Ухвала суду № 61459683, 12.09.2016, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 465/2220/13 Головуючий у 1 інстанції: Лозинський Б.М.

Провадження № 22-ц/783/5687/16 Доповідач в 2-й інстанції: ОСОБА_1 Я. А.

Категорія: 81

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 вересня 2016 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого-судді: Левика Я.А.,

суддів: Берези В.І., Павлишина О.Ф.,

секретар: Симець В.І.,

за участі в судовому засіданні представника ОСОБА_2 ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_2 на ухвалу Франківського районного суду м. Львова від 07 березня 2013 року у справі за поданням державного виконавця Франківського відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції про тимчасове обмеження ОСОБА_2 у праві виїзду за межі України, -

в с т а н о в и л а :

ухвалою Франківського районного суду м. Львова від 07 березня 2013 року подання задоволено. Тимчасово обмежено ОСОБА_2 м. Львів, вул. Чупринки, 123/6 у праві виїзду за межі України до виконання зобовязань згідно з наказом №5015/1875/12 виданим 10.10.2012 року Господарським судом Львівської області у справі про стягнення з ПП «Ілона-Транс» на користь ТзОВ «Салон «Архітектура. Будівництво. Дизайн» заборгованості.

Вказану ухвалу оскаржив ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_2

В своїй апеляційній скарзі просить ухвалу скасувати та постановити нову, якою у задоволенні подання держаного виконавця Франківського відділу ДВС Львівського міського управління юстиції до ОСОБА_2 у праві виїзду його за межі України відмовити. Вважає ухвалу незаконною, необґрунтованою, оскільки суд при встановленні обставин та визначенні підстав при розгляді вказаного подання державного виконавця щодо його задоволення, неправильно встановив докази, подані державним виконавцем та неправильно їх оцінив у сукупності. Зазначає, що ОСОБА_2 свої обовязки сумлінно виконує, тому його дії не можуть вважатися ухиленням від виконання рішення суду в розумінні Закону України «Про виконавче провадження», яке дозволяє державному виконавцю звертатися до суду з клопотанням про тимчасове обмеження у праві виїзду за кордон. Також, зазначає, що державний виконавець не надав суду жодних доказів про те, що ОСОБА_2 ухиляється від виконання рішення суду.

В судове засідання окрім представника ОСОБА_2 ОСОБА_3, решта особи, що беруть участь у справі (їх представники) не зявилися, причин неявки не повідомили, однак суд вважав за можливе проводити розгляд справи у їх відсутності (відсутності їх представників) , зважаючи на те, що такі особи повідомлялись про час та місце судового розгляду належним чином, обґрунтованих клопотань про відкладення розгляду справи від них до суду не надходило, доказів поважності причин неявки (неявки представників) суду представлено не було, зважаючи на вимоги ч.2 ст. 305 ЦПК України та те, що інтереси особи, стосовно якої винесено подання та постановлено оскаржувану ухвалу захищав представник.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника ОСОБА_2 ОСОБА_3, дослідивши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з таких підстав.

Як вбачається із тексту оскаржуваної ухвали, суд першої інстанції, посилаючись на ст.ст. 5, 11-1 Закону України «Про виконавче провадження», ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду з України та вїзд в Україну громадян України», ст. 377-1 ЦПК України, задоволення подання обґрунтовував тим, що 10.10.2012 року Господарським судом Львівської області видано наказ у справі про стягнення з ПП «ІлонаТранс» на користь ТзОВ «Салон.Архітектура.Будівництво. Дизайн» заборгованості в сумі 76160,05 грн. 19.11.2012 року державним виконавцем відкрито виконавче провадження з виконання вищезгаданого виконавчого документу, однак боржником заборгованість згідно виконавчого листа не погашена. Тому, наявність у ОСОБА_2 невиконаних зобовязань, покладених на нього судовим рішенням є підставою для обмеження його у праві виїзду за межі України.

Колегія суддів вважає, що такі висновки суду першої інстанції зроблені без повного та всебічного зясування всіх обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 377-1 ЦПК України питання про тимчасове обмеження боржника фізичної особи або керівника боржника юридичної особи у праві виїзду за межі України при виконанні судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішується судом за місцезнаходженням органу державної виконавчої служби за поданням державного виконавця, погодженим з начальником відділу державної виконавчої служби. Суд негайно розглядає подання, зазначене в частині першій цієї статті, без виклику чи повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного виконавця.

За змістом п.18 ч. 3 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» та ст. 377-1 ЦПК України право на звернення до суду з поданням про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України має державний виконавець, який здійснює виконання рішень по виконавчому документу, переданому йому для виконання. У випадку заміни державного виконавця після відкриття виконавчого провадження, до подання мають бути додані документи, котрі підтверджують, що з поданням до суду звернувся саме той виконавець, який здійснює виконання за конкретним виконавчим документом.

Як вбачається із матеріалів справи, у такій відсутні дані про те, у провадженні якого державного виконавця перебувало виконавче провадження де боржником є ПП «Ілона-Транс», керівником якого є ОСОБА_4 на час звернення до суду з даним поданням державного виконавця Файди Х.О.

Більше того у матеріалах справи відсутні будь-які дані про те, що на виконанні Франківського ВДВС Львівського МУЮ перебуває певне судове чи інше рішення де боржником у такому є ПП «Ілона-Транс», а також дані про те, що керівником такого є ОСОБА_2, як відсутнє і саме судове чи інше рішення, та наявність у ПП, керівником якого є ОСОБА_2, боргу при виконанні такого.

Крім цього, із змісту ч.2 ст. 377-1 ЦПК України вбачається, що подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України розглядається без виклику чи повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного виконавця.

Враховуючи вказану вимогу закону державний виконавець, який звернувся з поданням повинен бути повідомленим про час та місце такого розгляду. З врахуванням того, що частиною 2 статті 377-1 ЦПК України передбачено негайний розгляд справи, що унеможливлює повідомлення державного виконавця про дату розгляду подання шляхом направлення судової повістки з повідомленням про вручення, державний виконавець може бути повідомлений про дату судового засідання у спосіб, передбачений частиною 6 статті 74 ЦПК України (телеграма, факс), а також курєром із зворотною розпискою, електронною поштою, телефонограмою.

Однак, як вбачається із матеріалів справи, у таких відсутні будь-які дані про повідомлення державного виконавця про час та місце розгляду подання, натомість на аркуші справи 3 міститься довідка про те, що сторони в судове засідання не зявилися.

Враховуючи вказане оскаржувана ухвала суду залишатись в силі не може та підлягає скасуванню, а справу слід направити до суду першої інстанції для продовження розгляду. Такий розгляд слід провести у відповідності до вимог як процесуального, так і матеріального закону. Під час розгляду суду слід зясувати усі вказані вище обставини та з врахуванням встановлених обставин постановити обґрунтоване та законне судове рішення.

Вказаним слід визнати апеляційну скаргу частково обґрунтованою та задовольнити частково.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 312 ч.1 п.3, 313, 315, 317, 319 ЦПК України, -

у х в а л и л а:

апеляційну скаргу ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_2 задовольнити частково.

Ухвалу Франківського районного суду м. Львова від 07 березня 2013 року скасувати.

Справу направити до Франківського районного суду м.Львова для продовження розгляду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий : Я.А. Левик

Судді: В.І. Береза

ОСОБА_5