Рішення № 61459320, 13.09.2016, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 вересня 2016 року Справа № 915/809/16

м.Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складi головуючого суддi ОСОБА_1,

за участю:

секретаря судового засідання Долгової А.О.,

представників позивача: ОСОБА_2 дов.№09/07 від 15.07.2016,

ОСОБА_3 - дов.№09/09 від 19.08.2016,

представника відповідача: ОСОБА_4 - дов.№4307 від 27.07.2016,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Державного підприємства Миколаївський морський торгівельний порт

(54020, м.Миколаїв, вул.Заводська, 23/14),

до відповідача: Державного підприємства Адміністрація морських портів України (01135, м.Київ, пр.Перемоги, 14) в особі Миколаївської філії Державного підприємства Адміністрація морських портів України (54020, м.Миколаїв, вул.Заводська, 23),

про: стягнення заборгованості у сумі 110141,58 грн., з яких 104938,82 грн. основного боргу та 5202,76 грн. пені, -

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості за договором про відшкодування витрат на сплату земельного податку №226-Р від 30.12.2013 у сумі 104938,82 грн. та 5202,76 грн. пені.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що відповідач не виконав належним чином своїх обовязків по договору про відшкодування витрат на сплату земельного податку №226-Р від 30.12.2013, у звязку з чим за ним утворилась заборгованість за квітень, травень 2016 року у сумі 104938,82 грн. У звязку з неналежним виконанням умов договору, позивачем також нарахована пеня у сумі 5202,76 грн.

15.08.2016 від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому він проти позову заперечує в повному обсязі посилаючись на наступне.

ДП Адміністрація морських портів України набула право господарського відання на нерухоме майно, яке розташоване на земельних ділянках, які знаходяться в постійному користуванні ДП Миколаївський морський торгівельний порт. Відповідач зазначає, що ДП Миколаївський морський торгівельний порт не є особою, яка наділена правом або повноваженнями щодо надання земельної ділянки у користування ДП Адміністрація морських портів України. Договором фактично передбачено надання в користування земельну ділянку у спосіб, який не передбачений чинним законодавством. Крім того, будь-які земельні ділянки у порядку визначеному законодавством щодо передачі земельної ділянки у власність чи у користування до ДП Адміністрація морських портів України не передавалися. У звязку з чим правочин не спрямований на реальне настання правових наслідків, що в свою чергу суперечить вимогам ч.5 ст.203 ЦК України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Згідно до норм Податкового кодексу визначено, що обєктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні та земельні частки (паї), які перебувають у власності та те, що земельний податок обовязковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів. Земельний податок, який сплачується ДП Миколаївський морський торгівельний порт не може бути предметом договору щодо компенсації таких витрат другою стороною в даному випадку ДП Адміністрація морських портів України. Вказує на те, що умови договору про відшкодування витрат на сплату земельного податку є фактично удаваним договором оренди земельної ділянки. Однак, відповідно до п.8 ст.93 ЗК України орендодавцями земельних ділянок є їх власники або уповноважені ними особи, а ДП Миколаївський морський торгівельний порт не наділено правом передачі земельної ділянки в оренду.

15.08.2016 від відповідача також до суду надійшло клопотання про зупинення провадження у справі №915/809/16 за позовом ДП Миколаївський морський торгівельний порт до ДП Адміністрація морських портів України в особі МФ ДП Адміністрація морських портів України (адміністрація Миколаївського МП) про стягнення 110141,58 грн. до набрання законної сили рішенням суду у справі №915/845/16 за позовом ДП Адміністрація морських портів України в особі МФ ДП Адміністрація морських портів України (адміністрація Миколаївського МП) до ДП Миколаївський морський торгівельний порт про визнання договору №226-Р від 30.12.2013 недійсним.

Представники позивача висловили заперечення проти заявленого клопотання.

Розглянувши клопотання суд у судовому засіданні 13.09.2016 ухвалив у його задоволенні відмовити у звязку з тим, що згідно ч.1 ст.79 ГПК України суд зупиняє провадження у справі у разі неможливості розгляду даної справи до вирішення повязаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом. Постановою Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 визначено, що під неможливістю розгляду даної справи слід розуміти неможливість для даного господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, зокрема, у звязку з одночасністю розгляду двох, повязаних між собою справ різними судами або з інших причин.

При цьому, повязаною з даною справою є така інша справа, у якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання і оцінку доказів у даній справі. Судом встановлено, що у розумінні ч.1 ст.79 ГПК України справа №915/845/16, яка розглядається Господарським судом Миколаївської області, не є повязаною з даною справою, тому підстави для зупинення провадження у суду відсутні.

