Ухвала суду № 61459431, 13.09.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 вересня 2016 року м. Київ К/800/8478/15

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Калашнікової О.В.,

Васильченко Н.В.,

Леонтович К.Г.

секретар судового засідання - Маджар О.

за участю

позивача

представника позивача - Пашко С.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за касаційною скаргою Знам'янської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 21 травня 2014 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 20 січня 2014 року у справі за позовом державного підприємства "Одеська залізниця" до Знам'янської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області про скасування рішення та вимоги, -

в с т а н о в и л а:

Державне підприємство "Одеська залізниця" звернулося в суд з позовом до Знам'янської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області, в якому просило: скасувати рішення від 06.03.2014 року №0001911700, яким застосовано до відокремленого структурного підрозділу Знам'янської дистанції колії №10 штрафну санкцію у сумі 63429,33 грн. за донарахування органом доходів і зборів своєчасно не нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування; скасувати вимогу про сплату недоїмки від 06.03.2014 року №Ю-7, якою зобов'язано підрозділ Знам'янської дистанції колії №10 сплатити своєчасно не нарахований єдиний внесок у сумі 126858,66 грн. та 63429,33 грн. штрафних санкцій.

Позовні вимоги мотивовано тим, що оскаржувані рішення є протиправними, оскільки надані працівникам залізниці та їх утриманцям пільги стосовно безкоштовного проїзду не є об'єктом сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 21 травня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 20 січня 2014 року, позов задоволено: визнано протиправним та скасовано рішення від 06.03.2014 року, яким до відокремленого структурного підрозділу Знам'янської дистанції колії №10 державного підприємства "Одеська залізниця" застосовано штрафу санкцію у сумі 63429,33 грн.; визнано протиправним та скасовано вимогу від 06.03.2014 року, якою відокремлений структурний підрозділ Знам'янської дистанції колії №10 державного підприємства "Одеська залізниця" зобов'язано сплатити єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у сумі 126858,66 грн. та штрафну санкцію - 63429,33 грн.

Не погоджуючись з оскаржуваними судовими рішеннями, Знам'янська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, у якій просить їх скасувати та відмовити у позові.

Перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, на підставі наказу Знам'янської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області від 14.01.2014 року № 16 проведено планову виїзну документальну перевірку відокремленого структурного підрозділу Знам'янська дистанція колії №10 державного підприємства "Одеська залізниця" питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2010 року по 31.12.2012 року.

За результатами перевірки складено акт №48/22/01072131 від 06.03.2014 року, в якому вказано про порушення позивачем: пункту 1 частини першої статті 7, частини сьомої статті 7, пунктів 5, 7 статті 8 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", що призвело до заниження єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в розмірі 37,61 % за 2011-2012 роки в загальній сумі 115776,62 грн.; пункту 1 частини першої статті 7, частини сьомої статті 7, пунктів 5, 7 статті 8 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", що призвело до заниження єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в розмірі 3,6% за 2011-2012 роки в загальній сумі 11082,04 грн.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем винесено рішення №00019111700 від 06.03.2014 роки, яким позивачу донараховано 126858,66 грн. єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, на підставі пункту 3 частини одинадцятої статті 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" та штрафні санкції в розмірі 63429,33 грн.

Крім того, відповідачем направлено позивачу вимогу від 06.03.2014 року №Ю-7 про сплату боргу (недоїмки), якою зобов'язано підрозділ підприємства сплатити своєчасно не нарахований єдиний внесок у сумі 126858,66 грн. та штрафні санкції в сумі 63429,33 грн.

Задовольняючи позов, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що відповідач в межах спірних відносин діяв з порушенням норм законодавства.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, виходячи з наступного.

Відповідно до пункту 1 частини першої, частини сьомої статті 7 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" для платників, які визначені пунктами 1, 2, 3, 6, 7 і 8 частини першої статті 4 Закону, базою нарахування є сума нарахованої заробітної плати за видами виплат, які включають основу та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці", та сума винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг за цивільно-правовими договорами).

Перелік видів виплат, на які не нараховується єдиний внесок, затверджується Кабінетом Міністрів України. Не нараховується на виплати та не утримується єдиний внесок з виплат, що компенсуються з бюджету в межах середнього заробітку працівників, призваних на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період.

Разом з тим, відповідно статті 16 Закону України "Про залізничний транспорт" соціальний захист працівників залізничного транспорту загального користування здійснюється у встановленому порядку згідно з чинним законодавством України. Працівники залізничного транспорту загального користування та члени їх сімей (утриманці) користуються правом на безплатний проїзд залізничним транспортом.

Таким чином, як вірно зазначено судами попередніх інстанцій, таке право на безкоштовний проїзд належить не тільки особам, які перебувають у трудових відносинах з підприємством залізничного транспорту, а і особам, які не є його працівниками, на рівних умовах, а відтак воно є соціальною гарантією та не входить до складу оплати праці.

Відповідно до пункту 14.1.47. статті 14 Податкового кодексу України додаткові блага - кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов'язаний з виконанням обов'язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу).

В той же час, згідно з статтями 1, 2 Закону України "Про оплату праці" заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Основна заробітна плата - винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов'язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.

Додаткова заробітна плата - винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій.

Інші заохочувальні та компенсаційні виплати - виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Як зазначено судами попередніх інстанцій, квитки на безкоштовний проїзд залізничним транспортом, надані працівникам залізниці та членам їх сімей, передбачені Законом України "Про залізничний транспорт" та пунктом 7.4 розділу 7 "Соціальні гарантії та пільги" колективного договору.

Таким чином, оскільки квитки з правом безкоштовного проїзду надаються всім працівникам та членам їх сімей незалежно від виконання трудових функцій та досягнутих трудових успіхів, а самі ці квитки фактично являються соціальною гарантією, не входять до структури заробітної плати, відтак суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку щодо правомірності не включення їх вартості до бази оподаткування єдиним соціальним внеском.

Посилання відповідача на Інструкцію зі статистики заробітної плати, затверджену наказом Держкомстату України від 13.01.2004 року, є помилковим, оскільки пунктом 1.1 Інструкції визначено, що вона не застосовується для визначення складових фонду оплати праці, як бази (об'єкта) для нарахування внесків до фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.

З огляду на наведене, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо наявності підстав для задоволення позову.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

За правилами частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 160, 167, 220, 221, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу Знам'янської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області залишити без задоволення.

Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 21 травня 2014 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 20 січня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, встановленими статтями 237, 238, 239-240 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: