Ухвала суду № 61460137, 16.09.2016, Верховний Суд (до 15.12.2027 - Верховний Суд України)

У Х В А Л А

16 вересня 2016 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України в складі

Яреми А.Г., Романюка Я.М.,Сімоненко В.М.,розглянувши заяву ОСОБА_4 про перегляд рішення Апеляційного суду м. Києва від 15 червня 2016 року, ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 20 липня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_4 до відкритого акціонерного товариства банку «БІГ Енергія», треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Щадко Оксана Іларіївна, товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» про захист прав споживача та визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню,

в с т а н о в и л а:

Заочним рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 16 вересня 2015 року позов задоволено.

Визнано таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис, вчинений 9 березня 2011 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Щадко О.І., зареєстрований у реєстрі за № 681, про звернення стягнення на квартиру АДРЕСА_1, що належить на праві власності ОСОБА_4

Рішенням Апеляційного суду м. Києва від 15 червня 2016 року заочне рішення Деснянського районного суду м. Києва від 16 вересня 2015 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 20 липня 2016 року у відкритті касаційного провадження відмовлено.

У заяві ОСОБА_4 порушується питання про скасування рішення Апеляційного суду м. Києва від 15 червня 2016 року, ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 20 липня 2016 року та залишення в силі заочного рішення Деснянського районного суду м. Києва від 16 вересня 2015 року з підстав, передбачених пунктами 1, 4 частини першої статті 355 ЦПК України:

неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, зокрема, пункту 1 частини другої статті 258 ЦК України, статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат», Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 3 березня 2004 року № 20/5, Закону України «Про іпотеку», Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» від 29 червня 1999 року № 1172, частини п'ятої статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів»;

невідповідності судового рішення суду касаційної інстанції викладеному у постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права, зокрема, пункту 1 частини другої статті 258 ЦК України, Закону України «Про банки і банківську діяльність»,

Для прикладу наявності зазначених підстав подання заяви про перегляд судових рішень ОСОБА_4 посилається на ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 31 жовтня 2012 року, 17 липня, 4 та 18 вересня 2013 року, 18 вересня, 3 грудня 2014 року, 11 березня 2015 року, 3 лютого, 22 червня, 27 квітня 2016 року, постанови Верховного Суду України від 10 жовтня 2012 року, 29 жовтня 2014 року, 20 травня 2015 року.

Перевіривши доводи заявника, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України вважає, що необхідність відкриття провадження у справі за вказаною заявою відсутня та в допуску справи до провадження необхідно відмовити з таких підстав.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 355 ЦПК України заява про перегляд судових рішень у цивільних справах може бути подана з підстави неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Під судовими рішеннями у подібних правовідносинах слід розуміти такі, де тотожними є предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені судом фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин.

Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд апеляційної інстанції, з висновками якого погодився і суд касаційної інстанції, виходив з того, що відсутні підстави для визнання виконавчого напису, вчиненого 9 березня 2011 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Щадко О.І., зареєстрованим у реєстрі за № 681 таким, що не підлягає виконанню, адже рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 30 вересня 2011 року, яке набрало законної сили, встановлено що при вчиненні даного виконавчого напису нотаріус дотрималась вимог діючого законодавства, зокрема, пункту 284 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 3 березня 2004 року за № 20/5.

Крім того, у вказаному рішенні суду першої інстанції встановлені обставини щодо відсутності спору між банком та позивачем стосовно розміру заборгованості за кредитним договором.

В ухвалах колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 10 жовтня 2012 року та 17 липня 2013 року, що надані заявником для порівняння, інші, ніж в даній справи, предмети спорів.

Ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18 вересня 2013 року, 3 лютого та 22 червня 2016 року, що надані заявником як приклади, якими судові рішення судів попередніх інстанцій скасовані, а справи передані на новий розгляд до суду, не містять правових позицій щодо спірних правовідносин та застосування норм матеріального права, а вказують на допущені судами попередніх інстанцій порушення норм процесуального права та необхідність їх усунення для правильного вирішення спору, а також нез'ясування судами належним чином фактичних обставин справи.

В ухвалах колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 4 вересня 2013 року, 18 вересня 2014 року, 11 березня 2015 року та 27 квітня 2016 року, що надані заявником для порівняння, не зазначено про судові рішення, що мають преюдиційне значення, в яких встановлено відсутність спору між банком та позивачем стосовно розміру заборгованості.

В ухвалі колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 3 грудня 2014 року, що надана заявником як приклад, зазначено, що в апеляційного суду підстав для визнання встановленими обставин щодо безспірності суми заборгованості не було, адже сума боргу і його перевірка не проводились судом, на рішення якого посилався суд апеляційної інстанції.

Порівняння змісту вказаних для прикладу судових рішень зі змістом судових рішень, про перегляд яких подано заяву, не дає підстав для висновку про те, що суд касаційної інстанції під час розгляду двох чи більше справ за тотожних предмета спору, підстав позову та за аналогічних обставин і однакового регулювання нормами матеріального права спірних правовідносин дійшов протилежних висновків щодо заявлених вимог.

У зв'язку з цим, підстава для перегляду судових рішень у зв'язку з неоднаковим застосуванням судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, передбачена пунктом 1 частини першої статті 355 ЦПК України, відсутня.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 355 ЦПК України заява про перегляд судових рішень у цивільних справах може бути подана з підстави невідповідності судового рішення суду касаційної інстанції викладеному у постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права.

У постановах Верховного Суду України від 10 жовтня 2012 року та 29 жовтня 2014 року, що надані заявником як приклади, інші, ніж в даній справі, предмети спорів.

У постанові Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 20 травня 2015 року, що надана заявником для порівняння, указано, що лише та обставина, що зазначена більша сума заборгованості за кредитом ніж у повідомленні не свідчить про наявність спору.

У зв'язку з цим, підстава для перегляду судових рішень у зв'язку з невідповідністю судового рішення суду касаційної інстанції викладеному у постановах Верховного Суду України висновкам щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права, передбаченої пунктом 4 частини першої статті 355 ЦПК України, теж відсутня.

Ураховуючи наведене, вважати зазначену заяву обґрунтованою немає підстав.

Керуючись статтями 355, 360 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

у х в а л и л а:

У допуску до провадження Верховним Судом України справи за позовом ОСОБА_4 до відкритого акціонерного товариства банку «БІГ Енергія», треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Щадко Оксана Іларіївна, товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» про захист прав споживача та визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, за заявою ОСОБА_4 про перегляд рішення Апеляційного суду м. Києва від 15 червня 2016 року, ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 20 липня 2016 року відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: А.Г. Ярема Я.М. Романюк В.М. Сімоненко