Під час розгляду справи, представники сторін підтримали доводи, викладені у позові, відзиві на позов та в письмових поясненнях по справі.

У судових засіданнях 15.08.2016 та 30.08.2016 судом, у відповідності до ч.3 ст.77 ГПК України, оголошувались перерви.

У судовому засіданні 13.09.2016 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

При прийнятті рішення судом взято до уваги наступне.

30.12.2013 між Державним підприємством Адміністрація морських портів України в особі Миколаївської філії Державного підприємства Адміністрація морських портів України (сторона 1) та Державним підприємством Миколаївський морський торговельний порт (сторона 2) було укладено договір №226-Р про відшкодування витрат на сплату земельного податку (надалі Договір №226-Р) (а.с.10-15). До вказаного договору було також складено Додаток №1 Інформація щодо розташування нерухомого майна та Додаток №2 Схема користування земельною ділянкою.

В подальшому між сторонами було укладено додаткову угоду №1 від 22.12.2014, додаткову угоду №2 від 10.02.2015 та додаткову угоду №3 від 03.02.2016 (а.с.16-17, 18-19, 20), згідно до яких сторони змінювали строк договору, перелік ділянок, з яких підлягають відшкодуванню витрати на сплату земельного податку тощо.

У відповідності до п.1.1. Договору №226-Р сторона 1 (ДП "АМПУ" в особі Миколаївської філії) відповідно до умов цього договору та вимог чинного законодавства зобов'язується відшкодовувати стороні 2 (ДП "ММТП") витрати на сплату земельного податку.

Пунктами 1.2, 1.3, 1.4 Договору №226-Р сторона 2 (ДП "ММТП") укладанням цього договору підтверджує, що вона є платником земельного податку відповідно до ст.269 Податкового кодексу України, а саме є землекористувачем. Об'єктом оподаткування є земельна ділянка, яка перебуває у користуванні сторони 2 (ДП "ММТП") згідно переліку вказаному у договорі. Відшкодуванню підлягають витрати на сплату земельного податку на земельні ділянки згідно переліку вказаному у договорі (в редакції додаткової угоди №3).

03.02.2016 Додатковою угодою №3 сторони погодили перелік земельних ділянок, з яких підлягають відшкодуванню витрати по сплаті земельного податку, та погодили, що додаткова угода набирає чинності з дня її підписання сторонами та скріплення печатками сторін. Сторони дійшли до згоди, що згідно з ч.3 ст.631 ЦК України, умови даної додаткової угоди застосовуються до правовідносин сторін, що виникли між ними з 01.01.2016.

Згідно до п.2.2. Договору №226-Р (в редакції додаткової угоди №1) розмір відшкодування витрат сторони 2 (ДП "ММТП") розраховується пропорційно кількості одиниць площі (169 616,73 кв.м.) оподаткування земельної ділянки, які використовуються стороною 1 (ДП "АМПУ" в особі Миколаївської філії), відповідно до п.1.3. цього договору, інформації щодо розташування нерухомого майна, яка наведена у додатку №1 та схеми користування земельною ділянкою, що наведена в додатку №2 до цього договору та є його невід'ємними частинами. Податок на додану вартість нараховується відповідно до законодавства України.

Відповідно до п.2.3. Договору №226-Р відшкодування витрат на сплату земельного податку здійснюється стороною 1 (ДП "АМПУ" в особі Миколаївської філії) щомісячно не пізніше 15 числа місяця наступного за розрахунковим шляхом перерахування грошових коштів з поточного рахунку сторони 1 (ДП "АМПУ" в особі Миколаївської філії) на поточний рахунок сторони 2 (ДП "ММТП") на підставі виставленого стороною 2 (ДП "ММТП") рахунку. Рахунок стороною 2 (ДП "ММТП") виставляється не пізніше 5 числа місяця наступного за розрахунковим. У разі неотримання стороною 1 (ДП "АМПУ" в особі Миколаївської філії) оригіналу належним чином оформленого стороною 2 (ДП "ММТП") рахунку у строк, встановлений цим пунктом, сторона 1 (ДП "АМПУ" в особі Миколаївської філії) звільняється від будь-якої відповідальності за несвоєчасну сплату відшкодування витрат на сплату земельного податку.

У відповідності до п.2.4. Договору №226-Р сторона 2 (ДП "ММТП") самостійно обчислює суму земельного податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подає відповідному органу державної податкової служби податкову декларацію на поточний рік.

