Рішення № 61459790, 13.09.2016, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

______________________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"13" вересня 2016 р.Справа № 911/1201/16

Позивач: публічне акціонерне товариство "Банк "Київська Русь"

Відповідач: товариство з обмеженою відповідальністю Фірми "Реал Естейт"

про звернення стягнення на предмет іпотеки та визнання права власності

Суддя Цісельський О.В.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1 - довіреність

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ: позивач, публічне акціонерне товариство "Банк "Київська Русь", звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою до товариства товариство з обмеженою відповідальністю Фірми "Реал Естейт", в якій просить суд в рахунок часткового погашення заборгованості товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "Консоль Лтд" перед публічним акціонерним товариством "Банк "Київська Русь" за кредитним договором № 10124-6/КЛ від 14.08.2008 року, в розмірі 70 384 028,71 грн., з яких: 22000000,00 грн. - основна заборгованість за кредитом; 22602850,83 грн. - сума несплачених відсотків; 361534,04 грн. - пеня за несвоєчасну сплату процентів; 4826739,73 грн. - пеня за несвоєчасну сплату основної суми заборгованості; 2838904,11грн. - відповідальність за порушення грошового зобов'язання; 17754000,00 грн. - прострочена заборгованість за кредитом з урахуванням індексу інфляції, звернути стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором від 30.09.2011 року реєстровим №4217:

- нежилі приміщення, загальною площею 97,5 кв.м., що знаходяться за адресою: Одеська область, м. Одеса, вул. Пішонівська (вулиця Ковалевського) буд. 22/1, яке належить Товариству з обмеженою відповідальністю Фірма "Реал Естейт" на праві власності на підставі свідоцтва про право власності, виданого виконавчим комітетом Одеської міської ради 24.09.2007 року на підставі договору пайової участі у фінансуванні будівництва від 16.08.2005 року № 1449/299-491 та акту прийому-передачі квартири від 04.09.2007 року № 385, зареєстрованого у Комунальному підприємстві "Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості" 22.10.2007 року під № 1355, в електронному Реєстрі прав власності на нерухоме майно - під №20734944, вартістю 858893,00 гри. шляхом визнання права власності за публічним акціонерним товариством "Банк "Київська Русь";

- визнати за публічним акціонерним товариством "Банк "Київська Русь" право власності на нежилі приміщення, загальною площею 97,5 кв.м., що знаходяться за адресою: Одеська область, м. Одеса, вул. Пішонівська (вулиця Ковалевського) буд. 22/1, яке належить товариству з обмеженою відповідальністю Фірма "Реал Естейт" на праві власності на підставі свідоцтва про право власності, виданого виконавчим комітетом Одеської міської ради 24.09.2007 року на підставі договору пайової участі у фінансуванні будівництва від 16.08.2005 року № 1449/299-491 та акту прийому-передачі квартири від 04.09.2007 року №385, зареєстрованого у Комунальному підприємстві "Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості" 22.10.2007 року під №1355, в електронному Реєстрі прав власності на нерухоме майно - під №20734944.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 04.07.2016р. позовну заяву (вх.№1888/16) прийнято до розгляду, порушено провадження у справі №916/1201/16 та справу призначено до розгляду в судовому засіданні.

Письмове клопотання позивача про продовження строку розгляду справи (вх.№2-4121/16) судом задоволено, у зв'язку з чим строк розгляду справи було продовжено на п'ятнадцять днів.

13.09.2016р. представник позивача подав до суду письмові пояснення (вх.№22331/16), відповідно до яких навів додаткове правове обґрунтування заявлених позовних вимог.

Представник позивача заявлені позовні вимоги підтримує та просить суд задовольнити їх в повному обсязі.

Представник відповідача в судові засідання не з'являвся, хоча про час та місце його проведення був повідомлений належним чином, відзив на позов суду не надав, своїм правом на захист не скористався.

Згідно з ст.75 Господарського процесуального кодексу України справу розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ст.85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Дослідивши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив:

11 грудня 2007р. між акціонерним банком "Кивська Русь" (Банк) та товариством з обмеженою відповідальністю фірмою "Консоль ЛТД" (Позичальник) було укладено кредитний договір №12262-6/КЛ, згідно умов п.1.1. якого, предметом Кредитного договору є надання Банком Позичальникові грошових коштів (кредит) у вигляді відзивної не відновлювальної, кредитної лінії на таких умовах:

-ліміт кредиту 19 000 000,00 (дев'ятнадцять мільйонів) грн. 00 коп. на строк з 11 грудня 2007 року по 11 грудня 2010 року з уплатою 19 (дев'ятнадцяти) відсотків річних;

-фіксована плата за надання кредиту становить 95 000,00 (дев'яносто п'ять тисяч) грн. 00 коп.

Відповідно до п.4.1. Договору, Позичальник зобов'язаний повернути Банку отриманий кредит в повному обсязі, в строк та у порядку, встановлених Кредитним договором.

Цей Договір вступає в діє з моменту підписання і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань (п.10.1. Договору).

В подальшому між сторонами було укладено низку договорів, якими було внесено зміни до вищенаведеного кредитного договору.

30 вересня 2009р. між товариством з обмеженою відповідальністю фірмою "Реал Естейт" (Іпотекодавець) та публічним акціонерним банком "Київська Русь" (Іпотекодержатель) було укладено іпотечний договір №4217, згідно умов п.1.1. іпотека за цим Договором забезпечує вимоги Іпотекодержателя за Кредитним договором №12262-6/КЛ (одинадцятого грудня дві тисячі сьомого року), а також будь-якими змінами і доповненнями до нього. в тому числі стосовно збільшення процентної ставки за користування кредитом, строку пред'явлення, суми кредиту тощо), які укладені та будуть укладені у майбутньому (надалі "Кредитний договір"), укладеним між Іпотекодержателем і товариством з обмеженою відповідальністю і

фірмою "Консоль ЛТД" (ідентифікаційний код за даними ЄДРПОУ - 20676633), пойменованим надалі Позичальник, за умовами якого останній зобов'язаний Іпотекодержателю по 10.12.2011р. (десятого грудня дві тисячі одинадцятого року) включно, у порядку та на умовах, встановлених Кредитним договором, повернути кредит у розмірі 22 000 000,00 грн. (двадцять два мільйони гривень копійок) сплатити проценти за користуванням ним у розмірі 20% (двадцяти відсотків) річних, комісії та штрафні санкції у розмірі та у випадках, передбачених Кредитним договором (надалі "Основне зобов'язання").

Відповідно до п.1.2. Договору предметом іпотеки за цим Договором є нерухому майно: нежилі приміщення, загальною площею 97,5 кв.м., що розташовані за адресою: Одеська область, м. Одеса, вулиця Пішонівська (вулиця Ковалевського), будинок 22/1 (двадцять два/один) (надалі "Предмет іпотеки").

Вищезазначене нерухоме майно розташоване на цокольному поверсі будівлі. Оскільки нежилі приміщення є вбудованими, земельна ділянка для їх обслуговування не відводилася.

Предмет іпотеки належить Іпотекодавцю на праві власності на підставі: свідоцтва про право власності, виданого виконавчим комітетом Одеської міської ради 24 вересня 2007 року на підставі договору пайової участі у фінансуванні будівництва від 16 серпня 2005 року, №1449/299-491 та акту прийому-передачі квартири від 04 вересня 2007 року №385, зареєстрованого у Комунальному підприємстві "Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості" 22 жовтня 2007 року під №20734944.

