Постанова № 61459817, 20.09.2016, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

20.09.2016 справа №905/2139/15

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддівОСОБА_1 ОСОБА_2, ОСОБА_3 секретар судового засідання ОСОБА_4за участю представників сторін: від позивача: не зявився;від відповідача: не зявивсярозглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Добропіллявугілля", м. Добропілля, м. Білицьке Донецької областіна рішення господарського суду Донецької областівід23.05.2016р. по справі№905/2139/16 (суддя Гринько С.Ю.)за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «НТЦ «Екотехніка», м.Одесадо Товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Добропіллявугілля", м. Добропілля, м. Білицьке Донецької областіпростягнення 61901,21грн.В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «НТЦ «Екотехніка», м. Одеса (Позивач) звернулось до Господарського суду Донецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Добропіллявугілля", м. Добропілля, м. Білицьке Донецької області (Відповідач) про стягнення 58361,79грн. за договором поставки №1011-ДУ-УМТС від 03.04.2015р., з яких: основної заборгованості в розмірі 56160,00грн., пені в розмірі 2095,62грн. та 3% річних в розмірі 106,17грн.

В перебігу розгляду справи Позивач своєю заявою №141/3-16 від 18.03.2016р. (а.с.а.с.147-153) в порядку ст.22 Господарського процесуального кодексу України збільшив розмір позовних вимог, остаточно вимагаючи стягнення 61901,21грн. за договором поставки №1011-ДУ-УМТС від 03.04.2015р., з яких: основної заборгованості в розмірі 56160,00грн., пені в розмірі 2808,00грн., 3% річних в розмірі 1023,77грн. та інфляційних втрат в розмірі 1909,44грн.

Рішенням Господарського суду Донецької області від 23.05.2016р. у справі №905/2139/15 (в редакції ухвали про виправлення описки від 01.09.2016р.) позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «НТЦ «Екотехніка» (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог) після перевірки правильності розрахунку заявлених до стягнення сум були задоволені частково стягнуто з Відповідача суму основної заборгованості в розмірі 56160,00грн., пеню в розмірі 1089,35грн., 3% річних в розмірі 974,00грн. та інфляційних втрат в розмірі 1904,64грн.

Рішення місцевого суду було вмотивоване доведеністю матеріалами справи факту неналежного виконання Відповідачем своїх грошових зобовязань з оплати отриманого товару за договором поставки № 1011-ДУ-УМТС від 03.04.2015р.

Товариство з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Добропіллявугілля", не погодившись з прийнятим рішенням суду, звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Донецької області від 23.05.2016р. у справі №905/2139/16 в частині задоволення позовних вимог скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Підставою для скасування рішення суду першої інстанції апелянт зазначає неврахування судом факту прострочення кредитора, оскільки обовязок з оплати поставленої Позивачем продукції відповідно до п.5.4 договору поставки №1011-ДУ-УМТС від 03.04.2015р. (протягом 5 робочих днів починаючи з 60 календарного дня з дати поставки відповідної продукції) виникає виключно за умов отримання Покупцем рахунку та надання Постачальником належним чином оформленої податкової накладної, а також документів, передбачених розділом 4 укладеного договору, між тим рахунок на оплату Відповідачем наразі отриманий не був, що, в свою чергу, виключає у нього обовязок з оплати отриманої продукції та її прострочення. Окрім того, апелянт зазначає, що в резулятивній частині оспорюваного рішення розмір стягуваної суми пені не відповідає висновку щодо стягуваного розміру пені у мотивувальній частині цього, що є порушенням процесуального законодавства.

Протоколом автоматичного розподілу справи сформовано колегію суддів у наступному складі: головуючий (суддя-доповідач) Стойка О.В., судді Радіонова О.О., Чернота Л.Ф.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 18.07.2016р. було порушено апеляційне провадження із призначенням розгляду скарги на 05.09.2016р. об 10.30.

Відповідно до п.2.3.50 Положення про автоматизовану систему документообігу суду у зв'язку із тимчасовою непрацездатністю судді Стойки О.В. було здійснено повторний автоматизований розподіл справи №905/2139/15, яким змінено склад колегії суддів для розгляду цієї справи на: головуючий (суддядоповідач) Попков Д.О., судді Колядко Т.М., Зубченко І.В.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 05.09.2016р. було відкладено розгляд справи на 20.09.2016р. об 15.00.

