесені внаслідок вчиненого відносно нього злочину, а розмір моральної шкоди потерпілим у позовній заяві є явно завищеним.

Керуючись ст.ст.368; 369; 370; 371; 373; 374 КПК України (в ред. 2012 року), ст.ст.1206; 1166 та 1167 ЦК України суд, -

З А С У Д И В :

Визнати ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3, винними, у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.365 КК України, призначивши їм покарання у виді строком по 3 (три) роки позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади в правоохоронних органах по 3 (три) роки, кожному.

За ч.2 ст.127 КК України ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 виправдати на підставі ч.1 п.3 ст.373 КПК України (в ред. 2012 року), за відсутністю у їх діях складу кримінального правопорушення.

До вступу вироку в законну силу, заходи забезпечення кримінального провадження, застосовані під час досудового розслідування та продовжені під час судового розгляду, залишити попередніми, а саме:

Запобіжні заходи у виді особистого зобовязання, відносно ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3, залишивши покладені на них, передбачені ч.5 ст.194 КПК України, обовязки:

прибувати за кожною вимогою до суду; не відлучатися за межі населеного пункту, в якому вони фактично проживають, без дозволу суду; повідомляти суд про зміну місця проживання.

Відсторонення ОСОБА_3, від посади помічника оперуповноваженого Луцького ВП ГУНП у Волинській області.

Строк відбуття покарання обвинуваченим ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3, рахувати з часу взяття їх під варту.

Стягнути із обвинувачених ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 солідарно на користь Луцької міської клінічної лікарні 1372 (одну тисячу триста сімдесят дві) гривні, понесених витрат на лікування потерпілого ОСОБА_7.

Стягнути із обвинувачених ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 солідарно на користь потерпілого ОСОБА_7 заподіяну матеріальну шкоду в сумі 1520 (одну тисячу пятсот двадцять) гривень 11 (одинадцять) копійок.

Стягнути із обвинувачених ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з кожного на користь потерпілого ОСОБА_7 по 20000 (двадцять тисяч) гривень моральної шкоди.

Речові докази: електронні носії інформації, залишити при матеріалах кримінального провадження.

На вирок суду може бути подана апеляційна скарга до Апеляційного суду Волинської області, шляхом її подачі через Луцький міськрайонний суд Волинської області, протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення.

ГОЛОВУЮЧИЙ: М.С. Квятковський.