Пунктом 3.1.1. Договору №226-Р, сторони узгодили, що сторона 1 (ДП "АМПУ" в особі Миколаївської філії) має право здійснювати відшкодування земельного податку стороні 2 (ДП "ММТП") виключно за час фактичного користування земельною ділянкою згідно п.1.4. цього договору.

Відповідно до п.3.2.1. Договору №226-Р сторона 1 (ДП "АМПУ" в особі Миколаївської філії) зобовязана сплачувати відшкодування витрат на сплату земельного податку в порядку, в строки, у розмірах та на умовах, передбаченими законодавством України та цим договором.

Згідно до п.3.3.1. Договору №226-Р сторона 2 (ДП "ММТП") має право отримувати відшкодування витрат на сплату земельного податку в порядку, в строки, у розмірах та на умовах, передбаченими законодавством України та цим договором.

У відповідності до п.3.4.3. Договору №226-Р сторона 2 (ДП "ММТП") зобовязана виставляти рахунки та надавати стороні 1 рахунки у строки, встановлені цим договором.

Так, на виконання умов договору позивачем за період 2016 року було виставлено відповідачу рахунки на загальну суму 262347,05 грн., а саме:

- рахунок №02188234 від 03.02.2016 на суму 52469,41 грн.;

- рахунок №02198234 від 29.02.2016 на суму 52469,41 грн.;

- рахунок №06318234 від 31.03.2016 на суму 52469,41 грн.;

- рахунок №08068234 від 30.04.2016 на суму 52469,41 грн.;

- рахунок №09458234 від 31.05.2016 на суму 52469,41 грн.

Відповідачем частково проведено оплату в сумі 104938,82 грн., а саме рахунок №02188234 від 03.02.2016 на суму 52469,41 грн. та рахунок №02198234 від 29.02.2016 на суму 52469,41 грн. сплачено у повному обсязі, що підтверджується банківськими виписками, які містяться в матеріалах справи (а.с.21-22, 23).

19.07.2016 заборгованість по рахунку №06318234 від 31.03.2016 на суму 52469,41 грн. було стягнуто з відповідача за рішенням Господарського суду Миколаївської області по справі №915/657/16 (а.с.100-107).

Рахунок №08068234 від 30.04.2016 на суму 52469,41 грн. (а.с.24) та рахунок №09458234 від 31.05.2016 на суму 52469,41 грн. (а.с.26) залишаються відповідачем не сплаченими.

Як вбачається з матеріалів справи, факт направлення рахунку за квітень 2016 року підтверджується листом №40-10/133 від 04.05.2016, з відміткою про отримання відповідачем його нарочно за вх.№2552 від 04.05.2016 та направлення рахунку за травень 2016 року підтверджується листом №40/502 від 02.06.2016, з відміткою про отримання відповідачем його нарочно за вх.№3113 від 02.06.2016 (а.с.28, 29). Факт отримання рахунків за квітень та травень 2016 року відповідачем не заперечується.

З метою досудового врегулювання спору позивачем було на адресу відповідача направлено претензії №09/496 від 01.06.2016, №09/497 від 01.06.2016, №09/591 від 01.07.2016 та №09/592 від 01.07.2016 про оплату заборгованості (а.с.38-41, 42-45, 30-33, 34-37), направлення вищезазначених претензій підтверджується фіскальними чеками (а.с.30, 34, 38, 42).

В свою чергу, відповідачем на претензії було направлено відповіді №3324 від 10.06.2016 та №3926 від 11.07.2016, вказані документи було вручено позивачеві нарочно, в яких відповідачем зазначено, що вимоги викладені в претензіях №09/497 від 01.06.2016 та №09/591 від 01.07.2016 відхиляються в повному обсязі, оскільки виконання обовязку щодо сплати земельного податку покладено безпосередньо на позивача ДП Миколаївський морський торговельний порт (а.с.49-51, 46-48).

Станом на день подачі позову до суду заборгованість відповідача за договором склала 104938,82 грн.

Згідно до ст.206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Відповідно до ст.270 Податкового кодексу України об'єктами оподаткування є: земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні; земельні частки (паї), які перебувають у власності.

У відповідності до ст.14.1.72 Податкового кодексу України земельний податок - обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів (далі - податок для цілей розділу XII цього Кодексу).

Відповідно до ст. 287.6 Податкового кодексу України при переході права власності на будівлю, споруду (їх частину) податок за земельні ділянки, на яких розташовані такі будівлі, споруди (їх частини), з урахуванням прибудинкової території сплачується на загальних підставах з дати державної реєстрації права власності на таку земельну ділянку.