У звязку із відпусткою судді Колядко Т.М. її у складі судової колегії за результатами автоматизованої зміни було замінено на суддю Радіонову О.О.

Фіксація судового засідання апеляційної інстанції здійснювалась у протоколі судового засідання у порядку розгляду апеляційної скарги, встановленому ст.ст. 4-4, 81-1, 99, 101 Господарського процесуального кодексу України.

Представники сторін у судове засідання 20.09.2016р. попри вжиті заходи з належного повідомлення не зявились, що, за висновком судової колегії, зважаючи на достатність наявних матеріалів справи для надання правової спірним правовідносинам, загальну тривалість апеляційного провадження та не визнання явки представників обовязковою, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Відповідно до ст.101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали господарської справи, апеляційну скаргу, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції зазначає наступне:

Як було встановлено місцевим судом та вбачається із матеріалів справи, 03.04.2015р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «НТЦ «Екотехніка» (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Добропіллявугілля" (Покупець) було укладено договір поставки №1011-ДУ-УМТС (Договір - а.с.а.с.11-27), відповідно до п.1.1 якого Постачальник зобовязується поставити у власність Покупця продукцію та/або обладнання виробничо-технічного призначення, в асортименті, кількості, в строки, за ціною та з якісними характеристиками, узгодженими сторонами в означеному договорі та специфікаціях до нього, а Покупець зобовязується у відповідності до п.1.2. цього договору прийняти та оплатити її на умовах, визначених цим договором та специфікаціями до нього, що є невідємною частиною договору.

В п.4.1 укладеного договору сторони зазначили, що поставка продукції здійснюється партіями в асортименті, кількості, ціні, з якісними характеристиками та в строки, узгоджені сторонами у специфікаціях до даного договору.

Таким чином, на виконання умов договору, 07.04.2015р. сторони підписали Специфікацію до договору поставки продукції (а.с.28), в якій визначили предмет поставки -18 одиниць фільтрів 1ФГМ32 25К, загальною вартістю з урахуванням ПДВ 56160,00грн. та встановили умови та місце призначення поставки: DDP «Інкотермс 2010» 85000 Донецька область, м.Добропілля, вул.Київська 1А, ТОВ ДТЕК Добропіллявугілля шахта Добропільська, визначили строк поставки до 30.05.2015р.

В свою чергу, п.2.2 договору поставки сторони визначили, що приймання продукції здійснюється Замовником у відповідності до умов цього договору, а також у відповідності до умов Інструкції №П-6 від 15.06.1965р. «Про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного вжитку за кількістю» та Інструкції №П-7 від 25.04.1966р. «Про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного вжитку за якістю», в частині, що не суперечить умовам цього договору.

В п.4.3. укладеного договору сторони визначили перелік товаросупровідних документів, які має надавати Постачальник (у тому числі рахунок), а в п.4.4. договору передбачили право Покупця на відмову від приймання продукції у разі її надходження без товаросупровідної документації, що матиме наслідком неможливість здійснити приймання за кількістю, якістю та асортиментом і комплектністю.

Порядок оплати продукції був визначений в п.5.4 договору, відповідно до якого Покупець зобовязаний оплатити товар шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника протягом 5 робочих днів з 60 календарного дня з дати поставки відповідної продукції на підставі отриманого рахунку та при умові надання Постачальником належним чином оформленої податкової накладної, а також документів, передбачених розділом 4 договору. Датою оплати вважається дата списання грошових коштів за поточного рахунку покупця.

Згідно з п.4.7 договору, датою поставки вважається дата, вказана представником Покупця на відповідних товарно-супровідних документах, наданих Постачальником.

Відповідно до п.4.8 договору, зобовязання Постачальника вважаються виконаними з моменту передачі продукції у розпорядження Покупця до узгодженого місця призначення поставки з належною якістю, комплектністю, асортименті, кількості, в строки, з якісними показниками, узгодженими сторонами в договорі та специфікаціях до нього. Обовязки Покупця вважаються виконаними з моменту прийняття і оплати поставленої продукції.

Таким чином, як було встановлено місцевим господарським судом, 08.06.2015р. за видатковою накладною №31 від 02.06.2015р. (а.с.29) Позивач поставив товар, визначений у специфікації, а Відповідач прийняв продукцію на підставі довіреності №247 від 02.06.2015р. (а.с.30) на загальну суму 561606,00грн. Означена видаткова накладна була підписана представником Відповідача без зауважень та заперечень, містить посилання на договір №1011-ДУ-УМТС від 03.04.2015р.