Зі змісту п.4.1. Договору вбачається, що Іпотекодержатель набуває права звернути стягнення та реалізувати Предмет іпотеки у наступних випадках:

- якщо у момент настання строку виконання основного зобов'язання за кредитним договором воно не буде виконане належним чином, а саме: при повному або частковому неповерненні кредитних коштів (чергового платежу по сплаті кредитних коштів) та/або при несплаті або частковій несплаті процентів та/або при несплаті або частковій несплаті комісій та штрафних санкцій у строки, встановлені Кредитним договором:

- якщо у разі пошкодження чи втрати прав на предмет іпотеки Іпотекодавець не здійснить його заміну у відповідності до п.19 цього Договору;

- порушення Іпотекодавцем та/або Позичальником обов'язків за цим Договором та/або Кредитним договором та невиконання вимоги Іпотекидержателя про дострокове повне або часткове виконання основного зобов'язання;

- ліквідації, реорганізації Іпотекодавця та/або Позичальника або порушення провадження у справі про відновлення платоспроможності Іпотекодавця або визнання його банкрутом в порядку встановленому чинним законодавством України;

- якщо інша, ніж Іпотекодержатель, особа набула право стягнення на предмет іпотеки.

Пунктом 6.2. Договору передбачено, що цей Договір набирає чинності з моменту його нотаріального посвідчення і діє по дату повного виконання зобов'язань, забезпечених іпотекою за цим Договором. У випадку продовження строків виконання зобов'язань за Кредитним договором (шляхом укладення додаткових договорів до нього), іпотека, передбачена цим Договором, зберігається до повного виконання вказаних зобов'язань.

Договором від 15.11.2013р. №3671 сторонами було погоджено внесення змін до іпотечного договору.

З матеріалів справи вбачається, що загальний розмір наданий ТОВ фірма "Консоль ЛТД" кредитних коштів складає 26 700 000,00 грн.

Проте, в обумовлений договором строк (до 10.12.2011р.) кредитні кошти були повернуті частково в сумі 4 700 000,00 грн., у зв'язку з чим, позивач був змушений звернутись в березні 2012р. до господарського суду Автономної Республіки Крим щодо стягнення залишку не повернутих кредитних коштів та нарахованих процентів.

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 13.01.2013р. у справі №5002/7/758-2012 за позовом публічного акціонерного товариства "Банк "Київська Русь" до ТОВ фірми "Консоль ЛТД", ТОВ фірма "Реал Естейт", ТОВ "Будівельна компанія Консоль-Строй ЛТД", за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів фізичної особи ОСОБА_2, фізичної особи ОСОБА_3, фізичної особи ОСОБА_4, ПрАТ "Санаторій Карасан", фізичної особи ОСОБА_5 про стягнення 29 985 080,02 грн., позов задоволено частково, з ТОВ фірми "Консоль ЛТД", ТОВ фірма "Реал Естейт", ТОВ "Будівельна компанія Консоль-Строй ЛТД" солідарно стягнуто на користь публічного акціонерного товариства "Банк "Київська Русь" 22 000 000,00 грн. заборгованості за кредитом, 4 408 333,35 грн. заборгованості по відсоткам, 301 897,35 грн. пені, 132 000,00 грн. інфляційних витрат, 142 849,32 грн. 3% річних та 64 380,00 грн. судового збору.

Як зазначає позивач, зазначене рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 31.01.2013р. у справі №5002-7/758-2012 ТОВ фірмою "Консоль ЛТД", ТОВ фірмою "Реал Естейт", ТОВ "Будівельна компанія Консоль-Строй ЛТД" не виконані, у зв'язку з чим,

у публічного акціонерного товариства "Банк "Київська Русь" виникло право звернути стягнення на предмет іпотеки.

Зі змісту звіту №07/16-М36 з незалежної оцінки нежилих приміщень, загальною площею 97,5 кв.м., що розташовані за адресою: Одеська обл., м. Одеса, вул. Пішонівська, буд. 22/1 вбачається, що ринкова вартість предмета іпотеки складає 1 407 388,00 грн. без ПДВ.

Неналежне виконання товариством з обмеженою відповідальністю фірмою "Консоль ЛТД" своїх зобов'язань в частині повернення кредиту та сплати процентів і стало підставою для позивача звернутись до господарського суду Одеської області із даним позовом за захистом своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів.

Дослідивши обставини справи, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги не підлягають задоволенню, з наступних правових підстав.