Згідно до ст.14.1.73 Податкового кодексу України землекористувачі - юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди.

Відповідно до ст. 38.2 Податкового кодексу України сплата податку та збору здійснюється платником податку безпосередньо, а у випадках, передбачених податковим законодавством, - податковим агентом, або представником платника податку.

У відповідності до ст.36.4 Податкового кодексу України виконання податкового обов'язку може здійснюватися платником податків самостійно або за допомогою свого представника чи податкового агента.

Відповідно до ст.87.7 Податкового кодексу України забороняється будь-яка уступка грошового зобов'язання або податкового боргу платника податків третім особам. Положення цього пункту не поширюються на випадки, коли гарантами повного та своєчасного погашення грошових зобов'язань платника податків є інші особи, якщо таке право передбачено цим Кодексом.

Судом встановлено, що постійним землекористувачем земельних ділянок, які є предметом договору про відшкодування витрат на сплату земельного податку, є позивач (п. 1.3, п. 1.4 договору містить перелік державних актів на право постійного користування земельними ділянками з зазначенням площі кожної земельної ділянки). Вказана обставина не заперечується сторонами у справі.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач як постійний землекористувач щорічно до 20 лютого подає до органів податкової служби податкові декларації з плати за землю (а.с.70-82) та сплачує земельний податок, що підтверджується наявними в справі платіжними дорученнями (а.с.52-68). Тому, згідно до ст.38.2 Податкового кодексу України, сплата податку та збору здійснюється платником податку (позивачем) безпосередньо.

Судом також встановлено, що відповідач ДП "АМПУ" в особі Миколаївської філії набув право господарського відання на нерухоме майно, яке розташоване на земельних ділянках, які знаходяться в постійному користуванні позивача ДП "ММТП". Інформація щодо розташування нерухомого майна викладена в Додатку №1 до договору. Вказана обставина не заперечується сторонами у справі.

В силу ст.377 Цивільного кодексу України, ст.ст.92, 116, 120, 123 Земельного кодексу України набуття права власності на нерухоме майно не має наслідком автоматичного переходу права власності чи права користування земельною ділянкою, а потребує вчинення дій щодо складання технічної документації (проекту відведення), оформлення права власності чи користування, реєстрація відповідного права.

Відповідно до ст.125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Суду не подано доказів оформлення відповідачем ДП "АМПУ" в особі Миколаївської філії права власності чи права користування земельними ділянками, на яких знаходяться об'єкти нерухомого майна, що належать йому на праві повного господарського відання.

Частиною 1 ст.627 Цивільного кодексу України, встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч.1 ст.628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України та ст.526 Цивільного кодексу України, зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Враховуючи вищевикладене, сторони у даній справі домовились (шляхом укладення договору) про відшкодування відповідачем позивачу плати за земельні ділянки, яку останній правомірно самостійно сплачує до органів державної податкової служби, оскільки є постійним землекористувачем з оформленням відповідного права користування. Як вказано вище, на час укладення договору та на час розгляду даної справи відповідачем ще не оформлено право власності чи право користування земельними ділянками, на яких знаходяться належні йому на праві господарського відання об'єкти нерухомого майна. Земельні ділянки не передавались позивачем відповідачу у встановленому законодавством порядку в користування (доказів зворотнього суду не подано). Натомість, знаходження належних відповідачу на праві господарського відання об'єктів нерухомого майна свідчить про фактичне користування земельними ділянками, у зв'язку із чим між сторонами укладено договір.

Відповідно до п.п.7.3., 7.3.1.-7.3.3. Договору №226-Р відповідно до частини 2 статті 212 Цивільного кодексу України цей договір втрачає чинність відносно відповідної тієї чи іншої земельної ділянки у разі (скасувальна обставина): припинення стороною 1 користування відповідною земельною ділянкою; втрата стороною 2 права власності/користування відповідною земельною ділянкою; оформлення стороною 1 права користування/права власності на земельну ділянку.

Як вказано вище, станом на день розгляду справи суду не подано доказів розірвання чи визнання недійсним договору. Суду не подано доказів припинення дії договору на підставі п.7.3, 7.3.1-7.3.3 договору, тобто останній підлягає виконанню сторонами (ст. 629 ЦК України).

Згідно до п.7.1. Договору №226-Р цей договір набуває чинності з моменту підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками сторін та діє по 31.12.2014 включно. Сторони домовилися, що умови даного договору розповсюджуються на відносини між ними, які склалися з 13.06.2013.

Відповідно до п.7.2 Договору №226-Р у разі відсутності письмового повідомлення будь-якої із сторін про відмову від продовження строку дії цього договору за 30 календарних днів до спливу строку дії цього договору, цей договір вважається продовженим на кожний наступний рік та на тих самих умовах.

Доказів визнання недійсним чи розірвання договору суду не подано.

На день розгляду справи, відповідач не надав суду доказів погашення заборгованості перед позивачем у сумі 104938,82 грн.

Враховуючи викладене, суд вважає позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно до п.4.2. Договору №226-Р за порушення строків здійснення відшкодування витрат на сплату земельного податку, передбачених пунктом 2.3. цього договору, сторона 1 (ДП "АМПУ" в особі Миколаївської філії) несе відповідальність у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент порушення строків здійснення відшкодування, за кожен день прострочення порушення здійснення відшкодування.

На підставі п.4.2 Договору №226-Р, позивачем нараховано 5202,76 грн. пені по рахунку №08068234 від 30.04.2016 за період з 16.05.2016 по 22.07.2016 та по рахунку №09458234 від 31.05.2016 за період з 16.06.2016 по 22.07.2016 за порушення строків здійснення відшкодування витрат на сплату земельного податку.

Розглянувши наданий позивачем розрахунок пені, суд дійшов висновку про необхідність уточнення її розміру, у звязку з арифметичними помилками допущеними позивачем.

Судом розрахунок пені уточнено, виходячи з наступного:

1) заборгованість за рахунком №08068234 від 30.04.2016 на суму 52469,41 грн. (період нарахування з 16.05.2016 по 22.07.2016):

- період нарахування з 16.05.2016 по 26.05.2016 (11дн.), ставка НБУ 19%, подвійна ставка НБУ 38%:

52469,41 грн. х 38% х 11дн. /366дн. = 599,24 грн.;

- період нарахування з 27.05.2016 по 23.06.2016 (28дн.), ставка НБУ 18%, подвійна ставка НБУ 36%:

52469,41 грн. х 36% х 28дн. /366дн. = 1445,06 грн.;

- період нарахування з 24.06.2016 по 22.07.2016 (29дн.), ставка НБУ 16,5%, подвійна ставка НБУ 33%:

52469,41 грн. х 33% х 29дн. /366дн. = 1371,95 грн.;

2) заборгованість за рахунком №09458234 від 31.05.2016 на суму 52469,41 грн. (період нарахування з 16.06.2016 по 22.07.2016):

- період нарахування з 16.06.2016 по 23.06.2016 (8дн.), ставка НБУ 18%, подвійна ставка НБУ 36%:

52469,41 грн. х 36 % х 8 дн. /366дн. = 412,87 грн.;

- період нарахування з 24.06.2016 по 22.07.2016 (29дн.), ставка НБУ 16,5 %, подвійна ставка НБУ 33% :

52469,41 грн. х 33% х 29дн. /366дн. = 1371,95 грн.

Таким чином, загальний розмір пені за неналежне виконання відповідачем зобовязань по договору, який підлягає стягненню з відповідача, становить 5201,07 грн. (599,24 + 1445,06 + 1371,95 + 412,87 + 1371,95).

В частині стягнення пені у сумі 1,69 грн. слід відмовити.

Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Відповідно до приписів ст.49 ГПК України, сплачений позивачем судовий збір підлягає відшкодуванню за рахунок відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 44, 49, 82, 821, 84, 85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства Адміністрація морських портів України, 01135, м.Київ, пр.Перемоги, 14 (р/р №260061573 у ПАТ ПУМБ, МФО 334851, код ЄДРПОУ 38727770) в особі Миколаївської філії Державного підприємства Адміністрація морських портів України, 54020, м.Миколаїв, вул.Заводська, 23 (р/р №26007001015766 в філії АТ Укрексімбанк в м.Миколаєві, МФО 326739, код ЄДРПОУ 38728444) на користь Державного підприємства Миколаївський морський торговельний порт, 54020, м.Миколаїв, вул.Заводська, 23/14 (р/р №26007962501311 в ПАТ ПУМБ м.Донецьк, МФО 334851, код ЄДРПОУ 01125608) 104938,82 грн. основного боргу, 5201,07 грн. пені та 1651,95 грн. судового збору.

3. В решті позовних вимог відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду, у відповідності зі ст.85 Господарського процесуального кодексу України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом

Згідно ст.ст.91, 93 Господарського процесуального кодексу України, сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили.

Апеляційна скарга подається через місцевий господарський суд, який розглянув справу.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Рішення оформлено у відповідності до ст.84 ГПК України

та підписано суддею 16 вересня 2016 року.

Суддя М.В.Мавродієва