З матеріалів справи також вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Добропіллявугілля" зверталось до Господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «НТЦ «Екотехніка» про внесення змін до п. 5.4 Договору поставки від 03.04.2015р. №1011-ДУ-УМТС (порядку розрахунку за поставлену продукцію), проте рішенням Господарського суду Одеської області від 13.01.2016р. у справі №916/488/15 (а.с.а.с.127-130) залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 12.04.2016р. у задоволенні позову було відмовлено в повному обсязі.

В п.6.8 договору сторони обумовили, що у випадку несвоєчасної оплати продукції, Покупець за письмовою вимогою Постачальника сплачує останньому неустойку у вигляді пені, в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення оплати від вартості своєчасно не сплачено продукції, водночас не більше 5% від вартості своєчасно несплаченої продукції.

Враховуючи, що Покупцем - Товариством з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Добропіллявугілля" грошове зобовязання з оплати поставленого йому товару на загальну суму 56160,00грн. за договором поставки №1011-ДУ-УМТС від 03.04.2015р. виконано не було, Товариство з обмеженою відповідальністю «НТЦ «Екотехніка» (Постачальник) звернулось з суду з позовними вимогами про стягнення з останнього (Покупця) заборгованості за означеним договором поставки в розмірі 56160,00грн., а також нарахованої на неї пені, 3% річних та інфляційних втрат.

Таким чином, з огляду на доведеність матеріалами справи факту неналежного виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Добропіллявугілля" своїх грошових зобовязань з оплати отриманого товару за договором поставки №1011-ДУ-УМТС від 03.04.2015р., Господарський суд Донецької області, перевіривши правильність розрахунку позовних вимог, задовольнив їх частково - стягнув з Відповідача суму основної заборгованості в розмірі 56160,00грн., пеню в розмірі 1089,35грн., 3% річних в розмірі 974,00грн. та інфляційних втрат в розмірі 1904,64грн.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів зазначає наступне.

Виходячи із приписів ст.1 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст.15, 16 Цивільного кодексу України можливість задоволення позовних вимог перебуває у залежності від наявності (доведеності) наступної сукупності умов: наявність у Позивача певного захищуваного суб'єктивного права або інтересу, порушення такого суб'єктивного права (інтересу) з боку Відповідача та належність (передбаченість законодавством та адекватність встановленому порушенню) обраного способу судового захисту. Відсутність (недоведеність) будь-якого з означених елементів унеможливлює задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст.ст.173, 174 Господарського кодексу України та ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України укладений між сторонами договір поставки №1011-ДУ-УМТС від 03.04.2015р. є належною підставою для виникнення у його сторін кореспондуючих прав і обов'язків.

Беручи до уваги правову природу укладеного договору, кореспондуючі права та обов'язки його сторін, оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватися судом з урахуванням приписів законодавства, які регламентують правовідносини з поставки, які (приписи), в свою чергу, згідно ч.2 ст.712 Цивільного кодексу України передбачають можливість застосування загальних положень про купівлю-продаж.

Як встановлено ч.1 ст.265 Господарського кодексу України, ст.655, ч.1ст.691 Цивільного кодексу України, Покупець зобов'язаний сплатити товар за ціною, встановленою в договорі купівлі-продажу. Означений обов'язок ч.1 ст.712 цього Кодексу безпосередньо закріплений і для договору поставки. Наразі, отримання цих коштів в межах таких зобов'язань і є приналежним і захищуваним у розглядуваній справі у розумінні ст.1 Господарського процесуального кодексу України та ст.15 Цивільного кодексу України правом Позивача, примушення Відповідача до виконання обов'язку, щодо якого - є належним способом судового захисту у разі наявності порушення такого з боку останнього.

Відповідно до ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). При цьому, приписи ч.7 ст.193 Господарського кодексу України та ст.525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст.629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 202 Господарського кодексу України та ст.598 Цивільного кодексу України зобовязання припиняються виконанням, проведеним належним чином. Наразі, будь-яких доказів своєчасної сплати стягуваної заборгованості чи припинення відповідних зобовязань іншим передбаченим законом способом, Відповідачем всупереч ст.ст.4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України до справи не надано і за змістом апеляційної скарги не вбачається.