Статтею 15 ЦК України закріплено право кожної особи на захист свого права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Частиною 2 ст.16 ЦК України передбачено, що способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Аналогічні положення містяться і в ст.20 ГК України.

При цьому, розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

Звертаючись з позовом до суду, позивач на свій розсуд обирає спосіб захисту порушеного права, в той час як на суди покладено обов'язок перевірки відповідності обраного позивачем способу захисту приписам ст.16 ЦК України та ст.20 ГК України.

Предметом даного судового розгляду є вимоги позивача про звернення стягнення на майно, шляхом набуття права власності на предмет договору іпотеки, які мотивовані невиконанням позичальником (ТОВ фірмою "Консоль ЛТД") зобов'язань в частині повернення позивачу кредитних коштів та сплати процентів за користування цими коштами, з посиланням на ст.ст.525, 526, 530, 625, 1049, 1054 ЦК України, ст.ст. 33, 35, 36, 37 Закону України Про іпотеку.

Правовідносини пов'язані з іпотекою (заставою) нерухомого майна врегульовано Законом України Про іпотеку.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.1 Закону України Про іпотеку іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні Іпотекодавця, згідно з яким Іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Згідно з ст.11 Закону України Про іпотеку майновий поручитель несе відповідальність перед Іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов'язання виключно в межах вартості предмета іпотеки.

Частиною 1 ст.33 Закону України Про іпотеку визначено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання Іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Згідно положень ч.3 ст.33 Закону України Про іпотеку звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог Іпотекодержателя (тобто шляхом позасудового врегулювання).

Відповідно до ч.ч.1, 2 та 3 ст.36 Закону України Про іпотеку сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог Іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між Іпотекодавцем і Іпотекодержателем про задоволення вимог Іпотекодержателя, який підлягає нотаріальному посвідченню і може бути укладений в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Договір про задоволення вимог Іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону.

Визначений договором спосіб задоволення вимог Іпотекодержателя не перешкоджає Іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки.

Договір про задоволення вимог Іпотекодержателя може передбачати, зокрема, передачу Іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання у порядку, встановленому статтею 37 цього Закону.

Згідно з ч.1 ст.37 вказаного Закону Іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки.

Правовою підставою для реєстрації права власності Іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог Іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу Іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.

Відповідне застереження міститься в п.4.1. Іпотечного договору, яким сторони встановили, що що Іпотекодержатель набуває права звернути стягнення та реалізувати Предмет іпотеки у наступних випадках:

- якщо у момент настання строку виконання основного зобов'язання за кредитним договором воно не буде виконане належним чином, а саме: при повному або частковому неповерненні кредитних коштів (чергового платежу по сплаті кредитних коштів) та/або при несплаті або частковій несплаті процентів та/або при несплаті або частковій несплаті комісій та штрафних санкцій у строки, встановлені Кредитним договором:

- якщо у разі пошкодження чи втрати прав на предмет іпотеки Іпотекодавець не здійснить його заміну у відповідності до п.19 цього Договору;

- порушення Іпотекодавцем та/або Позичальником обов'язків за цим Договором та/або Кредитним договором та невиконання вимоги Іпотекидержателя про дострокове повне або часткове виконання основного зобов'язання;

- ліквідації, реорганізації Іпотекодавця та/або Позичальника або порушення провадження у справі про відновлення платоспроможності Іпотекодавця або визнання його банкрутом в порядку встановленому чинним законодавством України;

- якщо інша, ніж Іпотекодержатель, особа набула право стягнення на предмет іпотеки.

В свою чергу, у п.4.3. іпотечного договору зазначено, що звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, передбаченим п.4.4. цього Договору. Сторони домовились про те, що на протязі 3 (трьох) робочих днів з дати прийняття іпотекодержателем рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки іпотекодавець зобов'язаний передати іпотекодержателю всю технічну та іншу документацію відносно предмету іпотеки.

При цьому, п.4.4. встановлює, що даний пункт цього Договору є застереженням про задоволення вимог Іпотекодержателя, яке надає право іпотекодержателю звернути стягнення на Предмет іпотеки на підставі цього Договору, у випадку настання будь-якої з підстав, передбачених п. 4.1 цього Договору, одним з наступних способів:

Шляхом прийняття Іпотекодержателем Предмет іпотеки у власність в рахунок виконання Основного зобов'язання відповідно до ст.37 Закону України "Про іпотеку". Іпотекодержатель набуває нерухомість - Предмет іпотеки за цим Договором у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки нерухомості - Предмету іпотеки суб'єктом оціночної діяльності, обраним Іпотекодержателем після виконання всіх дій, передбачених ст.37 Закону України, "Про іпотеку". Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, який передбачає передачу Іпотекодержателю права власності на нерухомість - Предмет іпотеки в рахунок виконання Основного зобов'язання, є правовою підставою для реєстрації права власності Іпотекодержателя на нерухомість, що є Предметом іпотеки.

Шляхом продажу Іпотекодержателем від свого імені Предмету іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу в порядку, передбаченому ст.38 Закону України "Про іпотеку", Іпотекодержатель зобов'язаний за 30 днів до укладення договору купівлі-продажу письмово повідомити Іпотекодавця та всіх осіб, які мають зареєстровані права чи вимога на Предмет іпотеки, про свій намір укласти цей договір. Ціна продажу Предмета іпотеки встановлюється за згодою між Іпотекодавцем і Іпотекодержателем або на підставі незалежної експертної оцінки Предмета іпотеки суб'єктом оціночній діяльності. Договір купівлі-продажу Предмета іпотеки, укладений відповідно до цього Договору, є правовою підставою для реєстрації права власності покупця на Предмет іпотеки.

Пунктом 4.6. Договору встановлено, що у випадку звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду чи виконавчого напису нотаріуса реалізація предмету іпотеки здійснюється шляхом продажу предмета іпотеки на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження. У разі, якщо прилюдні торги оголошено такими, що не відбулися, Іпотекодержатель має право придбати предмет іпотеки за початковою ціною шляхом заліку своїх забезпечених вимог за основним зобов'язанням в рахунок ціни предмета іпотеки.

За таких обставин, суд зазначає, що вищевказані норми передбачають набуття права власності Іпотекодержателем шляхом передачі йому Іпотекодавцем права власності на предмет іпотеки, а не визнання цього права.

Сторонами питання про звернення стягнення на спірний предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору вирішено не було.

Приписи ст.ст.36, 37 Закону України Про іпотеку не передбачають судового захисту щодо визнання права власності на предмет іпотеки.

Порядок реалізації предмета іпотеки за рішенням суду врегульоване статтею 39 цього Закону, якою передбачено, що у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначається, зокрема, спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону.

Можливість виникнення права власності за рішенням суду ЦК України передбачає лише у статтях 335 та 376 ЦК України. У всіх інших випадках право власності набувається з інших не заборонених законом підстав, зокрема із правочинів (частина перша статті 328 ЦК України).

Стаття 392 ЦК України, у якій йдеться про визнання права власності, не породжує, а підтверджує наявне в позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, у тому випадку, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює наявне в позивача право власності, а також у разі втрати позивачем документа, який посвідчує його право власності (правова позиція Верховного Суду України, викладена у постанові Верховного Суду України від 30 березня 2016 року у справі №6-1851цс15, яка за змістом ст.111-28 ГПК України має враховуватися іншими судами при застосуванні таких норм права).

Одночасно, суд, перевіривши доводи та докази, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, дійшов висновку про відсутність підстав для правового захисту його інтересів в межах даного спору, з огляду на заявлені позовні вимоги.

Відповідно до вимог ст.ст.32, 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. При цьому, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку що позовні вимоги позивача є необґрунтованими та недоведеними, у зв'язку з чим відмовляє позивачу у задоволенні заявлених позовних вимог в повному обсязі.

Керуючись ст.ст.32, 33, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. У позові відмовити повністю.

Рішення господарського суду Одеської області набирає чинності у порядку ст.85 ГПК України.

Повний текст рішення складено 19 вересня 2016 р.

Суддя О.В. Цісельський