З приводу доводів апелянта щодо ненастання у нього обовязку з оплати поставленого Позивачем товару через неотримання ним рахунку, що суперечить п.5.4 договору поставки №1011-ДУ-УМТС від 03.04.2015р., який передбачає оплату виключно за умов отримання Покупцем рахунку та надання Постачальником належним чином оформленої податкової накладної, а також інших товаросупровідних документів, передбачених розділом 4 укладеного договору, позиція апеляційного суду полягає в наступному:

- положеннями п.2.2 договору сторони узгодили застосування при прийому товару Інструкції №П-6 (Про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного вжитку за кількістю) та Інструкції №П-7 (Про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного вжитку за якістю), за змістом яких (п.12 щодо Інструкції №П-6 та п.14 щодо Інструкції №П-7) вбачається, що приймання продукції за кількістю/якістю здійснюється за транспортними та супровідними документами, серед яких вказаний і рахунок-фактура. У випадку відсутності таких документів або деяких із них складається акт про фактичну наявність продукції з вказівкою на відсутні документи. Проте, до матеріалів справи Відповідачем всупереч ст.ст.4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України не було надано актів, які б належним чином підтверджували відсутність рахунку на момент отримання товару Покупцем.

- факт отримання товару за видатковою накладною №31 від 02.06.2015р. Відповідачем наразі спростований не був, так само як і не вбачається наявність у справі доказів реалізації Відповідачем прав, визначених ст.666 Цивільного кодексу України для покупця у разі невиконання продавцем обовязку з передачі документів, визначених договором, а також прав, передбачених п.4.4 договору поставки №1011-ДУ-УМТС від 03.04.2015р.

Враховуючи викладене, Відповідач не мав жодних правових підстав для ухилення від виконання обов'язку із здійснення повного розрахунку за поставлений товар відповідно видаткової накладної №31 від 02.06.2015р. на загальну суму 56160,00грн. на умовах передбачених п.5.4. укладеного договору (протягом 5 робочих днів починаючи з 60 календарного дня з дати поставки відповідної продукції). Нездійснення такого розрахунку є порушенням відповідного грошового зобовязання у розумінні ст.610 Цивільного кодексу України, а сам Відповідач вважає таким, що прострочив виконання такого грошового зобовязання у розумінні ч.1 ст.612 цього Кодексу.

Відтак, днем початку виникнення заборгованості у Відповідача з оплати товару, відповідно до п.5.4. договору та враховуючи підписання видаткової накладної - 08.06.2015р., апеляційний господарський суд визначає 15.08.2015р. (08.06.2015р. + 60 календарних днів (07.08.2015р.) + 5 робочих днів (14.08.2015р.), а не 18.08.2015р., як помилково було зазначено судом першої інстанції.

В свою чергу, за змістом ст.ст.611, 625 Цивільного кодексу України наслідком прострочення виконання грошового зобовязання є право кредитора вимагати, зокрема, сплати заборгованості, з нарахованими впродовж періоду прострочення на неї 3% річних, інфляційної індексації та пені, передбаченої п.6.8 укладеного договору поставки.

Таким чином, враховуючи день початку виникнення заборгованості з оплати 15.08.2015р. та проаналізувавши розрахунки пені, 3%річних та інфляційної індексації, які були надані Позивачем на підтвердження права вимоги (з урахування заяви Позивача про збільшення розміру позовних вимог (а.с.152) та розрахунки суду першої інстанції, апеляційний суд встановив, що стягненню з Відповідача підлягає:

Сума пені за період з 15.08.2015р. по 07.02.2016р., розрахована у відповідності до п.6.8 договору поставки (щодо не перевищення 5% від вартості своєчасно несплаченої продукції (2808,00грн.) та вимог ст.232 Господарського кодексу України (щодо обмежень шестимісячним строком її нарахування), у розмірі 2808,00грн. Між тим, при визначенні належної до стягненні суми пені, судом першої інстанції було помилково визначено період такого нарахування на підставі розрахунку за позовною заявою без врахування заяви про збільшення розміру позовних вимог, де кінцева дата нарахування була визначена - 07.02.2016р., а не 30.08.2015р., як в первісних позовних вимогах, що призвело до безпідставної відмови у стягненні з Відповідача пені у розмірі 1718,65грн.

Сума 3% річних за період з 15.08.2015р. по 16.03.2016р. в розмірі 992,42грн., а не 974,00грн., як було зазначено судом першої інстанції внаслідок помилкового встановлення першого дня прострочення, що призвело до безпідставної відмови Позивачу у стягненні 3% річних у розмірі 18,42грн.

Що стосується розрахунку інфляційних втрат, апеляційний суд зазначає, що місцевим судом було залишено поза увагою положення абз.3 п.3.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013р., методику розрахунку і визначення індексів інфляції, відповідно до яких період нарахування індексу інфляції має визначатися за цілий місяць починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, та застосовуватися відносно суми заборгованості, що існувала на останній день місяця, індекс інфляції якого використовується. Відтак, період нарахування індексу інфляції в даному випадку повинен складати з вересня 2015р. по лютий 2016р. із сукупним індексом інфляції 104,2%, з огляду на що інфляційна індексація становити, в межах заявленої до стягнення суми Позивачем 1909,44грн., а не 1904,64грн., як було стягнуто судом першої інстанції. Сума безпідставно відмовлених судом інфляційних втрат становить 4,80грн.

Між тим, з приводу доводів апелянта щодо порушення місцевим господарським судом норм процесуального права через зазначення в мотивувальній та резолютивній частині різних сум стягнутої пені (в мотивувальній частині 1 089,35 грн., а в резолютивній 2 808,00 грн.), суд апеляційної інстанції зазначає, що означена описка суду була виправлена в ухвалі Господарського суду Донецької області від 01.09.2016р., чинність якої, в свою чергу, зумовлює відхилення доводів в цій частині, однак не впливає на висновок про необгрунтованність визначеного місцевим судом належного до стягнення розміру пені.

З огляду на допущені місцевим судом порушення при визначені належної до стягнення сум пені, 3% річних та інфляційної індексації, Донецький апеляційний господарський суд дійшов висновку про необхідність відхилення апеляційних вимог щодо скасування рішення в частині задоволення позову та часткового скасування переглядуваного рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені в розмірі 1718,65грн., 3% річних в розмірі 18,42грн. та інфляційної індексації в розмірі 4,80грн., що за змістом ст.49 Господарського процесуального кодексу України зумовлює віднесення витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги на рахунок Скаржника і перерозподіл витрат зі сплати судового збору за подання позову між сторонами пропорційно задоволеним вимогам.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49, 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Добропіллявугілля", м.Добропілля, м.Білицьке Донецької області на рішення Господарського суду Донецької області від 23.05.2016р. у справі №905/2139/15 залишити без задоволення.

2.Рішення Господарського суду Донецької області від 23.05.2016р. у справі №905/2139/15 скасувати в частині відмови у задоволені позовних вимог щодо стягнення пені в розмірі 1718,65грн., 3% річних в розмірі 18,42грн. та інфляційної індексації в розмірі 4,80грн., у зв'язку з чим викласти п.2 резолютивної частини рішення в наступній редакції:

« 2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ДТЕК Добропіллявугілля, (юридична адреса: вул. Красноармійська, 1А, м. Добропілля, м. Білицьке, Донецька область, 85043, код ЄДРПОУ 37014600; поштова адреса: пр. Шевченка 2, м. Добропілля, Донецька область, 85000) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю НТЦ Екотехніка (вул. Отрадна, 12, м.Одеса, 65012, код ЄДРПОУ 05606960) суму основної заборгованості в розмірі 56160,00грн., пені в розмірі 2808,00грн., 3% річних в розмірі 992,42грн., інфляційних втрат в розмірі 1909,44грн. та судовий збір в розмірі 1217,38грн.»

3. В іншій частині рішення Господарського суду Донецької області від 23.05.2016р. у справі №905/2139/15 залишити без змін.

4. Доручити Господарському суду Запорізької області видати відповідний наказ про примусове виконання постанови Донецького апеляційного господарського суду від 20.09.2016р., оформивши його у відповідності до приписів ст.18 Закону України «Про виконавче провадження».

5. Постанова апеляційної інстанції набирає сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддя:Д.О.Попков

Судді: О.О. Радіонова

ОСОБА_3

Надруковано 5 прим.: 1,2 - сторонам, 3-у справу, 4 - ДАГС, 5 - ГСДО